Види аудиту

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА "КРОК" 

Факультет міжнародних відносин 
 

Реферат

на  тему:

«Види аудиту» 
 
 

Виконала 

студентка IV курсу

групи МЕ

Панченко  Світлана 
 
 

Київ 2012

 

ПЛАН

Вступ

1. Операційний  аудит

2. Аудит  на дотримання нормативних вимог

3. Аудит  фінансової звітності

4. Інші  види аудиту

Список  використаних джерел

Вступ

 

      Вступ

      Класифікація  аудиту дозволяє більш глибше зрозуміти  його суть. Класифікація аудиту має  практичне застосування оскільки визначає об’єкт, джерела, критерії, достовірність  фінансової інформації, що впливає  на планування і методику аудиту, вибір  форми і формування змісту аудиторських висновків.

      Відповідно  до Закону України ”Про аудиторську  діяльність” визначається обов’язковість проведення аудиту, у зв’язку з  цим перша ознака класифікації передбачає поділ аудиту по відношенню до законодавства. Відповідно до цього аудит поділяється  на:

• обов’язковий;
• добровільний.

      Обов’язковість  проведення аудиту залишається для  тих підприємств, установ і організацій, які залучають грошові кошти  та цінні папери юридичних і фізичних осіб. Обов’язковість проведення аудиту визначається наступними законодавчими  актами:  Законом України ”Про підприємства”, „Про банкрутство”, „Про цінні папери і фондову біржу”, „Про господарські товариства”, „Про довірчі товариства”, „Про банки  та банківську діяльність”, „Про страхування”, „Про режим іноземного інвестування”.

      Як  обов’язковий так і добровільний аудит  проводиться тільки після  укладання договору та його проведення. Аудиту не підлягають бюджетні установи, фермерські і с/г товариства. На відміну  від зарубіжного досвіду в  Україні практикується вибір  замовником аудитора або фірми.

      Добровільний  аудит не регламентується законодавчими  актами України, це аудит на замовлення клієнта, однак під час його проведення аудитор повинен дотримуватись  національних нормативів аудиту (ННА) та Кодексу професійної етики  аудиторів України. Добровільний аудит  полягає не тільки в перевірці  фінансової і іншої інформації, але в переважній більшості це надання аудиторських послуг.

      За  формою проведення аудит поділяється  на:

• індивідуальний;
• колективний.

      Індивідуальний  аудит проводиться аудитором, який занесений до реєстру осіб , що мають  право займатись аудитом , пройшов  державну реєстрацію та має сертифікат.

      Колективний аудит - це аудит, який проводиться аудиторською фірмою.

      Аудиторська фірма створюється при умові, коли в ній працює хоча б один сертифікований аудитор, аналогічно індивідуальна  аудиторська фірма функціонує після  реєстрації в державних установах  та  в Аудиторській палаті, крім того наступною умовою створення є  те, що розмір учасників, що не є аудиторами не може перевищувати 30% статутного капіталу. Керівником аудиторської фірми може бути лише сертифікований аудитор.

      За  організаційною формою аудит поділяється  на:

• зовнішній;
• внутрішній.

Зовнішній - виконують фірми (аудитори ) за договорами з замовниками. Замовник у листі  пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб аудиту. Зовнішній проводиться  тільки незалежними особами і  аудитор має право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з  будь-якого боку.

      Якщо  принцип незалежності порушений  аудитор не має права проводити  перевірку та формулювати свою думку.

      Внутрішній  аудит - проводиться власником залежно  від потреб управління, основними  завданнями якого є : контроль за активами; відповідність діючого контролю політиці підприємства; оцінка ринків збуту і ціни; необхідність і ефективність придбання ноу-хау; правомірність  укладання договорів. Як правило внутрішній аудит проводиться на попередніх стадіях виконання комерційної, технологічної, фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Внутрішній аудит ніяким чином не підміняє дію внутрішнього контролю на підприємстві. Внутрішній аудитор в своїх діях залежить від керівника підприємства у зв’язку з цим дія незалежності дещо послаблюється.

 

      1. Операційний аудит 

      Операційний аудит - це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації.

      Через те, що операційний аудит проводиться  у багатьох сферах, у яких можна  оцінити операційну ефективність, неможливо  точно охарактеризувати типовий  операційний аудит. В одній організації  аудитори можуть оцінити надійність і достатність інформації, що використовується керівництвом для прийняття управлінських  рішень (наприклад, щодо придбання нових  основних засобів), тоді як в іншій  організації аудитори можуть оцінити  ефективність документообороту, пов'язаного  з процесом продажу. У процесі  операційного аудиту перевірка не обмежується  тільки перевіркою процедур ведення  бухгалтерського обліку.

