Законодавча та нормативна база сертифікації

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………….…3

1. Основні поняття………………………………………………….4

2. Система сертифікації України………………………………..…7

2.1 Законодавча і нормативна основа сертифікації…………7

3 . Організаційна структура і види діяльності УкрСЕПРО……..13

 

 Висновок……………………………………………………………….15

Список літератури……………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сертифікація продукції  та послуг розглядається як офіційне підтвердження якості і багато в  чому визначає конкурентоспроможність продукції, а значить і розвиток виробництва, його рентабельність і ефективність.

Термін «сертифікація» вперше був сформульований і визначений Комітетом з питань сертифікації (СЕРТІКО) міжнародної організації з стандартизації (ІСО) і включений у Керівництво № 2 ІСО (ІСО/МЕК2) версії 1982р. Згідно з цим документом, сертифікація визначалася як дія, засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знаку відповідності,що продукт чи послуга відповідає визначеним стандартам або іншим нормативним документам. В даний час під сертифікацією відповідності розуміється дія третьої сторони, що забезпечує необхідну впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Провідні економічні держави почали розвивати процеси сертифікаціїв 20-30-і роки нашого століття. Сертифікація продукції в Україні, а до цього в РСР, почала розвиватися в 1979 р., післяпостанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про поліпшення планування іпосилення впливу господарського механізму на підвищення ефективностівиробництва та якості роботи ».

У даному рефераті ми розглянемо правові аспекти сертифікації таакредитації в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні поняття

 

Ідея сертифікації і загальне її розуміння відоме давно. Віддавна таврування продукції виробником було підтвердженням її високої якості. Запевнення продавця покупцеві щодо якості продукції  також було однієї з найстаріших  і простих форм того, що ми зараз  називаємо сертифікацією.

Сертифікація безпосередньо зв'язана  зі стандартизацією. Коли виробник продукції  вперше став затверджувати, що вона відповідає вимогам загальноприйнятому стандарту, уже тоді зародилася найпростіша  норма сертифікації.

З розвитком  зовнішньоторговельних і економічних  відносин, науки і техніки виникла  необхідність проведення об'єктивних випробувань виробів, незалежних як від виробника, так і від споживача  продукції, тобто третьою стороною, що гарантує відповідність виробу визначеним вимогам якості. Так з'явилася  сертифікація в сучасному розумінні  цього слова.

В умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності сертифікація грає дуже важливу  роль, захищаючи внутрішній ринок  від експансії іноземної продукції, найчастіше сумнівної якості. Вона дає можливість об'єктивно оцінити продукцію, представити споживачеві підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.

Сертифікація в перекладі з  латині означає "зроблено вірно". Для того щоб переконатися в тім, що продукт "зроблений вірно", треба знати, яким вимогам він  повинний відповідати і у який спосіб можливо одержати достовірні докази цієї відповідності. Загальновизнаним способом такого доказу служить сертифікація відповідності. Але перш ніж привести офіційне визначення цього поняття, розглянемо пов'язані з ним терміни.

Установлення відповідності заданим  вимогам сполучено з випробуванням. Під випробуванням розуміється технічна операція, що полягає у визначенні однієї або декількох характеристик даної продукції відповідно до встановленої процедури, за прийнятими правилами. Випробування здійснюють в випробувальних лабораторіях, причому цю назву вживають по відношенню як до юридичного, так і до технічного органа.

Систематичну перевірку ступеня  відповідності заданим вимогам  прийнято називати оцінкою відповідності. Більш частковим поняттям оцінки відповідності вважають контроль, що розглядають як оцінку відповідності шляхом вимірювання конкретних характеристик продукту.

В оцінці відповідності найбільш достовірними вважаються результати випробувань "третьою  стороною". Т р е т я   с т о р о н а  - це особа  або орган, визнані незалежними  ні від постачальника (п е р  ш а   с т о р о н  а), ні від покупця (д р у г  а   с т о р о н а).

З оцінкою відповідності зв'язана  перевірка відповідності, нагляд за відповідністю, забезпечення відповідності.

Перевірка відповідності - підтвердження відповідності продукції (процесу, послуги) установленим вимогам за допомогою вивчення доказів.

Нагляд  за відповідністю - це повторна оцінка з метою переконатися в тім, що продукція (процес, послуга) продовжує відповідати установленим вимогам.

Забезпечення  відповідності - це процедура, результатом якої є заява, що дає впевненість у тім, що продукція (процес, послуга) відповідають заданим вимогам. Стосовно до продукції це може бути:

- заява постачальника про відповідність, тобто його письмова гарантія в тім, що продукція відповідає заданим вимогам; заява, що може бути надрукована в каталозі, накладній, керівництві про експлуатацію або інше повідомлення, що відноситься до продукції; це може бути також ярлик, етикетка і т.п.  Термін "заява постачальника про відповідність" означає, що постачальник (виготовлювач) під свою особисту відповідальність повідомляє про те, що його продукція відповідає вимогам конкретного нормативного документа. Це є доказом усвідомленої відповідальності виготовлювача і готовності споживача зробити продумане і визначене замовлення;

- сертифікація - процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес, послуга відповідають заданим вимогам.

