Форми організації навчання . Дидактичні вимоги до уроку , як основної форми організіції навчання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат на тему: 

     «Форми організації навчання . Дидактичні вимоги до уроку , як основної форми організіції навчання»  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                         Виконав:

                                                                                              Банков Ф.О. 
 
 
 
 

     Ізмаїл 2012 

     Зміст

     1.Поняття про форми організації навчання.

     2.Урок основна форма організації навчання.

     3.Типологія  уроків.

     4. Дидактична  характеристика основних  структурних елементів уроків  різних типів.

     5.Організаційні форми навчання .

     6.Загальна характеристика систем навчання.

     7.Інші форми організіції навчання (семенарські заняття , практикум, факультатив , навчальна екскурсія , індивідуальні і групові консультації , домашня навчальна робота учнів ).

     Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Поняття про форми організації навчання. 

     Ефективність  навчально-виховної роботи визначається не тільки методами викладання-учіння, а також і формами його організації. На жаль, на сучасному етапі розвитку дидактичної науки немає чіткого  визначення цього поняття, його сутності як педагогічної категорії. І. Ф. Харламов констатує, що «більшість вчених просто обходять це питання і обмежуються повсякденним уявленням про сутність цієї категорії». Це, безумовно, веде до термінологічної плутанини. Наприклад, польські дидакти В. Оконь і Ч. Купісевич використовують поняття «організаційні форми навчання», Ю. К. Бабансъкий і автори підручника «Педагогічні технології» – «форми організації навчання», В, М. Галузинський і М. Б. Євтух – «види та форми організації навчання»3, О. П. Кондратюк і А. І. Дьомін – «форми організації навчання»4. У ряді випадків змішують поняття «методи навчання» і «форми навчання».  
У зв'язку з цим виникає , по-перше , необхідність чіткого визначення цієї дидактичної категорії, по-друге, гостра потреба конкретизування її сутності.  
Поняття «форма» (від лат. forma – зовнішність, устрій) трактується у лінгвістиці як зовнішній вигляд, обрис, тип, структура чогось, що зумовлено певним змістом, а з філософської позиції це – усякий зовнішній вираз якого-небудь змісту. Отже,«форма будь-якого явища, у тому числі й дидактичного, визначає внутрішню організацію, зміст будь-якого предмета або явища і обіймає систему його стійких зв'язків.  
Якщо метод навчання – це сукупність прийомів і способів залучення до навчально-пізнавальної діяльності учнів, задіювання різних їхніх аналізаторів, то форма навчання – це спеціальна конструкція навчального процесу, характер якої зумовлюється змістом навчання, методами, прийомами, засобами діяльності вчителів і учнів. Ця конструкція являє собою внутрішню організацію змісту, тобто реально виступає як процес взаємодії вчителів і учнів під час роботи над певним навчальним матеріалом.

     Форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов'язаний з кількістю учнів, часом і місцем навчання, а також із порядком його здійснення.

     Звичайно, ця організація залежить від вибору дидактичних методів, прийомів і  засобів, розуміння цілей і завдань  процесу навчання, втілення рекомендацій психологічної і педагогічної наук, зокрема дидактичних закономірностей  і принципів, у практику роботи педагогів. Проте безпосередня діяльність, активна  і змістовна взаємодія учителів і учнів полягають саме в організації. Щодо понять «форми організації навчання»  і «організаційні форми навчання»  – можна констатувати їхню тотожність. Вони визначають конкретні форми  навчальної роботи, завдяки яким відбувається стабілізація і впорядкування всієї  навчально-пізнавальної діяльності учителів і учнів. Організаційні форми  навчання й методи навчання перебувають  у діалектичному взаємозв'язку. Останні  наповнюють перші конкретним внутрішнім змістом.  

     2.Урок основна форма організації навчання. 

     Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань .

     В цьому означенні представлені всі  компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація  і керівництво, всі дидактичні елементи. Сутність і призначення уроку  в процесі навчання як цілісної динамічної системи передбачає, таким чином, колективно-ідивідуальну взаємодію  учителя і учнів.

     За  означенням М.І.Махмутова, урок — це динамічна і варіативна форма організації процесу цілеспрямованої взаємодії (діяльності і спілкування) певного складу вчителів і учнів, яка містить у собі зміст, форми, методи і засоби навчання, і, яка систематично використовується (в однакові відрізки часу) для вирішення завдань освіти, розвитку і виховання в процесі навчання .

     Функція уроку як організаційної форми навчання полягає у досягненні завершеної, але часткової мети, яка, наприклад, в одному випадку полягає в  засвоєнні нового, цілісного змісту, що є частиною більш широкого змісту, в іншому - в частковому засвоєнні  матеріалу, на рівні усвідомленого  сприйняття і запам'ятовування (закріплення).

     У першому випадку структура уроку  як цілісної системи повторюватиме  структуру навчання як цілісного  процесу, у другому — лише частково відобразить цілісний процес навчання. Це означає, що особливості уроку  як організаційної форми навчання обумовлені метою і місцем кожного уроку  в цілісній системі навчального  процесу і питання про те, чи потрібний організаційний момент і  який він має бути за змістом, чи завжди потрібне опитування, чи обов'язково давати домашнє завдання, як краще  організувати колективну і групову  роботу, як врахувати індивідуальні  особливості учнів та інші, з позицій  аналізу процесу навчання не є  суттєвими. Вони мають значення лише при вирішенні завдань оптимальної  організації навчання і питання  про структуру та типи уроків.

