Торговля

Секція G Торгівля; ремонт автомобілів, побутовихвиробів та предметів особистого вжитку

    Оптова  торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам та організаціям або іншим оптовикам, яка здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових товарів, оптовими базами, оптовиками-заготівельниками, власниками складів, експортерами, імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції тощо.

    Роздрібна торгівля - це перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів, призначених переважно для споживання приватними особами чи домашніми господарствами. Роздрібну торгівлю класифікують за місцем торгівлі – торгівля у магазинах, кіосках та з лотків, фірмах посилкової торгівлі, за допомогою рознощиків та вуличних торговців, споживчих кооперативів, аукціонних фірм тощо. Торгівлю у магазинах класифікують також за видами товарів - торгівля новими чи уживаними товарами, продаж у

спеціалізованих чи неспеціалізованих магазинах та, якщо у спеціалізованих магазинах, то, крім того, за асортиментом товарів.

      Торговельна діяльність в Україні регламентується  Законами України "Про підприємництво", "Про захист прав споживачів", "Про підприємства в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про споживчу кооперацію", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг", Декретом КМУ  "Про податок на промисел", а також Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств",  в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР зі змінами і доповненнями.

      Облікова  політика – це інструмент організації обліку на конкретному підприємстві, який включає сукупність способів та процедур ведення обліку, що були обрані, виходячи із встановлених вимог та особливостей діяльності підприємства.

      Як  і іншим підприємствам, торговельному підприємству, надано право самостійно визначати облікову політику, яка базується на застосуванні принципів бухгалтерського, положень та нормативних актів з питань організації обліку в Україні. Розпорядчим документом, що визначає напрями облікової політики підприємства, який обов’язково має бути складено та затверджено керівником торгівельного підприємства, є наказ про облікову політику підприємства.

      Виділимо  основні завдання облікової політики торговельного підприємства:  визначення відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку в торгових точках; затвердження переліку посад, які відповідають за одержання і видання товарно-матеріальних цінностей;  визначення складу постійно діючої інвентаризаційної комісії та встановлення строків інвентаризації; встановлення відповідальних осіб за первинний облік у торгових точках; затвердження робочого плану рахунків; організація аналітичного обліку руху товарно-матеріальних цінностей; розроблення методики бухгалтерського обліку на підприємстві за елементами основних складових облікової політики;  розроблення графіка документообігу.

      Оскільки  на підприємствах торгівлі визначну роль займають товарні запаси зупинимося  на елементах облікової політики, які безпосередньо стосуються обліку товарних запасів. У складі облікової політики в частині запасів варто розглядати обов’язкові елементи, що розкривають її зміст. Складові облікової політики товарних операцій: визначення і первинна оцінка запасів; облікова одиниця обліку запасів; методи оцінки запасів під час вибуття; облік транспортно-заготівельних витрат; нарахування торгівельної націнки; порядок проведення інвентаризації запасів; інші рішення, які необхідні для організації бухгалтерського обліку запасів.

      Одним з найважливіших елементів облікової  політики торговельного підприємства є визначення оцінки товарів під час вибуття. Згідно з П(С)БО 9 [2] і Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів [3] для оцінки запасів під час їх вибуття застосовують методи: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Підприємство згідно з п. 16 П(С)БО 9 може обирати різні методи (наприклад, при реалізації товарів у роздрібній торгівлі – за цінами продажу, при іншому вибутті – за методом ФІФО), але для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання треба застосовувати тільки один метод.

      Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

      Для податкового обліку вибуття запасів  п.5.9. Закону про податок  на прибуток запропоновані аналогічні методи їх вибуття. Тому під час розробки облікової політики треба це враховувати і за можливістю використовувати один метод  оцінки вибуття запасів для бухгалтерського і податкового обліку.

      Зазвичай  на підприємствах торгівлі застосовуються лише три методи оцінки вибуття запасів: середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження (ФІФО) та ціни продажу.

      Найважливішим розділом облікової політики підприємств, які займаються роздрібною торгівлею  є вартісна оцінка товарів і продуктів. Організації мають право вибору оцінки за цінами продажу (з урахуванням субрахунку 285 «Торговельна націнка») чи оцінку за вартістю придбання (без урахування субрахунку 285). Підприємства оптової торгівлі ведуть облік товарів на рахунку 28 «Товари» лише за оцінкою по вартості придбання. Від обраного методу обліку ТЗВ залежатиме торгова націнка (повинен її розмір покривати суму ТЗВ чи їх сума компенсується покупцем у складі собівартості товарів.

      Необхідно зазначити,  що рахунок 28 «Товари» використовують в основному збутові, торговельні, або заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування.  Постачальницькі,  збутові,  торговельні підприємства та організації на рахунку 28 "Товари" ведуть облік також купованої тари і тари власного виробництва.

      Рахунок 28 "Товари" має свої субрахунки, які призначенні для певних видів обліку:

       281 "Товари на складі";  282 "Товари в торгівлі"; 283 "Товари  на комісії";  284 "Тара під  товарами"; 285 "Торгова націнка".

