Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2013 в 15:12, курсовая работа
Деякі економісти замість поняття «фонди» вживають поняття «капітал». Обидві категорії мають право на існування, тим більше, що вони не є тотожними.
Слід зазначити, що не кожний капітал набуває форми фондів. Деякі економісти до поняття «капітал» включають не тільки матеріальні предмети, а й нематеріальні елементи, такі як людські здібності, освіту. Іноді капітал пов'язують лише з грошовою формою існування, з сумою грошей.
Формула обчислення коефіцієнта змінності така:
де Тм-з — кількість відпрацьованих машино-змін; Ку.у — загальна кількість установленого устаткування; Др.д — кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
Чинниками підвищення ступеня використання засобів праці є скорочення часу ремонту, усунення зайвих простоїв.
Збільшення випуску продукції в результаті інтенсифікації навантаження засобів праці — один з ефективних шляхів нарощування виробничих потужностей.
Досвід показує,
що ефективність виробництва значною
мірою залежить від технічного рівня
основних фондів, їхнього своєчасного
оновлення з урахуванням
3. ОБОРОТНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ
ЗМІСТ І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ
Як ми уже знаємо, предмети праці створюють матеріальну основу оборотних виробничих фондів.
Оборотні виробничі фонди повністю споживаються в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносять свою вартість на продукцію, що створюється, і в процесі виробництва змінюють натуральну форму
Оборотні фонди охоплюють рух предметів праці від моменту надходження на склад підприємства до перетворення на готову продукцію і переходу до сфери обігу.
Співвідношення між складовими частинами оборотних фондів характеризує їхню структуру (рис. 43).
Для оцінки і аналізу використання оборотних виробничих фондів застосовують систему показників. Найбільш узагальнюючим з них є матеріаломісткість. Це результативний показник, який найповніше відбиває ефективність використання оборотних фондів в поєднанні з технічним рівнем виробництва. Показниками матеріаломісткості продукції є такі:
• загальна вартість матеріальних витрат на випуск продукції;
• питома вартість, тобто величина матеріальних витрат на випуск фізичної одиниці продукції;
• відносна вартість — витрати конструкційних матеріалів на одиницю експлуатаційної або технічної характеристики машин і устаткування (витрати металу на одиницю продуктивності верстата тощо).
Характеристика матеріаломісткості продукції доповнюється системою спеціальних показників використання матеріальних ресурсів в окремих галузях. В обробній промисловості використовують показник виходу готової продукції з одиниці сировини. Наприклад, коефіцієнт вилучення заліза з руди, вихід цукру з 1 ц цукрових буряків тощо. Такі показники, як правило, обчислюють у відсотках.
У машинобудуванні ефективність використання предметів праці показує коефіцієнт використання матеріалу. Його обчислюють як відношення чистої маси виробу (вузла, деталі) до норми витрачання або до фактичного витрачання матеріалу (припустімо, металу).
Для розрахунку ефективності витрат палива використовують коефіцієнт корисної дії — відношення корисно спожитого палива до загальних його витрат. Величина цього показника залежить від якості палива, удосконалення паливних агрегатів тощо. За даними аналізу витрачання палива розробляють заходи щодо скорочення норм його витрачання.
Оборотні засоби — це сукупність оборотних фондів і фондів обігу
Вони здійснюють кругооборот, в процесі якого проходять три стадії: перша — запаси; друга — залишки незавершеного виробництва, напівфабрикати; третя — оборотні засоби надходять до сфери обігу у вигляді готової продукції, грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства.
На кошти, одержані від реалізації продукції, підприємство знову купує необхідні предмети праці. Після цього розпочинається новий кругооборот оборотних засобів.
У складі оборотних засобів, що знаходяться у сфері виробництва, найбільша частка припадає на запаси сировини, матеріалів, палива, запасних частин для ремонту тощо. В промисловості вони становлять більше ніж половину матеріальних цінностей.
За джерелами нормування оборотні засоби поділяють на власні та позичені:
власні — мінімальна сума засобів, потрібна для діяльності підприємства;
позичені — засоби, надані банками у вигляді короткострокових кредитів під товари, що знаходяться в дорозі до споживача, розрахунках з постачальниками тощо.
