Підприємства (незалежно від підпорядкування  і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції. 
Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів.

      Витрати на капітальний ремонт орендованих  основних виробничих засобів провадяться  згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів. 
Орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних засобів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта.

      Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.

      Ремонт  основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.

3. Оцінка  економічної ефективності інвестиційної діяльності

 

      Офіційна  методика оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій (капітальних вкладень) передбачає визначення їх загальної (абсолютної) та порівняльної економічної ефективності [7, c.190].

      Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється зіставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

      1. Коефіцієнт економічної  ефективності капітальних  затрат (Ер):

      

      де  П - приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.;

      П - загальна сума прибутку для новостворюваних  об'єктів, грн.;

      К - загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкладень), грн.

      Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

      

      2. Строк окупності капіталовкладень Ток.р., який є оберненим показником до Ер:

      

      Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. Якщо Ер > Ен, то вкладення капіталу вважають доцільним.

      Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

      Показником  порівняльної ефективності капітальних  вкладень є мінімум приведених витрат (Зприв):

      

      де  С, - собівартість річного випуску  продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

      Кі - капіталовкладення по і-му варіанту, грн.;

      Той проект вважається найкращим з економічної  точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

      Розрахунковий строк окупності додаткових капіталовкладень (Ток.р) по певному варіанту обчислюється:

      

      де  К₁, К₂ - сума капіталовкладень по першому і другому варіантах, грн.;

      С₁, С₂ — собівартість річного випуску продукції по першому і другому варіантах, грн.

      Якщо  варіантів більше двох, то кращий з  них вибирають шляхом попарного  зіставлення зазначених величин [7, c.192].

      Проте дана методика має ряд серйозних  вад, які спотворюють реальні витрати і результати реалізації того чи іншого інвестиційного рішення. Ці недоліки полягають у тому, що:

      1) при розрахунку показників абсолютної  економічної ефективності виробничих інвестицій враховується лише величина прибутку, а ігноруються амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежуються грошові потоки;

      2) лише частково при обчисленні  згаданих потоків враховується чинник часу, тобто ні прибуток, ні обсяги інвестованих коштів не приводяться до теперішньої вартості;

      3) показник приведених витрат реально  не використовується в господарській практиці, а є теоретичною побудовою;

      4) враховується обмежена кількість  чинників, що зумовлюють величину  економічного ефекту від здійснених інвестицій, зокрема, не враховується існуючий в умовах ринку господарський ризик та рівень інфляції;

      5) слабо використовується стратегічний  підхід до оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій [7, c. 193].

      Враховуючи ці недоліки, виникає потреба у використанні адаптованої до ринкових умов господарювання методики оцінки економічної ефективності капіталовкладень. Тим більше, що такі методики широко використовуються за кордоном і їх використання є просто необхідним з точки зору оцінки доцільності залучення іноземного капіталу та пристосування вітчизняної практики цієї оцінки до зовнішньоекономічних вимог.

      Найважливішими  показниками оцінки економічної  ефективності виробничих інвестицій є:

      1. Чиста дисконтована (теперішня) вартість (ЧДВ):

      

      де  ГП₁, ГП₂... ГПт - очікувані грошові потоки у кожному із років періоду реалізації проекту, грн.

      Рішення про прийнятність інвестиційного проекту  може бути позитивним у тому випадку, коли ЧДВ > 0.

      Цей показник може використовуватись як критерій доцільності реалізації інвестицій взагалі і для визначення порівняльної ефективності інвестиційних проектів.

      2. Індекс дохідності  інвестицій (Ід):

      

      За  умови різночасності здійснення капіталовкладень їх треба також  приводити до теперішньої вартості.

      3. Внутрішня норма  рентабельності інвестицій (ВНР) - це така дисконтна ставка, за якої суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, тобто ЧДВ = 0. Розрахунковий показник ВНР має бути не нижчим за граничну ставку, прийнятну для підприємства.

      4. Період окупності  інвестицій (Ток):

      

      де  - середньорічна величина грошового потоку за певний період, грн.

      Для короткострокових інвестицій період вимірюється  в місяцях, для довгострокових - в  роках.

      Всі розглянуті показники тісно пов'язані між собою, тому для достовірної оцінки економічної ефективності виробничих інвестицій їх слід використовувати комплексно.

 

3. чинники підвищення  ефективності інвестиційної  діяльності

3.1. Основні чинники  підвищення ефективності капітальних інвестицій

 

      На  рівень ефективності використання капітальних  вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних  організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких  у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання (рис. 3.1).

      Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства [12, c.190].

      Практичне здійснення таких дій зв'язане  з вирішенням двох головних завдань:

      збільшення  відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

      встановлення  раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

      Чи  не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.

      

      Рис. 3.1. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень. 

      Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння — приблизно в півтора рази [12, c. 192].

      Здійснювані з метою збільшення віддачі з  кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва.

2. Важелі  підвищення ефективності фінансових інвестицій