Науково-дослідний експертно криміналістичний центр

Начальник Центру може у  межах своєї компетенції утворювати і ліквіду-вати лабораторії (бюро) для виконання інших робіт та надання платних послуг і приймати працівників для роботи в них. Порядок приймання на роботу  цих працівників, умови оплати їх праці та інші умови визначаються згідноз договорами, що укладаються цими працівниками з Центром. Утримання зазначених працівників провадиться  за рахунок  коштів, що надходять від виконання робіт та надання послуг відповідно до цього Положення.

У разі відсутності начальника Центру його обовязки виконує один із заступників.

Працівник експертно-криміналістичного  підрозділу, який виступає як експерт, зобов¢язаний:

-прийняти до виконання експертизу, яку йому доручає керівник;

-застосувати рекомендовані техніко-криміналістнчні засоби  і  експертно-криміналістичні методи для правильного і науково обгрунтованого вирішення поставлених перед ним питань;

-внявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, надавати свої пропозиції щодо їх усунення.

Працівник експертио-криміналістичного  підрозділу, який виступає як експерт, має право:

-ознайомлюватись з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

-порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку;

-з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи;

-групувати та уточнювати поставлені перед ним питання, не змінюючи їх змісту, а в разі потреби звертатись до органу чи особи, які призначили експертизу, за роз'ясненнями;

-заявити самовідвід при наявності передбачених чинним законодавством підстав, що виключають його участь у справі;

-оскаржувати в установленому порядку дій та рішення органу чи особи, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

-повідомляли в письмовій формі орган чи особу, які призначили експертизу, про неможливість дати висновок, якщо поставлене питання виходять за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані  йому матеріали недостатні дня дачі висновку, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;

-вказувати у висновку експерта на факти, що мають значення для справи, про які йому не були поставлені питання.

Працівнику експертно-криміналістичного  підрозділу який виступає як експерт, забороняється:

-зберігати матеріали по кримінальних, цивільних, та арбітражних справах а також речові докази й документи, що є об¢єктами експертизи, поза службовим приміщенням;

-використовувати для обгрунтування висновків відомості або матеріали, які отримані з непроцесуальних джерел;

-самостійно збирати додаткові матеріали, необхідні для проведення експертного дослідження;

-вирішувати питання, які виходять за межі його компетенції;

-проводити експертизу без письмової вказівки керівника, за вийнятком проведення експертизи в суді.

Експерт складає висновок експерта від свого імені і  несе особисту відповідальність за його правдивість. За дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов¢язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства або дізнання, експерт несе відповідальність згідно чинним законодавством.

 

2.4.Огляд замовників експертиз, що звертаються із запитами до НДЕКЦ, періодичність і предмет звертання

 

 

 

 

2.5.Види експертиз, що проводять НДЕКЦ, підрозділом

 

Сьогодні криміналістичний центр  виконує практично всі види експертиз, які проводяться МВС України. Це — дактилоскопічні, трасологічні, почеркознавчі, авторознавчі, балістичні, техніко-криміналістичні дослідження; ототожнення особи за рисами зовнішності; комплексні дослідження транспорту, матеріалів та засобів звуко— і відеозапису; експертизи наркотиків та психотропів, харчових продуктів, лаків та фарб, вибухівки, металів, волокон, волосся тощо; ґрунтознавчі та мінералознавчі дослідження; експертиза вибухових пристроїв, обставин та механізму вибухів, дорожньо-транспортних пригод, пожеж, судово-бухгалтерських, товарознавчих справ тощо.

 

1. Криміналістичні:

дактилоскопічні;

трасологiчні;

холодної зброї;

почеркознавчі;

авторознавчі;

технiко-кримiналiстичних  дослiджень документiв;

балiстичні;

ототожнення особи за рисами зовнішності;

комплексного дослідження  транспортних засобів і документів, що їх супроводять.

2. Спеціальні:

наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів і прекурсорів;

харчових продуктiв;

спецiальних хiмiчних речовин;

волокон та волокнистих матеріалів;

волосся людини та тварини;

судово-медична імунологія;

судово-медична цитологія;

судово-медична молекулярна  біологія;

лакофарбових матерiалiв  та покриттiв;

нафтопродуктiв i пально-мастильних матерiалiв;

скла i керамiки;

металiв, сплавiв та виробiв  з них;

полiмерiв i виробiв з них;

вибухових речовин та продуктів  пострілу;

матеріалів документiв;

грунтознавчі та мінералознавчі;

вибухових пристроїв, обставин i механiзму вибухiв;

обставин i механiзму дорожньо-транспортних пригод;

технiчного стану транспортних засобiв;

транспортно-трасологiчні;

обставин i механiзму пожеж;

електромереж i електроспоживачiв;

матеріалів та засобів  звуко- і відеозапису;

фото –і відеотехнічні;

товарознавчі, у т.ч. автотоварознавчі;

одорологічні;

судово-бухгалтерські.

