Фразеологічні засоби ділової мови

Потрібно виховувати в собі смак до доброї мови, як виховують смак до гравюр і гарної музики.

Антон  Чехов

 

 

Фразеологічні засоби ділової мови

 

Фразеологія ділової мови – це сукупність стійких, цілісних за складом і лексичним значенням словосполучень, наприклад: вузьке місце, питома вага, нагальна потреба, на повну потужність, наводити приклад, з огляду на сказане, класти в основу, громадська думка, у багато разів. Ці вирази, серед яких багато лексикалізованих, називають фразеологізмами, або фразеологічними зворотами. В офіційно-діловому мовленні вживають переважно книжні фразеологізми. Насамперед це безобразні фразеологізовані сполучення – звороти, що містять слова з обмеженою сполучуваністю: завдавати шкоди (образи, удару, поразки), потребувати допомоги (підтримки, уваги), привертати увагу (на свій бік), зводити нанівець (до мінімуму), втілювати в життя, впроваджувати в практику тощо. Іноді в діловому спілкуванні трапляються фразеологічні єдності – образні словосполучення, зміст яких певною мірою мотивований лексичним значенням слів або компонентами звороту, наприклад: зелена вулиця (вільно), дати зелену вулицю (дозволити, зняти будь-які перешкоди), відкривати Америку (давно відоме подавати як нове). У діловому мовленні майже не вживають фразеологічні зрощення (ідіоми) – стійкі образні словосполучення, значення яких не можна встановити із лексем, що є компонентами звороту: байдики бити (ледарювати), пекти раків (червоніти від сорому), глека розбити (посваритися), давати перцю (дуже лаяти, сварити).

До типових фразеологізмів, які вживають в офіційно-діловому стилі мови, належать: власне книжні фразеологічні одиниці (вводити в оману, дамоклів меч, відволікати увагу, віддавати належне, для більшої переконливості, дошкульне місце); термінологічні назви предметів, явищ, понять (атмосферний тиск, доменна піч, запам'ятовувальний пристрій, кишені пам'яті, автоматична телефонна станція, автогенне зварювання, ланцюгова реакція, утома металу, політика цін, радіус дії, зона зв'язку, земна вісь, роза вітрів); номенклатурні найменування (білий гриб, антонівські яблука, арабський кінь, вітряна віспа, азотна кислота, грудний еліксир, очні краплі, борна мазь, Міністерство закордонних справ, токар третього розряду, старший науковий співробітник, перший секретар посольства, військовий аташе); складені термінологізовані назви (суспільно-політична термінологія: країни, що розвиваються, Високі Договірні Сторони, країни третього світу, Соціалістична партія України, Європейське Економічне Співтовариство); лексикалізовані сполуки: до певної міри, певною (якоюсь) мірою, кінець кінцем, з року в рік, за інших рівних умов, з одного боку, з другого (іншого) боку, мати справу, мати місце, містити в собі).

Ділове мовлення виробило власну фразеологію. Передусім це різноманітні назви ділових паперів: вірча грамота, Почесна грамота, пам'ятна записка, доповідна записка, витяг з протоколу (трудової книжки, наказу), бортовий журнал, дорожній лист, трудова угода, посвідка на проживання. Офіційно-діловому мовленні притаманні функціональні словосполучення на зразок грошова винагорода (компенсація), одноразова (матеріальна) допомога, безперервний (трудовий) стаж, авторське (винахідницьке) право, державний герб (прапор), дипломатичний (депутатський) імунітет, дипломатична (електронна) пошта, пам'ятка історії (старовини, архітектури, культури), місце реєстрації; прізвище, ім'я, по батькові; робочий час, святкові (вихідні) дні, сезонні (польові) роботи, трудові спори тощо. При цьому відбувається термінологізація словосполучень – іменних ускладнених одиниць порядку: ведення справи, визнання провини, полегшення вироку, заподіяння шкоди, сума прибутку, зустріч у верхах, мирне співіснування, державний суверенітет, термін повноважень, арбітражне (судове) рішення, держава перебування, рівновага сил, середня заробітна плата, ринкові відносини, споживчий кошик, соціальний захист, на загальних підставах, кримінальна відповідальність, грошові зобов'язання, дієздатна сторона, приватна (державна) власність, в адміністративному (службовому, робочому, судовому) порядку.

