Ігрові технології як засіб пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови

Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ігрові технології як засіб пізнавальної діяльності учнів  на уроках української мови

 

 

 

 

Випускна робота

 

 

 

 

 

Біди Ганни Юріївни,

вчителя української мови

та літератури

Рахівської  ЗОШ №4 Рахівської райдержадміністрації Керівники:

 Опачко Оксана Іванівна, методист  кабінету суспільно-гуманітарних  дисциплін ЗІППО,

Ребрик Наталія Йосипівна,

доцент кафедри методики викладання суспільно-гуманітарних наук, кандидат філологічних наук

 

 

 

Ужгород – 2012

Зміст

 

 

Вступ………………………………………………………………..3                                                                                    

 

І. Ігрові технології як засіб пізнавальної діяльності учнів.

      (Складова загальної  методики)…………… ………….……..……4                                           

 

ІІ. Методи та прийоми реалізація ігрової діяльності учнів

на уроках української мови. (Методи, прийоми та

шляхи реалізації на уроках)………………………..………….6                                               

 

ІІІ. Система вправ та застосування ігрових технологій на уроках         української мови …………………………………………………..14

Висновки………………………………………………………….16

 

          Література………………………………………………………..17                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Формування в Україні нової  системи освіти, орієнтованої на входження  в світовий освітній простір, супроводжується  істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного  процесу. Технології викладання української  мови, які існують в сучасній педагогіці перевірені на практиці необхідно опанувати кожному вчителю. Поруч із пояснювально-ілюстративними прийомами учитель повинен застосувати нові ідеї. Лише в цьому разі учні під умілим керівництвом педагога здобувають необхідні знання.

Важливим складником таких методів є інтерактивні ігри, під час використання яких учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчально-виховного процесу. Учитель виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, організатором дискусій. Саме інтерактивні технології створюють атмосферу співробітництва, сприяють всебічному розвитку школяра.

Гру вважають королевою дитинства, основним видом діяльності дитини, й способом пізнання світу.

Навчальні ігри допомагають запалити вогники думки. У дитини прокидається бажання ще краще вчити, пізнавати світ. Це бажання створює поштовх, який прискорює розумові процеси школяра.Ігровим технологіям приділяли увагу такі науковці, як О.Кожуленко, І.Мамчур, О.Пометун, Р.Садчук, Н.Щербань та ін.

В основу моєї роботи покладено не тільки процес засвоєння навчального матеріалу, але й на різноманітні способи мислення, розвиток пізнавальних можливостей та креативності школярів. Уміле поєднання традиційних та інноваційних технологій, зокрема інтерактивних ігор, сприятиме досягненню цієї мети.

 

 

 

 

 

І. Ігрові технології як засіб пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови

Розкажи мені – і я забуду.

Покажи мені – і я зрозумію.

Примусь мене зробити – і я навчуся!

                            Конфуцій

За словами В.Сухомлинського, гра є завжди величезним вікном, через яке в духовний світ дитини вливається потік уявлень та понять про довколишнє середовище. Гра – це природний засіб самовираження для дитини, форма психічної діяльності, метод проведення дозвілля, прийом виховання і навчання, сфера культури, в якій дитина може проявити свою істинну сутність.

Суперечливі трактування конституції  гри представниками різних наукових течій ускладнюють рефлексію  її навчальних видів. Е.Майнберг резюмує  про неможливість універсальної  дефініцій гри «Незважаючи на інтенсивні наукові дослідження проблеми гри, вона і далі залишається повитою туманом загадковості і таємничості». Спроба віднайти більш-менш прийнятне визначення «гра» в загальному смислі, так і залишаються не досягнутими. «Гра – це завжди дещо більше і дещо інше, аніж може уявити про неї людина» (В.Сухомлинський). тобто кожне з визначень є слушним, які так чи інакше наповнюють розуміння сутності гри, мають раціональне зерно, взаємодоповнюють одне одного, пояснюють певний аспект та дають певне уявлення про характер гри.

Гру цілком обґрунтовано можна віднести до соціологічних категорій.

Є підстави називати гру психологічною  категорією. У даному аспекті гра  – особливий тип регулювання  поведінки гравця та особливий стан свідомості, що характеризується умовністю сприйняття реального об’єкта і власного «я». гра пробуджує естетичну насолоду від самореалізації.

