Оцінка зовнішнього середовища в менеджменті

Підписуючи договір з профспілкою, фірма по суті справи, домовляється з постачальником робочої сили. Поширення  профспілок — ще одне підтвердження  необхідності враховування зовнішніх чинників при вирішенні внутрішніх питань. Причому в різних країнах взаємовідношення фірми і профспілки виявляються по-різному. Так, в США керівництво фірм традиційно конфліктувало з профспілками, а в Японії вони, як правило, вміло співпрацюють.

Закони і державні органи. Як відомо, держава в ринковій економіці  здійснює на підприємства як непрямий вплив, перш за все через податкову  систему, державну власність і бюджет, так і пряме — через законодавчі акти. Так, наприклад, високі ставки податків істотно скорочують активність фірм, їх інвестиційні можливості і штовхають до того, що підприємство занижує власні доходи. Навпаки, зниження ставок податків сприяє залученню капіталу, наводить до пожвавлення підприємницької діяльності. І таким чином, за допомогою податків держава може здійснювати управління розвитком потрібних напрямів в економіці.

Державні органи. Організації зобов'язані  дотримувати не лише державні закони, але і вимоги органів державного регулювання. Ці органи забезпечують примусове  виконання законів у відповідних сферах своєї компетенції, а також вводять власні вимоги, що частенько також мають силу закону. Невизначеність сьогоднішнього правового поля виникає з того факту, що вимоги одних установ вступають в протиріччя з вимогами інших.

Законотворчість місцевих органів  управління. Додатково ускладнюють  справу регулюючі постанови місцевих органів влади, число яких також  множиться. Майже всі місцеві  співтовариства вимагають від підприємств  придбання ліцензій, обмежують можливості вибору місця для роботи, обкладають підприємства податками, а якщо йдеться про енергетику, системи телефонного зв'язку усередині штату і страхування, то і встановлюють ціни

Споживачі. Відомий фахівець з управління Пітер Ф. Друкер у своїх творах , кажучи про мету організації, виділяв, на його думку, єдину головну мету бізнесу – створення споживача. Під цим розуміється наступне: само виживання і виправдання існування організації залежить від її здібності знаходити споживача результатів її діяльності і задовольняти його запити. Значення споживачів для бізнесу вочевидь. Проте некомерчеські і державні організації також мають споживачів в друкеровському сенсі. Все різноманіття зовнішніх чинників знаходить віддзеркалення в споживачі і через нього впливає на організацію, її цілі і стратегію. Необхідність задоволення потреб покупців впливає на взаємодії організації з постачальниками матеріалів і трудових ресурсів. Багато організацій орієнтують свої структури на крупні групи споживачів, від котрих вони найбільше залежать. Важливого значення набувають в сучасних умовах і різні асоциаціі і об'єднання споживачів, що роблять вплив не лише на попит, але і на імідж фірм. Необхідно враховувати чинники, що впливають на поведінку споживачів, на їх попит.

Конкуренти. Вплив на організацію такого чинника як конкуренція неможливо недооцінювати. Керівництво кожного підприємства чітко розуміє, що якщо не задовольняти нужди споживачів так само ефективно, як це роблять конкуренти, підприємству довго не протриматися на плаву. Половинкин П. у своїх працях висловив таку думку, що у багатьох випадках не споживачі, а як раз конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати і яку ціну можна запросити.

Недооцінка конкурентів і переоцінка ринків доводять навіть великі компанії до значних втрат і до криз. Треба розуміти, що споживачі — не єдиний об'єкт суперництва організацій. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні технічні нововведення. Від реакції на конкуренцію залежать такі внутрішні чинники, як умови роботи, оплата праці і характер стосунків керівників з підлеглими. В той же час, потрібно відзначити, що конкуренція інколи штовхає фірми і на створення між ними угод різних типів від розділу ринку до кооперації між конкурентами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Класифікація факторів зовнішнього  середовища.

 

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище ( макросередовище ) складається  з шести основних факторів:

1. Економічні — фактори,  що пов’язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії;

2. Політичні — фактори,  що впливають на політичні  погляди та поділяють людей  на окремі політичні групи  і знаходять вираження в діяльності  та прийнятті рішень місцевими  органами влади та уряду;

3. Соціально-демографічні  фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію;

4. Науково-технічні —  фактори, що пов’язані з розвитком  техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення  продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how; 5.

Конкуренція — фактори, які відбивають майбутні та поточні  дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів;

6. Природно-географічні  — фактори, пов’язані з розміщенням,  топографією місцевості, кліматом  і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами).

Таку класифікацію можна  використовувати для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов’язані та містять багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати. 

