Аналіз видів, форм і об’єктів контролю у навчанні іноземних мов

 повнота відображення ситуації;

рівень і характеристика імпровізації у формулюванні висловлювань; правильність використання мовних засобів  для оформлення висловлювань;

різноманітність використання мовних засобів.

 Кількісні показники  складають: обсяг (кількість слів, речень) і швидкість (наявність пауз, повторень) усного або письмового висловлювання.

 В рецептивних видах  мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні) основним якісним показником  є ступінь розуміння (загальне, повне, детальне).

 Кількісними показниками  є тривалість звучання тексту і темп мовлення - в аудіюванні, обсяг тексту - в читанні.

Тестовий контроль

Ефективним засобом  організації контролю у навчанні іноземної мови є тестування. Тестовий контроль може забезпечити успішну  реалізацію мети і всіх функцій контролю, а також задовольнити вимоги, що висуваються до якості контролю.

Тестовий контроль або тестування як термін означає у вузькому смислі використання і проведення тесту, і в широкому - як сукупність етапів панування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту (В.О. Коккота).

У навчанні іноземних  мов застосовується лінгводидактичне тестування.

Лінгводидактичним тестом називається підготовлений відповідно до певних вимог комплекс завдань, які пройшли попереднє випробування з метою визначення якісних показників і які дозволяють виявити в учасників тестування рівень їх мовної і/або комунікативної компетенції та оцінити результати тестування за заздалегідь встановленими критеріями (В.О.Коккота).

 Основними Указниками якості лінгводидактичного тесту є

 валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

Валідність - характеристика тесту, яка показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це вимірює.

Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними іншомовними мовленнєвими навичками і вміннями.

 Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструмента вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

 Диференційна  здатність - характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти встигаючих і невстигаючих тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння іншомовними навичками і вміннями.

Практичність - характеристика тесту, яка визначає:

а) доступність та посиль-їсть інструкцій тесту і змісту тестових завдань для розуміння тих, хто  виконує Сет;

б) простота організації  проведення тестування в різних умовах;

в) простота перевірки  відповідей і визначення результатів  та оцінки. Економічність - характеристика тесту, яка передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тесту від планування до видання.

Лінгводидактичні тести  бувають стандартизовані і нестандартизовані.

Стандартизований  тест є таким, який пройшов попереднє випробування на великій кількості тестованих і має кількісні показники якості. Підготовка такого тесту потребує копіткої роботи і тривалого часу. Стандартизовані тести супроводжуються паспортом, в якому містяться норми, умови та інструкції для багаторазового використання тесту в різних умовах.

Нестандартизовані тести розробляються самим учителем для своїх учнів. Такі тести складаються на матеріалі конкретної теми для перевірки рівня сформованості певної навички або вміння.

 Нестандартизовані  тести застосовуються під час поточного контролю з метою забезпечення зворотного зв'язку у навчанні іноземної мови.

Нестандартизовані тести  не потребують визначення усіх кількісних показників якості. Але доцільно виявити  в такому тесті дуже важкі і  занадто легкі питання і замінити їх більш прийнятними.

Для визначення важких або  легких завдань користуються такою  методикою: підраховують відсоток тестованих, які виконали завдання. Якщо лише 15% і менше тестованих правильно  виконали завдання, воно може вважатися важким. Якщо 85% тестованих справились із завданням, воно вважається легким (I.A. Рапопорт).

Залежно від цілеспрямованості  тести розподіляються на

А)тести навчальних досягнень,

Б)тести загального володіння  іноземною мовою,

В)діагностичні тести,

Г)тести на виявлення здібностей до вивчення іноземної мови.

В середніх навчальних закладах для проведення поточного, рубіжного  або підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень, метою яких є визначення рівня навчальних досягнень учня в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю на певному ступені навчання.

 Тестами загального володіння іноземною мовою є тести типу TOEFL.

 Діагностичні тести використовуються з метою подальшого розподілу учнів по групах за рівнем підготовки з іноземної мови.

Тести на виявлення  здібностей до вивчення іноземної мови спрямовані на визначення конкретних індивідуально-психологічних особливостей учня з метою забезпечення їх своєчасного коригування та розвитку, що сприятиме успішності оволодіння мовленнєвою діяльністю.

 Тест складається  з тестових завдань, які об'єднуються  у субтести.

До субтесту входять тестові завдання, спрямовані на один конкретний об'єкт тестового контролю, наприклад, визначення рівня володіння вимовними, граматичними або лексичними навичками, уміннями аудіювання, читання, говоріння, письма (див. схему 6, стор 275).

