Екологічне  виховання в початковій школі

Курсова з педагогіки

 
ЗМІСТ 
 
Вступ 
Розділ 1. Науково – теоретичні засади екологічного виховання за народними традиціями в початковій школі 
1.1. Формування екологічної культури 
1.2. Екологічне виховання за народними традиціями 
Розділ 2. Виховання екологічної культури у молодших школярів 
2.1. “Навколишній світ” – складова частина нової вітчизняної педагогічної технології “Довкілля” 
2.2. Дидактичні ігри як засіб стимулювання пізнавальної  
діяльності у процесі вивчення курсу “Навколишній світ” 
Практична частина 
Висновки 
Список використаної літератури 
 

«СКАЧАТИ_РОБОТУ»

 
 
Дивіться також: 
Курсова робота - Екологічне виховання молодших школярів 
 
ВСТУП 
 
Одним із важливих завдань початкової школи на сучасному етапі є екологічне виховання молодших школярів — психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в учнів шанобливого ставлення до природи та екологічної культури в цілому. 
Екологічна культура молодшого школяра, на нашу думку, охоплює: 
- знання про взаємозв'язки в природі та усвідомлення людини як її частини; 
- розуміння необхідності берегти навколишнє середовище; 
- уміння і навички позитивного впливу на природу; 
- розуміння естетичної цінності природи; 
- негативне ставлення до дій, що завдають шкоди природному середовищу. 
Наукові й моральні ідеї бережливого ставлення до природи закладаються і формуються у процесі навчання на уроках, а їх подальший розвиток, розширення і поглиблення удосконалюється в позаурочній діяльності. 
Провідну роль в екологічному вихованні молодших школярів відіграють предмети “Природознавство”. Дана дисципліна забезпечує природничонаукову основу для розуміння взаємозв'язків у природі й формування екологічної культури учнів.  
Зважаючи на актуальність даної проблеми виникає потреба ретельно вивчити та теоретично обґрунтувати доцільність розгляду питання “Виховання екологічної культури у молодших школярів”. 
Предмет курсового дослідження – теоретичне обгрунтування доцільності виховання екологічної культури у молодших школярів. 
Мета курсової роботи – теоретично та практично довести необхідність виховання екологічної культури у молодших школярів. 
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: 
1. Ознайомитися з науковою та методичною літературою з поставленого питання; 
2. Визначити теоретичні засади екологічного виховання в початковій школі; 
3. Надати загальну характеристику методам роботи з молодшими школярами. 
У процесі роботи використано наступні форми пізнання: 
- робота з літературними джерелами; 
- бесіда; 
- експеримент; 
- аналіз; 
- синтез; 
- спостереження.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО – ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗА НАРОДНИМИ ТРАДИЦІЯМИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Формування екологічної культури

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну  загрозу для життя людей. Забруднення повітря, водоймищ, ерозія ґрунтів і вирубки лісів у багатьох місцях досягли критичного рівня. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом. 
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості. 
Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини. 
Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності. 
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. 
Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — писав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи». 
Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі. У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і школа. Її завдання — через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою. 
Розпочате в дошкільному віці екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику. 
На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його. 
Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні глибокі знання про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я, наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем. 
У формуванні екологічної культури провідна роль належить предметам природничого циклу. І першоосновою є вивчення предмету “Навколишній світ”, який ми і пропонуємо розглянути в контексті формування екологічної культури молодших школярів.