     Таким чином, урок, як цілісна система, яка  реалізує освітню, виховну й розвиваючу функцію навчання, є багатогранним  і багатоплановим.

     Розв'язуючи конкретні завдання на кожному окремо взятому відрізку часу навчального  процесу, урок є частиною теми, курсу  навчального предмету і відповідно займає своє місце в системі навчального  предмета, теми програми і вирішує  властиві лише Йому в даний момент дидактичні завдання.

     Структурування  будь-якого уроку розпочинається з усвідомлення і правильного, чіткого  визначення мети — чого учитель  хоче досягти; потім забезпечення засобів - що допоможе вчителеві в досягненні мети, а вже потім визначення способу - як учитель буде діяти, щоб мета була досягнута. 

     3.Типологія  уроків. 

У сучасній дидактиці існують різні  класифікації уроків, залежно від взятих за основу ознак. За способами їх проведення виділяють: урок-лекція, кіноурок, урок-бесіда, урок-практичне заняття, урок-екскурсія, урок самостійної роботи учнів у класі, урок лабораторної роботи; за загальнопедагогічною метою організації занять: урок вивчення нового матеріалу; удосконалення знань, умінь і навичок; контролю та корекції знань, умінь і навичок. Залежно від дидактичної мети: спеціалізований урок (переважає одна мета), комбінований (дві або більше рівнозначні мети). Різновидами спеціалізованого уроку є: урок засвоєння нових знань; урок засвоєння умінь та навичок; урок застосування знань, умінь та навичок; урок контролю та корекції знань, умінь та навичок; урок узагальнення та систематизації знань. Елементи уроку зумовлюються завданнями, які належить вирішувати на уроках певного типу, для успішного досягнення певних дидактичних цілей. Тому кожний тип уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретних елементів.

Урок засвоєння нових знань. Засвоєння знань передбачає їх сприймання, усвідомлення, осмислення внутрішніх зв'язків і залежностей в предметах та явищах, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію. Успішність засвоєння знань залежать від мети і мотивів. З урахуванням цього урок такого типу містить елементи: перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети й завдання уроку; мотивація учіння; сприймання й усвідомлення учнями матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок формування умінь і навичок. В основу формування структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Згідно з логікою процесу засвоєння умінь і навичок урок передбачає: перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію учіння; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок. Застосування знань полягає в реалізації засвоєного на практиці. Воно є одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання набуті знання, уміння і навички застосовують на уроках різних типів. Комплексне їх застосування як мету навчання здійснюють на уроці цього типу, який охоплює перевірку домашнього завдання, актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети й завдань уроку та мотивацію учіння школярів; осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя; звіт учнів про роботу, теоретичне обґрунтування результатів; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань. Його завдання полягає в упорядкуванні та систематизації засвоєних знань. Воно може мати характер емпіричних узагальнень і виражатись у класифікації процесів, відповідних понять. Урок цього типу передбачає розвиток від окремого до загального. Його структуру складають: повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень науки і відповідних ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок. Залежно від мети перевірки, змісту навчального матеріалу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв'язування задач тощо) уроки цього типу мають різну структуру. Передбачає перевірку знань, вмінь і навичок різних рівнів — від виявлення знання учнями фактичного матеріалу, формулювання понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу структура уроку містить: повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивацію учіння; перевірку знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірку глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах; перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок. Має дві або декілька рівнозначних освітніх мети, тому його структура змінюється залежно від того, які типи уроків і їх структурні елементи поєднують. Наприклад, структура комбінованого уроку-перевірки раніше засвоєного і засвоєння нових знань охоплює: повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння; перевірку, оцінювання і корекцію раніше засвоєних знань; відтворення і корекцію опорних знань; сприймання, осмислення, узагальнення і систематизацію учнями нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Розглянуті  вище структури уроків є орієнтовними. Вони передбачають варіативність залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо.  
 

     4. Дидактична  характеристика основних  структурних елементів уроків  різних типів. 

     1) Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань. Мета етапу – одержати уявлення про якість засвоєного учнями матеріалу, виділити опорні знання. Зміст домашнього завдання, його результати доцільно перевіряти фронтально, при активній участі всіх учнів класу. Особливу увагу під час перевірки необхідно приділити складним завданням. Результати письмових робіт вчитель оцінює, зазвичай, після уроку. На початку уроку іноді використовують короткочасні письмові роботи, тестові завдання і програмоване опитування. Письмове опитування доцільно поєднувати з усним.Актуалізація і корекція триває від 5 до 7 хвилин.

     2) Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Залучити учнів до цілеспрямованої навчальної діяльності можна за умови, якщо що вони чітко знають, усвідомлюють, що саме будуть вивчати на уроці, якого результату повинні досягнути.