Заява виготовлювача, що називають  також заявою-декларацією, містить наступні відомості: адреса виготовлювача, що представляє заяву-декларацію, позначення виробу і додаткову інформацію про нього; найменування, номер і дату публікації стандарту, на який посилається виготовлювач; указівка про особисту відповідальність виготовлювача за зміст заяви й ін.

Сертифікація вважається основним достовірним способом доказу відповідності  продукції (процесу, послуги) заданим  вимогам, що здійснюється за правилами визначеної процедури.

Процедури, правила, випробування й  інші дії, які можна розглядати як складові самого процесу (діяльності) сертифікації, можуть бути різними  в залежності від ряду факторів. Серед них - законодавство, що стосується стандартизації, якості і безпосередньо  сертифікації; особливості об'єкта сертифікації. Іншими словами, доказ  відповідності здійснюється за тою  або іншою системою сертифікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Система сертифікації України

 

В Україні робота із сертифікації стала проводитися після виходу постанови Кабінету Міністрів № 95 від 27.02.92 р. і Декрету Кабінету Міністрів "Про стандартизацію і  сертифікацію" у травні 1993 р. На їхній  основі були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО.

Зараз в Україні діє більш 30 нормативних  документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

Національним органом, що керує  всією роботою з сертифікації в Україні, є Держспоживстандарт. Під його керівництвом розроблені всі  нормативні документи державної  системи сертифікації УкрСЕПРО (надалі Система). Він активно працює з питань сертифікації в міжнародних, європейських організаціях і Міждержавній Раді з питань метрології, стандартизації і сертифікації СНД.

 

 

 

2.1 Законодавча і нормативна основа сертифікації

Законодавча база сертифікації незалежної України бере свій початок із Закону України 1991 р. "Про захист прав споживачів", у який у 1994 і 2005рр. внесли зміни і  доповнення.

Цей Закон визначає загальні правові, економічні і соціальні основи захисту  прав громадян - споживачів продукції (товарів, робіт, послуг). Усі споживачі, що знаходяться на території України, при придбанні і використанні продукції для задоволення своїх  потреб мають право на:

- державний захист інтересів;

- гарантований рівень споживання;

- належну якість продукції, торговельного й інших видів обслуговування;

- безпеку продукції;

- достовірну інформацію про якість, кількість і асортимент продукції;

- відшкодування збитків, причинених продукцією неналежної якості, відшкодування шкоди заподіяного продукцією, небезпечної для життя і здоров'я людей;

- звертання в суд і інші уповноважені державні органи за захистом індивідуальних прав;

- об'єднання в суспільства, союзи і інші громадські формування.

Законодавчу базу сертифікації створюють також закони України, у яких визначені вимоги до якості і безпеки продукції, процесів або послуг. Це насамперед закони України "Про охорону праці", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення", "Про підтвердження відповідності", "Про зовнішню економічну діяльність", "Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини", постанови Верховної Ради "Про Державну програму розвитку державної системи сертифікації продукції на 1996-1997 роки" (№849 від 20.10.95 р.), "Про затвердження порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" (№1211 від 09.11.97 р.). «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємства » та доручення Кабінетом Міністрів України від 26.01.2000 року розроблені: Проект Закону України «Про підтвердження відповідності », «Про акредитацію органів з оцінки відповідності ».

Для реалізації сертифікації в Україні  була створена система сертифікації УкрСЕПРО. Основні документи - керівні нормативні документи (КНД) - були затверджені і введені в дію наказом Держстандарту України від 30.06.1993р. До них відносяться:

КНД 50-002-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.

КНД 50-003-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації продукції і порядок їхньої акредитації.

КНД 50-004-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій і порядок їхньої акредитації.

КНД 50-005-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.

КНД 50-006-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.

КНД 50-007-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.

В даний час нормативна база сертифікації удосконалюється: на зміну керівним нормативним документам (КНД) уводяться  державні стандарти України, що гармонізовані  з міжнародними нормативними документами.

Наступним етапом розвитку сертифікації в Україні стало введення стандартів ДСТУ 3410 3420¸96 діючих з 1997р. Остаточний зміст система сертифікації УкрСЕПРО придбала після внесення змін  в ДСТУ 3410¸3420-96 і введення їх в дію з 2003 р. Деякі стандарти гармонізовані з Міжнародними європейськими стандартами (див.  таблицю 7.1).

 

 

Таблиця 7.1 – Нормативні документи системи сертифікації

УкрСЕПРО

ДСТУ 2296-93	Національний  знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила  застосування
ДСТУ 2462-96	Сертифікація. Основні поняття. Терміни  та визначення
ДСТУ 3410-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення.
ДСТУ 3411-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації продукції та порядок їх акредитації
ДСТУ 3412-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації
ДСТУ 3413-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції
ДСТУ 3414-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення
ДСТУ 3415-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи
ДСТУ 3416-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок реєстрації об’єктів добровільної сертифікації
ДСТУ 3417-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визначення результатів сертифікації продукції, що імпортується
ДСТУ 3418-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації
ДСТУ 3419-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення.
ДСТУ 3420-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації систем якості та порядок їх акредитації
ДСТУ 3498-96	Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис
КНД 50-050-95	Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок сертифікації харчової продукції і продовольчої сировини