1.2. Екологічне виховання за народними традиціями

Кожний народ, кожна країна має свої рослинні й  тваринні символи. Наприклад, у росіян це берізка, струнка, весела; у канадців — клен, кленове листя; в Україні — калина та верба. Та й народне прислів'я дуже влучно закріпило за нашою Вітчизною ці рослини: «Без верби та калини нема України» . 
Крім рослинних символів є в Україні й свої тваринні символи, символи птахів. 
Лелечине гніздо — окраса української оселі. Там, де зводилося житло, неодмінно оселявся й лелека. У народі казали: «Лелека селиться біля добрих людей», «Якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині має бути лад». Тому люди з особливою шанобою ставляться до цих птахів. 
Лелека (бусол, бощон, бузько, бусьо, веселик, гайстер, чорногуз, бусел, боцян) має багато символів. З ним пов'язують народження дитини, бо в народі кажуть, що немовля до хати приносить саме він. Якщо хтось зруйнує лелечине гніздо, накличе лиха: «Зруйнуєш буслове гніздо, згорить хата». 
За повадками птахів визначали прихід весни: «Прилетіли бусли — початок весни», «Прилетіли лелеки — весну принесли здалека», «Як з'явилися буслині лапи, не знімай з грядки сапи». 
За повадками лелек передбачали й погоду наступного року. Якщо лелеки не поспішають у вирій, зима буде без морозів, легкою для людей і тварин. Якщо ж відлітають рано, чекай суворої зими. 
Батьки не дозволяли дітям вилазити до лелечиних «домівок», брати в руки пташенят, яйця, бо це принесе біду. А якщо комусь пощастить першим у селі побачити лелеку весною і тричі присісти, прикривши ноги, — той протягом року не хворітиме . 
Лелечина вірність є символом любові до рідної землі, до рідної оселі. Лелеки відлітають на зиму, а весною повертаються. Відлітають вони тільки вночі. Гадають, що вони рятуються так від солов'їв, які вмощуються на лелеку і в такий спосіб перелітають до теплих країв. 
Доступною дітям шкільного віку буде й легенда про лелеку. 
«У сиву давнину бог Перун відправив людину на землю, дав їй лантух, наказавши, щоб віднесла його далеко в ліс. Та боронь Боже розв'язати лантух! Не можна було ні розв'язувати, пі зазирати до нього. Та не була б людина людиною, якби не поцікавилася, що ж у тому лантусі є. На півдорозі чоловік зупинився, розшморгнув зав'язку, і з лантуха навсібіч повистрибували жаби, вужі, миші, змії й розповзлися довкола. Кинувся бідолаха ловити їх, та де там! І тоді розгніваний Перун наказав: «Я перетворю тебе на птаха, і будеш ним доти, доки не повизбируєш гаддя, яке випустив на волю». Отак начебто людина в подобі бусла й досі ходить по наших полях та болотах, виловлюючи зміїне кодло». 
У дитячих іграх, віршах, піснях досить часто згадується зозуля. Зозуля — символ жіночий, материнський, хоч часом означає просто заміжню жінку. В зозулю за певних обставин перетворюються переважно жінки (легенда «Як мати стала зозулею»). Вбити зозулю вважається великим злочином. Зозуля — добрий вісник, пророчиця, правдомовець. Якщо кує зранку — роздає щасливу долю, а коли співає на могилі, то втішає померлого й живих. 
Зозуля — дитина літа, адже саме її спів провіщає переміну весни на літо, дарує достаток і добробут, віщує врожай і прибуток худобі. Дівчата в зозулі запитують, чи довго будуть у батьковій хаті і як їм житиметься у свекрухи. 
Не лише добре віщує зозуля, а й зле, навіть нещастя, приносить звістки про смерть близьких. Людина перед смертю кличе до себе зозулю і просить її переслати вісточку про себе. Зозуля ж оплакує мертвого, коли близьких коло нього немає. 
У деяких містах і селах починали співати веснянки, коли вперше закує зозуля. А до зозульки зверталися, щоб накувала довгі роки життя. В кулаку затискали гроші або зернятко (щоб життя було багатим і в хаті був достаток), вдаряли по колінах і промовляли: 
Зозуленько рябенька, пташко маленька! Закуй мені по звичаю, доки жити в світі маю. 
Соловей — символ веселощів, задоволення, часом він також віщує долю. Голос солов'я — ознака щастя, а коли цей голос пташка втрачає, губиться і щастя. 
Тварини — частина живої природи. Спільні та відмінні ознаки між рослинами і тваринами. Травоїдні та хижі тварини. Дикі і свійські. Звірі, птахи, комахи, їх взаємозв'язки та охорона. Підготовка тварин до зими. Зимуючі й перелітні птахи. Піклування про зимуючих птахів. 
Народні загадки. 
Сам собі у пітьмі світить, аби з'їсти когось мітить. (Вовк). 
У річці купається, в сорочку не вдягається, в повітрі літає, завжди суха буває. (Дика качка). 
Руда пташниця в курник прийшла, свій порядок навела: всіх курей порахувала і з собою їх забрала. (Лисиця). 
Повзун повзе, сімсот голок везе. (їжак). 
Без рук, без ніг, а по землі ходить. (Гадюка). 
Летить — пищить, сяде — мовчить, хто його вб'є, свою кров проллє. (Комар). 
Хто хвіст залишає, коли від ворога втікає? (Ящірка). 
Пухнастий клубок під столом вуркоче. (Кіт). 
Огрядна, боката, молоком багата. (Корова). 
Народні прислів'я та приказки. 
Де багато пташок, там нема комашок. 
Не бий бобра, не буде добра. 
Корова у господарстві, як друга мати. 
Зруйнував гніздо пташине — не буде в тебе ні дітей, ані родини. 
Грак на горі — весна на дворі. 
Зозуля стала кувати — морозу не бувати. 
Народні прикмети. 
Багато хрущів — на сухе літо. 
Ластівка прилетіла — незабаром грім загримить. 
Горобці зграйками перелітають з місця на місце — перед сильним вітром. 
Голуби туркочуть — тепло віщують. 
Кіт згорнувся у клубок — на мороз. 
Гуси полощуться — на тепло. 
Курка на одній нозі стоїть — на холоднечу. 
Комарі літають роєм — на хорошу погоду. 
Гуси летять — зиму на хвості несуть. 
Ворона ховає дзьоб під крило — на холод. 
Горобці дружно цвірінькають — на відлигу. 
Горобці ховаються в укриття — на мороз або заметіль. 
Сорока ховається під стріхою — на заметіль. 
У зайців хутро посвітлішало — близько зима. 
Півні співають перед відлигою. 
Птахи дружно відлітають — сувора зима буде. 
Собака качається по снігу — на снігопад. 
Народні казки. 
Дарунки трьох зернин. (Максим рятує гніздо ластівки, а вона йому дарує чарівне зеренце, за допомогою якого той нагодував усю сім'ю і розбагатів) 
Вуж і дитина. (Вуж приносить щастя в оселю).

