Податкове навантаження підприємства

     Розглянуті  методики визначення показника податкового  навантаження на підприємство зводяться в основному до співвідношення суми податків, що сплачуються підприємством, до суми доходів. Відмінності між цими методиками полягає лише в тому, які податки включаються в чисельник

показника і які форми доходів використовуються в знаменнику. Одні дослідники виходять з того, що при визначенні податкового навантаження на підприємство не повинні враховуватися непрямі податки (ПДВ, акциз та ін.) унаслідок їх перекладання на споживача. Інші – навпаки, включають у чисельник всі податки, що сплачуються підприємством як за своїми зобов'язаннями, так і за зобов'язаннями працівників (податки і платежі, що стягуються з сум на оплату праці). Треті дослідники визначають

податкове навантаження на підприємство виходячи лише з тих податків, які сплачує  підприємство як платник (податки, за якими підприємство є податковим агентом, в розрахунок не береться).

     Як  знаменник при розрахунках податкового  навантаження на підприємство в різних методиках використовується весь спектр найважливіших вартісних показників діяльності підприємства – від

виручки від реалізації продукції до прибутку. Це відбувається тому, що джерелом сплати може бути лише дохід підприємства в його різних формах: виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) – для

     ПДВ і акцизів; собівартості продукції  з подальшим покриттям витрат з виручки від реалізації (для комунального і соціальних податків і зборів); прибутку підприємства у процесі його формування (для різновидів податку на майно); прибутку підприємства у процесі його розподілу (для податку на

прибуток); чистого прибутку підприємства ( для економічних санкцій, що вносяться до бюджету, деяких місцевих податків і ліцензійних зборів).

     Використання  того або іншого методу розрахунку показників податкового тягаря підприємства може зумовити суттєві відмінності в результатах розрахунків.

     Для поглибленішого розуміння відношень  податків, зокрема і трансакційних  витрат в цілому з сумою обороту підприємства слід ввести поняття інституційного тягаря підприємства, яке не є принципово новим: це, по суті, інтегральний коефіцієнт трансакційності [6, с. 248]. Ступінь інституційного тягаря характеризує вартість відносин підприємства із зовнішнім середовищем. По аналогії з коефіцієнтами податкового навантаження на підприємство можна розрахувати коефіцієнти інституційного тягаря – в чисельник поставити суму трансакційних витрат за період.

     Автор висуває припущення, що зменшення  податків у сумі трансакційних витрат не веде до адекватного зменшення всіх трансакційних витрат. Існує певний ступінь чутливості. Якщо інтегральний коефіцієнт трансакційності вважати мірилом інституційної стабільності підприємства і до нього прив'язуватися в ухваленні фінансових і податкових рішень, то слід пам'ятати про оберненопропорційну залежність між зменшенням податків та збільшенням решти трансакційних витрат, пов'язаних з переходом в тіньовий сектор економіки. Це витікає з гіпотези про альтернативність «ціни підпорядкування закону» і «ціни поза легальності»: зменшення першої неминуче веде до збільшення другої. Не варто поспішати і розглядати зменшення податків як вірний спосіб поліпшення кінцевого фінансового результату. Цілком можлива і зворотна ситуація.

     Світовий  досвід оподаткування показує, що вилучення  у платника податків до 30-40% доходу є тією межею, за якою починається процес скорочення заощаджень і, відповідно, інвестицій в економіку. Якщо ж податкове навантаження досягає рівня 40-50%, то повністю ліквідуються стимули до підприємницької ініціативи і розширення виробництва. Проте завжди слід враховувати взаємозв'язок між різними видами трансакційних витрат, який має вигляд структурних зрушень в «ціні підпорядкування закону» і «ціні поза легальності». Ступінь цього взаємозв'язку є індивідуальним для кожного підприємства. Важливість визначення того, наскільки зміни в «ціні підпорядкування закону» зумовлюють зміни в «ціні поза легальності», полягає в тому, що за допомогою цього зв’язку можна абсолютно по новому побудувати головний критерій податкової оптимізації

підприємства  – мінімізація трансакційних  витрат в цілому, а не лише податків. При такому підході є кількісна мінімальна межа, до якої прагне мінімізація податків - такий рівень «ціни підпорядкування закону», при якому у підприємства немає економічних причин для переходу в зону поза легальності. Серед критеріїв податкової оптимізації одним з головних слід вважати збалансованість складу трансакційних витрат та мінімізацію загальної їх суми, а не лише податкової складової. Тому поєднання ідеологій та практичних методик обчислення податкового та інституційного тягаря підприємства значно підвищить ефективність податкового менеджменту на підприємстві за рахунок появи релевантної інформації щодо структурних залежностей між податками, трансакційними витратами в цілому тадоходами підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури: 

1. Кудріна О.Ю. Оцінювання податкового навантаження на підприємство з позицій оцінки трансакційних витрат :[Стаття]  Кудріна О.Ю. /[Електр. Ресурс http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VSUNU/2011_10_1/Kudrina.pdf]
2. Кизилова Л.О., Стецишин М.І. Особливості визначення податкового навантаження підприємств : [Стаття] Кизилова Л.О., Стецишин М.І. /[Електр. Ресурс http://www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/a7JOtV.pdf]
3. Я. Дропа, І. Чабан Податкове навантаження та його вплив на економіку України : [Стаття]  Я. Дропа, І. Чабан/ [Електр. Ресурс http://www.lnu.edu.ua/faculty/ekonom/Form_Rynk_Econ/2009_19/32_дропа,%20чабан.pdf]