Формування виробничої потужності та її використання на підприємстві

       Серед показників першої групи слід виділити коефіцієнт використання проектної потужності (К_пп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

    Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (Кдп). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів по-тужності необхідно розглядати окремо.      Насамперед, потрібно оцінити рівень викорис-тання прийнятої середньорічної та фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

      Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньо-розрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності (К_нп)

   За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства.

    Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання та по-казник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання ( К_зм) є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:

(1.12)

де Wмаш-зм - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції.

    Коефіцієнт завантаження устаткування (див. розд. 1.2) на виробничу програму (К_зу) характеризує досягнуту пропорційність між структурою трудомісткості продукції і струк-турою парку устаткування з урахуванням прийнятого режиму роботи.

Важливим моментом в  аналізі використання обладнання є  визначення середнього часу його роботи.

     За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, та досягнутий

організаційно-технічний  рівень виробництва, відображають наявні ресурси та їх використання в часі. Будь-який із показників відображає, насамперед, використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.[5]

      Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (К_пр), який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (С_пр), до загальної кількості встановленого обладнання (С_вст).

    Якщо С_пр = С_вст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.

     Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній струк-турі парку машин та структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.

     Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.

    Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.

    Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта пропорційності (К_пр):

(1.13)

де К_зм.вст - коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;

К_зм.н - нормативний коефіцієнт змінності.

Важливе місце в аналізі рівня  використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Цей показник має прямий зв'язок із показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.

Фондовіддача визначається за формулою:

(1.14)

де ВП(ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;

S_cp - середньорічна вартість основних засобів, грн.

відповідно у звітному і базовому періодах;

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які в свою чергу характеризують резерви поліпшення використання прийнятої потужності.

Визначаються також показники  фондомісткості та фондоозброєності підприємства.

Фондомісткість:

     (1.15)

де S_cp - середньорічна вартість основних засобів, грн.;

ФВ - фондовіддача.

 

 

Фондоозброєність:

(1.16)

де Ч-- середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Ефективність використання активної частини основних засобів характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.

Дуже важливим показником є  коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

     (1.17)

де Nі - кількість і-х деталей;

Тш_і - норма часу на обробку і-ї деталі;

m - кількість видів деталей, що обробляються;

Т_д -дійсний фонд роботи обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

     (1.18)

де Ni - кількість і-х деталей;

Тш_і - норма часу на обробку і-ї деталі;

Т_мі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

m - кількість видів деталей, що обробляються;

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності):

Кінт = Кі * Ке (1.19)

де К_е - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);

К_І - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності)[11]

    Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

     У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного із них. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.

    Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції та технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови.

    Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування та формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.

     Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розрахунковий досвід.

2.1.   Загальна  характеристика діяльності підприємства та аналіз його     техніко-економічних показників

     

      Хмельницьке житлово-комунальна контора треста “Хмельницькбуд” організована на основі указу Міністерства промислового будівництва УССР № 109 від 2 квітня 1974 року і знаходится  під керівництвом треста “Хмельницькбуд” Міністерства будівництва УССР.

        Міське комунальне  підприємство “Житлово-комунальна контора “Будівельник”” (надалі – підприємство) створено шляхом передачі майна державного підприємства “Житлово – комунальна контора “Будівельник”” з обдасної комунальної власності у міську рішенням четвертої сесії Хмельницької міської Ради від 21.09.1995 № 13.

          Підприємство  є самостійним господарюючим суб’єктом, який має право юридичної особи, печатку, що визначає належність підприємства, самостійний баланс, розрахунковий рахунок та здійснює свою виробничу діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

        Підприємство  належить до комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького, підконотрольне та підзвітне міській раді та підпорядковане управлінню житлово – комунального господарства. В своїй діяльності ЖЕК керується нормативно – правовими актами України, рішеннями міської Ради , рішенням виконавчиго комітете міської Ради, розпорядженнями міського голови, наказами управління житлово – комунального господарства та власним статусом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської Ради від 22.10.1998 №594 – А.

        Місце знаходження Підприємства – вул. Інститутська, 6, м. Хмельницький, 29016.

        Основною метою  діяльності Підприємства є утримання житлових будинків і нежитлових приміщень та прибудинкових територій комунальної власності міста, забезпечення їх санітарнрго та технічного стану.

         Структурна  організація складається з начальника  ЖКК “Будівельник”, зараз на цій посаді працює В.Г. Слива, далі йде головний бухгалтер – А. В. Данилюк та економіст   -           Т. В. Самолюк. Ще до складу офісного персоналу входять чотири секретаря, два програміста, один кур’єр та два бухгалтера. Далі йдуть різноробочі які працюють по виклику: електрики, сантехніки, двірники, ліфтери та інші.

        

       

       З таблиці 2.1 бачимо перелік послуг, які підприємство може надавати і надає при необхідності.

  

 

      Таблиця 2.1       Асортимент:

№ п/п	Перелік послуг
1.	2
1.	Прибирання прибудинкових територій
2.	Вивезення та утилізація твердих побутових  відходів і негабаритних відходів.
3.	Технічне обслуговування ліфтів
4.	Обслуговування систем диспетчеризації  на 1 кв.м загальної площі.
5.	Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації
6.	Деретизація на 1 кв.м. загальної площі.
7.	Дезинсекція на 1 кв.м загальної площі.
8.	Обслуговування димовентиляційних  каналів на 1 кв.м. загальної площі.
9.	Технічне обслуговування систем протипожежної  автоматики й димовидалення на 1 кв.м загальної плоші.
10.	Технічне обслуговування електроплит
11.	Ремонт та догляд за елементами зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території.
12.	Ремонт обладнання спортивних майданчиків
13.	Ремонт обладнання дитячих майданчиків
14.	Ремонт обладнання господарських  майданчиків
15.	Підготовка житлових будинків до  експлуатації в осіньо-зимовий період.
16.	Прибирання та вивезення снігу
17.	Освітлення місць загального користування, підвалів на 1 кв.м загальної площі.
18.	Енергопостачання для ліфтів
19.	Паспортизація на 1 кв.м загальної  площі.
20.	Аварійно-технічне обслуговування на 1 кв.м загальної площі.