Естети́чне вихова́нн

Естети́чне вихова́ння — це процес формування цілісного сприйняття і  правильного розуміння прекрасного  у мистецтві та дійсності; здатність  до творчого самовиявлення притаманна людині.

 

Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

 

Основою, на якій здійснюється естетичне  виховання є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності  до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.

 

Завданням естетичного виховання  е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

 

Естетичне виховання проникає в  усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і  використовує багатство і різноманітність його засобів.

 

Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання  принцип все загальності естетичного  виховання і художньої освіти.

 

Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання  на сучасному етапі е ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

 

Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.

 

Нові завдання в галузі виховання  у загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естезації усього дитячого життя.

 

Ці принципи забезпечують реалізацію системи естетичного виховання  і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого

 

Одним з основних завдань школи на сучасному розвитку естетичного виховання е створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв'язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.

 

Основним структурним елементом  системи естетичного виховання е особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.

 

Однією з ведучих підсистем  естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-матема­тичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання  вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.

 

Наступна підсистема — позакласна діяльність школярів, пов'язана з  навчально-урочною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та Інших циклів, функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми І методів пробудження їх до інтересу

 

до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної та позашкільної роботи, організації дозвілля і поведінки дітей різного віку.

 

Важливою  підсистемою е також художньо-естетичні  впливи засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно), сім'ї, мікро середовища школяра. Контроль з боку школи за діяльністю її елементів виявляється у вивченні і аналізі впливів, ступеня сформованості в учнів естетичного ідеалу, смаку, критичної оцінки естетичної інформації, художніх інтересів і потреб школярів у галузі мистецтв, мотивів спілкування з ним.

 

Таким чином функціонування системи  естетичного виховання ефективно  здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано, а включається у комплекс усієї навчальне-виховної роботи і здійснюється з допомогою цілеспрямованого педагогічного керівництва. Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Естетична культура — сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.

 

Її рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах. Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.

 

Структуру естетичної свідомості складають:

 

1. Естетичні сприйняття. Виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого.

 

2. Естетичні почуття. Почуття  насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва.

 

3. Естетичні судження. Передають  ставлення особистості до певного  об'єкта, явища. У педагогічній  практиці недопустиме нав'язування  учням вчителем своїх міркувань.  Навпаки, він повинен допомагати  їм виявляти самостійність при з'ясуванні естетичної вартості предметів.

 

4. Естетичні смаки. Постають  як емоційно-оціночне ставлення  людини до прекрасного. Мають  вибірковий, суб'єктивний характер. Стандартних смаків не існує,  вони пов'язані з індивідуальним  баченням і сприйняттям.

 

5. Естетичний ідеал. Це своєрідний  зразок, з позиції якого особистість  оцінює явища, предмети дійсності.  Відображає уявлення про красу,  її критерії.

 

Найважливішим завданням естетичного  виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття.

 

Зміст естетичного виховання конкретизується  у програмах з літератури, музики, образотворчого мистецтва, основ наук, у різних самодіяльних об'єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій (художніх, спортивних тощо), під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо.

 

Джерелами естетичного виховання  є художня література, музика, образотворче, театральне мистецтво, кіно, природа, естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями та ін.

 

В естетичному вихованні учнів  величезне значення має особистість  педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон — все це має бути взірцем для учнів. Показники естетичної вихованості учнів — це і їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо.

 

Естетичне виховання є багатогранним  процесом, основу якого складають такі напрями:

 

1. Життя і діяльність дитини  в сім'ї. Тут формуються основи  естетичних смаків, почуттів, на  що впливають організація побуту  в оселі, одяг, взаємини в сім'ї,  оцінювання старшими краси предметів,  явищ, безпосередня участь в естетичній діяльності тощо.

 

2. Виховна  діяльність дошкільних закладів. Здійснюється через естетику  побуту, систему спеціальних занять (музика, образотворче мистецтво,  танці, ігри тощо).

 

3. Навчально-виховна  діяльність загальноосвітніх закладів. Передбачає залучення учнів до оволодіння змістом навчальних дисциплін (мови, літератури, історії, предметів природничого циклу, музики, образотворчого мистецтва), позакласної виховної роботи (танцювальні гуртки, хорові колективи, студії образотворчого мистецтва та ін.). У школах створюють спеціалізовані гуманітарно-естетичні класи, що сприяє естетичному розвитку учнів.

 

4. Навчально-виховна  робота позашкільних дитячих  виховних закладів (будинки і  палаци дитячої та юнацької  творчості, студії, дитячі музичні  та художні школи тощо). Діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей дітей, залучення їх до активної естетичної діяльності.

 

5. Діяльність  професійних навчально-виховних  закладів. Навчаючись у них, майбутні  фахівці отримують естетичні знання, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності.

 

6. Вплив  засобів масової інформації. Діяльність  їх поєднує елементи багатьох  видів мистецтва. Проте засилля  в них «масової культури» ускладнює  процес формування здорових естетичних смаків, потребує копіткої роботи вихователів, батьків, випереджуючого формування високих естетичних потреб, смаків, несприйняття потворного.