Контрольная работа по «Управлению конкурентоспособностью предприятий АПК»

 

Міністерство аграрної політики України

Полтавська Державна аграрна академія

 

 

 

                                                                                Кафедра економіки

 

 

Контрольна робота

З дисципліни «Управління конкурентоспроможністю підприємств АПК»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             Виконала:студентка

                                                            Факультету «Економіки та менеджменту»

спеціальність менеджмент

4 курс 1 група

Заочної форми навчання

Похилець  Марина Олександрівна

Шрифт залікової  книжки:561023

 

Перевірила:Шульга Л.В

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Олігополістична конкуренція:сутність моделі,функції конкуренції.

24.Інформаційна база діагностичного  дослідження стану конкуреспроможності  АПК.

52.Вибір номенклатури параметрів  та бази порівняння для оцінювання  конкуреспроможності продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Олігополія - це ринкова структура, при якій в реалізації якого-небудь товару домінує дуже мало продавців, а поява нових продавців утруднена або неможлива.  
Олігополістичний ринок характеризується не багаточисельністю, тобто коли на ринку функціонує небагато фірм. Так, коли ми чуємо “Велика трійка”, “Велика четвірка”, “Велика шестірка”, то очевидно, що галузь є олігополістичною. Наприклад, олігополія включає алюміневу промисловість, в якій три фірми мають тенденцію до панування на ринку; при олігополії 10 чи 15 бензозаправок можуть мати приблизно рівні частки ринку нафтопродуктів в місті середніх розмірів.  
Олігополії можуть бути або однорідними, або диференційованими, тобто в олігополістичній галузі можуть випускати стандартизовані або однорідні продукти. До стандартизованих продуктів олігополістичної галузі можна віднести – цемент, гіпс, свинець, технічний спирт, мідь, цинк, сталь та ін. З іншої сторони, фірми, які випускають споживчі товари: автомобілі, шини, миючі засоби, кукурудзяні та вівсяні пластівці, багато побутових електроприладів, є диференційованими олігополіями. Олігополістичний ринок – це такий тип ринкової структури, де:

1. на ринку діє декілька крупних виробників (від 2 до 7-10);

продукція може бути стандартизованою і диференційованою. Олігополістичні  ринки дуже поширені. Вони існують  в галузях з виробництва чавуну, сталі, спирту, цементу, прокату, алюмінію, мінеральних добрив (однорідні продукти), а також побутової техніки, авто, кораблів, у сфері оптової торгівлі (диференційований продукт);

2. існують певні бар’єри для  входу на ринок. Фірми отримують  високі прибутки тому, що доступ  на ринок обмежений. Найважливіша  перешкода входження на ринок  – це величина первісного капіталу, а також контроль діючих виробників  над найновішою технікою та  технологією виробництва.

3. виробники мають враховувати  поведінку конкурентів, тобто  діють стратегічно. Так як на  ринку конкурує лише декілька  фірм, то кожен учасник ринку  повинен слідкувати за поведінкою  суперників, розробляти стратегію  своїх дій на ринку з урахуванням  потенційних зустрічних дій своїх  конкурентів.

4. типовою є нецінова конкуренція (при випуску диференційованої продукції) або цінова конкуренція (якщо випускається однорідна продукція);
5. контроль над ціною обмежений або значний (при змові конкурентів про рівень цін, ринки збуту тощо).

Поодинокий випадок олігополістичного  ринку з двома фірмами-виробниками  називають дуополією.

 

 

24.Джерела інформаційного забезпечення економічної діагностики підприємств АПК

Планово-звітна інформація	Позазвітна інформація
законодавчі акти;	матеріали вибіркових  і спеціальних спостережень;
планово-нормативна документація;	акти ревізій та нарад;
дані первинного, бухгалтерського  і статистичного обліку;	матеріали маркетингових досліджень та аналітичних звітів;
бухгалтерська звітність;	інструкції комерційних банків та фі- нансових органів;
статистична звітність;	інша довідкова інформація
оперативна звітність тощо

 

 

У сучасних умовах особливого значення набуває планова маркетингова інформація про виробничу програму, витрати і собівартість виробництва аграрної продукції, використання ресурсів, доходність і прибутковість підприємств АПК. Саме планування діяльності підприємства аграрної сфери можна більш достовірно обґрунтувати і наблизити до реальних умов виробництва. Разом з тим, майже неможливо передбачити у планах на майбутнє особливо на довготермінову перспективу показники про кінцеві результати господарської діяльності підприємств АПК  (чистий прибуток, фінансовий стан, платіжні розрахунки,  кредити,  платоспроможність,  інвестиції тощо).  Передбачення тенденцій у майбутнє пов’язана з значними труднощами і потребує високого професіоналізму управлінців. До інформаційного забезпечення економічної діагностики підприємств АПК зовнішнього маркетингового середовища нами віднесено індикатори, що характеризують загальний економічний розвиток країни,  кон’юнктуру внутрішнього і зовнішніх ринків сільськогосподарської продукції, діяльність контрагентів та конкурентів. Розглянемо вищезазначені індикатори більш детальніше. Індикатори,  що характеризують загальноекономічний розвиток країни, ми поділяємо на дві групи:  показники макроекономічного розвитку  (обсяг доходів та витрат державного бюджету, бюджетний дефіцит, емісія грошей, індекс інфляції,  рівень безробіття,  мінімальний рівень заробітної плати та прожитковий мінімум тощо) та показники галузевого розвитку (обсяг аграрного виробництва, загальна вартість активів підприємств АПК, загальна сума капіталу, сума прибутку до оподаткування та чистого прибутку підприємств галузі, індекс цін на сільськогосподарську продукцію,  обсяг дотацій виробникам аграрної продукції за її видами тощо). Система показників маркетингового інформаційного забезпечення економічної діагностики підприємств АПК даної групи слугують основою для проведення оцінки та прогнозування