С.Рубінштейн, Ж.Піаже, І.Сікорський вважають гру фактором розвитку інтелектуальних  сил і здібностей дитини, її творчих  задатків та фантазії.

Біологія визнає гру як фізичну  потребу дитини у розвитку. К.Бюлер  відкрив механізм тренування та задоволення  від функціонування. З.Фройд висуває  теорію задоволення, теорію замісників первинних потягів, виходу надлишкової  життєвої сили, окреслює вроджений інстинкт імітації. Педагогіка простежує зв’язки ігрової умовності з освітніми процесами, з моментами виховання, навчання й розвитку, перспективи використання гри та ігрових форм поведінки як спосіб формування особистості.

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру. Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні гри в навчанні полягає в підпорядкуванні визначеній дидактичній меті.

Учні самі обирають власну роль у  грі, висувають припущення про ймовірний  розвиток подій, створюють проблемну  ситуацію, шукають шляхи її розв’язання. Вчитель в ігровій моделі виступає як інструктор, тренер, ведучий. Арсенал інтерактивних ігор великий, але найбільш поширеним з них є моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою. Учні вводяться в ситуацію на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання учні об’єднуються в групи й обирають відповідні ролі. Починають висувати припущення щодо розв’язання проблеми. Тоді отримують від учителя настанови або вчитель сам корегує діяльність учнів новим блоком інформації.

ІІ. Методи та прийоми реалізації ігрової діяльності учнів на уроках української мови

Григорій Сковорода вважає: «Лише  той Учитель, хто живе так, як навчає». Справді воно так. Тільки відданий своїй  роботі може щось навчити іншого. Справній вчитель своїм власним прикладом  повинен утверджувати ті ідеали, які потрібно прищепити учням.

У житті кожної людини є дві головні  цінності : Україну – відчуєш, як це – бути щасливим лише від того, що ти – українець. Віритимеш в Бога, виконуватимеш його заповіді – пізнаєш самого себе. І тільки так зрозумієш, що любов здатна творити чудеса! Сподіваюсь, що моєї любові вистачить для кожного учня. Бідність цього життя і смисл усієї світобудови вимагає, щоб довільна участь кожного в усьому ставала вільною, особистісною.

Гру вважають королевою дитинства, основним видом діяльності дитини, її способом пізнання світу. Навчальні ігри допомагають запалити вогники думки. У дитини прокидається бажання ще краще вчити, пізнавати світ.

Гра в навчальному процесі створює  мотивацію, близьку до природної, збуджує  інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тому, що вона досягає своєї мати непомітно для учня, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини.

Одним із найвагоміших завдань освіти є активізація пізнавальної діяльності учнів. Дуже важливо викликати в  них зацікавлення навчально-виховним процесам: перетворити їх із пасивних спостерігачів на активних учасників.

Ідеї використання ігрової діяльності на уроках доречні й ефективні не на усіх уроках. Неприродно буде ігрова контрольна робота чи гра на весь урок під час вивчення нового матеріалу. Ігри можна використовувати на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або застосування практичних вмінь і навичок. Дуже жваво проходить в ігровій формі підготовка до тематичної атестації, коли учні мають необхідний багаж знань і потрібно його актуалізувати та систематизувати. Під час планування, підготовки й проведення гри на уроці необхідно дотримуватись таких принципів і правил:

• Учитель має чітко усвідомлювати дидактичні завдання використання ігрових елементів у навчальному процесі й організувати всю діяльність на уроці з орієнтацією на виконання цих завдань.
• Усі учасники повинні знати й виконувати правила гри, про які їх докладно інформують до її початку.
• На ігровому уроці обов’язково має бути присутнім елемент несподіванки і непередбачуваності, що дає змогу активізувати вияв творчих здібностей учнів.
• Періодично слід змінювати правила гри, щоб вона не набридала і залишалася цікавою дітям. Дуже корисно бали викладати у вигляді фішок чи зірочок і записувати їх на зведеному табло.
• При розподілі ігрових завдань учитель має виявити психологічний і педагогічний такт. Учні, які не можуть похвалитися знаннями, необхідно підтримувати створювати для них ситуацію успіху, щоб вселити впевненість.
• Необхідно якомога повніше використовувати багаті можливості гри для розвитку вміння працювати в колективі, що передбачає розподіл ролей у команді.
• Гра неможлива без духу змагання, тому переможці в ній мають бути обов’язково.
• Як і будь-який урок, ігровий так само завершується підбиттям підсумків. Усі бали учасників підраховують, переводять в оцінки й виставляють у класний журнал, але лише за бажанням учнів.

