Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2012 в 13:17, курсовая работа
Метою курсового проекту є аналіз можливосте підвищення економічної ефективності виробництва свинини за допомогою процесу інтенсифікації. Для досягнення даної мети визначено такі основні завдання:
– дослідити та узагальнити теоретичні підходи до аналізу підвищення ефективності виробництва свинини за допомогою процесу інтенсифікації;
– оцінити економічний стан свинарства в ВП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка»;
– оцінити загальний стан справ на підприємстві та основні показники ефективності виробництва;
– визначити яким шляхом розвивається підприємство (інтенсивним чи екстенсивним);
– обґрунтувати основні напрями та розробити пропозиції, спрямовані на підвищення економічної ефективності виробництва і реалізації свинини на основі інтенсифікації.
Вступ…………………………………………………………………….3
Розділ І. Наукові основи інтенсифікації свинарства………………………….6
1.1. Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва………………6
1.2. Основні положення методики вивчення інтенсифікації свинарства……9
Розділ ІІ. Економічна ефективність розвитку свинарства на базі інтенсифікації……………………………………………………………………12
2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання……………………12
2.2. Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності виробництва свинини..18
2.3. Економічна ефективність інтенсифікації виробництва свинини. ……20
Розділ ІІІ. Перспективні напрями і рівень інтенсивності свинарства та її економічна ефективність………………………………………………………23
3.1. Обґрунтування перспективного рівня інтенсивності та економічної ефективності виробництва свинини………………………………………….23
3.2. Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі свиней…………..25
3.3. Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва……………………………………………………………………….31
Висновки і пропозиції……………………………………………….35
Список використаної літератури……………………………………37
Потреба в поживних речовинах ростучих тварин визначається енергією росту молодого організму. В цей період розвиваються кістяк, мускулатура, внутрішні органи. Поряд з цим з віком відбуваються зміни в обміні речовин, в будові і життєдіяльності окремих клітин і тканин. Під час багатої годівлі прискорюється ріст тварин, а бідної, навпаки, затримується, тварина перетворюється на пізньоспілу.
Особливо чутливий молодняк до нестачі в раціоні повноцінного протеїну і мінеральних речовин, які є основним будівельним матеріалом для ростучого організму. Потреба в поживних речовинах тварин, які перебувають на відгодівлі, значною мірою залежить від віку тварин. В молодому віці в основному наростає м'ясо, а пізніше цей процес поступово уповільнюється. У дорослих тварин, що закінчили ріст, при відгодівлі в основному відкладається жир. Білок м'яса утворюється з протеїну, на утворення жиру в тілі використовуються жири, вуглеводи і білки корму.
Нормованою годівлею називають фізіологічно повноцінну і економічно вигідну годівлю тварин, коли вони дістають усі необхідні поживні речовини в потрібній кількості.
Існуючі в нашій країні сумарні норми годівлі складені на підставі даних наукових досліджень з урахуванням виду тварин, їх фізіологічного стану, ваги, віку, продуктивності. [6, c.115]
На підставі кормових норм складають кормові раціони. Кормовим раціоном називають набір певної кількості кормів, згодованих тваринам за певний проміжок часу. Раціон складають на добу, декаду, місяць і т. д.
До складу раціонів треба включати такі корми, які відповідали б природі тварини, а також враховувати, які саме корми є в господарстві. При складанні раціонів звертають увагу і на економічну ефективність їх.
У виробничих умовах, як правило, раціони складають з розрахунку на відповідну виробничу групу особин відповідної статі, маси, віку і продуктивності.
Кліматичні умови нашої країни різноманітні, тому й годівля сільськогосподарських тварин в окремих зонах має свої особливості як за набором кормів, так і за технікою їх використання. Наприклад, в Лісостепу України до складу раціонів включають багато цукрових і кормових буряків, на Поліссі України велику питому вагу в раціоні займає картопля. Відповідно до природних й економічних умов господарства застосовують певний тип годівлі, який характеризується питомою вагою окремих кормів у складі раціонів, тобто структурою їх.
Корм класифікують за біологічною, фізичною і хімічною кормовими характеристиками.
Корми рослинного походження є основними у живленні сільськогосподарських тварин. Вони характеризуються вмістом достатньої кількості всіх речовин, необхідних для життєвих потреб.
За поживністю корми рослинного походження поділяють на об'ємні і концентровані. До об'ємних кормів належать соковиті (силос, зелені корми, коренебульбоплоди, сінаж, баштанні), водянисті (жом, брага, меляса) та грубі (солома, сіно, полова, гілковий корм) .Концентровані корми -- це зернові, бобові, насіння деяких олійних культур, а також відходи технічного виробництва (висівки пшеничні і житні, макуха і шроти та ін.).
Корми містять неоднакову кількість поживних речовин. Вони розрізняються за хімічним складом і біологічною властивістю. Всі об'ємні корми містять порівняно мало поживних речовин, але займають значний об'єм в раціоні. До цієї групи належать рослинні корми, які містять не більш ніж 0,5 кг поживних речовин (0,65 кормової одиниці), 9,24 МДж перетравної енергії на 1 кг сухої речовини корму.
Грубі корми містять 20-З0 % клітковини. До них належать сіно, солома, полова, луска і плівки від очищення різних зерен, гілковий корм. Грубі корми нормалізують функції кишечника у тварин.
Соковиті корми містять понад 40 % води. Це переважно внутрішньоклітинна вода рослин, хімічно зв'язана з розчиненими речовинами, корисними для організму. Соковиті корми займають значне місце в раціонах продуктивних тварин. До них належать трава, силос, коренебульбоплоди, сінаж. Корми, які містять воду як домішку, називають водянистими (жом, брага, жмаки).
Один кілограм концентрованих кормів містить понад 0,5 кг перетравних поживних речовин (0,65 кормової одиниці), до 49 % клітковини і не менш ніж 40 % води. Концентровані корми поділяють на корми, багаті на вуглеводи (зерно ячменю, вівса, кукурудзи, пшениці, жита, проса, сорго), та корми, які містять багато протеїну (горох, боби, люпин, вика, соя і відходи олійноекстракційного виробництва -- макуха і шроти).
Комбікорми -- це група кормів промислового виробництва. До складу комбікорму входять як рослинні корми, так і корми тваринного походження, а також різні домішки мінеральних солей, амінокислот, синтетичних азотистих речовин, вітамінних препаратів тощо.
Харчові відходи -- це рештки продуктів, які е на комбінатах харчової промисловості, а також в їдальнях, кафе і ресторанах.
Мінеральними підкормками збагачують раціони усіх видів тварин і птиці. Для цього використовують кухонну сіль, сульфати заліза, міді, цинку, марганцю, фосфати, крейду, вапно, глину, моно-, ди- і трикальційфосфат, преципітат та ін.
Вітамінні підкормки. Препарати одного вітаміну або полівітамінів виробляють на кормовій основі -- на рослинній олії, шроті, пшеничних висівках. Як вітамінну підкормку використовують червону моркву, хвойне борошно, дріжджі. Комплексні добавки і сумішки біологічно активних речовин виготовляє промисловість. До них належать протеїново-мінерально-
Корми тваринного походження (молоко, молочні відходи, відходи м'ясо- і рибокомбінатів, птахофабрик) включають у раціони молодняка сільськогосподарських тварин, свиней, птиці і хутрових звірів. Всі корми тваринного походження мають високу поживність і містять багато повноцінних білків. [4, c.37]
Таблиця . Розрахунок потреби в кормах.