 

 

52. Від вибору бази порівняння значною мірою залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності й прийняті надалі рішення. Вибір бази порівняння включає: установлення цілі оцінки конкурентоспроможності продукції; вибір передбачуваних ринків збуту продукції; аналіз стану ринків, обсягів і структури попиту та пропозиції, динаміки їхньої зміни на відповідний період оцінки. 
Типи баз порівняння. 
потреба покупців: вибір номенклатури й установлення величин параметрів потреби покупців, оцінюваної й конкуруючої продукції, якими споживач користується при оцінці продукції на ринку, а також вагомості цих параметрів у загальному їхньому наборі; 
величина необхідного споживачеві корисного ефекту продукції (наприклад, обсяг транспортної роботи для транспортних засобів, обсяг і складність оброблення для обробних верстатів), а також сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання (експлуатацію) продукції; 
зразок — який застосовується, якщо оцінювана продукція відомого класу й на ринку існують її аналоги. Товар — зразок моделює потребу й виступає як матеріалізовані вимоги, яким повинна задовольняти продукція, що підлягає оцінці; 
гіпотетичний зразок являє собою середнє значення параметрів групи виробів. Застосовується, коли інформації з конкретного зразка-аналогу недостатньо. Фактично мова йде про аналіз потреби, який може й не існувати, тому ця оцінка повинна розглядатися як орієнтовному й підлягає подальшому уточненню; 
група аналогів, відібраних з погляду узгодження, класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції. з яких вибираються найбільш представницькі, а потім прогресивні вироби, що мають найкращу перспективу для подальшого розширення обсягу продаж. Застосовується, якщо порівняння проводиться для визначення ціни товару на конкретному ринку. Параметри аналізованої продукції оцінюють шляхом зіставлення з параметрами бази порівняння. 
Порівняння проводиться за групами технічних та економічних параметрів. При оцінюванні використовують диференціальний і комплексний методи. 
Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні. 
У процесі оцінювання треба відповісти на такі питання: 
Чи досягнутий рівень у цілому? 
За якими параметрами він не досягнутий? 
Які з параметрів найбільше відрізняються від базових? 
Аналіз результатів: 
при оцінюванні за нормативними параметрами одиничний показник може мати тільки два значення — 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0; 
при оцінюванні за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більший або дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. 
Диференційний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при її порівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує впливу на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра. 
Комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених та інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка. 
Труповий показник за нормативними параметрами обчислюється за формулою: 
Аналіз результатів: якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за яким-небудь параметром не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про неконкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку. 
Аналіз результатів. 
а) отриманий груповий показник характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому на бору технічних параметрів; чим він вищий, тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів; 
б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, одержані за результатами ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставок зразків; 
в) у випадку труднощів, що виникають при проведенні ринкових досліджень, а також з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтовних оцінювань з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або застосований комплексний параметр — корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних та екологічних параметрів). 
Груповий показник за економічними параметрами обчислюють на підставі визначення повних витрат споживача на придбання й споживання (експлуатацію) продукції. 
Повні витрати споживача визначають за формулою 
В = ВС+ІС,>де В — повні витрати споживача на придбання й споживання (експлуатацію) продукції; 
Вс — одноразові витрати на придбання продукції; 
С, — середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до г-того року її служби; 
Т — термін служби; 
і — рік один по одному. 
При цьому,  
де С, — експлуатаційні витрати noj-тій статті; п — кількість статей експлуатаційних витрат. 
У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус). 
Якщо необхідно обчислити коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат, то формули приймають вигляду: 
В = Вс+ІС,.-а, . 
Відповідно підрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою 
В +УС -а 
Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення термін служби повинен оцінюватися на підставі відомостей про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу. 
Аналіз результатів. За змістом показник К відображає розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що доводиться на одиницю витрат покупця по придбанню й споживанню виробу. 
Якщо К<1, то розглянутий товар поступається зразку за конкурентоспроможністю, а якщо .JC>1, то перевершує; при рівній конкурентоспроможності К=1. 
Якщо аналіз проводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середніх показників по кожному окремому зразку. 
Змішаний метод оцінювання являє собою поєднання диференційного й комплексного методів. При змішаному методі оцінювання конкурентоспроможності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частина параметрів розрахованих комплексним методом. 
Для багатоменклатурної продукції пропонується визначати інтегральний показник конкурентоспроможності. 
Часовий фактор f(t) відображає залежність рівня конкурентоспроможності від життєвого циклу товару, зміни переваг споживачів у випадку появи на ринку можливих новинок. 
Стимулюючий фактор f(s) — функція відносини обсягу продаж у грошовому вираженні до витрат на стимулювання збуту. Він залежить від споживчих властивостей товару, його ціни, якості стимулюючих коштів і витрат на них порівняно з конкурентами. 
Відзначаючи взаємозв'язок і взаємозалежність споживчих властивостей і вартості товару, як головних напрямів маркетингової діяльності з забезпечення конкурентоспроможності продукції в довгостроковому періоді, варто підкреслити, що підвищення споживчих властивостей товару на шкоду його вартісним характеристикам неминуче веде до негативного результату. 
Завданням маркетингової служби підприємства є розроблення товару з оптимальними показниками споживчих властивостей і продажної ціни продукції при максимальному використанні стимулюючих коштів і коригуванню діяльності з метою дотримання параметрів нормативно-кон'юнктурного коефіцієнта й тимчасового фактора.