Оцінка конкурентоспроможності підприємства

     МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

     ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

     ІМЕНЯ ЮРІЯ ФУДЬКОВИЧА 
 

     Економічний факультет

     Кафедра економіки підприємства 
 
 
 

     Реферат

     з курсу «Управління потенціалом підприємства»

     на  тему: «Оцінка конкурентоспроможності

     підприємства» 
 
 
 

     студентки V курсу 541 гр.

     Касаткіної Тетяни 
 
 
 
 
 
 

     Чернівці

     2011

Зміст 

     Список  використаних джерел 

     Вступ 

     Важливим  атрибутом ринкової економіки є  конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без  розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський  економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети».

     Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка  склалась в Україні, дає змогу  розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10-15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу[3,c.123].

     Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції  М. Портер, висновки якого обгрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку [1 с. 385]. 
 
 

     1. Конкурентоспроможність підприємства та фактори,

     що  впливають на неї 

     На  відміну від оцінки конкурентоспроможності товару, методика оцінки конкурентоспроможності підприємства (КС) має імовірнісний характер і є інтегральною. Вона заснована на експертній маркетинговій  оцінці.

     Конкурентоспроможність  підприємства – це відносна характеристика, яка відображає відмінності у розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреб людей і по ефективності виробничої діяльності.

     Конкурентоспроможність  фірми характеризує можливості і  динаміку її пристосування до умов ринкової конкуренції.

     Важливим  моментом в проведенні перетворень  по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми – КПФ.

           КПФ

       

       

       

                                      ЧАС

                             Зародження  Прискорення    Уповільнення             Зрілість                    Спад

     Рис. 1 Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

 

     Зі  схеми ми бачимо, що на кожному етапі  стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в  так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але  при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

     Визначивши  середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти  до установлення своєї ролі, положення  на ринку. Тут важливо виходити із максимілізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

     До  форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на «ноу-хау» в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукцїї, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк [1 с. 390].

     Прагнучи  до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно  забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної  технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

     Фактори, що впливають на конкурентоспроможність фірми, які рекомендується відобразити в таблиці:

• місткість ринку (кількість щорічних продажів);
• легкість доступу на ринок;
• вид виробленого товару;
• однорідність ринку;
• конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
• можливість технічних нововведень у галузі.

     Таблиця№1

     Фактори конкурентоспроможності підприємства

        

     Зазвичай  рівень конкурентоспроможності підприємства пропонується визначати на основі аналітичного та графічного способів її оцінки.

     Конкурентоспроможність  товару впливає на конкурентоспроможність самого підприємства. Однак між цими поняттями є важливі для підприємця відмінності.

     1. Конкурентоспроможність підприємства, що відображає його відмінності  від конкуруючих підприємств,  застосовна до досить тривалого  періоду. Конкурентоспроможність  товару визначається будь-який  невеликий з точки зору економіки,  проміжок часу.

     2. Оцінку конкурентоспроможності  товару дає споживач, а підприємству  – не тільки споживач, але і сам підприємець [2, c.67]. 
 
 
 
 

     2. Методи оцінки конкурентоспроможність

       підприємства 

     Конкурентоспроможність  підприємства визначають наступні показники:

1. економічний потенціал (активи, основний капітал, обсяг продажів і т.п.);
2. виробничий і збутовий потенціал (виробничі потужності, наявність сировинної бази, центрів технічного обслуговування, рівень автоматизації і технології виробництва і т.д.);
3. науково-дослідний потенціал (організація наукових досліджень, щорічні витрати на НДДКР в абсолютному виразі і до загального обсягу продажу, число зайнятих у НДДКР за все і у відсотках до числа зайнятих на фірмі напрям наукових досліджень фірми, область патентування, оцінка можливості заняття організацією монопольного становища в якій-небудь галузі техніки і т.д.);
4. репутація організації і дотримання договірних зобов`язань;
5. фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність, структура капіталу і т.д.);
6. організаційна структура;
7. менеджмент організації, склад і професійний рівень її керівних працівників, ринкова стратегія, інноваційність і т.д. [1, c.386].

     Для проведення оцінки конкурентоспроможності підприємства методом бальною оцінки використовується 5-тибальною шкалою, за допомогою якої оцінюється цілий ряд факторів. Фірма, яка набрала найбільшу кількість балів, вважається найбільш конкурентоспроможною на ринку.

     Метод побудови профілю вимог заснований на результатах методу бальної оцінки. Фірма, графин якій розташований правіше, вважається найбільш сильним конкурентом.

     Метод бальної оцінки з урахуванням коефіцієнтів вагомості представлений у таблиці:

     Таблиця №2

     Бальна  оцінка з урахуванням  коефіцієнта вагомості

     

     Коефіцієнти вагомості виходять експертним шляхом. Відносний показник конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:

     

,

     де  П – відносний показник конкурентоспроможності;

     БФ  – бальна оцінка аналізованого підприємства;

     БК  – бальна оцінка конкурента.

     Показник [(П-100)х100] показує рівень конкурентоспроможності підприємства:

     30% –  нестійке становище на ринку;

     30-50% – досить стійке положення;

     50-70% – успішне.

     Конкурентні позиції фірми залежить також  від підтримки, одержуваної з  боку державних органів.

     При розрахунках також можна використовувати:

     1. Коефіцієнт ринкової концентрації (GR), який розраховується як відсоткове співвідношення реалізації продукції певною кількістю найбільших продавців (3-25) до загального обсягу реалізації на даному ринку.

      ;                                                   ,

     де  V_i – обсяг поставки товару i^м продавцем;

     V_m – загальний обсяг поставки товару на даному товарному ринку;

     n – кількість продавців, що діють в географічних межах ринку.

     2. Індекс ринкової концентрації Герфінделя-Гіршмана:

     

,

     де  D_i – частка господарюючого суб`єкта – продавця на даному ринку;

     n – кількість продавців, що діють в географічних межах ринку.

     Цей індекс використовується в США в  якості орієнтира для визначення можливості злиття фірм. У відповідності  з різними значеннями коефіцієнтів концентрації та індексів Герфінкеля-Гіршмана виділяються три типи ринку:

     1 тип – висококонцентровані ринки: при 70% <GR <100%, 2 000 < HHI <10 000;

     2 тип – помірно концентровані ринки: 45% <GR <70%, 1 000 <HHI <2000;

     3 тип – низько концентровані ринки: GR <45%; HHI <1 000.

     У більшості російських промислових  галузей більше однієї третини підгалузей відносяться до розряду висококонцентрованих і вимагають пильної уваги  антимонопольного комітету.