Облік запасів діяльності

Облік запасів  діяльності

1. Запаси, критерії  їх визнання, оцінка в балансі,  класифікація .

Запаси — активи підприємства, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Рахунки класу 2 «Запаси», якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому  економічні вигоди, пов’язані з  їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження  запасів на підприємство.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов’язаних із придбанням. До них включаються:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена  засновниками підприємства, під час  реєстрації підприємства і відображена  в його установчих документах.

Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надходження.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова  вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні  запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не всі витрати підприємства, пов’язані з надходженням запасів, включаються у первісну вартість.

Так, не включаються до первісної вартості:

• понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;
• проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться  до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балансова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною  вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених  запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторони запис про попереднє зменшення вартості запасів.

Для ведення бухгалтерського  обліку запаси класифікують на такі групи:

• сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
• готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.

Відповідно до наведеної  класифікації у плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені для обліку наявності і руху запасів рахунки класу 2, що відображено на рис.1.

Рис. 1. Рахунки класу 2 «Запаси»

 

2. Облік надходження  виробничих запасів

Запаси надходять на підприємство в результаті їх придбання  у постачальників відповідно до укладених  договорів із ними, внеску засновників  підприємства до статутного капіталу, обміну на неподібні активи, безоплатної  передачі, оприбуткування раніше не врахованих запасів на балансі.

Запаси, що надходять  від постачальників, супроводжуються  такими документами: накладна на відпуск  товарно-матеріальних цінностей, податкова  накладна, рахунок-фактура тощо.

Матеріально відповідальна  особа (завідувач складу, комірник), приймаючи запаси на складі, здійснює перевірку відповідності даних документів постачальника фактичній наявності цінностей. У разі повної відповідності здійснюється оприбуткування запасів на складі, тобто прийняття їх для зберігання. Це підтверджується складанням прибуткового ордера (форма № М-4).

Для обліку виробничих запасів  передбачено одноіменний рахунок 20. Цей рахунок призначений для  узагальнення інформації про наявність  і рух запасів сировини і матеріалів (в тому числі сировини і матеріалів, які знаходяться в дорозі і в переробці) (рис.2).

Дебет	Рахунок 20 «Виробничі запаси»		Кредит
• надходження запасів		• витрачання на виробництво
• дооцінка запасів		• відпуск на сторону

Рис.2. Зміст господарських операцій, що відображається за рахунком 20 «Виробничі запаси»

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів передбачено  одноіменний рахунок 22.

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначений  для узагальнення інформації про  наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству (рис.3).

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) належать предмети терміном служби менше одного року незалежно  від їх вартості; предмети які за своєю вартістю не належать до основних засобів незалежно від термінів служби.

Дебет	Рахунок 22 «МШП»		Кредит
• придбання МШП		• передача МШП в експлуатацію, строк використання яких більше року
• повернення на склад МШП з експлуатації, строк використання яких більше року		• відпуск, списання на матеріальні витрати, загальновиробничі, адміністративні витрати
		• списання нестач і втрат від псування цінностей

Рис.3. Зміст господарських операцій,що відображаються за рахунком 22 «МШП»

 

3. Облік витрат  виробничих запасів

Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства для виробництва продукції, надання послуг, виправлення браку, обслуговування устаткування, пакування готової продукції тощо. Крім того, виробничі запаси можуть бути реалізовані на сторону або використані для фінансових інвестицій.

Основними документами, на підставі яких здійснюється відпуск  виробничих запасів, є лімітно-забірні  карти (форми № 8 і 9) і накладні-вимоги (форма № 11).

Лімітно-забірна карта — це документ, який використовується для оформлення відпуску зі складу запасів, що споживаються у виробництві систематично.

Накладна-вимога використовується для разового або понадлімітного відпуску виробничих запасів зі складу у виробництво.

Наприкінці місяця всі  документи про видачу запасів  зі складу передаються за реєстром до бухгалтерії для відображення витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Оскільки складський облік запасів у сучасних умовах ведеться переважно в натуральному виразі, то для відображення витрат запасів за рахунками бухгалтерського  обліку необхідно здійснити оцінку витрачених запасів. З цією метою використовуються облікові ціни.

Облікова ціна — ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.

Причина використання облікових  цін — коливання ціни на один і той же вид запасів протягом звітного періоду.

Методи визначення облікових цін:

• ідентифікованої собівартості одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

За ідентифікованою  собівартістю оцінюються запаси, що використовуються для спеціальних замовлень і  проектів, а також запаси, які  не замінюють одне одного.

При цьому торговельна націнка  і її середній процент визначаються так:

Вибір методу визначення облікових цін є надзвичайно важливим питанням фінансового менеджменту, оскільки визначає підходи до розмежування витрат на придбання запасів між використаними у виробництві запасами і їх залишком на складі на початок нового звітного періоду.

4. Облік виробництва (облік залишків незавершеного виробництва)

Залишки незавершеного  виробництва на початок звітного періоду є одним із видів запасів підприємства.

До незавершеного виробництва  відносяться продукція, роботи, що не пройшли всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

Витрати на незавершене  виробництво визначаються за даними рахунка 23 «Виробництво», на якому протягом звітного періоду ведеться облік операційних витрат виробничого характеру.

На рис.4. наведена схема, що відображає зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 23 «Виробництво».

Дебет	Рахунок 23 «Виробництво»		Кредит
Сальдо — витрати  на незавершене виробництво на початок звітного періоду		• фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
• операційні витрати • загальновиробничі витрати • втрати від браку продукції
Оборот — витрати  за місяць		Оборот — фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
Сальдо — витрати  на незавершене виробництво на кінець звітного періоду

Рис.4. Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

Величина витрат незавершеного  виробництва впливає на фактичну собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг. З цієї причини для перевірки об’єктивності облікових даних про незавершене виробництво періодично проводиться його інвентаризація по всіх стадіях та переділах технологічного процесу. Оцінка незавершеного виробництва здійснюється, виходячи з ступеня виконання робіт чи готовності продукції, як правило, на рівні фактичних витрат за всіма статтями калькуляції.

Кореспонденція рахунків за дебетом рахунка 23 «Виробництво»  залежить від того, використовуються чи не використовуються для обліку витрат діяльності рахунки класу 8 «Витрати за елементами».

 

5. Облік виробничого  браку

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умова і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.