Характеристика навчальних планів, програм і підручників національної школи

Характеристика навчальних планів, програм і підручників  національної школи

Основним джерелом змісту освіти на державному рівні є такі документи: навчальний план школи, освітні  стандарти, предметні програми, підручники.

Шкільні навчальні плани. У шкільних навчальних планах (базовому та шкільному) значною мірою реалізуються основні ідеї та положення Національної доктрини щодо повнішого врахування кардинальних змін у всіх сферах суспільного  життя, гуманізації та національної спрямованості змісту навчально-виховного  процесу, відповідності національної освіти світовим критеріям тощо. Разом  з тим навчальні плани зорієнтовані на поступове реформування змісту освіти, враховують реальний стан навчально-методичного  забезпечення, особливо труднощі з  оновленням підручників.

Відповідно до Положення  про середній загальноосвітній навчальний виховний заклад кожна школа на основі базового складає і затверджує на своїй раді робочий навчальний план на кожний навчальний рік, конкретно  опрацьовуючи шкільний компонент згідно з умовами і потребами школи. У ньому визначено склад навчальних предметів даного закладу, їх розподіл, тижневу й річну кількість  годин, що відводиться на кожний навчальний предмет і у зв'язку з цим  структуру навчального року. Загальноосвітнім навчально-виховним закладам дозволяється вносити обґрунтовані корективи  до розподілу часу та інтеграції деяких курсів, не виходячи за межі кількості  годин на предмети державного компоненту і не перевищуючи гранично допустимого  навантаження учнів. Творчо працюючі колективи  можуть складати індивідуальні та експериментальні варіанти навчальних планів, погоджуючи їх з управлінням шкіл Міносвіти  України (див. додаток 4).

Навчальна програма — це документ, що визначає зміст і обсяг  знань з кожною навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, зміст розділів і тем  з розподілом їх за роками навчання. Програма складається з таких  розділів: а) пояснювальна записка, де викладено цілі навчання з даного предмета, ознаки процесу; б) зміст навчального  матеріалу, поділений на розділи  і теми із зазначеною кількістю годин  на кожну; в) обсяг знань, умінь, навичок  з даного предмета для учнів кожного  класу; г) перелік унаочнень і  літератури для учнів, методичної літератури для викладачів; ґ) критерії оцінювання знань, умінь, навичок щодо кожного  з видів роботи.

Вимоги до навчальних програм: а) високий науковий рівень з урахуванням  досягнень науково-технічного прогресу; б) виховний потенціал; в) генералізація  навчального матеріалу на основі фундаментальних положень сучасної науки; г) групування його навколо провідних  ідей і наукових теорій; ґ) розвантаження  програм від надто ускладненого і другорядного матеріалу; д) реалізація міжпредметних зв'язків; е) реалізація ідеї взаємозв'язку науки, практики і  виробництва; є) формування умінь і навичок з кожного предмета. Нові програми діють з 1 вересня 2002 р. Істотні зміни внесено до програм з української та зарубіжної літератури, були повернуті для читачів імена і твори незаслужено забутих письменників і поетів, розширено коло вивчення сучасних авторів, значно змінено програму з географії з метою екологічного навчання і виховання. Програма з математики повернута на так звану класичну основу алгебри і геометрії. Замість предмета "Суспільствознавство" введено курс "Людина і суспільство". Внесенням конкретних змін до програм займаються авторитетні комісії з провідних учених, що створюються при Інституті системних досліджень освіти України. У зв'язку з переходом на 12-річну освіту у 2002 році введені нові програми.

Підручник — основна навчальна  книга, складена відповідно до програми з урахуванням вікових особливостей учнів. Як правило, підручники складаються  на конкурсній основі авторським колективом, до якого входять автори програм, досвідчений вчитель-методист, а  також стиліст-літератор та ілюстратор-митець; від цих людей залежить якість підручника. Крім підручників, учні і  вчителі користуються навчальними  посібниками — це книги, які розширюють межі підручника, містять додаткові  найновіші і довідкові відомості. Підручник повинен відповідати  низці вимог, а саме; науковість змісту Навчального матеріалу, якість, точність, простота, доступність викладу матеріалу, чіткість формулювання визначень основних понять (правил, законів, ідей), він мусить бути написаний живою, точною і доступною  мовою; навчальний матеріал повинен  правильно розподілятися за розділами  і параграфами; у ньому повинні  бути наявні ілюстрації, схеми, малюнки, шрифтом виділятися головне; підручник  повинен бути художньо оформлений. Підручник відіграє важливу роль у формуванні вмінь самостійної  пізнавальної діяльності, у виробленні навичок самоконтролю, у формуванні світогляду учнів та керівництві  їх пізнавальною діяльністю.

