Дослiдження пiдходiв щодо дефiнiцii конкурентоспроможностi пiдприэмства

УДК: 001.891.3:[005.332.4:005.954.6]

Арнаут І.П.

аспірантка [*]

Одеська національна академія харчових технологій

ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДХОДІВ ЩОДО ДЕФІНІЦІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. В сучасних умовах господарювання, коли кожний виробник продукції чи постачальник послуг знаходиться у жорсткій конкуренції, постає питання виживання та розвитку підприємства. Спроможність витримувати конкуренцію характеризує така економічна категорія, як конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність розглядають на різних рівнях господарювання: країни, галузі, регіону та підприємства. Конкурентоспроможність країни залежить від конкурентоспроможності регіонів, на яку в свою чергу впливає стан підприємств визначених галузей даного регіону.

Через те, що конкурентоспроможність галузі – це агрегована конкурентоспроможність її підприємств, слід детальніше зупинитися на визначенні конкурентоспроможності саме на рівні підприємства. На сьогоднішній день не існує єдиної думки щодо сутності  конкурентоспроможності підприємства. Існує безліч підходів дефініції конкурентоспроможності підприємства, кожен з яких має свої особливості і умови застосування.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню конкурентоспроможності присвячено багато праць зарубіжних та вітчизняних учених: Портера М. Е. [1], Герчикової І.Н. [2], Фатхутдінова Р. А. [3], Ліпсіца І. В. [4], Савчука С.І. [5] та інших. Авторами були визначені сутність конкурентоспроможності підприємства, фактори, які впливають на її рівень, розроблені методики її оцінки. Незважаючи на вагомі напрацювання, залишаються проблеми, що потребують спеціального наукового аналізу. До сьогодення немає єдності в визначенні сутності поняття конкурентоспроможності підприємства через те, що її можна розглядати з позиції інвестора, власника, конкурентів тощо. Не проведена систематизація підходів в залежності від терміну, протягом якого проводиться аналіз конкурентоспроможності.

Постановка завдання. Метою даної статті є систематизація поглядів вітчизняних та закордонних економістів щодо сутності конкурентоспроможності підприємства за виявленими підходами, визначення критеріїв її оцінки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Конкурентоспроможність є одним з основних понять, яке активно використовується в теорії та практиці економічного аналізу, виступає багатоаспектним поняттям, що в перекладі з латинської мови означає суперництво, боротьбу за досягнення найкращих результатів. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат (Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, чинників управління та продуктивності використання ресурсів (М. Е. Портер), конкурентного статусу підприємства (І. Ансофф) [6, с.105].

Ознайомившись з значною кількістю робіт, було виявлено, що існують різноманітні підходи до визначення конкурентоспроможності. В роботах вітчизняних і закордонних економістів наведено безліч визначень поняття «конкурентоспроможності підприємства». В процесі аналізу було виявлено, що існують два основних підходи:

1)       конкурентоспроможність розглядається як поняття статичне (тобто визначається на момент дослідження);

2)       конкурентоспроможність розглядається в динаміці (прослідковується рівень за попередні роки та поточний рік діяльності, іноді ще враховується потенціал підприємства).

Кожен із цих двох підходів ґрунтується на одному з двох критеріїв рівня конкурентоспроможності або на  двох критеріях одночасно – ефективність господарської діяльності та конкурентоспроможність продукції. В останні роки з’вився новий критерій – рівень адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища.

Багата кількість економістів розглядають конкурентоспроможність підприємства як поняття статичне. Про це свідчать наступні визначення.

М. Е. Портер вважав, що конкурентоспроможність – порівняльна перевага по відношенню до інших фірм [1, с.76], здатність суб’єкта ринкових відносин виступати на ринку на одному рівні з присутніми там аналогічними конкуруючими суб’єктами. На нашу думку, це визначення є недостатньо повним, бо метою кожного підприємства є здобуття максимального прибутку, більшого, ніж у конкурента.

І.Н. Герчикова вважає, що конкурентоздатність – це комплекс економічних характеристик, які визначають стан підприємства на галузевому ринку (національному чи світовому). Цей комплекс може включати характеристики продукції, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, які формують в цілому економічні умови виробництва і збуту продукції підприємства [2]. Виходячи з визначення, наданого І.Н. Герчиковою, бачимо, що конкурентоздатність характеризує діяльність підприємства на певний період його існування, тобто показує ефективність його діяльності на момент дослідження. З визначення Герчикової І.Н. бачимо, що критерієм конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність продукції.

Ліпсіц І.В. характеризує конкурентоспроможність як можливість виграти змагання на ринку з продукцією, яка виготовляється іншими підприємствами, за рахунок більш повної відповідності вимогам або грошовим можливостям покупців [4]. Отже, визначним критерієм конкурентоспроможності підприємства у Ліпсіца І.В. є вироблена підприємством продукція.

Сергєєв І.В. доповнює визначення Ліпсіца І.В. і бачить конкурентоздатність підприємства в його здатності виробляти конкурентоспроможну продукцію за рахунок його вміння ефективно використовувати фінансовий, виробничий та трудовий потенціал [7, c20]. Отже, на його думку, дуже важливим є ефективне використання фінансового, виробничого та трудового потенціалу, що в свою чергу вплине на конкурентоспроможність продукції.

Розширює визначення конкурентоспроможності Діксон П.Р., який вважає, що конкурентоздатність показує, наскільки фірма є продуктивною та ефективною по відношенню до конкурентів, посередників і в обслуговуванні заказів. Продуктивність пов’язана з якістю виробів, що випускаються, ринковою часткою та доходністю, а ефективність – зі швидкістю відповідної реакції і економії витрат. І ефективність, і продуктивність, в кінцевому випадку, залежать від конкурентної раціональності фірми, тобто сили її змагального духу і вміння приймати рішення [8].

На думку німецького економіста Лангбена підприємство тоді є конкурентоспроможним, коли воно покриває витрати на виробництво при реалізації товарів по цінах, які визначаються ринком. На нашу думку, це поняття є дуже вузьким. Для конкурентоздатності підприємства це занадто мало тільки покривати свої витрати. В такому випадку в нього не вистачатиме коштів для розширення своєї діяльності [9, с.7]. Критерій конкурентоспроможності за Лангбеном– ефективність виробництва.

Відрізняється визначення «конкурентоспроможності підприємства» М. Романовича. У роботі «До визначення конкурентоспроможності молочного сектора Білорусії» автор пов’язує конкурентоспроможність підприємства з наявністю в нього конкурентних переваг по відношенню до конкурентів [9, с.8]. На його думку, підприємство тоді зможе реалізувати свою продукцію, коли воно продає товар по вигідним цінам або кращим за якістю, ніж у конкурентів. При цьому повинні покриватися витрати на виробництво. Це можливо при оптимізації планування виробництва та обраній спеціалізації. Незвична система виробництва забезпечує підприємству наявність конкурентної переваги по відношенню до конкурентів. На думку Романовича М., критерієм конкурентоспроможності  є ефективність виробництва та конкурентоспроможність продукції.

Чернега О.Б. вважає, що конкурентоспроможність виробника – це сукупність характеристик діяльності, завдяки яким існують ринки збуту і задовольняються потреби визначальних груп покупців [10, c.29]. Важливим в цьому визначенні є те, що наголос робиться на забезпеченні потреб не усіх покупців, а лише певних груп. З визначення Чернеги О.Б. бачимо, що критерієм конкурентоспроможності підприємства виступає  конкурентоспроможність продукції.

Конкурентоспроможність – можливість фірми запропонувати товар, що відповідає певним вимогам покупця, тобто визначеної якості, в необхідній кількості, в визначені строки і на більш вигідних умовах поставки, ніж конкуренти [11, с.111].

Багато економістів вважають, що конкурентоспроможність необхідно досліджувати не у короткостроковий (фактичний) період, а у динаміці. Про це свідчить визначення, надане Калугіною С.А., згідно якого конкурентоспроможність – це стабільна можливість задовольняти певні запити покупців краще за конкурентів і завдяки цьому успішно продавати свою продукцію з прийнятними фінансовими результатами [12, c.59].

Також це підтверджує визначення, надане Гончаруком Т.І.: конкурентоспроможність – це можливість підприємства тривалий час відстоювати власні переважні позиції у галузі завдяки наявності ефективної стратегії, або здатність діяти протягом довготермінового періоду на ринку і отримувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, підтримки продукції на високому якісному рівні та стимулювання працівників [13, c.30].

Савчук С.І. теж пов’язує конкурентоспроможність підприємства з тривалим періодом і трактує її як «здатність нескінченно довго здійснювати відтворювальний цикл за рахунок власних ресурсів в умовах конкуренції, тобто як життєздатність підприємств у конкурентному середовищі» [5, с.130].

На думку економістів Тиллака та Епштайна, підприємство тоді є конкурентоспроможним, коли воно займає визначену частку на ринку окремого товару, зберігає її та по можливості збільшує [9, с.10]. З визначення видно, що конкурентоспроможність аналізується протягом певного періоду, відслідковується динаміка розвитку підприємства.

