Діагностика конкурентного середовища

Розділ1. Діагностика конкурентного середовища

Опис стану галузі, в якій працює підприємство

              Ліси за своїм призначенням і розміщенням виконують переважно водоохоронні , захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції і забезпечують потреби  суспільства в лісових ресурсах.

              До особливостей лісів та лісового господарства відносяться:

-         відносно низький середній рівень лісистості території країни;

-         переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з режимом обмеженого лісокористування;

-         високий відсоток заповідних лісів (15,4%), який має стійку тенденцію до зростання;

-         історично сформована ситуація з закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям кількох десятків міністерств і відомств);

-         значна площа лісів зростає  у зоні радіоактивного забруднення;

-         половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду.

Рис. 1 – Динаміка площі вкртих лісовою рослинність земель.

Приблизно 10,8 млн. гектарів території України, або приблизно 18% країни, віднесено до лісового фонду. Країна має чотири основні географічні зони, кожна – зі своїми власними типами лісів і потребами ведення лісового господарства. У карпатському регіоні, де рівень бідності, а також цінність і обсяги місцевих видів деревини є найбільшими, приблизно 37% землі покрито лісом. На відміну від цього, південні степи не мають природних лісів, але полезахисні лісосмуги і сільськогосподарські ліси допомагають зберігати вологу і продуктивність сільськогосподарських ґрунтів і захищають їх від ерозії.

Рис.2 – Розподіл загальної площі земель лісового фонду України за відомчою                    підпорядкованістю.

              Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимально рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, грунти, водні ресурси, пом’якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечують одержання більшої кількості деревини.

              Незалежно від регіональних відмінностей сектор лісового господарства відіграє важливу роль у сільській місцевості з високим рівнем безробіття, забезпечуючи роботою сільські громади і, разом з тим, надаючи суттєві послуги з охорони довкілля.

              Рис.3 – лісистість території України за природними зонами.

У секторі лісового господарства, включаючи деревообробну промисловість, безпосередньо працює приблизно 350000 осіб. Загальна зайнятість (безпосередня й опосередкована) досягає 500000. Щорічний приріст українських лісів оцінюється на рівні 50-55 млн. кубічних метрів (млн. м3)3, але фактична заготівля становить лише 15 млн. м3. Отже існує значний потенціал стійкого збільшення заготівлі деревини та розвитку українських галузей лісового комплексу, а також зайнятості й експорту.

Нинішній розподіл функцій управління сектором лісового господарства серед установ в Україні підсумований у Таблиці . Виконанням цих функцій займається багато установ, а тому існує можливість часткового збігу чи дублювання функцій і відповідальності. Крім того, для виконання деяких важливих функцій не вистачає ресурсів – як кадрів, так і інфраструктури Нинішні передбачені законом процедури, такі як процедури затвердження щорічних планів заготівлі деревини, ведуть до подальшого послаблення повноважень управлінців сектору лісового господарства. Отож існує потенціал підвищення ефективності ведення державного лісового господарства.

Таблиця  . Нинішній розподіл функцій управління сектором лісового господарства серед установ в Україні.

Загрози для лісів, пов'язані зі змінами клімату.

Унаслідок небезпечного поєднання впливу світової фінансово-економічної кризи з очевидним посиленням екологічних загроз для життя на планеті, пов'язаних із глобальними змінами клімату, лісове господарство стикається із новими, незнаними раніше, викликами. Основні загрози для лісів мають техногенний і екологічний характер (пожежі, вітровали, сніговиці, масове поширення шкідників). Частота та інтенсивність окремих з них із зміною клімату можуть збільшуватися. Хоча довготермінові наслідки зміни клімату для лісів ще не визначені, почастішання та зростання рівня небезпечності катастрофічних подій, приписують саме цьому чиннику. Зокрема прогнозується значне збільшення площі та частоти лісових пожеж і сильних вітрів, які призводять до вітровалів. Загроза вітровалів для лісового господарства є одним із найбільш важливих та небезпечних ризиків. Так вітровали "Lothar" та "Martin", що охопили західноєвропейські країни у грудні 1999 р., завдали найбільших збитків за весь історично досліджений наукою період, що становив 200 млн м3, зокрема у Франції – 140 млн м3, Німеччині – 30 млн м3, Швейцарії – 13 млн м3, Іспанії – 4 млн м3, Данії – 4 млн м3, Австрії – 0,5 млн м3. Динаміку площі втрачених, унаслідок несприятливих явищ, лісів можна простежити в табл. 1 [ дані Держкомлісгоспу України].