РОЗДІЛ 2. ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. “Навколишній світ” – складова частина нової вітчизняної педагогічної технології “Довкілля”

На сьогоднішній день акценти у навчанні переміщуються  з пізнання як самоцілі на розкриття  духовних та моральних аспектів, що виражають гуманістичну сутність природничих наук, спрямованих на збереження біосфери, гармонізацію відносин людини і природного середовища, формування ексцентричної свідомості. Розвинуте емоційно-ціннісне ставлення до природи не тільки всебічно збагачує особистість молодшого школяра, а й становить мотиваційний потенціал його діяльності з вивчення природознавства як навчального предмета, тобто знання стають особистісно значущими. 
Змістовний аналіз мотиваційної сфери особистості у взаємодії з природою дозволяє виділити такі її компоненти: 
1) естетичні спонуки, що полягають у розумінні та захопленні красою природного середовища, прагненні до сприйняття прекрасного; 
2) гуманістичні потреби виявити добро, співчуття до живого, бажання захистити; 
3) утилітарно-економічні мотиви — визнання природи як джерела ресурсів та економічного розвитку суспільства, як середовища існування та об'єкта праці людини; 
4) пізнавальні інтереси, що спрямовані на усвідомлення взаємозв'язків у природі, прагнення осягнути закони її розвитку; 
5) рекреаційно-оздоровчі мотиви, що виходять із розуміння значення природи для здоров'я, життя людини, бажання зберегти її оптимальні параметри; 
6) прагнення до творчої діяльності у природі — до занять малюванням, фотографуванням, написанням художніх творів, благоустроєм середовища (проектування парків, квітників, зелених насаджень тощо). 
Початкове навчання, що має на меті формування нового типу екологічної свідомості, повинно закласти передумови глибокого розуміння школярами законів розвитку біосфери, усвідомлення життя як найвищої цінності, розвитку здатності до екологічно виправданої діяльності, заснованої на принципі розумного самообмеження. 
У молодших школярів ставлення до навколишньої дійсності формується у сфері почуттів. У процесі чуттєвого сприймання об'єктів природи відбувається "переживання" знань, їх інтеріоризація та усвідомлення. Дитина схильна любити, захищати, пізнавати, насамперед, те, що їй подобається, те, що вона сприймає як красиве. Розвиток естетичних почуттів, розуміння краси природи, її унікальності та неповторності активізує мислення, образну пам'ять, спостережливість та творчу уяву дитини. Естетичні почуття породжують емоційний відгук, співчуття до природних об'єктів, сприяють формуванню гуманного ставлення до світу природи, до самого себе та інших людей. 
Психологами виділено умови актуалізації механізмів розвитку екологічної свідомості. До них належать: 
1) атрактивність (привабливість) природних об'єктів, їх позитивне сприйняття; 
2) індивідуалізованість — взаємодія з конкретним, персоніфікованим природним об'єктом;  
3) можливість встановлення паралелізму з людиною ("подібний до мене, до людей"). 
Так, наприклад, позитивний емоційний відгук зумовлюють природні об'єкти, що мають привабливий зовнішній вигляд за формою, розміром, пропорціями, забарвленням; приємні на дотик, смак тощо. Почуття симпатії спочатку виникає переважно стосовно конкретної тварини, рослини (песика, котика, ялинки) і вже потім в основі формується почуття любові до тварин, рослин, природи взагалі. 
Навчальний предмет “Навколишній світ” стоїть у типовому навчальному плані для початкової школи. Даний курс є складова частина нової вітчизняної технології “Довкілля”, яка розроблена колективом науковців лабораторії інтеграції змісту освіти Інституту педагогіки АПН України та Науково – методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України протягом 1990 – 2000 рр. У жовтні 2000 року комісія Міністерства освіти і науки України підбила підсумки предмет Довкілля та модель освіти “Довкілля” допущені до використання у навчальних закладах країни.

