Управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві “Пакетик”

    Окрім цього існують також принципи ведення зовнішньоекономічної діяльності на території України та поза нею, ці принципи можна  згрупувати таким  чином: загальні, специфічні і національні.

    Загальні  принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

    Специфічні  принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт.

    Найбільш  повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин відображає Хартія економічних прав і обов’язків держав[4] - документ, прийнятий IV Спеціальною Сесією Генеральної Асамблеї ООН (1974).

    Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

    Щодо  зовнішньоекономічної діяльності українських  підприємств, то її принципи закріплені в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" [3]. Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних  суб'єктів господарської діяльності в Україні.

    Суб'єкти господарської діяльності України  та іноземні суб'єкти господарської  діяльності у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються відповідними вихідними положеннями.

    1.Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

    2.Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

    3.Принципом юридичної рівності і недискримінації;

    4.Принципом верховенства закону;

    5.Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

    6.Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

    Таким чином в Законі України "Про  зовнішньоекономічну діяльність" прописані основні положення  та види діяльності, як підприємств  ті і інших суб’єктів господарювання в Україні. 

       1.2 Управління експортними-імпортними операціями на підприємстві

    Вихід підприємства на зовнішній ринок  може бути здійснений двома способами:

1. Безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв’язків;
2. Вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

    Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

• частка експорту велика в загальному обігу;
• зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
• випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;
• невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
• продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних розумів використання;
• на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності [5, розділ 2].

    В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і  закордонних або міжнародних. Посередники  можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних  операцій за рахунок:

• кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;
• зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;
• скорочення термінів постачань і оформлення документів;
• забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;
• постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

          Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних  фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому  своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє  місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні. Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі[5, розділ 2]. 

    Але незалежно від форми організації  головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання  наступних функцій[6]:

• збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовленої і планованої на експорт;
• складання калькуляції цін на експортну продукцію;
• підготовка рекламних матеріалів;
• аналіз інформації про експорт за попередні періоди;
• аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів;
• складання попереднього списку потенційних споживачів;
• переписування з питань висновку контракту;
• переговори за контрактом і його висновок;
• пророблення і висновок угод з посередниками;
• забезпечення упакування і транспортування;
• виконання митних обов'язків;
• забезпечення одержання платежу;
• гарантійне і постгарантійное обслуговування.

    Першим  етапом здійснення експортної операції є пошук контрагента і встановлення з ними контактів. Для експортера засобом встановлення контактів  з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції – оферти.

    Оферта  – документ, що містить в собі всі істотні пункти передбачуваного  договору (найменування, кількість  і якість товару, ціна, умови і  термін постачання, умови платежу  й ін. умови)

    Розрізняють види оферт:

    Тверда - експортер посилає оферту з вказівкою  терміну оферти, впродовж якого експортер  зв'язаний умовами оферти;

    Вільна  – термін дії оферти не вказується; якщо імпортер згодний, він посилає  тверду контроферту з перерахуванням тих же умов; якщо не згодний – посилає контроферту зі своїми вимогами[6].

    Під посередницькими операціями розуміються  операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається  між ними.

    Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських  операцій і страхування товарів  при транспортуванні, виконання  митних формальностей, проведення рекламних  і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій[6].

    Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з чи імпортером через посередника, сторони  приступають до обговорення і  висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і  прийняття товару. 

       1.3 Методика оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності

    Підприємства  нерідко зазнають значних збитків  унаслідок недостатнього техніко-економічного обґрунтування ефективності зовнішньоекономічної операції, відсутності в ньому оцінок вибору валюти ціни, валюти платежу та інших валютно-фінансових умов угоди.

    Розрахунок  економічної ефективності проводиться  шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати та витрати ресурсів мають кількісний вимір. А тому й економічна ефективність може вимірюватися кількістю, тобто мати критерій ефективності.

    Критерій  — це головна ознака, що відрізняє  його від інших класифікаційних  одиниць.

    Критерій  економічної ефективності неоднаковий  для різних рівнів зовнішньоекономічної діяльності. Кожному рівню оцінювання відповідає свій вид економічних  інтересів і свій критерій ефективності.

    Так, на макроекономічному рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною її участю в міжнародному поділі праці та зовнішньоторговельному обміні.

    У цьому випадку критерієм економічної  ефективності є економія національної праці як додаткове джерело зростання  валового внутрішнього продукту та інших  економічних і соціальних макропоказників.

    На  рівні підприємства під економічною  ефективністю зовнішньоторговельних  операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності є прибуток як основна міра ефективності[8, 343-344].

    Визначення  ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробці планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямів зовнішньоторговельного обігу.

    Усю   систему   показників   зовнішньоекономічної   діяльності    підприємства,    організації, фірми можна поділити на чотири групи:     

    1 група. Абсолютні показники: обсяг експорту; обсяг імпорту; обсяг накладних витрат на експорт/імпорт;середній залишок коштів;кількість отриманих рекламацій;сума рекламацій;кількість задоволених рекламацій;обсяг використання торговельної марки фірми;обсяг експорту нових товарів.

    2  група. Відносні показники: індекси динаміки:індекс вартості;індекс фізичного обсягу;індекс ціни; індекс кількості; коефіцієнти виконання зобов'язань з експорту та імпорту: за вартістю; за фактичним обсягом; за ціною; середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції; коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.

    3  група. Показники структури: товарна структура експорту або імпорту; географічна структура експорту або імпорту; структура накладних витрат на експорт або імпорт.

    4 група. Показники ефективності: валютна ефективність експорту/імпорту; ефективність експорту /імпорту; рентабельність експорту/імпорту; економічний ефект експорту/імпорту; інтегральний економічний ефект від експортно-імпортної діяльності; ефективність реалізації експортної продукції на внутрішньому ринку; ефективність придбання і використання імпортного обладнання;ефективність придбання та продажу ліцензій [7, 44].

    Для визначення ефективних напрямів діяльності підприємства у сфері зовнішньоекономічної діяльності потрібен ретельний аналіз її стану.

    Проведення  аналізу експортних та імпортних  операцій включає: визначення виконання зобов'язань за вартістю, фізичним обсягом та ціною експортованих (імпортованих) товарів; визначення виконання зобов'язань за термінами їх поставок та якістю; установлення факторів і величин їх впливу на економічні показники; з'ясування причин недовиконання зобов'язань за тими чи іншими позиціями.

    У ході аналізу виконання зобов'язань  за торговими угодами з'ясовується: кількість та загальна сума укладених угод; кількість та сума виконаних торгових  угод; кількість, види та сума прострочених контрактів; причини неповної реалізації угод і порушень термінів поставок товарів[8, 347].

    Для аналізу ЗЕД підприємства використовують систему аналітичних показників. Для повнішої характеристики роботи підприємства на зовнішньому ринку  можна розрахувати такі показники [7, 43-45]: