Характеристика вікових та психологічних особливостей молодших школярів

   Розумовий розвиток учнів початкових  класів має суттєві індивідуальні  відмінності, які виявляються  в удосконаленні загальних і  спеціальних здібностей, прискоренні  темпу роботи. В одних дітей  краще розвинуті мислительні,  в інших — мнемічні чи перцептивні компоненти інтелекту. Серед молодших школярів трапляються учні з тимчасовим затриманням розумового розвитку. Під час виконання навчальних завдань їм доводиться долати неабиякі труднощі, тому в процесі організації навчання необхідний індивідуальний підхід до дітей. Щоб вони могли краще вчитися, потрібно більше часу відводити на первинне сприймання навчального матеріалу, сприяти належному формуванню усного й писемного мовлення учнів, підтримувати їхню впевненість у власних інтелектуальних силах.

   Отже, молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку. Новоутворення, що виникають у цей час, навчальна діяльність створюють передумови для переходу молодшого школяра до підліткового періоду.

   Треба звернути увагу не те, що кожен вчитель повинен застосовувати на практиці методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов. В методичних рекомендаціях на 2009/2010 навчальний рік наголос робиться на наступних аспектах, зумовлених сучасними тенденціями особистісно-зорієнтованого навчання.

   Вивчення  іноземної мови в початковій школі  спрямовано на:

   — створення умов для ранньої комунікативно-психологічної  адаптації до нового мовного світу, що відрізняється від світу рідної мови і культури, і для подолання  у подальшому психологічного бар’єру у використанні іноземної мови як засобу комунікації;

    — ознайомлення з іншомовним пісенним, віршованим та казковим фольклором, світом ігор та розваг;

    — набуття дітьми соціального досвіду  за рахунок розширення спектру комунікативних ролей у ситуаціях сімейного та шкільного спілкування, з друзями і дорослими іноземною мовою;

    — формування уявлень про спільні  риси та особливості спілкування  рідною та іноземною мовою;

    — формування елементарних комунікативних умінь у 4 видах мовленнєвої діяльності з урахуванням можливостей та потреб молодших школярів;

    — формування деяких універсальних лінгвістичних  понять, що спостерігаються в рідній та іноземній мовах[4].

    Отже, розглянувши програму з вивчення німецької мови та державний стандарт з освітньої галузі «Іноземна мова», ми бачимо, що в кожному класі поставлені конкретні цілі та задачі, які поступово із класу в клас змінюються, ускладнюються для доброго засвоєння іноземної мови. Ці завдання тісно переплітаються з віковими особливостями школярів, бо все треба вивчати поступово та логічно, систематизуючи вже отримані знання.

     Знання  вікових особливостей учнів дає  вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного навчання. В межах нашого дослідження сконцентруємо  увагу на формуванні лексичних навичок учнів молодшої школи, до розгляду яких ми візьмемося в наступному розділі.