Виды цен на товары

       · У зв’язку з природним прагненням покупців максимально обмежити кількість постачальників вузлів та агрегатів, останні звичайно придбають безпосередньо у виробників, які встановлюють ціну на них з урахуванням іміджу своєї продукції на ринку. Іноді деякі вузли та агрегати є досить помітними в готовому виробі, що дає змогу покупцям використовувати відомі на ринку марки (типорозміри) таких виробів для стимулювання збуту власної продукції за вигідною для них ціною.

       · За встановлення цін на основне устаткування враховується його універсальність або навпаки — спеціалізація. Що вища спеціалізація устаткування, то суворіші вимоги як до експлуатаційних параметрів, так і до ціни. За ринкових умов господарювання виробники основного устаткування можуть кредитувати своїх покупців, включаючи продаж на виплат та лізинг.

       · Ціна одиниці допоміжного устаткування завжди є помітно нижчою за ціну на основне устаткування. За умови зростання обсягів виробництва і збуту такого устаткування з’являється можливість дальшого зниження ціни. 
 
 
 
 
 
 
 
 

       3.Методи ціноутворення на продукцію (послуги) 

     За  ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. Основні з них показано на рис. 16.7. Варто звернути увагу на їхню змістову характеристику.

       1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибуток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою

        , (16.21)

       де  СВ — середні витрати (собівартість); П — величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

       2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули

        , (16.22)

       де  — змінні витрати на одиницю продукції (послуги);

         — постійні витрати на  дану продукцію (послугу) за  певний період (квартал, рік);

         — загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу продукції (надання послуги) за той самий період;

         — обсяг продажу продукції  (наданої послуги) в натуральному  вимірі.

       3. Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

       4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції і типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів). 

       Рис. 16.7. Основні методи ціноутворення  
за ринкових умов господарювання.

Висновки

       Ціни, що функціонують у ринковому механізмі, являють собою складну систему, яка покликана обслуговувати всі аспекти товарно-грошових відносин. За допомогою цін вирішуються такі важливі завдання, як створення економічних передумов для рентабельного функціонування підприємств, стимулювання виробництва та споживання якісної продукції, регулювання обсягіві структури виробництва залежно від суспільних потреб, створення сприятливих економічних умов для вирішення соціальних проблем тощо.

       Щоб вирішувати ці завдання, система цін  має бути гнучкою і відображати  всю різноманітність сфер їхнього  застосування. Перш за все ціна — це ринкова категорія. Тому всю систему цін слід поділити на ціни внутрішнього та світового ринків. Різниця між такими цінами досить суттєва. Якщо в основі світових цін лежить інтернаціональна вартість, то ціни внутрішнього ринку спираються на величину національної вартості товарів. Остання залежить від трьох чинників: рівня продуктивності праці в країні, структури національного виробництва і рівня інфляції.

       Наведений перелік не вичерпує всі види цін, які використовуються в економічних  процесах. На практиці застосовується понад 300 різновидів цін, які різняться між собою за змістом та метою застосування. Деякі з них будуть розглянуті в наступних розділах.

       Між усіма цінами, що функціонують в  економіці, існує нерозривний зв’язок. Він базується на принципі «сполучених посудин», згідно з яким зміна того чи іншого виду цін веде до певних змін у формуванні рівня інших. При цьому першочергову роль у системі цін відіграють ціни на продукцію базових галузей промисловості, зокрема, паливно-енергетичної (вугільна, газова, нафтопереробна, електроенергетика) та металургії. Так, зміна цін на енергоносії швидко впливає на рівень цін усіх без винятку галузей економіки, а динаміка закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в першу чергу відбивається на цінах товарів легкої та харчової промисловості. Між змінами цін існує не тільки прямий, а й обернений зв’язок. Наприклад, підвищення цін у паливному комплексі через деякий час повертається в ці ж галузі через подорожчання спожитої ними техніки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Списко  використанної літератури