Ігри проводяться за сценарієм, додержуючи правил і часових меж. Розрізняють макроігри (тобто великі за обсягом), мікроігри (невеликі) та ігри-мозаїки.

Усі ігри покликані  розвивати в дітей потяг до знань, бажання примножувати свій інтелектуальний  набуток, формувати вміння осмислювати мовний матеріал, мислити логічно, робити самостійно висновки, чітко висловлювати свої думки й обґрунтовувати їх.

 Ці ігри розвивають творчі  здібності школярів, прищеплюють  навички колективного шукання  істини, виховують відповідальність за доручену справу, уміння працювати в колективі, рахуватися з думкою інших, розвивають прагнення до морального вдосконалення, до постійного поліпшення свого усного мовлення.

 

ІІІ. Система вправ та застосування ігрових технологій на уроках української мови.

 

Які б методи не використовував учитель  на уроці, діти повинні знати цілі цього уроку: чого вони мають навчитися, якими знаннями оволодіти, для чого їм вони, чи згодяться ці знання в  подальшому навчанні. Тому на початку  вивчення теми практикую так звані «Маршрутні листи», де вказую теми та цілі вивчення даного матеріалу.

«Маршрутний лист»: речення; складне  речення; складносурядне речення.

1. Складне речення.
2. Види речень за будовою.
3. Сполучники.
4. Складносурядне речення.
5. Розділові знаки в складносурядних реченнях. Пунктуаційна помилка та її умовне позначення.
6. Контрольний диктант.

Ви повинні знати: будову складного речення, розділові знаки, пунктуаційні правила.

Ви повинні вміти: робити синтаксичний розбір речень, правильно використовувати  в мовленні складні речення, ставити розділові знаки й виправляти пунктуаційні помилки.

На початку уроку можна проводити  орфографічну хвилинку «Мозковий штурм».

Дітям даються картки типу:

що/небудь

бур..ян і бур..як

священ..ий

Діти називають, як правильно пишеться те чи інше слово, потім по пам’яті записують ці слова, або проводимо мовчазне письмо.

 

Гра «Вірю-не вірю»

При закріпленні вивченого матеріалу  дітям дуже подобається мовна  групова гра «Вірю – не вірю».

• Пропонується учням питання з будь-якого розділу правильні і неправильні відповіді. Діти піднімають сигнальні картки «Так» або «Ні».

Цікавою є інтерактивна гра «Редактор», яка спонукає дітей до активної думки, примушує згадати правила правопису  слів чи будову речень. З цією метою  використовую різноманітні види такої гри.

• Потрібно виправити помилки у відмінюванні іменників першої відміни м’якої та мішаної групи:

Н. – судя статя, кучя

Р. – судьїв статів, кручь

Часто виправляємо з учнями лексичні помилки, які трапляють у мовленні учнів.

Наприклад:

1. Він стає пити.
2. Красу душі він виливає в музику.
3. Він усім цікавився, тому всі вважали його дотепним.

Гра «Антисуржик»

У зв’язку з тим, що дуже поширеним  є використання русизмів, проводжу гру «Антисуржик», де в одній колонці записані суржики, а діти вписують в другу антисуржики.

Ось приклади таких речень:

-  У нас построїли  нову школу.       У нас побудували нову школу

 - Не мішайте працювати в класі .         Не заважайте працювати в класі.

-  Учителя прийшли.                      Учителі прийшли

 -  Докажи теорему.                      Доведи теорему.

        -  Шевели мозгами                          Поміркуй

-  Закрийте двері  – сквозняк. .        Зачиніть двері - протяг

.

Цікавою для дітей гра «Павутинка» - з’єднай слова за їх лексичним  значенням.

Кожному учневі роздано картки: