Шляхи вирішення проблеми

План

1. Вступ

2. Парниковий ефект (парникові гази)

3. Вплив діяльності людини

4. Негативні наслідки парникового ефекту

5. Шляхи  вирішення проблеми

6. Висновок

7. Використана  література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

 

На перший погляд здається абсолютно неймовірним, що якнайтонша «плівка» з білкових тіл, що населяють нашу планету, може якось впливати на таку глобальну  характеристику, як клімат 3емли. Проте  саме ця «біомаса» вже неодноразово кардинальним чином видозмінювала  зовнішність нашої планети, склад  атмосфери і середню температуру  океанів

Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних  ресурсів - одна з актуальних глобальних проблем сучасності.

Образну назву «парниковий ефект» одержало природне явище суть якого полягає  в тому, що атмосфера затримує теплове  випромінювання яке йде від земної поверхні (подібно до плівки над  городнім парником).

Енергія, що надходить на нашу планету від  Сонця, визначає хід усіх біологічних  процесів на Землі. Із загальної кількості  цієї енергії 20 % поглинається атмосферою, 34 % відбивається хмарами і земною поверхнею й повертається у космос 46 % енергії доходять до земної поверхні й нагрівають її Нагріта земля у свою чергу випромінює довгохвильову інфрачервону (теплову) радіацію, що частково гіде в космос, а частково залишається в атмосфері, затримуючись газами, що входять до її складу, і нагріваючи приземні шари повітря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ  (ПАРНИКОВІ ГАЗИ)

 

Парниковий  ефект — явище в атмосфері  Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів.

Гази, що затримують теплове випромінювання і перешкоджають витіканню тепла  в космічний простір, називаються  парниковими газами.

Ідея  про механізм парникового ефекту була вперше викладена у 1827 року Жозефом  Фур'є у статті «Записка про температурах земної кулі та інших планет», де він  розглядав використовувала різні  механізми формування клімату Землі, цьому він розглядав як чинники, що впливають загальний теплової баланс Землі (нагрівання сонячним випромінюванням, охолодження сонячним випромінюванням, внутрішнє тепло Землі), і чинники, що впливають теплообмін і температури  кліматичних поясів (теплопровідність, атмосферна і океанічна циркуляція).

Завдяки парниковому ефекту середньорічна  температура біля поверхні Землі  за останнє тисячоліття складає  приблизно 15 °С. А без нього вона опустилася б до -18 °С, й існування  життя на Землі стало б неможливим.

Основний  парниковий газ — водяна пара, яка  затримує до 60 % теплового випромінювання Землі. Вміст водяної пари в атмосфері  визначається планетарним кругообігом води і при сильних широтних і висотних коливаннях загалом є практично постійним.

Інші 40 % теплового випромінювання Землі  затримують інші парникові гази, у  тому числі більше 20 % — вуглекислий  газ.

Основні джерела вуглекислого газу в атмосфері  — виверження вулканів і природні лісові пожежі. На зорі геобіохімічної еволюції Землі (тобто тоді, коли виникли  перші біологічні сполуки) вуглекислий  газ надходив у Світовий океан  через підводні вулкани й виділявся  в атмосферу.

Дотепер немає точних оцінок вмісту вуглекислого газу в атмосфері на ранніх етапах її розвитку. Американський геохімік Д. Маре вважає, що вміст вуглекислого газу в атмосфері в перший мільярд років її існування був у 1000 разів більшим, ніж сьогодні, — близько 39 %. Тоді температура повітря в приземному шарі сягала майже 100 °С, а температура води в Світовому океані наближалася до точки кипіння (над парниковий ефект).

З появою фотосинтезуючих організмів почав  діяти могутній механізм вилучення з атмосфери й океану вуглекислого газу — адже він необхідний для фотосинтезу. Зв'язаний живими організмами, вуглекислий газ почав відкладатися в осадових породах, і парниковий ефект поступово зменшувався, поки не встановилася рівновага в біосфері, при якій вміст вуглекислого газу в атмосфері складає 0,03 %.

 

 

3.ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

 

З початком епохи індустріалізації в атмосферу  почав надходити вуглекислий  газ, що утворюється в результаті спалювання викопного палива:

С + 0₂ -> С0₂ — реакція спалювання вугілля,

C3H_g + 50₂ -> ЗС0₂ + 4Н₂0 — реакція спалювання газу,

С₂₅Н₅₂ + 380₂ -> 25С0₂ + 26Н₂0 — реакція згоряння мазуту. Викиди вуглекислого газу в атмосферу значно зросли в другій половині XX століття. Основною причиною цього стала колосальна залежність сучасної світової економіки від викопних видів палива. Сьогодні, наприклад, викопне паливо забезпечує 75 % світового виробництва електричної енергії. За оцінками експертів ООН, із початку XX ст. збільшення викидів вуглекислого газу складало від 0,5 % до 5 % щорічно. У результаті тільки за рахунок спалювання палива в атмосферу надійшло 400 млрд. тонн вуглекислого газу. За розрахунками фахівців, зараз атмосфера містить на 25 % вуглекислого газу більше, ніж його було накопичено за останні 160 тисяч років. На думку деяких учених, відбулося порушення біосферного вуглецевого кругообігу: "надходження вуглекислого газу в атмосферу почало перевищувати його споживання живими організмами.

Сьогодні  у світі в результаті спалювання палива на теплових електростанціях, промислових підприємствах і в автомобільних двигунах в атмосферу щорічно викидається більше 5 млрд. тонн вуглекислого газу. Ще 1—2 млрд. тонн його йде в атмосферу за рахунок спалювання лісів, переважно тропічних. Ліси зникають із поверхні планети з катастрофічною швидкістю, за останні два століття їхня площа скоротилася вдвічі Вологі тропічні ліси почали інтенсивно згоряти із середини XX ст. (у середньому вони зникають зі швидкістю І га на хвилину або 5 тис км на рік).

25 % промислових викидів вуглекислого газу за рахунок спалювання палива в атмосферу дають США і країни Євросоюзу. 11 % - Китай, 9 % - Росія.

До інших  парникових газів, поява яких в атмосфері  в значній кількості o6v мовлена господарською діяльністю людини, належать

метан СН₄, що надходить із рисових полів (близько 110 млн. тонн на рік), v результаті витоків природного газу при нафто і вуглевидобутку (до 50 млн. тонн у рік) Частка його впливу на посилення парникового ефекту складає 15 %.

фторхлорвуглеці (фреони), витік яких відбувається на промислових га інших об'єктах Частка їхнього впливу 12—24%,

нітроген оксиди, що потрапляють в атмосферу внаслідок спалювання палива в реактивних літакових і ракетних двигунах, застосування азотних добрив v сільському господарстві Частка їхнього впливу - 5—6%

За останні  роки відзначається поступове зростання вмісту цих парникових газів в атмосфері

 

4.НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ПАРНИКОВОГО ЕФЕКТУ

 

Припущення, що наслідками господарської діяльності людини можуть стати значні зміни  клімату, вперше були висловлені наприкінці XIX - початку XX ст У 1922 році англійський герцог Шерлок висунув ідею, що ці зміни прямо пов'язані з умістом вуглекислого газу в атмосфері, а отже, із зростаючими масштабами використання викопного горючого палива

На Міжнародній  конференції вчених із проблеми антропогенної  зміни клімату, що пройшла в Торонто  в 1988 рот, був зроблений висновок, що наслідки посилення парникового  ефекту поступаються лише наслідкам  світової ядерної війни Тоді при  ООН була створена міжурядова група  експертів із проблем зміни клімату, яка зайнялася всебічним вивченням  проблем впливу людини на зміну клімату. Про результати їхньої роботи сказано  в доповіді «Викиди в атмосферу, викликані людською діяльністю, призводять до істотного збільшення концентрації парникових газів. Це збільшує парниковий ефект, що призводить до додаткового  нагрівання земної поверхні.

На думку  ряду вчених, середня температура  на планеті зросла в порівнянні з  доіндустріальним періодом (кінець XIX ст.) приблизно на 0,6 °С За найбільш оптимістичними прогнозами, до 2025 р. підвищення температури складе 2,5 °С а до кінця XXI сторіччя — майже 6 °С.

Серед важливих проблем, пов'язаних з посиленням парникового  ефекту й потеплінням, виділяється  проблема підвищення рівня Світового  океану за рахунок танення материкових  і морських льодів і проблема теплового  розширення води в океані. За минуле століття рівень Світового океану підвищився на 10—25 см, а до кінця XXI сторіччя може підвищитися вже на 1—2 м. Якщо ж відбудеться руйнування льодових щитів Антарктиди й Гренландії, то рівень океану підвищиться на 10 м, а це спричинить зникнення з карти світу десятків держав.

