Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

Кількісна характеристика відтворення основних фондів протягом

року  відображається в балансі основних фондів по повній первісній вартості по наступній формулі:            

ОФ_К = ОФ_П + ОФ_вв +ОФ_вив=3,8+0,36-0,35=3,81млн.грн

де  ОФ_К- вартість основних фондів на кінець року;

ОФ_Л- вартість основних фондів на початок року;

ОФ_вв - вартість основних фондів, що вводяться в дію протягом року,    

ОФ_вив - вартості виведених основних фондів  
    

Для більш детального аналізу процесу  відтворення основних фондів можна використовувати наступні показники:

коефіцієнт  відновлення (К_від) відображає інтенсивність відновлення основних виробничих фондів

К_від  = ОФ_вв/ ОФ_к=0,36/3,81=0,09

де ОФ_к –вартість ОФ на кінець року

Отже  оновлення фондів на підприємстві становить 9%

коефіцієнт    вибуття (К_виб) характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів:

К_виб  =ОФ_вив / ОФ_п=0,35/3,8=0,09  

де  ОФ_п вартість ОФ на початок року

• коефіцієнт   приросту  (К_прир)  характеризує  рівень  приросту основних фондів:

К_прир =( ОФ_в –ОФ_вив) /ОФ_к=(0,36-0,35)/3,81=0,003

Рівень  приросту основних фондів становить 0,3%

Технічний стан основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт придатності (К_п):

К_п =ОФ_зал /ОФ _пер=(3,8-3,8*8,7%)/3,8=0,91

де ОФ_зал - залишкова вартість основних виробничих фондів;

ОФ_пер-первісна вартість основних фондів

За технічним  станом основні фонди придатні на 91%,що є дуже високим  позитивним показником

• Коефіцієнт зносу (К_з)

 

            К_з =(ОФ_пер – ОФ_зал) / ОФ_пер=(3,8-3,47)/3,8=0,09

Знос складає 9% вартості основних фондів

• Коефіцієнт  відтворення (К_від)  розраховується як відношення капітальних вкладень (К) до вартості основних  фондів, що вводяться (ОФ_вв)

К_від   =К/ОФ_вв  
2.2.Показники забезпеченості підприємства основними виробничими фондами        

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці, технічної озброєності праці та фондозабезпеченості   

Фондоозброєність  праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.   

ФОз _баз=(3800+3810):2/ 380=10,01тис.грн 

на кожного  працюючого на підприємстві припадає вартості основних фондів на 10,01тис.грн   

ФОз_пл.=3,805/443=8,60тис.грн   

Рівень  технічної озброєності праці(механоозброєність) розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.   

ТОз_баз=2600/680=6,84тис.грн   

ТОз_пл.=2600/443 =5,87тис.грн  

Порівнюючи  фактичні показники з планом або  з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників.  

У нашому випадку порівняно з базисним роком у плановому році показники  забезпеченості основними фондами  знижуватимуться у зв’язку  з  тим, що значно збільшується чисельність  працюючих, а  введення нових фондів відбудеться нижчими темпами.  

Темпи зростання фондоозброєності та технічної  озброєності порівнюють із темпами  зростання продуктивності праці.   

Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних засобів, величину ОФ у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).      

Часткові  показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м виробничої площі та ін.)      

Забезпечення  певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе  за умови інтенсифікації відтворення  та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів.   
      

2.3.Показники ефективності  використання основних виробничих фондів підприємства          

Система показників, яка може вичерпно характеризувати  ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.  Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.           

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення  щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.       

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення  основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. 

• Показники ,що характеризують рівень ефективності відтворення основних фондів, об’єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

 

   • коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування; 

• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);    

• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.    

З-поміж  показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу 0,76 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 2,28 (3,0 х 0,76).    

Коефіцієнт  використання робочого часу    

К_{роб.час}=Факт ФРЧ: План ФРЧ =165:216=0,76    

Коефіцієнт  використання внутрішньозмінного часу    

К_зм.час = Факт. тривал.зміни/ Нормативна тривал.роб.зміни=(8-8*0,6%):8=0,994    

Загальними показниками  ефективності використання основних засобів  є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею(О_пр), до середньорічної вартості основних виробничих засобів (ОФ)]. Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:            

ФВ = О_пр/ ОФ.=7,1/3,8=1,86грн.     

Фондомісткість — показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.   

ФМ= 1/ ФВ= 3,    Протягом  останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з ін. країн
• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках НТП, розвитку  передусім науково містких виробництв, підвищенні  техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва .

 

  
   

3.Заходи  щодо підвищення  ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 

3.1.Підвищення  ефективності використання  річного робочого  часу         

Головною ознакою  підвищення рівня ефективного  використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2)підвищення інтенсивного навантаження   

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого  устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.  

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування.