Малі підприємства та їх значення в розвитку економіки України

Існують численні сфери діяльності, де малі підприємства є необхідним доповненням до великих. Вони виконують невигідні для великих  підприємств функції. Така найважливіша умова економічної ефективності  великих підприємств, як їх спеціалізація, достатньо повно виконується там, де малі підприємства виступають агентами великого виробництва. Більш того, раціональна організація великих підприємств, особливо спеціалізація, ускладнюється, якщо якась певна частина їхньої роботи не перекладається на  малі підприємства. Таким чином, малі підприємства з короткими термінами будівництва відіграють сьогодні незамінну роль у народному господарстві. Вивільняючи великі підприємства від невластивої їм функції виготовлення  виробів або деталей дрібними партіями, або від безпосереднього обслуговування споживачів, вони сприяють спеціалізації крупного виробництва.

Той факт, що техніка малих підприємств принципово інша, ніж великих, зовсім не означає, що вона обов'язково застійна й архаїчна. Технічний і технологічний прогрес і тут змінили прийоми виробництва.

Проте фондоозброєність праці в малих підприємствах  значно нижча, ніж на великих, тобто для працевлаштування однакової кількості робітників у малих підприємствах потрібно менше капіталовкладень, ніж на великих.

 З огляду на складну ситуацію з працевлаштуванням, збільшенням в Україні рівня безробіття мале підприємство може стати суттєвим чинником розв'язання соціальних проблем суспільства. Розвиток малого підприємництва стає важливим елементом не тільки структурної перебудови виробничого апарату, але й підвищення рівня життя населення, його трудової активності. Сьогодні доцільність розвитку малого підприємництва вже не викликає сумніву. Йдеться про прискорення цього процесу. Так, як колись всебічно перебільшувалось значення великих підприємств, так зараз фахівці і науковці таким же чином перебільшують значення малого підприємництва, іноді доводячи реально існуючі деякі переваги малого підприємства перед великим до абсурду, стверджуючи, що лише в малому бізнесі майбутнє економіки України[8.129].

 Таким чином, сучасні малі підприємства, їх виникнення і кількісне збільшення, породжене концентрацією виробництва, сприяє, з одного боку, реструктуризації великих підприємств, спричиняючи витіснення з їх структури допоміжних виробництв. А з другого - формує спеціалізовану мережу малих, самостійних підприємств. Причому і в першому, і в другому випадках структура підприємств перетворюється з предметно-замкненої на суспільно-комбіновану. Малі підприємства здебільшого технологічно спеціалізуються на виробництві часткового продукту, а великі - на виробництві кінцевого 'продукту, також спеціалізуючись на здійсненні однієї технологічної операції - збирання кінцевого продукту. Змінюється структура всього суспільного виробництва не знижуючи, а, навпаки, підвищуючи рівень його концентрації.

        РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА

            ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ      

3.1. Шляхи забезпечення  розвитку малого підприємництва  в Україні

Аналіз стану  та проблем розвитку малого бізнесу  в Україні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному – через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП.

Вирішення цього  завдання має зосереджуватися на таких основних напрямах:

• створення відповідної нормативно-правової бази;
• впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;
• внесення відповідних змін та доповнень до законів України„Про підприємства в Україні”,вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням; впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій; розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб’єктів підприємництва; удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об’єднань малого підприємництва; формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно: внести зміни та доповнення до Закону України „Про систему оподаткування” та інші закони, в яких передбачити скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб’єктів малого підприємництва; передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць.

Необхідно:

• створити спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва;
• розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;
• впровадити порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;
• забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов’язань;
• впровадити віднесений на собівартість витрат, пов’язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;
• ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств;
• впровадити механізм використання незв’язних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм;
• визначити чіткий  порядок участі донорів і  реципієнтів   у   процесі   здійснення   міжнародної   технічної допомоги;
• організувати інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед:  відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб’єктів малого підприємництва; розробити методику прогнозування розвитку малого підприємництва;
• створити мережу інформаційно-аналітичних центрів малого підприємництва;
• проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності;
• організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес-центрів, інкубаторів та технопарків; запровадити в учбові програми навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації малого підприємництва.

Дані пропозиції перегукуються  з рекомендаціями МФК, основні з  яких: спростити процедури реєстрації нових підприємств; пояснити та обмежити процедури ліцензування; знизити рівень податків; обмежити кількість податків; обмежити та спростити урядові нормативні акти; перейти до загальних міжнародних засад бухгалтерського обліку.

Формування  державної політики щодо підтримки  малого підприємництва,  визначення шляхів її реалізації повинно бути не лише „об’єктивною необхідністю” переходу до ринку, а й невід’ємною частиною  загальнодержавної  доктрини  соціально-економічних перетворень в Україні. Це сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, який є основою ринкових перетворень та гарантом незворотності економічних процесів [17.91].

3.2. Удосконалення форм  державної та регіональної підтримки  малих підприємств

Вирішення існуючих проблем розвитку малого підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики щодо сприяння цьому сектору  економіки. Зокрема, йдеться про створення відповідної правової бази розвитку малого підприємництва, фінансово-кредитну та матеріально-технічну підтримку, науково-методичне, інформаційно-консультативне та кадрове забезпечення малого підприємництва.

Формування  державної політики розвитку малого підприємництва, створення цілісної системи його державно-громадської підтримки – складний і тривалий процес, однак вже сьогодні можливо і необхідно закласти організаційно-правові та економічні засади відповідної державної політики.

Міністерством економіки, відповідно з положенням Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, розроблена і затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 086 від 29 січня 1997 р. державна Програма розвитку малого підприємництва в Україні.

Головними завданнями Програми визначені:

• створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку малого підприємництва;
• цілеспрямоване формування системи державної і суспільної підтримки малого підприємництва;
• розвиток малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальних сферах, створення нових робочих місць, підтримка ділової та інвестиційної діяльності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг;
• ініціювання фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також нових джерел фінансування підприємницької діяльності;
• формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях;
• створення широкого прошарку підприємців-власників;
• формування стимулів для саморозвитку малого підприємництва.

Особливу увагу  слід приділити розвитку та вдосконаленню  фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва, в тому числі створити механізми його кредитування та страхування. Треба створити державні та громадські структури для підтримки підприємництва, удосконалити організаційне забезпечення розвитку малого підприємництва, знизити адміністративні бар’єри, удосконалити систему реєстрації суб’єктів підприємництва та ліцензування видів підприємницької діяльності, звітності та обліку.

Важливим моментом є врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально-економічної  ситуації, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Для  цього  треба розробляти ефективні регіональні цільові програми підтримки малого підприємництва. У програмах необхідно удосконалити формування ефективних інститутів ринкової інфраструктури, товарного ринку й ринку цінних паперів, інвестиційного й венчурного підприємництва, інформаційної, консультаційної й аудиторської діяльності, варто також визначити міри, що забезпечують підтримку зовнішньоекономічної діяльності й залучати іноземні інвестицій.

Для реалізації даних програм повинні бути притягнуті не стільки засоби державного бюджету,  а при необхідності й іноземного капіталу. Основним напрямком використання державних ресурсів повинне стати не виділення прямих інвестицій, а страхування й надання гарантій під кредит. Перш за все необхідно забезпечити малий бізнес належною правовою підтримкою. Багато законів, які дали поштовх розвиткові підприємництва в країні, вже не відповідають вимогам часу і потребують удосконалення.

Одне з ключових місць серед перспективних заходів  державної політики повинна зайняти  фінансова допомога, яка передбачає надання пільгових кредитів, їх гарантування, створення державних фондів та спеціалізованих фінансових інституцій, тощо. Проте ці напрямки підтримки можливі лише в майбутньому, коли вітчизняна економіка досягне певної стабільності. Сьогодні до таких заходів вона ще не готова.

Потрібно реформувати  податкову систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітну плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію, розширення бази оподаткування тощо. Зниження рівня податків допомогло б зробити рівень українських капіталовкладень менш залежним від вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від урядових кредитних ліній.

Одним із напрямків  реформування податкового законодавства  повинно стати перетворення податкової системи на стимулюючий фактор розвитку малого бізнесу. Право на єдиний пільговий податок повинні мати не лише мікропідприємства, але й інші суб’єкти малого бізнесу. Проте, це право доцільно залишити для мікропідприємств на необмежений час, а для малих підприємств лімітувати його дію до перших двох-трьох років діяльності. Таким чином, держава не створюватиме у малих підприємців ілюзії постійної опіки та підтримки, що відповідно відіграватиме роль заохочуючого механізму до боротьби за виживання на ринку.

Інші напрямки допомоги повинні передбачати: кадрове  забезпечення, створення баз даних  про ринки, компанії, фонди підтримки; підтримка інноваційної діяльності; розміщення державних замовлень  серед малих підприємств; сприяння співпраці великого та малого бізнесу; сприяння зовнішньоекономічній діяльності малих підприємств; забезпечення розвитку програм виробництва спеціалізованого обладнання для малих підприємств; розробка програм розвитку та підтримки малого бізнесу у великих містах.