За чверть століття, з 1979 (фото зліва) по 2003 (фото справа) рік, область, покрита арктичним льодом, помітно  зменшилася. Багато учених пов’язують це явище з глобальним потепленням.

 

Поступове підвищення рівня Світового океану також змусить сотні мільйонів  людей мігрувати з прибережних  зон, дельт рік і островів. Вода затопить чимало приморських міст, серйозно постраждають місця нересту  риб. Більше за інших постраждають Китай, Єгипет, Бангладеш, Нідерланди, Японія, США.

Потепління  призведе також до вивільнення метану, що знаходиться в зоні вічної мерзлоти у вигляді гідрату метану. Гідрат метану — це тверда речовина, що складається  з кристалів води й метану, поглиненого  під тиском водою. За оцінками, у зоні вічної мерзлоти метану міститься в багато разів більше, ніж у всій живій матерії на Землі.

Підвищення  середніх температур на земній кулі може викликати й істотні зміни  в перебігу процесів біосфери:

— порушення  кругообігів головних біологічних  елементів;

— зміни  характеру хмарності й пов'язані  з цим кліматичні зміни;

— зміна  розподілу опадів за регіонами;

— зміщення кліматичних зон і, зокрема, збільшення пустель;

— порушення  біологічних ритмів розвитку рослин і внаслідок цього — тривалі періоди неврожаїв головних сільськогосподарських культур.

Таким чином, парниковий ефект — це складне  явище, у якому тісно переплелися і взаємодіють природні процеси й результати людської діяльності.

 

5.Шляхи вирішення проблеми:

Головну міру щодо попередження глобального  потепління можна сформулювати так: знайти новий вид палива або поміняти технологію використання нинішніх видів  палива. Це означає, що необхідно:

- зменшити  споживання викопного палива. Різко  скоротити використання вугілля  і нафти, які виділяють на 60% більше діоксиду вуглецю на  одиницю виробленої енергії, ніж  будь-яке інше викопне паливо  в цілому;

  - використовувати речовини (фільтри, каталізатори) для видалення діоксиду вуглецю з викиду димових труб вуглевипалювальних електростанцій і заводських топок, а також автомобільних вихлопів;

  - підвищити енергетичний коефіцієнт корисної дії;

  - вимагати щоб у нових будинках використовувалися більш ефективні системи опалення та охолодження;

  - збільшити використання сонячної, вітрової та геотермальної енергії;

  - істотно сповільнити вирубку і деградації лісових масивів;

  - видалити з прибережних територій резервуари для зберігання небезпечних речовин;

  - розширити площі існуючих заповідників і парків;

  - створити закони, що забезпечують попередження глобального потепління;

- виявляти  причини глобального потепління, спостерігати за ними і усувати  їх наслідки.

 Повністю  знищити парниковий ефект не  можна. Вважають, що якщо б не  парниковий ефект, середня температура  на земній поверхні складала  б - 15 градусів за Цельсієм.

"Оскільки  дихання лісів недостатньо, щоб очистити планету, людина намагається втрутитися, створюючи штучні ліси.

Імітуючи  механізм, за допомогою якого рослини  поглинають вуглекислий газ, установки, не надто відрізняються за зовнішнім виглядом від сонячних батарей, використовують хімічну реакцію для витягування з повітря СО2.»

 

6.Висновок

Ми живемо на самому дні блакитного повітряного  океану Землі – її атмосферного шару. Земля – це наш дім. А  якій він? Французький географ Елізе  Реклю дуже влучно сказав: «Людина  створює навколишнє середовище по своєму образу і подобі». Тобто ми маємо  те навколишнє середовище, яке заслужили.

Небачано  активна й здебільшого непродумана  діяльність людини, супроводжувана знищенням  природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що нині біосфера планети перебуває  в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилось лічені кроки. Отже, всі ми «пов’язані» між собою. І діяти повинні разом. Глобальна  проблема екологічного забруднення  буде існувати до тих пір, поки все  людство не обєднається для її вирішення, тому що від цього залежить майбутнє наших поколінь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Література:

1.Банацький  О.Ф. Охорона навколишнього середовища. – К.: Знання, 1977. -11с.

2.Білявський  Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи  загальної екології. – К.: Либідь, 1993 – 3-6 с.