Показник | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | 2009р. у % до 2007р. | |||
ц корм.од.
| ц. | ц корм.од.
| ц. | ц корм.од.
| ц. | ц. корм.од.
| |
Потреба , всього | 2781 | 4833 | 2396 | 4165 | 2650
| 4614 | 95,29 |
кормові буряки | 10 | 87 | 9 | 75 | 10 | 86 | 100,00 |
зелені корми | 350 | 2059 | 301 | 1775 | 334 | 1966 | 95,43 |
концентровані корми | 2421 | 2687 | 2086 | 2315 | 2306 | 2562 | 95,25 |
Вищенаведені розрахунки свідчать про те, що в господарстві ля годівлі свиней використовуються три види кормів, а саме кормові буряки, зелені корми та концентровані корми, які і є найбільш переважаючими. Особливих коливань у витратах кормів як у центнерах так і центнерах кормових одиниць не помічалося, це зумовлено відносно сталою кількістю поголів’я свиней та незмінним раціоном.
Таблиця . Розрахунок собівартості витрачених кормів.
Вид корму | Собівартість 1 ц у 2007 році, грн.. | Собівартість1 ц у 2008 році, грн.. | Собівартість 1 ц у 2009році, грн.. | 2009р. у % до 2007р. |
кормові буряки | 16,78 | 15,01 | 14,73 | 87,78 |
зелені корми | 17,32 | 16,29 | 17,69 | 102,14 |
концентровані корми | 12,77 | 10,64 | 9,89 | 77,45 |
За отриманими даними можна визначити, що собівартість кормів у господарстві змінювалася протягом досліджуваного періоду з різною динамікою в залежності від виду корму. Так наприклад собівартість кормових буряків та концентрованих кормів у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилася на 12,22% та 22,55% відповідно, а собівартість зелених кормів за той же період навпаки зросла на 2,14%. Це може бути зумовлено різною технологією виробництва того чи іншого виду корму, та затрат на його вирощування.
3.3. Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва.
У свинарстві розвиток доцільно здійснювати за принципами спеціалізації та концентрації, створення підприємств із закінченим циклом виробництва. Вони централізовано забезпечуються комбікормами від інших спеціалізованих заводів. Доцільно реконструювати й діючі свиноферми, які функціонують на власній кормовій базі, на тих же принципах спеціалізації та концентрації виробництва.
В основі технології виробництва на комплексах промислового типу, великих спеціалізованих репродуктивних і відгодівельних свинофермах є потоковий метод безперервного цілорічного відтворення поголів’я і відгодівлі свиней. На промислових комплексах (розміром 27-108 тис. голів) поросят з 15-денного віку до передачі на відгодівлю без обмеження годують сухими гранульованими чи розсипними повнораціонними комбікормами, а всі інші групи свиней — нормовано зволоженими чи змішаними з водою комбікормами.
У господарствах, які виробляють свинину на власній кормовій базі (розмір ферм в основному від 6 до 24 тис. голів), використовують різні типи годівлі залежно від наявних кормових ресурсів:
o концентратний — базується на повнораціонних комбікормах, приготовлених з кормової сировини власного виробництва з включенням промислових білково-мінерально-вітамінних добавок (БМВД) та преміксів;
o концентратно-бульбоплодний, при якому 70–80% (за поживністю) в кормових раціонах становлять повноцінні комбікорми, що дозволяє балансувати годівлю відповідно до потреб організму тварин. У літній період в цих господарствах основному поголів’ю репродукторних свиноферм і молодняку на відгодівлі згодовують зелену масу сіяних трав в кількості, що забезпечує потреби тварин у каротині.
Утримувати тварин рекомендується в секціях ізольованими групами, а приміщення використовувати за принципом повністю зайнято — повністю вільно. На комплексах і фермах промислового напряму розміром 27 тис. голів і більше застосовують, як правило, безвигульне індивідуальне утримання підсосних свиноматок, індивідуальне і групове супоросних свиноматок, безвигульне групове інших груп свиней. Група свиней на відгодівлі не повинна перевищувати 25–30 голів в одному станку. Кнурів, супоросних свиноматок і ремонтний молодняк племінних та репродуктивних ферм з річною програмою до 24 тис. голів вигулюють. Перспективнішим є погніздове утримання молодняку на відгодівлі, при якому продуктивність тварин на 5–12% вища, ніж у змішаних групах.