2.2. Дидактичні ігри як засіб стимулювання пізнавальної діяльності у процесі вивчення курсу “Навколишній світ”

Оволодіння екологічними знаннями — важливий ланцюг у процесі  навчання і виховання дітей. Б.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незамінним емоційним стимулом думки. Для дитини дошкільного й молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включитись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи. 
Один із засобів закріплення, систематизації та узагальнення знань про навколишнє середовище — словесні дидактичні ігри, їх надзвичайно важлива роль полягає в закріпленні природоохоронних уявлень, пробудженні у дітей бажання чинити добро і не порушувати відомі їм правила поведінки в природі, у формуванні позитивних рис особистості, які виявляються у ставленні до природи як до об'єкта постійної уваги й турботи. 
Розроблені ігри екологічного змісту ми пропонуємо використати на заняттях і в повсякденному житті.  
Їжа для птахів 
Дидактичне завдання.  
Уточнити знання дітей про найпоширеніших птахів (лісові, водоплаваючі, домашні), зокрема, чим вони живляться; формувати природоохоронні уявлення. Виховувати бажання піклуватися про птахів. 
Ігрова дія. Учитель показує картину, де намальована пташка, а дитина має назвати її, сказати, чим вона живиться і де можна відшукати для неї корм. 
Унаочнення. Малюнки із зображенням птахів (горобець, синичка, качка, курка), окремо — із зображенням корму для них. 
Хід гри: 
1 варіант: Учитель показує малюнки із зображенням птаха, діти його називають і обирають малюнок із зображенням корму, який йому потрібен. 
2 варіант. Вчитель описує корм, який склювала пташка, розповідає, де його знайти або як заготовити. Діти відшукують малюнок відповідної пташки і виставляють її на “годівниці”. Учитель ознайомлює дітей із правилом: під час збирання урожаю плодів, насіння слід запам’ятати, що частину його потрібно залишати для корму птахам.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Після ретельного теоретичного дослідження ми приступили до практичних апробацій здобутих знань. Для розгляду пропонується бінарний урок по темі “Птахи навколо нас” 
Мета. Розширити знання дітей про птахів. Розвивати вміння порівнювати, спостерігати. Розвивати мислення, мову. Виховувати естетичні почуття, дбайливе ставлення до природи. 
Мета. Навчити дітей розрізняти вокальну та інструментальну музику, впізнавати тембри інструментів симфонічного оркестру. Розвивати музичний смак, уяву, фантазію. Виховувати любов до музики. 
Обладнання: книги, ілюстрації (птахи, інструменти), платівка "Голоси птахів". Платівки з музичними творами. 
Хід уроку 
1. Організація класу. 
2. Вступна бесіда. 
- Сьогодні урок проводитимуть два вчителі. 
3. Актуалізація знань. 
Вчитель. Подивіться на ілюстрацію до вірша Т.Г. Шевченка "Світає". Заплющіть очі і уявіть собі ранок. Без чого не можна уявити весняний ранок? (Прохолода, схід сонця, пташиний спів). 
Музикознавець. Ось такий ранок зобразив Е.Гріг у своїй п'єсі, яка так і називається — "Ранок". Музика змальовує картину поступового пробудження природи -- сонце, яке проривається крізь хмари, ніжне щебетання пташок, шелест вітру. Інструменти — флейта та гобой — імітують голоси птахів. Мелодія прикрашена трелями та форшлагами. Послухайте і скажіть, яких пташок ви почули в цій п'єсі? Які інструменти допомогли вам уявити весняний ранок? (Слухання музики). 
4. Повідомлення теми уроку. Учитель. Тема сьогоднішнього уроку - 
"Птахи навколо нас". Ви почуєте наукові повідомлення, а також дізнаєтесь, як видатні композитори використовували теми пташиного співу. 