Ділове мовлення багате на стійкі дієслівні сполучення, наприклад: порушувати питання, надавати відпустку, зараховувати на посаду, брати зобов'язання (відповідальність), зберігати чинність, укладати угоду, досягати згоди, пред'являти вимогу (документ, посвідчення), доводити до відома, брати до уваги, держати (тримати) в полі зору, а також насичене типовими канцеляризмами на зразок: у відповідь на... надсилаємо; на додаток до листа; звертаємо вашу увагу; у зв'язку з розпорядженням (вказівкою, вимогою); у порядку надання фінансової (технологічної, виробничої, матеріальної) допомоги; у зв'язку з важким станом, що склався; відповідно до досягнутої домовленості (угоди).

Наведені канцеляризми як стандартизовані мовленнєві одиниці виконують різні функції – номінативну, інформативну, імперативну.

Процес стандартизації та фразеологізації мовлення офіційно-ділового стилю можна простежити на прикладах уживання сталих дієслівно-іменних сполучень – лексикалізованих зворотів на зразок надавати допомогу (підтримку), робити ремонт (реконструкцію, перебудову). Наведені звороти вживають переважно в діловому мовленні замість паралельних їм однослівних дієслівних форм: надавати допомогу – допомагати; надавати підтримку – підтримувати, робити ремонт – ремонтувати, проводити розслідування – розслідувати, робити застереження – застерігати, здійснювати контроль – контролювати тощо.

Це пояснюється тим, що не всі словосполучення на зразок провести опитування (опитати) або вести слідство (розслідувати) мають паралельні однослівні форми: не можна, наприклад, замінити такі вирази, як допустити брак, виявити увагу, навести лад, провести захід, укласти угоду, тому в цих випадках використання сталих дієслівно-іменних сполук обов'язкове.

Лексичне значення сполучення (дієслово + іменник) може не збігатися зі значенням відповідного йому дієслова: проводити змагання не тотожне змагатися, виявляти повагу не тотожне поважати, чинити опір не тотожне опиратися (друге слово вужче за семантикою, конкретніше).

У сполученнях «дієслово + іменник» дієслова не лише вказують на факт дії, а й виражають деякі додаткові смислові відтінки: давати (давати права) і допускати (не допускати втрат зерна), робити (робити переклад) і здійснювати (здійснювати подорож). Дієслова кожної пари, вказуючи на факт дії, мають власну сполучуваність, отже, не тотожні за лексичним значенням, хоч і допускають варіативність: робити (здійснювати) переклад.

Сполучення «дієслово + іменник» широко вживають у значенні термінів, які точно кваліфікують те чи те явище, наприклад: вчинити напад (юр.) не тотожне напасти; здійснити посадку (авіа.) не тотожне сісти; здійснити втечу (юр.) не тотожне втекти; давати присягу (військ.) не тотожне присягати. Усі наведені іменники у відповідних сполученнях – це терміни певної галузі.

До сполучення «дієслово + іменник» також можуть уводитися означення, які розширюють інформативні можливості висловлювання: надавати технічну (гуманітарну, персональну, грошову) допомогу, чинити запеклий (кривавий, сильний) опір; надавати платні (безкоштовні, технічні, різні) послуги; давати принципову згоду; нести особисту (персональну) відповідальність; здійснювати суворий (технічний, технологічний, щоденний, правовий) контроль.

Як бачимо з наведених прикладів, ділове мовлення послуговується здебільшого безобразними фразеологізмами, на відміну, скажімо, від художнього. Проте образне фразотворення під впливом мови засобів масової інформації проникає також в офіційно-ділову сферу, наприклад: зона відпочинку (забудови, дій, бойових дій, зелена); рівень освіти (культури, знань, науки, води); на рівні (до рівня) світових (міжнародних) стандартів (зразків); ряд підприємств (організацій, держав, працівників); фронт робіт (дій); зустріч на найвищому рівні (Високих Договірних Сторін, глав держав, представників ділових кіл).

Загалом говорити про образність фразеології ділового мовлення потрібно умовно, бо часто те, що в художньому та публіцистичному стилях слугує образом, а в мові засобів масової інформації стає штампом, у діловому мовленні функціонує як нормативний, стандартизований вислів, наприклад: грати (відігравати) роль, давати зелену вулицю, віддавати (складати) останню шану, засвідчувати (виражати) свою повагу. Звичайно, у цьому разі може йтися лише про фразеологічні сполучення та єдності. Фразеологічні зрощення в діловому мовленні вживаються лише спорадично.