Інші підходи до переліку компонентів зовнішнього середовища належить И.Ансоффу, Уварову.В.В., Киндрацкой.Г.И. , Янковському.Н.А. Але найбільш широка та різнобічна класифікація чинників макросереди була викладена Віханським.О.С.  і хотів би трохи зосередити на ній увагу. Далі наведено основні напрямки та фактори, за якими в найбільшому обсязі можуть здійснюватися аналіз та прогнозування основних тенденцій у макросередовищі, оскільки констатацією ситуації, що склалася, не можна обмежуватися.

Загальний стан макросередовища  по Віханському може бути визначеним за допомогою таких груп чинників:

1. Стан економіки та  ринків (економічні фактори): - характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція). - система оподаткування та якість «економічного законодавства» (в тому числі можливості вивезення прибутків); - масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); - загальна кон’юнктура національного ринку; - розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі); - розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; - стан фондового ринку; - інвестиційні процеси; - ставки банківського проценту; - система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; - вартість землі.

2. Діяльність уряду  (політико-інституційні фактори): - стабільність  уряду; - державна політика приватизації/націоналізації; - державний контроль і регулювання  діяльності підприємств (узагалі); - рівень протекціонізму (взагалі); - зростання/зменшення значення уряду як замовника; - міждержавні угоди з іншими урядами; - рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети); - вимоги забезпечення рівня зайнятості; - державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств; - рівень корупції державних структур; - рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками)

3. Структурні тенденції: - структура галузей національної  економіки; - виникнення нових галузей; - згортання діяльності «застарілих» галузей; - вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства); - зміни оптимальних розмірів підприємств.

4. Науково-технічні тенденції: - «технологічні прориви» (де саме); - скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій; - питома вага наукоємких виробництв і продукції; - вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність; - вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв; - вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

5. Природно-екологічна  складова: - природно - кліматичні умови; - територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів; - розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів; - законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені); - стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

6. Тенденції ресурсного  забезпечення: - структура і наявність  національних ресурсів; - імпорт/експорт; - рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; - доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

7. Демографічні тенденції: - кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в  окремих групах та в їх доходах); - наявна та потенційна кількість робочої сили; - кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).

8. Соціально-культурна  складова: - сприяння/недовіра до  приватного бізнесу; - «економічний  націоналізм», ставлення до іноземців; - профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки.

9. Несподіванки стратегічного  характеру і можливі горизонти  стратегічного планування (основний  перелік та часові оцінки).

10. Міжнародне середовище (по окремих країнах): - структура господарства країни; - характер розподілу доходів; - середній рівень заробітної платні; - вартість транспортних послуг; - інфляція та ставки банківського процента; - обмінний курс валюти відносно країни-партнера; - рівень ВНП; - рівень податків. Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної природи, однак їх варто було б ураховувати: - кількість і густота населення; - професіональний рівень і рівень грамотності; - якість і кількість природних ресурсів; - рівень технології; - особливості конкурентної боротьби.

1.3 Аналіз і оцінка економічної  діяльності ПП «ПРОМЕН»

 

Об’єкт дослідження  – підприємство рибопереробної підгалузі  харчової промисловості ПП «Промен» (м.Київ).

Приватне підприємство „Промен” є одним з найбільших на Україні підприємством по переробці прісноводної риби, а у відношенні переробки судака - лідером на ринку України.

ПП «Промен» поставляє  продукцію підприємствам оптової  і роздрібної торгівлі і компаніям-імпортерам у Канаді, США, Росії, Польщі, Естонії, Литві, Латвії, а так само має дозвіл на експорт у Румунію, Чехію, Швейцарію, Угорщину, Ізраїль і Болгарію.

В даний момент компанією  ведеться активна робота, метою якої є проходження процедури атестації  виробництва відповідно до вимог  директив ЄС і одержання дозволу на постачання продукції ПП „Промен” у всі країни ЄС.

На внутрішньому ринку України  ПП «Промен» самостійно не торгує, для  продажу продукції в Україні  була створена фірма "Бастіон плюс", яка має ексклюзивне право  на продаж продукції ПП «Промен» на території України.

Щорічно компанія переробляє близько 1 900-2 100 тонн судака (основного  продукту), близько 200-300 тонн окуня.

ПП «Промен» використовує прісноводну рибну сировину як українського походження, так і імпортуєму з  Росії та Балтії через оптових посередників в Україні. Завдяки наявності різних джерел сировини, компанія має можливість пропонувати свіжого і свіжомороженого судака одинадцять місяців на рік. На експорт поставляється вироблене філе судака та філе окуня, заморожене в вакуумній упаковці, що дозволяє його транспортувати та зберігати в рефрижераторах до 3-4 місяців, тобто експортувати його як в країни Європи, так і Америки, де прісноводна риба Східної Європи, виготовлена в Україні, дуже цінується та має великий попит.