5. Новий матеріал. 
Учитель. Ви вже багато знаєте про птахів з попередніх уроків. Які основні ознаки птахів? (Тіло вкрите пір'ям, крила, дзьоб). А чи всі птахи співають? (Роздуми дітей; додаткова інформація учнів). 
Коли ми чуємо спів птахів, то здається, що вони розмовляють між собою. Піснями птахи спілкуються, а також кличуть один одного. Але не всі птахи співають. Наприклад, пелікан. Птахи, крім співу, можуть викрикувати, подавати тривожні сигнали та звуки. Це залежить від гортані птаха. Але співають птахи лише в період гніздування. Спів кожного відрізняється висотою мелодії, ритмом, якістю. Але першість зі створення "справжніх" пісень належить не солов'ям, як вважають, а дроздам. 
Музикознавець. Музика - це мистецтво звуків. Вона спроможна зобразити більшість того, що ми бачимо і чуємо навколо себе. Це голоси пташок, шелест лісу, найрізноманітніші звуки, шуми. Відомо, що музичний звукоряд складається з більш як ста різноманітних за висотою звуків. За характером звучання їх можна розділити на три регістри: верхній, середній та нижній. Кожен регістр має свою неповторну виразність. Середній м'який І повнозвучний, нижній — похмурий та гулкий, верхній — звучить дзвінко та прозоро. 
Вчитель. Що нового ви дізналися про птахів? Цікаві повідомлення про них можете знайти в енциклопедіях і науково-популярній літературі. А також повідомлення про музичні інструменти, регістри. Існує пташиний годинник. Так ось відомо, що жайворонок співає від 2 до 3 години ночі. 
Повідомлення учнів клубу " 3 н а й о к " . 
Жайворонок — невеличка пташка, більша за горобця. Довжина до 230 мм, маса до 70 г. Крила довгі і широкі, тому жайворонки швидко літають, хвіст короткий, складається з 12 кермових пір'їн. Оперення малопомітне. Линька буває восени, але літнє оперення відрізняється від зимового. Жайворонків існує 78 видів. Вони живуть в Африці, Азії, Європі та Америці. Жайворонки мешканці відкритих просторів. Піднімаються високо — до 4 тис. метрів. Самка відкладає 4—6 яєць, які висиджує протягом 2 тижнів. Годують пташенят обоє батьків 10—11 тижнів. 
Вчитель. Що вас вразило у розповіді про цю пташку? (Відповіді учнів). 
Багато видів жайворонків прекрасно співає. Спів їх вирізняється дзвінкістю та мелодійністю. Про цю пташку цікавий вірш написав Олександр Олесь. 
В небі жайворонки в'ються, 
Заливаються — сміються. 
Грають, дзвонять цілий день. 
І щебечуть, і співають, 
І з весною світ вітають 
Дзвоном радісних пісень. 
Музикознавець. Спів жайворонка дуже виразно зобразив П.І.Чайковський у п'єсі для фортепіано "Пісня жайворонка". Які виразні можливості фортепіано використовує композитор для зображення співу пташки? (Виразність верхнього регістру, мелодія насичена трелями та форшлагами). 
А зараз прослухайте ще один твір під назвою "Жайворонок". Але це твір для голосу з супроводом фортепіано. Зміст розповідає нам про почуття, які з'являються під час слухання співу жайворонка. Послухайте і скажіть, які почуття у вас викликає ця музика? 
(Відповіді дітей). 
Вчитель. Відгадайте загадку. Вона підкаже вам, про яку пташку йдеться далі. 
В мене є великий хист,  
Я співаю, як артист. 
Спів мій радісний усюди  
Дуже люблять слухати люди. (Соловей). 
Розповідь учня.  
Соловей — символ веселощів, задоволення, часом він також віщує долю. Голос солов'я — ознака щастя, а коли цей голос пташка втрачає, губиться і щастя. 