 

Перелік рекомендованих джерел

 

Основна література

 

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити / за заг. ред. О. Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 152 с.

 

2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

 

3. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навч. посіб./ Н. Д.  Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432 с.

 

4. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий  та науковий стилі української  мови : навч. посіб. / Наталія Ботвина. – К. : АртЕк, 1998. – 192 с.

 

5. Волкотруб Г. Й.  Стилістика ділової мови : навч  посіб. / Г. Й. Волкотруб. – К. : МАУП, 2002. – 208 с.

 

6. Глущик С. В. Сучасні  ділові папери / Глущик С. В., Дияк  О. В., Шевчук С. В. – К. : А.С.К., 2000. – 400 с.

 

7. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х. : Торсінг, 2003. – 448 с.

 

8. Коваль А.П. Ділове спілкування: навч. посіб. / Коваль А.П. – К. : Либідь, 1992. – 280 с.

 

9. Культура фахового мовлення: навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги-ХІІ, 2006. – 496с.

 

10. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / Мацюк З., Станкевич Н. – К. : Каравела, 2006. – 352 с.

 

11. Онуфрієнко Г.С. Науковий  стиль української мови: навч. посіб. / Онуфрієнко Г.С. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312с.

 

12. Пахомов В.М.  Ділова  українська мова: конспект лекцій / Пахомов В.М. – Івано-Франківськ : Факел, 2002. – 358 с.

 

13. Плотницька І. М.  Ділова українська мова у сфері  державного управління : навч. посіб. / Плотницька І. М. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 192 с.

 

14. Пономарів О. Д.  Культура слова: Мовностилістичні  поради: навч. посіб. / О. Д. Пономарів.  – 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.

 

15. Українська ділова і фахова мова: практичний посібник на щодень / М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська ; за ред. М. Д. Гінзбурга. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : «Фірма «ІНКОС», Центр навчальної літератури, 2007. – 672 с.

Додаткова література

 

1. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: навч. посіб. / Н. В. Ботвина. – К. : АртЕк, 2000. – 192 с.

 

2. Волошин В. Г. Комп'ютерна  лінгвістика: навч. посіб. / В. Г.  Волошин. – Суми : ВТД " Університетська книга", 2004. – 382 с.

 

3. Гуць М.В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. посіб. / Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. – К. : Міжнародна агенція "BeeZone", 2004. – 336 с.

 

4. Довідник з культури  мови: [ посібник] / С. Я. Єрмоленко,  С. П. Бибик, Н. М. Сологуб [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Вища шк., 2005. – 399 с.

 

5. Жайворонок В. В.  Велика чи мала літера? Словник-довідник/  Жайворонок В. В. – К. : Наукова думка, 2004.

 

6. Корніяка О. М.  Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити ? / О. М.  Корніяка. – К. : Либідь, 1996. – 96 с.

 

7. Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко [та ін.]. – К.: Довіра, 2000. – 304с.

 

8.  Культура української мови: довідник / С. Я. Єрмоленко, Н.  Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець [та ін.] ; за ред. В.М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 304 с.

 

9. Малиновський В. Я. Словник  термінів і понять з державного  управління / В. Я. Малиновський. – вид. 2-ге, доп. і виправл. – К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. – 254 с.

 

10. Палихата Е.Я. Культура наукового і ділового мовлення / Е. Я. Палихата.  – Тернопіль, 1997. – 132 с.

 

11. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування / Радевич-Винницький Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2006. – 291с.

 

12. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. – К. : Знання, 2004. – 367с.

 

13. Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних словосполучень / уклад. Л. О. Пустовіт [та ін.]. – К. : Довіра, 2000. – 1018 с.

 

14. Словник скорочень в українській мові / уклад. Н.Д.Гула [та ін.] ; ред.-упоряд. В. В, Жайворонок, М . М. Фещенко ; за ред. Л. С. Паламарчука. – К. : Вища шк. Головне вид-во, 1988. – 512 с.

 

15. Словник труднощів української мови / за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Радянська школа, 1989.

 

16. Український правопис / НАН України,  Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні;  Інститут української мови. –  стереотип. вид. – К. : Наукова думка, 2003. – 240 с.

 

17. Універсальний довідник-практикум  з ділових паперів / С. П.  Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. – К. : Довіра : УНВЦ «Рідна мова», 1997. – 399 с. – (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і діловодство).