Формування моделі вибору оптимальної виробничої програми

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Український державний  університет фінансів та міжнародної  торгівлі

 

Донецька філія

Кафедра економіки та права

 

 

 

 

 

 

 

 

ТВОРЧА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

за темою: «Формування моделі вибору оптимальної виробничої програми»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк – 2010

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

В умовах виходу з фінансової кризи формування оптимальної моделі виробничої програми сприятиме підвищенню ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.  

План виробництва, або виробнича програма, визначає генеральний напрямок зростання всіх підрозділів, основний профіль планової, організаційної та управлінської діяльності підприємства, а також головні цілі та завдання поточного планування виробництва.

В умовах ринкової економіки планування виробництва продукції, товарів та послуг на всіх діючих підприємствах повинно задовольняти конкретні потреби покупців, замовників чи споживачів і бути тісно пов'язаним з проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоспроможної продукції, організацією її виробництва і реалізації, а також з виконанням інших функцій і видів внутрішньогосподарської діяльності.

Метою роботи є формування моделі вибору оптимальної виробничої програми та з'ясування основних засобів її обґрунтування.

Об’єктом  дослідження  є підприємство ЗАТ ВО «КОНТІ», а предметом –  виробнича програма даного підприємства.

Основними завданнями, що витікають з мети роботи, є такі:

• з'ясувати сутність виробничої продукції та вимірники її обсягу;
• охарактеризувати натуральні й вартісні показники виробничої програми; 
• розглянути механізм формування виробничої програми,
• розглянути її економічне обґрунтування;
• визначити основні шляхи покращення плану річного виробництва.

Проблеми формування й оптимізації виробничої програми активно досліджувалися такими вченими-економістами, як І. Бойчик, Л. Канторович, О. Орлов, С. Покропивний, Г. Тарасюк, В. Царьов, А. Гукалюк, О.Сенишин  та  інші.

В процесі виконання роботи були використані такі методи наукового дослідження, як аналізу й синтезу, індукції й дедукції, аналітичний метод, економіко-математичне моделювання.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Економічна сутність виробничої програми в умовах виходу з фінансової кризи та її показники.

 

У процесі виробництва  людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага, які мають не лише споживну вартість, а й вартість (мінову вартість). Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування та облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних і вартісних вимірниках. Загальна характеристика продукції представлена на рис. 1.1.1.

 

Рис. 1.1.1. Загальна характеристика продукції (роботи, послуг) [11, с. 327].

В ринкових умовах господарювання особливої значущості набувають питання подальшого розвитку функцій управління підприємством. Саме тому сьогодні в науці та практичній роботі триває переосмислення місця й ролі планування в системі управління економікою. І, перш за все, це стосується планування виробничої програми.

Різні точки  зору вітчизняних науковців щодо визначення виробничої програми наведені нижче (табл. 1.1.1)

Таблиця 1.1.1

Визначення  виробничої програми, які дають провідні науковці

Тарсюк Г., Л. Шваб [17, с. 84]	Виробнича програма підприємства – це необхідний обсяг  виробництва продукції в плановому  періоді, який номенклатурою, асортиментом і якістю відповідає вимогам плану  продажів.
Бойчик І. [2, с. 48]	Виробнича програма підприємства – це система адресних знань із виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідній якості і у встановленні терміну згідно з договорами поставок.
Орлов О. [14]	Різниця між виробничою програмою та планом виробництва і реалізації продукції полягає у тому, що перша розраховується виходячи із плану виробництва і реалізації продукції з врахуванням запасів готової продукції на початок та кінець планового періоду.
Жнякін Б. О., Краснова В. В. [12, с. 92]	Виробнича програма – це перелік продукції, робіт і послуг, що виконуються на замовлення (за договором) зі споживачами і поставляються на ринок в обсязі, який залежить від попиту.
Царьов В. [19, с. 281]	Виробнича програма – це програма, яка включає обсяги випуску продукції у натуральних та вартісних одиницях, а також числові значення техніко-економічних, соціальних та інших показників, які використовуються для оцінки їх якості.

 

На нашу думку найбільш вдалим є визначення виробничої програми, що висловив  вчений-економіст  Бойчик І.М.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники. Детальніше ці показники розглянуті в таблиці 1.1.2. 

                                                                                                               Таблиця 1.1.2

Показники виробничої програми

Показники виробничої програми	Формули для визначення	Позначення
Натуральні:
Номенклатура продукції		перелік найменувань  виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва  продукції.
Асортимент		сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками
Обсяг виробництва продукції.	ОВ = ОП — Зн + Зк	ОВ — обсяг виробництва продукції; ОП — обсяг поставок; Зп, Зк — запаси продукції на складі.
Вартісні:
Товарна продукція — економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг виробленої і готової до реалізації продукції.	ТП = ГП + НФ + Рпром.	ГП – віртість готової продукції, призначеної для реалізації на сторону; Нф – віртість напівфабрикатів свого виробництва, реалізованих на сторону; Рпром. – вартість робіт і послуг промислового характеру.