      Результати  операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати двох інших видів  аудиту. Причина полягає в тому, що ефективність проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог  або опублікування фінансової звітності відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.

      Установлені для оцінки операційної ефективності критерії є дуже суб'єктивними, тому з цього погляду операційний аудит часто відносять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту.

      Метою аудиту на додержання нормативних вимог  є визначення, чи дотримується організація, аудит якої проводиться, процедур і правил, установлених для неї. 
 

      2. Аудит на дотримання нормативних  вимог 

      Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для організацій, які ведуть комерційну діяльність, передбачає, зокрема, таке:

• визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;
• перевірку ставок заробітної плати, з метою визначити, чи дотримуються при нарахуванні заробітної плати встановлених законодавством мінімальних ставок заробітної плати;
• перевірку дотримання компанією умов договорів із позичальниками та ін.

В окремих  підрозділах складність проведення аудиту на дотримання нормативних вимог значно зростає, оскільки їх діяльність регулюється великою кількістю нормативних актів. 

      3. Аудит фінансової звітності 

      Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв. Цими критеріями звичайно є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

      Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей.

Зокрема, користувачами фінансової звітності  можуть бути:

• кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов'язаний із кредитуванням даного підприємства;
• фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;
• банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. Працівники даного підприємства, яких цікавить можливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи;
• урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.

      Зрозуміло, що підхід, за якого один аудитор  проводить аудит і готує загальний висновок, котрий може задовольнити усіх користувачів фінансової звітності, є значно ефективнішим за підхід, коли кожен користувач фінансової звітності здійснює аудит сам. Якщо ж користувачеві недостатньо загального аудиторського висновку, він завжди може отримати додаткові дані. Наприклад, загальний аудит фінансової звітності дає достатньо інформації для банку, до якого компанія звертається за кредитом, але корпорація, яка хоче злитися з цією компанією, може потребувати докладнішої інформації (наприклад, про вартість заміни основних засобів та ін.). У цьому разі корпорація може скористатися послугами своїх власних аудиторів, щоб отримати потрібну їй інформацію. 

4. Інші  види аудиту 

      За  організаційно-процесуальними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній, однопредметний, багатопредметний і комплексний, за функціями - запобіжний, предметний, ретроспективний і стратегічний та ін. Розрізняють також аудит зовнішній і внутрішній.

      Внутрішній  аудит визначають як незалежну діяльність в організації (на підприємстві) з перевірки й оцінки роботи цієї організації в її інтересах. Внутрішні аудитори вивчають господарські операції з метою надання рекомендацій щодо економного й ефективного використання ресурсів, досягнення найкращого кінцевого результату і вироблення політики компанії. Аудит повинен допомагати керівникам у виконані їхніх функцій і сприяти збільшенню прибутковості підприємства.

      Для досягнення цілей, які ставить перед  собою аудит, спочатку необхідно визначитись, у достовірності яких саме тверджень аудиторам потрібно пересвідчитися.

      Твердження  керівництва тісно пов'язані з  загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку. Ці твердження - частина критеріїв, якими користується керівництво для відображення бухгалтерської інформації у фінансовій звітності.

      Згідно  зі Стандартами аудиторської звітності  установленими Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, твердження класифікуються за п'ятьма категоріями.

      Існування або виникнення. Згідно з цими твердженнями, активи, зобов'язання й акціонерний капітал, включені у баланс, справді існують; надходження і витрати, включені у звіт про доходи, справді мали місце (виникли) протягом звітного періоду.

      Наприклад, керівництво корпорації стверджує, що товарно-матеріальні запаси, включені до балансу, справді існують і можуть бути реалізовані станом на вказану в балансі дату. Так само керівництво стверджує, що у звіті про доходи показані суми надходжень від продажу, які справді мали місце.

      Повнота. Відповідно до цих тверджень, усі  господарські операції і залишки на рахунках бухгалтерського обліку, які мають бути відображені у фінансовій звітності, туди включені (тобто включені у повному обсязі). Наприклад, керівництво корпорації стверджує, що весь обсяг продажу товарів і послуг документально оформлений і включений до фінансової звітності. Так само керівництво стверджує, що всі векселі, видані корпорацією, включені до балансу як зобов'язання цієї корпорації.

      Твердження  щодо повноти є протилежними твердженням  щодо існування і виникнення. Твердження щодо повноти враховують можливість невідображення в балансі статей, які мають бути до нього включені, а твердження щодо існування і виникнення припускають можливість включення до фінансової звітності сум, які туди не повинні входити. Звідси відображення в документах продажу, який реально не відбувся, було б порушенням твердження щодо виникнення, а невідображення у документах продажу, що реально мав місце, було б порушенням твердження щодо повноти.