ОБОРОТНОСТІ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ
Як уже зазначалось, оборотні засоби підприємств знаходяться в постійному русі, переходять із сфери обігу до сфери виробництва і у формі готової продукції знову повертаються до сфери обігу.
Цей процес дістав назву оборотності оборотних засобів. Для його характеристики застосовують такі показники: коефіцієнт оборотності за певний час, середню тривалість обороту, віддачу.
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів Ko — це відношення реалізованої продукції за певний проміжок часу Tо до суми середнього залишку оборотних засобів за цей період.
Середню тривалість оборот розраховують діленням тривалості періоду на коефіцієнт оборотності:
Прискорення оборотності оборотних засобів залежить від скорочення зайвих запасів (виробничих) за рахунок встановлення раціональних прямих господарських зв'язків, механізації та автоматизації складського господарства, зниження матеріаломісткості виробів, досягнення ритмічної роботи підприємств, скорочення тривалості циклу виробництва продукції, прискорення руху документів, своєчасних розрахунків з виробниками, дотримання платіжної дисципліни.
Оборотність оборотних засобів має вирішальне значення для своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємств.
4. КРУГООБОРОТ І ОБОРОТ ФОНДІВ
Ми вже розглядали кругооборот оборотних засобів. Вони є тільки частиною фондів. Було б неправильно обмежувати кругооборот фондів цією частиною. Існує кругооборот фондів. Без нього припиняється виробництво і, по суті, економічне життя. В умовах кризи, коли багато людей (як сьогодні «човники») займаються тільки купівлею і продажем за формулою Г-Т-Г (діє тільки сфера обігу, виробництво відсутнє), а багато підприємств припиняє роботу, повноцінного кругообороту немає. В кінцевому підсумку, якщо не буде справжнього кругообороту, країні загрожує економічна катастрофа.
Повноцінний кругооборот має охоплювати сферу не тільки обігу, а й виробництва. І в цьому кругообороті беруть участь як оборот»? ні фонди і фонди обігу, так і основні фонди, тобто засоби виробу ництва.
У процесі кругообороту на певній стадії фонди набувають своєї натуральної форми, тобто виступають у вигляді засобів і предметів праці. Коли виготовляється продукція, засоби праці, як відомо, переносять свою вартість на готовий продукт. Цей процес відбувається не відразу, а поступово. В готовій продукції втілена частка цінності основних фондів. Далі, у сфері обігу відбувається реалізація продукції, а цінність набуває форми грошей, за які потім відновлюються витрачені засоби праці (перетворення амортизаційного фонду на нові засоби праці або відбувається відшкодування витрачених засобів праці). Предмети праці також проходять кругооборот, про який ми вже говорили при розгляді оборотності оборотних засобів.
Отже, існує кругооборот фондів, у процесі якого відбувається зміна форм фондів. Треба зазначити, що мова йде про кругооборот не виробничих фондів, а кругооборот фондів як цінності, що втілює уречевлену людську працю. Справа в тому, що основні фонди, які перенесли свою вартість на готовий продукт, втратили свою натуральну форму, а отже, і здатність до продуктивного функціонування. Тільки після реалізації продукції, перетворення грошей на нові засоби праці вони знову набувають натуральної форми, тобто стають знову основними фондами і можуть брати участь у процесі виробництва як продуктивні фонди.
Є три стадії кругообороту фондів.
Перша стадія:
означає, що гроші перетворюються на робочу силу і засоби виробництва. Ця стадія відбувається у процесі обігу. Для підприємців вона полягає в перетворенні грошового капіталу на продуктивний капітал.
Друга стадія:
...В...
На цій стадії відбувається продуктивне споживання засобів виробництва і робочої сили, тобто здійснюється виробництво, результатом якого є нові товари. Для підприємців на цій стадії продуктив-Ій капітал перетворюється на товарний капітал (Г1). Після цього Іітал знову повертається у сферу обігу.
Третя стадія:
На цій стадії нові товари реалізуються на ринку. Для підприємців це означає, що товарний капітал перетворюється на грошовий, тобто знову набуває своєї первісної, вихідної форми. Особливість полягає лише в тому, що одержана сума грошей перевищує ту суму, яка була на першій стадії. У ній міститься додаткова вартість.