      На  субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах роздрібної торгівлі та громадського харчування, морозильниках тощо за первісною вартістю, або за ціною реалізації.

      На  субрахунку 282 "Товари в торгівлі" ведеться облік руху та наявності  товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (у магазинах, лотках, кіосках, буфетах підприємств громадського харчування тощо) за первісною вартістю, або за ціною реалізації. На сьогодні більшість підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування практикують облікувати товари на субрахунку 282 "Товари в торгівлі" за продажною вартістю. Рекомендується також виділяти окремо субрахунок для обліку товарів у громадському харчуванні, власне такий субрахунок може мати такий вигляд 2823 "Товари в громадському харчуванні".

      Якщо  облік товарів ведеться за ціною  реалізації,  то надходження і списання необхідно здійснити в одній ціні. У цьому випадку: по-перше, при опрацюванні товарних звітів списання товарів буде здійснюватися за ціною реалізації,  а не за собівартістю;  по-друге,  вартість реалізованих товарів,  що підлягають з матеріально відповідальних осіб  (МВО),  повинна відповідати сумі торгового виторгу, що проходить у звіті касира; по-третє, якщо матеріально відповідальна особа становить звіт щоденно,  здійснювати розрахунок середнього відсотка торгової націнки недоречно; по-четверте, у кінці місяця необхідно здійснити розрахунок середнього відсотка торгової націнки і сторнування розрахункової суми торгової націнки по реалізованих товарах.

      На  субрахунку 283 "Товари на комісії" ведеться облік товарів, переданих на комісію за договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, які не передбачають переходу права власності на цей товар до оплати його вартості. Аналітичний облік ведеться за видами товарів і підприємствами (особами) – комісіонерами.

      На  субрахунку 284 "Тара під товарами" ведеться облік наявності і руху тари під товарами і порожньої тари.  Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, які встановлюються керівництвом підприємства за видами  (групами)  тари і цінами на тару.  Різниця між цінами придбання і середніми цінами на тару відноситься на субрахунок 285 "Торгова націнка".

      На  субрахунку 285 "Торгова націнка" торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за цінами реалізації відображають торгові націнки на товари,  тобто різницею між купівельною та продажною  (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунка 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом – зменшення (списання).  Торговельні,  постачальницькі та збутові підприємства у разі власних потреб можуть відкривати додаткові субрахунки першого та другого порядку до рахунку 28 "Товари".

      Як  було показано вище на прикладі громадського харчування з виділенням окремого субрахунку, доцільно відкривати і інші субрахунки. Отож у випадку облікування товарів за продажними цінами у роздрібній торгівлі та громадському харчуванні потрібно виділяти окремі рахунки для торгової націнки наприклад:

       2852 – торгова націнка в роздрібній торгівлі;  2853 – торгова націнка в громадському харчуванні.

      В оптовій торгівлі також існують  випадки коли виникає сума торгової націнки, таким прикладом може бути відпуск товарів зі складу в об'єкти роздрібної торгівлі,  в таких випадках для оптової торгівлі виділяється рахунок 2851 – торгова націнка в оптовій торгівлі.

      Отож  перша особливість обліку в торгівлі є те,  що тут використовується 28 рахунок, як основний. 

      Друга особливість в обліку торгівлі є  те, що усі витрати тут сконцентровуються на двох рахунках – це 92 рахунок "адміністративні витрати",  а основні витрати концентруються на рахунку 93 "витрати на збут". У торгівлі не використовується такий витратний рахунок,  як 91 "загально виробничі витрати".

      Потрібно  сказати, що проблемні ситуації найбільше виникають у підприємствах, які займаються одночасно кількома видами торгівлі а іноді окрім торгівлі,  мається на увазі оптова,  роздрібна торгівля а також послуги населенню у галузі громадського харчування.

      Так при наявності кількох видів торгівлі підприємству доцільно розподілити бухгалтерський облік товарів та фінансові результати підприємства за кожним видом діяльності а також і в розрізі кожної окремої господарської одиниці.

      Крім  того, досить проблемним моментом є облік товарів та торгових націнок і знижок при переміщенні між внутрішніми підрозділами підприємства.

      Для вирішення проблем в організації  обліку оптово-роздрібних підприємств доцільно використовувати відповідні програмні продукти,  що дадуть можливість бухгалтерії підприємства максимально автоматизувати процес обліку товарів, як на складах оптових підрозділів, так і в мережі роздрібної торгівлі.  Якщо автоматизація складського обліку оптової торгівлі буде базуватися на обробці первинної документації, то автоматизація обліку в роздрібній торгівлі може використовувати дані з касових апаратів, що повинні використовуватись підприємствами.

      Отож, щоб узагальнити вищенаведений  матеріал, потрібно відзначити такі особливості:

        бухгалтерський облік торгівлі  використовує окремі рахунки бухгалтерського обліку товарів;

        в торгівлі не використовується  витратний рахунок 91 загально  виробничі витрати;

        в бухгалтерському обліку оптово-роздрібних підприємств максимально потрібно використовувати програмні продукти та обчислювальну техніку.