Територіальна громада

Для здійснення місцевого самоврядування територіальні громади в Україні  наділені відповідними матеріальними  ресурсами. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відзначимо також, що з метою  врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших  особливостей здійснення місцевого  самоврядування представницький орган  місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України.

Відповідно до Конституції України (ст.7), закону “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.71) держава гарантує територіальній громаді право самостійно реалізувати свої повноваження [1, ст.5; 2, ст.82].

Органи виконавчої влади, їхні посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені законодавством до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом.

У разі розгляду місцевою державною  адміністрацією питань, які зачіпають  інтереси громадян, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових  осіб місцевого самоврядування.

Органи та посадові особи місцевого  самоврядування мають право звертатися до суду з приводу визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Висновки

З вище сказаного можна  зробити висновок що, протягом усього свого існування територіальна громада в Україні здійснювала низку важливих функцій, що забезпечували життєдіяльність села чи міста. Серед них найважливіші: забезпечення правопорядку на своїй території, безпека всіх членів громади та збереження рухомого і нерухомого майна, а також господарська, соціального захисту, культурно-просвітницька функції.

Територіальна громада  безпосередньо вирішує питання, віднесені до відання місцевого самоврядування використовуючи різні форми прямої демократії.

Відповідно до закону “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.13) територіальна громада має право проводити громадські слухання, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть їх заслуховувати, вносити пропозиції щодо питань, що належать до відання місцевого самоврядування.  
Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Просвіта, 1996.
2. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні. Офіційне видання. – К.: Парламентське вид-во, 1997.
3. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – К., 1907.
4. Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (ХІХ – 30-ті роки ХХ ст.). – К.: Наук. думка, 1993.
5. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т. – К.: Наук. думка, 1991.
6. Довженок В.Й. Землеробство Древньої Русі. – К., 1961.
7. Левицький К. Наш закон громадський, або які ми маємо права і повинності в громаді. – Львів: “Просвіта”, 1884.
8. Правда Русская. – М.;Л.: Изд-во АН СССР, 1940. – Т.1(Тексты).
9. Франко І. Що таке громада і чим вона повинна бути? // Зібр.творів: У 50 т. – К.,1985. – Т.44 кн.1.
10. Черкаський І. Громадський (копний) суд на Україні-Русі ХVІ – ХVІІІ ст.: Праці комісії. – К.,1928.
11. Шевченко Л. Звичаї, пов’язані з закладанням будівлі // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. – К.,1926.
12. Юшков С. В. Русская Правда: происхождение, источники, её значение. – М., 1950.