Отже, рух фондів (капіталу) проходить три стадії і зазнає трьох послідовних перетворень своєї форми (грошової, продуктивної, товарної). Це і є кругооборот фондів (капіталу). Кругооборот фондів (капіталу) можна подати такою формулою:
ОБОРОТ ФОНДІВ
Розглянутий нами кругооборот не має одиничного характеру. Підприємство повинно його весь час повторювати. Це, по суті, безперервний процес. Отже, відбувається оборот фондів (капіталу), який є кругооборотом, взятим не як окремий акт, а як процес постійного відновлення руху фондів (або руху всього авансованого капіталу).
Оскільки час обороту фондів визначають як час, протягом якого весь авансований капітал повертається до підприємця у грошовій формі, то оборот фондів (капіталу) не збігається з кругооборотом. У результаті одного кругообороту до власника підприємства повертається лише частина авансованого капіталу (або фондів). Пов'язано це з тим, що оборот різних елементів фондів (капіталу) відбувається в неоднакові проміжки часу. Так, вартість основних виробничих фондів переноситься на новостворені товари частинами (при цьому різні елементи основних фондів мають різні строки функціонування, наприклад, виробничі споруди можуть діяти 30-50 і більше років, а деякі машини і верстати 8-10 років). Водночас вартість оборотних фондів переноситься на готову продукцію відразу протягом одного кругообороту. Через це час обороту основних фондів охоплює ряд кругооборотів, а час обороту оборотних фондів дорівнює періоду одного кругообороту фондів.
Кількість оборотів фондів (капіталу) визначають за формулою:
де О — одиниця вимірювання обороту фондів (капіталу); tо — час обороту фондів цього підприємства (цього капіталу).
Швидкість обороту фондів має важливе економічне значення. Збільшення швидкості обороту фондів (капіталу) підвищує ефективність роботи підприємства. На швидкість обороту фондів впливає час виробництва і час обігу фондів (капіталу).
Оборот фондів потребує певного часу. Він розпочинається з моменту перетворення грошей на засоби виробництва і робочу силу і завершується створенням нової продукції та її реалізацією на ринку, тобто в обороті знову з'являються гроші. Час обороту фондів (капіталу) дорівнює часу виробництва і часу обігу.
Час виробництва — це період, впродовж якого фонди (капітал) перебувають у сфері виробництва.
Структуру часу обороту фондів ілюструє рис. 44.
Рис. 4. Час обороту виробничих фондів
Важливою складовою часу виробництва є робочий період. Він необхідний для перетворення предметів праці на готовий продукт.
Робочий період — основна частина часу виробництва, що складається з тісно пов'язаних між собою робочих днів, годин, хвилин. Його обчислюють з допомогою нормування виробничих операцій. Тривалість робочого періоду в різних галузях виробництва неоднакова. Наприклад, у текстильній, швейній, взуттєвій промисловості робочий період вимірюють годинами, у машинобудівній промисловості — днями, у суднобудівній — роками.
Робочий період є лише частиною часу виробництва. Є ще час перерв, що пов'язані з особливостями технологічних процесів. Наприклад, є час перерв, протягом якого предмети праці перебувають під впливом природних процесів: сушіння деревини, бродіння вина, хімічні реакції тощо. У тих галузях, де такий час виступає невід'ємною складовою технологічного процесу, час виробництва значно більший, ніж робочий період.
Скорочення часу виробництва—один із шляхів підвищення ефек-Івності виробництва. Цього досягають завдяки впровадженню у Іиробництво новітніх досягнень науки, нової техніки, прогресивних ехнологій, поліпшення організації виробництва.
Час обігу — це час придбання засобів виробництва, переміщен-товарів, їхнього продажу, зберігання товарних запасів, які підлягають реалізації.
Скорочення часу обігу залежить від розвитку всіх видів транспорту, удосконалення засобів зв'язку і комерційної інформації, використання електронної техніки для прогнозування динаміки попиту і пропозиції, використання раціональної реклами.