Тестовим завданням є мінімальна одиниця тесту, яка передбачає певну вербальну чи невербальну реакцію тестованого (В.О.Коккота). Кожне тестове завдання створює для тестованого конкретну мовну або комунікативну тестову

TOEFL — тест з англійської  мови як іноземної (США), результати  якого визнаються багатьма університетами  англомовних країн при зарахуванні  на навчам студентів-іноземців.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасний етап розвитку освіти в нашій країні можна назвати перехідним. Перехід від традиційних форм освіти до пошуку нових, більш ефективних, потребує створення якісно нової моделі системи контролю, яка б дала змогу об’єктивно оцінювати знання, уміння та навички учнів, виключаючи суб’єктивізм.

Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній організації він  сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального  процесу та служить їх запобіганню.

Перед учителем стоїть завдання так організувати навчальний процес, що контроль природньо включався  в систему навчання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об’єктивність. Використовуючи традиційні форми і методи контролю та оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів-новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю. Найбільш ефективною на сьогоднішній день формою контролю є тест. По-перше, він сприяє досягненню оптимальної дії всіх елементів системи навчання завдяки забезпеченню зворотного зв’язку, спрямованого на навчальну діяльність учителя та учнів. По-друге, зворотній зв’язок зумовлює подвійну природу функціонування контролю. Це відображається у здійсненні його в поточній (інтегрованій) та підсумковій (відносно самостійній) формах (Ю.К. Бабанський, О.П. Старков, Н.Ф. Тализіна, О.Л. Товма).

Проблеми предметних тестів в сучасній шкільній практиці стали досить актуальними. Це пов’язано з потребою в об’єктивних методах перевірки; обумовлюється форсованим введенням в школи комп’ютеризації: навчаючі програми для комп’ютерів складаються переважно на тих же принципах, що і предметні тести.

Придатність предметних тестів для діагностики знань крім їх об’єктивності випливає з того, що цей вид контролю дає можливість скласти питання в об’ємі всього предметного курсу, до того ж результати їх можна добре порівнювати між собою. Все це одночасно дозволяє встановити діапазон індивідуальних відмінностей учнів. Деякі сторони знань, умінь та навичок предметний тест діагностувати все ж таки не може, наприклад вміння виражати свої думки в усній формі, а також глибину знань в області даної теми; обмежені також можливості перевірки попередніх знань.

Та все ж тестовий контроль спрощує перевірку робіт  учителем і дає змогу організувати рубіжний та підсумковий контроль, активізувати діяльність учнів шляхом охоплення контролем більшої  кількості школярів, перевірити знання великого за об’ємом матеріалу за невеликий проміжок часу.

Для забезпечення ефективного  навчання іноземної мови в середньому навчальному закладі та отримання  об’єктивних показників навчальних досягнень з предмета “Іноземна  мова” необхідно також створити надійну систему контролю оволодіння іноземною мовою. Однією з найбільш результативних методик контролю при вивченні іноземної мови, як показали результати багатьох досліджень та експериментів, є тестова методика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки обучения школьников: Экспериментальное педагогическое исследование. – М.: Педагогика, 1984. – 296 с.

2. Амонашвили Ш.А. Обучение.Оценка.Отметка.–М.:Знание,1980.–150с.

3. Андрощук А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі // Педагогіка і психологія – 1996. – №3. – С.86-96

4. Близнюк С.Л. Роль  оцінки в удосконаленні знань,  умінь і навичок учнів. –  К.: т-во “Знання”, 1983.

5. Богданова О.С. Воспитательное  значение оценки знаний учеников // Советская педагогика. – 1952. – №9. – С.54-59.

6. Богданова Г.А. Тематический  зачёт как одна из форм ориентации  учебного процесса на конечный  результат // Русский язык в  школе. – 1994. – №6. – С.35-38.

7. Брейгена М.Е. Контроль  в обучении иностранным языкам учащихся средних профтехучилищ. Метод. пособ. – М.,1979. – 63 с.

8. Глуханюк Д. Як  об’єктивно оцінити знання учнів  (з досвіду впровадження залікової  системи) // Педагогіка толерантності.  – 1997. – №1-2. – С.86-90.

9. Делікатний К.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Радянська школа. – 1989. – №5.– С.44-50.

10. Колобова Е.В. Использование  зачётной системы для контроля  и оценки знаний учащихся // Математика  в школе. –1991. –№3. –С.25-27.

11. Лисенко Л.В. Модульне  навчання і рейтингова система оцінювання знань учнів // Початкова школа. –1995. –№3. –С.27-29.

12. Лисенкова С.М. Об  использовании опыта учителей  новаторов // Советская Россия. –1983. 23 августа.