Соловей — це маленький, непомітний сірий птах. Якщо не знаєш його, то ніколи не подумаєш, що ця пташка має такий чудовий голос. Пісня солов'я дуже дзвінка і мелодійна. Так співають навесні самці. Живиться соловей комахами, павуками, черв'яками. Гніздо будує на землі у густих заростях, із сухого листя і трави. Це - перелітний птах. Найбільш відомий східний соловей. Довжина його тіла 17 см, колір буруватий, а хвіст рудого кольору. Мешкають солов'ї здебільшого в долинах рік. Відкладають 4—6 яєць зеленуватого або голубуватого кольору з плямами. Сидить на них тільки самка - 13 діб. До роду солов'їв належать: синій соловей, соловей-свистун, соловей-червоношийка, чорногруда червоношийка, варакушка та ін. 
Вчитель. Хто з вас чув спів солов'я? (Відповіді учнів). Пропоную послухати, як людина може імітувати спів цієї пташки. Романс Олександра Аляб'єва так і називається "Соловей". (Слухання романсу). 
Чи сподобався вам цей романс? 
А яка ж буде наступна пташка? 
Хто гнізда свого не має. Яйця іншим підкладає Та у лісі в холодку Все кує: ку-ку, ку-ку? (Зозуля). 
Розповідь учня. 
Кожен, хто бував у лісі, чув кування зозулі. Відомо і те, що зозуля підкладає свої яйця в чужі гнізда, а зозуленя викидає пташенят -"господарів" цього гнізда. Але мало хто знає про зозулин апетит. Завдяки йому вона компенсує шкоду, яку скоїла, гублячи інших птахів. Вона знищує багато шкідників, а також таких, яких не їдять інші птахи. 
Зозуля — дитина літа, адже саме її спів провіщає переміну весни на літо, дарує достаток і добробут, віщує врожай і прибуток худобі. Дівчата в зозулі запитують, чи довго будуть у батьковій хаті і як їм житиметься у свекрухи. 
Не лише добре віщує зозуля, а й зле, навіть нещастя, приносить звістки про смерть близьких. Людина перед смертю кличе до себе зозулю і просить її переслати вісточку про себе. Зозуля ж оплакує мертвого, коли близьких коло нього немає. 
У деяких містах і селах починали співати веснянки, коли вперше закує зозуля. А до зозульки зверталися, щоб накувала довгі роки життя. В кулаку затискали гроші або зернятко (щоб життя було багатим і в хаті був достаток), вдаряли по колінах і промовляли: 
Зозуленько рябенька, пташко маленька! Закуй мені по звичаю, доки жити в світі маю. 
Вчитель Діти , а що ви знаєте про таку пташку як лелека? 
Доповідь учнів. Лелечине гніздо — окраса української оселі. Там, де зводилося житло, неодмінно оселявся й лелека. У народі казали: «Лелека селиться біля добрих людей», «Якщо на хаті звив гніздо лелека, то в родині має бути лад». Тому люди з особливою шанобою ставляться до цих птахів. 
Лелека (бусол, бощон, бузько, бусьо, веселик, гайстер, чорногуз, бусел, боцян) має багато символів. З ним пов'язують народження дитини, бо в народі кажуть, що немовля до хати приносить саме він. Якщо хтось зруйнує лелечине гніздо, накличе лиха: «Зруйнуєш буслове гніздо, згорить хата». 
За повадками птахів визначали прихід весни: «Прилетіли бусли — початок весни», «Прилетіли лелеки — весну принесли здалека», «Як з'явилися буслині лапи, не знімай з грядки сапи». 
За повадками лелек передбачали й погоду наступного року. Якщо лелеки не поспішають у вирій, зима буде без морозів, легкою для людей і тварин. Якщо ж відлітають рано, чекай суворої зими. 
Батьки не дозволяли дітям вилазити до лелечиних «домівок», брати в руки пташенят, яйця, бо це принесе біду. А якщо комусь пощастить першим у селі побачити лелеку весною і тричі присісти, прикривши ноги, — той протягом року не хворітиме . 
Лелечина вірність є символом любові до рідної землі, до рідної оселі. Лелеки відлітають на зиму, а весною повертаються. Відлітають вони тільки вночі. Гадають, що вони рятуються так від солов'їв, які вмощуються на лелеку і в такий спосіб перелітають до теплих країв. 
Вчитель. Що ви запам'ятали про цю пташку? (Відповіді). А зараз ... 
 
