Формування пізнавальної активності в учнів

Формування  пізнавальної активності шестирічок через  гру.

 Здійснення переходу на навчання  в школі шестирічок вимагає  пошуку нових підходів до вирішення  проблеми наступності, що допомагає  успішному розв’язанню завдань  безперервної освіти України  на перших її поверхах: у дитячому  садку і початковій школі. 
 

  
 
 

Реалізація проблем  наступності в сучасних умовах можлива  лише за умови виокремлення, усвідомлення і розуміння природних зв’язків, які мають місце у розвитку дітей.

 В педагогічній науці «наступність і перспективність» розглядаються як дві сторони одного і того ж педагогічного явища. Перспективність – це погляд знизу вверх, а наступність – це погляд зверху вниз(М.Р.Львов). Тобто на суміжних – дошкільній , початковій сходинках освіти перспективність – це визначення пріоритетних ліній підготовки дітей дошкільного віку до школи, які б максимально враховували потреби початкової школи в готовності дитини до володіння новою – провідною діяльністю в молодших класах. 
 
 
 
 
 
 

 Мета сучасної початкової школи – не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє і хоче вчитись. На перший план виступає вчитель в ролі помічника, організатора педагогічної взаємодії з учнем. Останнім часом проблема мотивації навчальної діяльності стала особливо актуальною, оскільки до школи прийшли шестирічки.

  Психологи встановили,що вирішальну роль у прийнятті або неприйнятті учнем поставленого навчального завдання відіграють внутрішні й зовнішні мотиви. Для дитини це те , заради чого вона взагалі що-небудь робить.

 У дітей шестирічного  віку мотивація до навчання  – зовнішня. Пізнавальна мотивація  тільки починає формуватися. І  хоча більшість дітей позитивно  ставиться до школи, домінують  мотиви, що лежать поза самою  діяльністю. Пізнавальні мотиви  в них ситуативні й украй  нестійкі. Перед учителем постає  завдання постійного збереження  й збільшення інтересу кожної  дитини до школи і навчання  взагалі. Здебільшого діти навіть  не готові до спілкування, і  тільки гра може стимулювати  їх діяти спільно.

Грайте  по – справжньому.

 Для першокласника дії дорослого, спрямовані на його навчання й виховання, цілком зрозумілі. Але коли вчитель починає на уроці гратися, більшість дітей ставиться до цього насторожено: «Чи справді з нами граються, чи тільки прикидаються?» Тому вчитель повинен вміти гратися по справжньому, вміти піднятися до рівня дитини, зрозуміти і прийняти її позицію. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – живою активністю сприйняття, щирою любов’ю до вчителя. Пізніше можна непомітно перейти від чистої гри до навчальної діяльності, зберігши між тим її ігровий характер. Адже потрапляючи до школи після дитячого садка дитина зустрічається з новим для неї видом діяльності – навчанням. І ось тоді гра є важливим засобом не тільки відпочинку, а й творчого пізнання життя, потужним мотивом навчання. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.

 Відомо ,що ті діти, з яких на уроці «слова не витягнеш» в іграх активні. Ось підтвердження того, як діти відпочивають на шкільній ярмарці. Вони вмить  уявили себе дорослими, щоб продавати солодощі. У процесі гри у них виробляється звичка зосереджуватися, самостійно міркувати і робити певні висновки. Захопившись грою, діти не зважають, що вони вчаться: спілкуватися, рахувати. До активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

 Залежно від віку дитини ігрова мотивація повинна змінюватися. Так, у першому класі вчитель постійно використовує іграшки, казкових героїв, які стають персонажами уроку. 

                      

 Іграшки та казкові герої мають бути великими, симпатичними, цікавими для дітей. Гра тільки дається легкою. Насправді вона вимагає від дитини максимум енергії, розуму, витримки, самостійності. Ігри на уроці використовуються, аби утримувати нестійку увагу дітей, давати нові знання, заохочувати учнів мислити.

 Для створення  навчальної мотивації можна використати  різні ігри: дидактичні, рольові,  вікторини, кросворди.

 Дидактичні ігри створюються дорослими для дітей з певною метою.

Гра «Так - Ні»

Зіграти хочеться мені

З тобою, друже, в  «Так чи Ні»?

Тобі питання задаю, готуй же відповідь свою.

Відповідай, коли мастак, єдиним словом «Ні чи Так»?