Підручник складається з  текстів (основного, додаткового, пояснювального) і позатекстових компонентів (апарат організації засвоєння, питання  і завдання, інструктивні матеріали, таблиці, написи-пояснення до ілюстративного матеріалу, вправи, ілюстративний матеріал, апарат орієнтування — вступ, зміст, бібліографія). Більшість підручників  містять тексти теоретичного (закономірності, теорії, методологічні знання) й  емпіричного (факти, явища, події, вправи, правила) характеру. За методом викладу  матеріалу тексти можуть бути репродуктивні, проблемні, програмовані, комплексні. Репродуктивні тексти високоінформативні, структурні, зрозумілі учням, відповідають вимогам пояснювально-ілюстративного навчання. У проблемному тексті з  метою створення проблемних ситуацій висуваються суперечності, розв'язується проблема, аргументується логіка руху думки. У програмованому підручнику зміст подається частинами, а  засвоєння кожного "кроку" інформації перевіряється контрольними питаннями. Комплексний текст містить певні  дози інформації, необхідні учням  для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного  навчання.

У підручниках, крім основних текстів, є додаткові тексти, які  розширюють, поглиблюють знання учнів  з важливих компонентів змісту навчального  матеріалу. Питання і завдання підручників  поділяються на репродуктивні (які вимагають від учнів відтворення знань без істотних змін) і продуктивні (передбачають перенесення знань у нові умови чи ситуації або пошук нових знань).

Ілюстрація — зображення, яке є засобом реалізації принципу наочності. Ілюстрації розкривають  основний зміст певних елементів  програми, вони можуть бути рівнозначними  тексту або доповнювати його. При  підготовці підручників автори враховують генетичний (історичний), логічний і  психологічний принципи.

У процесі навчання вчитель  орієнтується на підручник, доповнює його матеріал додатковою інформацією, використовує на уроці додатково місцевий, краєзнавчий  матеріал, якого в підручнику немає, передбачає утруднення, які можуть виникнути під час використання підручника учнями, інколи змінює порядок  чи методику викладання матеріалу.

Згідно з розробленою  Міністерством освіти комплексною  програмою "Шкільний підручник" за останні роки видано сотні нових, підручників з різних предметів, введено паралельні навчальні книги, випущено навчальні фільми з української  літератури, фонохрестоматії, звукові  посібники з української та іноземної  мов. У сучасних умовах видання підручників  натрапляє на серйозні проблеми з  папером, пов'язані з фінансуванням  та складнощами поліграфічного виготовлення (адже тиражі підручників сягають  за мільйони), тому введено бібліотечний порядок видачі підручників.

7. Взаємозв'язок загальної,  політехнічної і професійної  освіти

Згідно з Положенням про  середній загальноосвітній навчально-виховний заклад учні здобувають загальні знання, уміння і навички, а також знання про наукові основи сучасного  виробництва, нові технології, формують уміння та навички в галузі технології обробки різних матеріалів, електротехніки, електроніки, автоматики, робототехніки. У навчальних закладах організується  робота з технічної творчості, дослідництва, моделювання, конструювання, професійної  орієнтації учнів. Учні залучаються  до суспільно-корисної, продуктивної праці, до різних трудових справ і заходів  трудового характеру в позаурочний  і канікулярний час. Наша школа є  загальноосвітньою, трудовою, політехнічною, професійно спрямовуючою.

Політехнічна освіта —  це сукупність знань про головні  галузі і наукові основи виробництва, озброєння загально-технічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці. Основою політехнічної освіти є загальна освіта, насамперед фізика, хімія, основи інформатики, математика. Крім того, використовуються життєвий і виробничий досвід, екскурсії на виробництво та сільськогосподарські підприємства. У процесі політехнічної  освіти в учнів виробляються обчислювальні, графічні, вимірювальні знання, уміння і навички. Трудове навчання вдосконалює  політехнічну освіту, дає трудові  навички та уміння, забезпечує правильний вибір професії. У молодших класах учні набувають найпростіших навичок  ручної праці (моделювання, досліди  з рослинами), у МХ класах трудове  навчання проходить у класах, навчальних майстернях, кабінетах, на дослідних ділянках, полях, фермах. Учні набувають навичок обробки деревини, металу, роботи на токарних, фрезерних, стругальних верстатах, вивчають слюсарну справу, знайомляться з елементами агротехніки, електротехніки. У сільських школах учні вивчають сільськогосподарські машини і знаряддя праці. У старших класах трудова підготовка учнів проводиться на практикумах з електротехніки, радіоелектроніки, металообробки, технічного креслення; учні вивчають автомобіль, трактор у кабінетах, майстернях, у міжшкільних навчально-виробничих кабінетах, учнівських виробничих бригадах. Для старшокласників передбачається проходження виробничої практики на промислових підприємствах, у майстернях, колгоспах і радгоспах, на фірмах. Учні залучаються до посильної виробничої праці, у них формуються навички праці в колективах; здійснюється економічна освіта і виховання учнів, поглиблюються їхні знання про організацію виробництва та управління ним.

Професійна освіта — це сукупність знань, практичних умінь  і навичок, необхідних для виконання  роботи в певній галузі трудової діяльності. Професійна освіта здійснюється на основі загальної і політехнічної освіти в професійно-технічних училищах та в інших навчально-виховних закладах. У навчальних планах профтехучилищ  є три цикли навчальних предметів: загальноосвітній, загально-технічний, професійно-технічний. У навчальному  процесі цих закладів широко використовується ЕОТ, забезпечується комп'ютерна грамотність  учнів