ВИСНОВКИ 
 
У курсовій роботі розглянуто питання “Виховання екологічної культури у молодших школярів”. 
У зміст навчання ми добирали такі народні традиції, які б: 
- давали учням елементарні екологічні знання, дохідливе пояснювали взаємозв'язки ... 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Барташніков О.О., Барташнікова І.А. Інтелектаульна ігротека. Тренування інтелектуальних і творчих здібностей дітей 6 – 9 років. Р. : 1996 
2. Волков Г. Н. Етнопедагогика. — Чебоксари, 1972. 
3. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: У 2 т. — К., 1991.  
4. Горлечко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. — К., 1964. 
5. Грушевський М, Історія України. — К., 1991. 
6. Гуцульщина: Історико-етнографічні дослідження / За ред. Ю. Г. Гошка. - К., 1987. 
7. Детям обо всем на свете. Популярная знциклопедия. — Харьков.: ПДК, 1998. 
8. Дружинін В.Н. Психодіагностика загальних здібностей. К.1996 
9. Запартович Б. Б. й др. С любовью к природе. — М.: Педа-гогика, 1978. 
10. Іщенко Л. Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання К.1998; 
11. Кисельов Ф. С. Методика викладання природознавства в початкових класах. — К.: Вища школа, 1975. 
12. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К., 1994. 
13. Косьміна Т. В. Сільське житло Поділля. — К., 1980. 
14. Котилася торба / Упоряд. В. Бойко. — К., 1990.  
15. Кравець М. Сімейний побут і звичаї українського народу. — К., 1986.  
16. Кузь В, Г,, Руденко Ю. Д., Губко О. Т. Українська козацька педагогіка і духовність. — Умань, 1995. 
17. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук 3. О. Основи національного виховання. — Умань, 1993. 
18. Літала сорока по зеленім гаю. — К., 1990.  
19. Лебедев Н. Н. Занимательные вопросы по природоведению. — М.: Учпедгиз, 1961. 
20. Махмущов М. Й. Современный урок. — М.: Педагогика, 1981. 
21. Навчання в 2 класі. Посібник для вчителя. 2-е видання. — К,: Освіта, 1997. 
22. Навчання в 3 (2) класах.— К.: Освіта, 1997. 
23. Нарочна Л. К., Гончарова К.Д., Ковальчук Г. В. Методика викладання довкілля. — К.: Вища школа, 2001. 
24. Нарочна Л, К., Онищук В. О. Уроки довкілля в 2 класі. — К.: 2002. 
25. Онищук В. О. Типи, структура і методика уроку в школі. — К.: Радянська школа, 1975. 
26. Пакулова В. М., Кузнецова В. Й. Методика преподавания природоведения. — М.: Просвещение, 1990. 
27. Програми середньої загальноосвітньої школи 1—4 (1—3) класи. — К.: Освіта, 1998. 
28. Прокопенко І. Ф., Євдокимов В. І. Педагогічна технологія. -Харків: Основа, 1995Яршева Н. Ф. Природа України. — К.: Вища школа, 1995. 
29. Якиманская Й. С. Развивающее обучение. — М.: Педагогика, 1979.