Скажи, співає сом  пісні? Не гайся з відповіддю…

Чи вміє плавати  гусак? Ну, що на це ти скажеш?

Скажи мені, червоний мак в січневу пору квітне?

А крокодили на сосні  свої будують гнізда?

Чи може вище гір  літак у вишину злетіти?

Узори пишні на вікні  мороз малює взимку?

Чи достигають навесні  пшениця й жито  в полі?

Ріка біжить удалині. Чи є у неї ноги?

Чи правда це, що вовк у смак наївся груш і яблук?

А під кінець скажи  мені: цікава гра у «Так чи ні»?

Гра «Так - Ні»

Це царівна жаба?  
 

      Це  Дід Мороз? 

  

  

                                                      Хто це бігає ось так? Буратіно? 
 
 
 
 

                                                           По болоту все блука і говорить: ква-ква-ква.

 Це, напевно, що бджола? 
 
 
 

Гра «інтерв’ю»

 Ця гра удосконалює вміння добирати слова на певну букву, відповідати на запитання, розвиває творчу уяву, творче мислення. Учитель називає букву, яку вчать на уроці. З цієї букви повинні починатися відповіді на запитання. «Хто це?», «Який?», «Що робив?».

Наприклад, буква К. (колобок, красивий, котився).

Гра «Піраміда»

 На розвиток уміння будувати речення і поширювати їх. Вчитель записує на дошці слово, а діти по черзі додають своє слово так, щоб поширити речення.

Сонечко

Світило сонечко

Світило яскраве  сонечко

У небі світило  яскраве сонечко

У небі світило  яскраве весняне сонечко…

  Гра з цифрами  потрібна для розвитку фантазії, уяви, уваги, що є складовими  пам’яті. Вона дає змогу привчитись  уявляти числову інформацію у  незвичайному та цікавому вигляді, а тому легко, не напружуючись пригадувати її.

Гра «Сусіди»

Уявіть собі рядок цифр від 1 до 10. А тепер назвемо «сусідів» числа 5, 8, 3.

Гра «Гойдалка»

Навчитися гратися  числами в своїй уяві. Уявіть собі число 36. Подумки переставте його навпаки  та назвіть.

Гра «Школа Ейдетики»

Граючись з цифрами, ми кожну з них перетворюємо на образ, який вона нам нагадує, оживлюючи  його. Першою, звичайно, буде «одиниця». Припустимо,що це казковий хлопчик  – Буратіно. Цифра «два» - це два  цапки; «три» - троє поросят і т.д.

 Дітям дуже  подобається створювати такі  образи. Вони із захопленням залучаються  до процесу. Їхня уява безмежна! Так дітям легше засвоювати  цифри.

Гра «ліворуч - праворуч», «зверху - знизу»

 На уроках закріплення вивченого матеріалу або його повторення найчастіше працюємо  в парах. Спочатку працюємо разом, а потім самостійно. Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активізується під час гри емоційна сфера.

 Наприклад, на  уроці навчання грамоти можна  не просто вивчати якусь букву,  а запросити дітей на день  народження цієї букви.

 Таким чином, діти в цікавій формі знайомляться з буквою і звуком. Щоб ігрова діяльність на уроці була ефективною й давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечити виконання таких вимог:

• готовність учнів до участі в грі;
• забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом;
• зрозуміла для учня постановка завдань гри;
• контроль учителя має перетворитися на допомогу;
• чітка організація гри і спрямування її на певну мету.

 Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо вони заздалегідь не продумані, то це утруднює пояснення ходу гри, може викликати втому і байдужість дітей. Добре провести з шестирічками гру, під час якої діти здобувають знання дуже важко, але і корисно. Обов’язково наприкінці гри вчитель повинен подякувати кожній групі учнів, навіть якщо в когось щось не вийшло. Під час проведення ігор реалізуються навчальні, розвивальні, пізнавальні, виховні та психологічні цілі. Готуючись до уроку, потрібно прагнути правильно забезпечити ігровий план діяльності дітей, щоб інтереси одних не задовольнялись за рахунок інших, щоб школярі поступово привчались до норм поведінки під час гри. Добираючи гру до конкретного уроку варто продумати відповідність мети дидактичної гри навчальній меті уроку, враховувати посильність завдань, продумати методи і форми організації навчальної діяльності учнів, які б сприяли розвитку розумової діяльності учнів. Саме елементи ігор на уроках формують у дітей позитивну мотивацію до навчальної співпраці: учень – учитель.