Лагутін В.Д. вважає, що конкурентоспроможність підприємства – можливість ефективно розпоряджатися власними і позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Критерій конкурентоспроможності – рівень продаж та стабільне місце на ринку [14, с.119].

Рост Д., Хаинрих Й. та Візнер Ф. вважають, що конкурентоздатність підприємства – це наявна спроможність підприємств у ліберальному середовищі досягати і зберігати доходну частку ринку [15, c.1]. Бачимо, що економісти роблять наголос не тільки на досягненні, але й на збереженні доходної частки ринку. Отже, конкурентоспроможність розглядається з точки зору динаміки.

Відрізняється підхід у визначенні до конкурентоспроможності підприємства у Фатхудінова Р.А. Він розглядає конкурентоспроможність не тільки з точки зору статики (фактичну конкурентоспроможність), але й динаміки. Це можна побачити, виходячи з його визначення конкурентоздатності, як «властивості, яка характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення потреби споживачів продукції порівняно з аналогічними об’єктами (конкурентами), які представлені на даному ринку. Конкурентоспроможність визначається здатністю витримувати конкуренцію по відношенню до інших підприємств на даному (внутрішньому чи зовнішньому)  ринку [3, c. 106]. Фатхудінов Р.А. робить наголос на задоволенні не тільки реальних, але й потенційних потреб споживачів. Мова вже йде про потенційні можливості підприємства.

Корщунов В.І. теж відрізняє реальну та потенційну конкурентоздатність,  вважає, що конкурентоспроможність – реальна та потенційна можливість підприємств в існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та реалізовувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками більш привабливі для споживачів, ніж товари їх конкурентів. Конкурентоспроможність є важливішим критерієм доцільності діяльності підприємства, умов ефективного ведення торгових операцій, основою вибору способів і методів виробничо-господарської діяльності, запорукою успіху при ринкових відносинах [16, с.38].

Цікавим є те, що при аналізі конкурентоспроможності підприємства в динаміці економісти пов’язують її зі ступенем адаптації підприємств до змін зовнішнього середовища. Про це свідчать наступні визначення Яшина Н. С., Іванова Ю.Б., Шинкаренка В.Г. та Бондаренка А.С., Миргородської Е.О.

Яшин Н.С. пов’язує конкурентоздатність підприємства з можливістю і динамікою пристосування його до умов ринкової конкуренції [17, с.20].

Конкурентоспроможність – властивості виробничо-економічних  систем змінювати траєкторію руху чи визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливу зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку вже існуючих чи створенню нових конкурентних переваг [18, с.26]

Конкурентоспроможність виступає не тільки як результат, але і як процес, який може бути описаний відповідними кількісними параметрами і представляє собою системну категорію [19, с.24].

Шинкаренко В.Г., Бондаренко А.С  вважають, що конкурентоспроможність підприємства – динамічна характеристика здібності підприємства адаптуватися до змін зовнішнього середовища і забезпечувати при цьому визначений рівень конкурентних переваг [19, c.14с.].

Конкурентоспроможність – це здатність пристосовуватися до змін зовнішнього середовища з точки зору утримання чи покращення позицій серед суперників [20].

Висновки з даного дослідження. Отже, аналіз вище наведених визначень поняття «конкурентоспроможності підприємства» показує, що її розглядають з різних позицій: як статичну величину, в динаміці чи навіть враховують потенційні можливості. На множинність поглядів щодо поняття «конкурентоспроможність» впливають, на нашу думку, цілі, які ставлять перед собою дослідники. Якщо оцінку проводить власник з метою визначення місця свого підприємства на ринку, то мова йде про фактичну конкурентоздатність. В тому випадку, коли конкурентоздатність оцінює інвестор, то його цікавить не тільки фактичний стан, але й перспективи розвитку підприємства, галузі. Тут вже мова йде про конкурентоспроможність як поняття динамічне та потенційну конкурентоспроможність.

Впевнено можна підмітити, що конкурентоспроможність – це динамічна характеристика підприємства і її слід досліджувати протягом певного періоду часу.

Література

1.   Портер М. Е. Стратегія конкуренції / Портер М. Е. [пер. з англ. А.Олійник, Р. Спільський]. – К.:Основа, 1997. – 390 с. 

2.   Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело / Герчикова И.Н. – М.: Внешторгиздат, 1990. –470 с.

3.   Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: учебник – 4-е изд. /. Фатхутдинов Р.А. – М.: Дело, 2001. – 448 с.