Фінансова діяльність підприємства

Фінансове забезпечення - частина фінансового механізму, покликаного забезпечувати розподільчі та перерозподільчі процеси з метою утворення доходів і фондів коштів підприємства.

Основними формами фінансового  забезпечення господарської діяльності в Україні є: кредитування, інвестування, бюджетне фінансування, самофінансування, благодійництво, спонсорство.

Найпоширенішою є така форма фінансового забезпечення, як самофінансування. Останнє полягає  в тому, що його здійснюють на принципах  самоокупності та створення прибутковості й воно передбачає просте відтворення витрат, пов'язаних із господарською діяльністю.[8]

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з  його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержання прибутку.

Фінансове забезпечення підприємства спрямовано на вирішення  таких основних завдань, які створюються внаслідок його господарської діяльності:

-    фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення  доходів, прибутку, підвищення рентабельності  та платоспроможності;

- виконання фінансових  зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових  ресурсів в обсязі, необхідному  для фінансування виробничого  розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням  фінансових ресурсів[3].

Фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування  та планування;

- аналіз та контроль  виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна  фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування  та планування є однією з найважливіших  ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської  діяльності та можливість одержання таких коштів[11].

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз  його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських  резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому.

Оперативна фінансова  робота передбачає комплекс заходів  з мобілізації фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції, розрахунків та своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, працівниками підприємства тощо[22].

Структура джерел фінансування господарської діяльності підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:

- від оподаткування  доходів підприємства;

- темпів зростання  реалізації товарної продукції  та їхньої стабільності;

- структури активів  підприємства;

- стану ринку капіталу;

- відсоткової політики комерційних банків;

- рівня управління  фінансовими ресурсами підприємства;

- суті стратегічних  цільових фінансових рішень підприємства  тощо.

Щоб покращити фінансове  забезпечення підприємства необхідно  проводити  такі заходи:

- не допускати фактів надходження й оплати неякісної чи не потрібної підприємству продукції, товарів, забезпечити персональну відповідальність посадових осіб у разі, якщо такі факти мали місце;

- застосовувати метод  системного дослідження взаємозв'язку  витрат, обсягу діяльності та прибутку і визначення на його основі критичного обсягу реалізації товарів (точки беззбитковості); раціонально використовувати чистий прибуток;

- застосовувати ті  форми розрахунків з платниками, які гарантують своєчасність  платежів (розрахункові чеки, попередня оплата платіжними дорученнями).

Впровадивши у реальність дані заходи, можна очікувати покращення стану фінансового забезпечення підприємства[23].

2.Пошук резервів.

Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення  в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

При нестачі у підприємницьких  структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.

Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються[7].

3.Виконання фінансових зобов'язань.

Фінансові зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Своєчасне виконання  зобов’язань перед ланками фінансово-кредитної  системи, зокрема:

- перед бюджетом —  зі сплати встановлених податків  і платежів;

- перед централізованими  позабюджетними фондами — зі  сплати встановлених платежів;

- перед банками —  з повернення кредитів і сплати  відсотків за ними;

- своєчасне виконання  зобов’язань перед постачальниками  з оплати товарно-матеріальних  цінностей, перед працівниками — з оплати праці[18].

4. Мобілізація фінансових ресурсів.

Організація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів[21].

5. Контроль за збереженням та використанням оборотних активів.

Оборотні активи є  однією із складових, що становлять матеріальну  основу процесу виробництва. Від  ступеня їх використання залежать кінцеві  результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:

- зберігання наявних  у підприємства власних оборотних активів;

- правильності витрачання  власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових  та непотрібних підприємству  активів; 

- ефективності здійснюваних  на підприємстві заходів з  економного витрачання на виробництво  матеріальних цінностей та коштів.

Важливим етапом у  контролі за використанням власних  оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності  зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача  негативно позначаються на діяльності підприємства.

Надлишок власних оборотних  активів — це різниця між фактичною  їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання  плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

Нестача власних оборотних  активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.

При контролі за станом оборотних  активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень[14].

Ефективність використання оборотних активів, врешті-решт, можна  встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних  активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів[6].

6. Контроль за використанням  фінансових ресурсів.

 Контроль за господарсько-фінансовою  діяльністю підприємств здійснюють  органи управління і відомства  всіх рівнів за різними напрямками:

- державні структури  — щодо отримання прибутку, правильності  вирахування і своєчасності сплати  податків та платежів у бюджет  і централізовані позабюджетні  фонди; 

- установи банків —  щодо порядку кредитування і  здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов’язаний із застосуванням різних санкцій  і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств  і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку[9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи аналізу фінансового стану підприємства

Перехід економіки України  до ринку відбувається у складних умовах спаду виробництва та інфляції. Це негативно впливає на фінансові відносини підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів і як наслідок фінансування розв’язання економічних і соціальних завдань. У цих умовах дуже важливою для підприємств є комплексна оцінка фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів. Оцінка фінансового стану підприємства - це сукупність методів, що дозволяють визначити стан справ підприємства в результаті аналізу його діяльності на кінцевому інтервалі часу.

Для аналізу фінансового  стану підприємства використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства.  

Аналіз фінансового стану має  дві основні цілі:

• оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
• підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті  в результаті рішення взаємозалежного  набору аналітичних задач:

• визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
• виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
• визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового аналізу  використовуються:

• адміністрацією для прийняття управлінських рішень;
• зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).