1. Про ціни та ціноутворення: Закон України від 3 груд. 1990 р. // Закони України. — К., 1996. — Т. 1. — с. 32.
2. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квіт. 1997 р. // Закони України. — К., 1997. — Т. 12. — с. 119.
3. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на окремі товари (продукцію): Закон України від 11 лип. 1996 р. // Закони України. — К., 1996. — Т. 11. — с. 55.
4. Про єдиний митний тариф: Закон України від 5 лют. 1992 р. // Закони України. — К., 1992. — Т. 3. — 5 с.
5. Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лют. 1995 р. // Зібрання постанов Уряду України. — К., 1995, № 5. — ст. 128.
6. Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 груд. 2000 р. // Зібрання законодавства України. — К., 2001, № 2. — ст. 67.
7. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів): Постанова Кабінету Міністрів України від 25 груд. 1996 р. // Зібрання постанов Уряду України. — К., 1997, № 21. — ст. 596.
8. Про індикативні ціни на товари при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: Указ Президента України від 18 листоп. 1994 р. // Голос України. 1994, 11, № 226.
9. Про ставки митних зборів: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 1997 р. // Зібрання законодавства України. — К., 1997,№ 2. — ст. 35.
10. Про удосконалення порядку формування цін: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 груд. 1998 р. // Зібрання законодавства України. — К., 1999, № 2. — ст. 112.
11. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы. - М.: Финстатинформ, 1995. — 192 с.
12. Гладких Д. Держава як суб’єкт цінового регулювання // Банківська справа. — 1998. — № 4.
13. Голощапов Н. А. Организация ценообразования на предприятии: Учеб.-практ. пособие. - М.: ГЕЛАН, 2000. — 360 с.
14. Голощапов Н. А. Цена и ценообразование: Словарь-справочник / Ред. В. И. Осипов. - Обинск: ВИКИНГ, 2000. — 262 с.
15. Гребенников П. И., Леусский А. И. Микроэкономика. - СПб.: УЭФ, 1998. — 447 с.
16. Есипов В., Маховикова И. Ценообразование на мировом рынке. - М.: ЛФЭИ, 1991. — 144 с.
17. Козлова И. Е., Энтов Р. М. Теория цены. - М.: Прогресс, 1990. — 239 с.
18. Котлер Ф., Армстронг Г. и др. Основы маркетинга: Пер. с англ. — 2-е европ. изд. - М.; СПб.; К.: Вильямс, 1999. — 1056 с.
19. Липсиц И. К. Коммерческое ценообразование. - М.: БЕК, 1997. — 368 с.
20. Лузанов І. І., Лисікова Л. Е. Ціни та ціноутворення у зовнішній торгівлі // Фінанси України. — 1996. — № 11.
21. Міжнародні правила по тлумаченню термінів «Інкотермс» / Уряд. кур’єр. — 1994. — № 177—178.
22. Нэгл Томас Т. Стратегия и тактика ценообразования. — СПб.: Питер, 2001. — 544 с.
23. Овчинников Г. П. Микроэкономика. Макроэкономика. - СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1997. — 751 с.
24. Слепов В. А., Лавров С. И. Цены мирового рынка. Особенности ценообразования. ? СПб.: ЛФЭИ, 1991. — 240 с.
25. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. І. Кредісова  - К.: ВІРА-Р, 2000. — 448 с.
26. Уткин Э. А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. - М.: ЭКМОС, 1999. — 224 с.
27. Фомичев В. И. Международная торговля: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2000. — 446 с.
28. Цаулин А. Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. - М.: Флинт, 1997. — 448 с.
29. Ценообразование и рынок / Под ред. Е. И. Пунина - М.: Прогресс, 1992. — 318 с.
30. Цены и ценообразование: Учебник для вузов / Под ред. И. К. Салимжанова. - М.: Финстатинформ, 1999. — 304 с.
31. Цены и ценообразование: Учебник для вузов / Под ред. В. Е. Есипова. - СПб.: Интер, 1999. — 464 с.
32. — М.: ИНФРА-М, 1995. — 224 с.
33. Шим Дж., Сигел Дж. Методы управления стоимостью и анализа затрат. - М.: Филинъ, Чубаков Г. Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия. 1996. — 344 с.
34. Шуляк П. Н. Ценообразование: Учеб.-практ. пособие. - М.: Маркетинг, 1998. — 152 с.
35. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. У 5-ти Т., Т. 5. Ціни, ціноутворення і грошовий обіг за ринкової трансформації економіки / За заг. ред. В. Ф. Беседіна та ін. - К.: НДЕІ, 1998. — 422