 

 

продовження табл.1.1.2

Валова продукція— вартісний показник обсягу виробництва продукції, що характеризує загальний результат промислово-виробничої діяльності підприємств за визначений період.	ВП = ТП + (НФк – НФп) + (НЗВк – НЗВп)	НФн і НФк – вартість залишків напівфабрикатів власного виготовлення; НЗВк – НЗВп - вартість залишків незавершеного виробництва.
Валовий оборот – це вартість всієї продукції цехів незалежно від ступеня її готовності.	ВО = ВП + ВЗО	ВЗО - внутрізаводський оборот
Реалізована продукція - це вартість вироблюваних за рік продукції і послуг, які будуть оплачені споживачем у плановому періоді.	РП = ТП + (Згп - Згк)	Згп і Згк - залишки нереалізованої продукції
Чиста продукція –це показник, який відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу.	ЧП = ТП - (М + А)	М – матеріальні витрати; А – сума амортизаційних відрахувань

 

Вартісні показники дозволяють на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати і підсумовувати обсяг випуску різнорідної продукції. Однак при цьому треба враховувати існуючий рівень зміни ринкових цін при плануванні і вимірюванні обсягів випущеної в різний час продукції.

1.2. Механізм формування виробничої програми підприємства

 

Основним завданням  виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яку випускають підприємства за найкращого використання їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розроблення виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

1. Правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;
2. Повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
3. Обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і насамперед виробничою потужністю [13, с. 264].

До методів проектування виробничої програми потрібно віднести такі, як структуризація цілей, аналогій, організаційного моделювання, (в  тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично розрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Розробка і обґрунтування  виробничої програми підприємства обов'язково має опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх фінансових витрат на виробництво товару чи надання певних послуг. Тільки у разі переконливих позитивних показників можливої діяльності, варто втілювати дану програму в життя. Крім цього під час розробки виробничої програми необхідно знайти її оптимальну величину.

Оптимальна виробнича  програма (річний план виробництва) –  це програма, яка відповідає структурі  ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за визначеними критеріями [13, с. 265]. Дана програма повинна включати певну номенклатуру продукції, її обсяги (у натуральних та вартісних показниках), числові значення критеріальних техніко-економічних, соціальних та інших показників, а також враховувати обмеження щодо матеріальних ресурсів, персоналу, виробничих потужностей, тощо.

Оптимізацію виробничої програми здійснюють з метою планування оптимальної структури номенклатури продукції та визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції й економічної межі нарощування виробництва.

Для складання оптимальної виробничої програми необхідна така методика, в основі якої лежить метод багатокритеріальної оптимізації, який дозволяє використання декількох критеріїв оптимальності. Тому процес моделювання оптимальної виробничої програми є складним і включає такі етапи (рис.1.2.):

Рис.1.2. Процес моделювання  оптимальної виробничої програми [6, с. 206].

     

Перший етап «Вибір та загальна характеристика асортименту  підприємства» відображає характеристику товарів, що входять до його асортименту, на основі яких

буде формуватися оптимальна річна виробнича програма.

Наступний етап визначає основні елементи документації, які  використовуються при складанні  річної виробничої програми. До них  відносять: стратегічний план розвитку, перспективний прогноз випуску продукції, результати маркетингових досліджень цільового ринку, довгострокові і поточні договори тощо.

Важливим етапом, пов'язаним із формуванням річної виробничої програми підприємства, є огляд та аналіз основних показників виробничої діяльності підприємства, на основі яких вибираються та обґрунтовуються критерії оптимальності, які послідовно включаються в економіко-математичну модель задачі. До критеріїв оптимальності виробничої програми підприємства можна віднести такі критерії: обсяг валового прибутку, обсяг реалізованої продукції. До обмежень – обмеження щодо використання певних видів ресурсів (сировини, матеріалів) або загальні витрати.

Побудова багатокритеріальної  моделі виробничої програми – наступний етап процесу моделювання оптимальної виробничої програми підприємства.

Останній етап моделювання передбачає обґрунтування ефективності вибору оптимального варіанту виробничої програми підприємства. В умовах ринку основне завдання кожного підприємства полягає в забезпеченні підйому виробництва і підвищенні його ефективності, збільшення обсягу продажів і доходів і т. п. Тому при плануванні необхідно якомога повніше враховувати кон'юнктуру ринку, дії конкурентів, можливості свого розвитку та інші фактори. 

1.3. Економічне обґрунтування виробничої програми

 

Виробнича програма підрозділів  підприємства повинна мати ресурсне обгрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать виробнича потужність, персонал і матеріали.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є: номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;  кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;  прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ; нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється. Ефективність використання виробничої потужності прямим чином впливає на формування й виконання виробничої програми підприємства.