Ризики і можливості розвитку лісового сектору, пов'язані зі зміна-

ми клімату.

Із змінами клімату пов'язані важливі наслідки для лісового господарства у соціально-економічній та екологічній сферах: виникнення нових грошових потоків і нових ринків для лісових товарів і послуг; конкурентоздатні переваги в умовах так званої низьковуглецевої економіки; зміни у продуктивності лісових насаджень; конкуренція за доступ населення до лісових земель в майбутньому; переваги у сфері екологічного маркетингу.

Внаслідок посилення уваги суспільства до проблем змін клімату й енергетичної безпеки з'являється змога отримувати більші доходи від лісів, за

умови сприяння залучення сектору щодо вирішення цих питань та охоплення

нових потенційних вигод для реалізації продукції компаній, які зуміють себе

відповідно позиціонувати. Лісовласники, які дотримуватимуться еклого-економічних засад сталого управління лісами, та інтегровані з ними виробники лісової продукції зможуть збільшити вартість лісових ресурсів на ринку тоді, коли деревообробній галузі доведеться платити вищі ціни за лісосировинні матеріали. Проте, деякі підприємства целюлозно-паперової промисловості можуть отримати додаткові вигоди, пов'язані з синергетичними ефектами розширеного використання біопалива і виробництва екосертифікованої продукції.

              Таблиця - Ризики та можливості розвитку лісового сектору пов'язані

зі зміною клімату

Ринок і конкуренція, які притаманні галузі

У лісовому господарстві України збереглися до цього часу архаїчна система управління та недосконалий економічний механізм. Ринок продукції і послуг недостатньо розвинутий. Відсутність дієвої конкуренції на ринку продукції лісового господарства не сприяє підвищенню ефективності лісокористування.

Продаж лісу на корені стає чимраз все менше привабливим для покуп-

ців, оскільки пов'язаний з недостатньою визначеністю якості продукції та чи-

сельними екологічними та економічними ризиками, які існують у лісозаготівельному виробництві. Поряд з тим, він є об'єктивно необхідний там, де ліси перебувають в руках дрібних лісовласників, які самостійно займаються лісовим менеджментом.Таким чином дрібні лісовласники уникають економічних і екологічних ризиків, що пов'язані з продажем лісу на корені.

Ринки продукції лісового господарства характеризуються складною специфікою, яка зумовлена еколого-економічними особливостями лісовирощування.

Рис.4- Концепція розвитку ринків продукції ліового господарства  України

Варто звернути увагу на те, що недосконалий національний ринок з його корумпованим тіньовим сектором також не став надійним і ефективним інструментом регулювання економічних відносин у лісовому господарстві.               Основні недоліки діяльності державних лісогосподарських підприємств, що пов'язані з недосконалою ціновою політикою та маркетинговою діяльністю, такі:

• значний розрив між рівнем цін на круглі лісоматеріали на міжнародному і національному ринках;

• стійка тенденція нагромадження великих обсягів готової продукції на складах державних лісогосподарських підприємств, які в окремі роки перевищували мільйон кубометрів круглих лісоматеріалів);

• монопольно висока рентабельність послуг посередницьких організацій;

• як і в радянські часи, державні лісогосподарські підприємства спочатку заготовляють лісоматеріали, після чого намагаються їх продати (німецький менеджер, навпаки, спочатку домовляється з потенційним покупцем, після чого приступає до виконання замовлення;

• ціни на продукцію лісовирощування недостатньо ув'язані з цінами лісозаготівель, а останні – з цінами на продукцію глибокої механічної, хіміко-механічної та хімічної переробки деревини (у США кореневі ціни на деревину в лісі встановлюються не тільки з врахуванням потенційної рентабельності круглих лісоматеріалів, але і з врахуванням рентабельності продукції виробництв, що здійснюють глибоку переробку сировини ;