 

3.Порядок проведення експертизи підрозділом

3.1.Аналіз переліку документів, що надходять разом з об’єктом дослідження на експертизу до НДЕКЦ

Супровідний лист

Постанова про проведення експертизи

Речові докази

Інші документи залежно  від об’єкта дослідження

 

3.2.Пріоритетні групи товарів, що надходять на дослідження

Товари промислового призначення

 

3.3.Методи та методики, що застосовуються при здійсненні експертиз в НДЕКЦ

1	Методика оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність  держави.
2	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи меблевих виробів
3	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи парфумерно-косметичних  товарів
4	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи взуття
5	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи швацьких та трикотажних виробів
6	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи товарів  закордонного виробництва
7	Методика проведення пушно-хутрових виробів при проведенні судово-товарознавчих експертиз.
8	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи ювелірних  виробів
9	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи продуктів  харчування
10	Методика проведення судової  товарознавчої експертизи  промислового обладнання
11	Перевірка кількості та якості імпортних електросвітильників побутового призначення.
12	Методика визначення якості імпортних шкіряно-галантерейних  товарів.
13	Методика проведення експертизи імпортної меблі.
14	Методика проведення експертизи імпортних хутрових виробів.
15	Методика контролю якості швейних виробів з хутра та натуральної шкіри.
16	Методика розрахунку втрати якості непродовольчих товарів у  зв’язку з їх зносом та наявністю  дефектів.
17	Методика визначення вартості майна.
18	Методика визначення якості різних груп промислових товарів.

 

3.4.Порядок оформлення результатів досліджень, проведених НДЕКЦ

 

 

4.Експертиза якості товарів (за дипломною роботою)

4.1.Підбір бази сучасних, об’єктивних методів визначення якості товарів

 

 

4.2.Вивчення специфічних показників та методів для ідентифікації якості товарів

 

 

4.3.Визначення ступеня шкідливості, безпеки, екологічної чистоти товару

Рис вважається другою за валовим  збором зерна культурою в світі. Для половини людства продукти переробки рису є основ-ними в щоденному харчуванні. Рисова крупа - основний продукт харчування більше як 3 млрд людей. Посіви рису знаходяться в 112 країнах на площі 155,5 млн га, а річне виробництво зерна в світі становить близько 600 млн т. Україна має всі необхідні умови для розвитку власної галузі рисівництва. Сприятливі природно-кліматичні умови півдня Украї-ни, наявність рисових зрошувальних систем дають змогу одержува-ти високі врожаї цієї культури. Усього під рисовими сівозмінами в Україні зайнято майже 62 тис. га ріллі, які розміщені на півночі Криму, півдні Херсонської області, а також у заплаві Дунаю в Оде-ській області на малопродуктивних засолених грунтах. Щороку під посіви рису відводили до 35-37 тис. га, що да-вало змогу одержувати до 160-180 тис. т зерна і майже повністю задовольняти потреби країни. Нині посівна площа рису в Україні становить 20-22 тис. га. Останніми роками за середньої врожай-ності 35-40 ц/га валовий збір сягнув близько 80 тис. т у масі після доробки. Протягом останніх років спостерігається позитивна тенденція щодо зростання виробництва рису в країні як за рахунок розширен-ня посівних площ, так і завдяки підвищенню врожайності. У цілому в Україні площа посіву рису в 2003 р. збільшила-ся порівняно з 2001 р. на 19,1 %, а проти 2002 р. - на 18,5 %; ва-ловий збір зріс відповідно на 21,9 і 11,4 %. Динаміка врожайності в 2002 p., порівняно з 2001 p., дорівнює 109 %, у 2003 р. проти 2001 р. - 102,5 %. Проблемами рисосіяння в нашій країні займається Інститут рису УААН - єдина в Україні науково-дослідна установа цього профілю, створена в 1963 р. Основні напрями роботи інституту: -          виведення нових сортів рису, адаптованих до умов ви-рощування в Україні; -          первинне насінництво рису, виробництво елітного посі-вного матеріалу і забезпечення ним рисосіючих госпо-дарств країни; -          розроблення та вдосконалення високопродуктивних тех-нологій і окремих процесів вирощування рису, системи захисту посівів від шкідливих організмів і живлення, за-ходи стосовно підвищення родючості ґрунтів рисових систем та екологічної безпеки; -          підбір супутніх культур для рисових сівозмін і розробка технологій їх вирощування; -          удосконалення організаційних та економічних проблем вирощування рису; -          виробництво та реалізація зерна рису-сирцю і рисової крупи. Інститут рису отримав сертифікат якості EMRC (Європей-ський центр дослідження ринку). У 2002 р. Інститут рису УААН прийнято членом Середземноморської асоціації країн-виробників рису (CAP), яка входить до складу Продовольчої та сільськогос-подарської організації ООН ФАО. Створено і передано на державне сортовипробування понад 20 нових сортів рису, з яких 10 занесено до Державного Реєстру сортів рослин України. У нашій країні вирощується і переробляється рис округлої форми (Кілійський район Одеської області, північ Криму). Для віт-чизняного рису характерна висока тріщинуватість ядра - понад 12 % і наявність червоних зерен, що значно знижує вихід крупи. Відповідно до "Правил організації і ведення технологічного процесу на круп'яних заводах" (1998) при переробці рису на крупу базовий вихід готової продукції повинен був становити: рисова шліфована крупа - 55 %, рисова подрібнена шліфована крупа - 10, кормова мучка - 12,2 %. Однак при переробці вітчизняного рису на крупозаводах за класичною схемою фактичний вихід крупи значно вийшов нижчий від базисного внаслідок перероблення зерна зани-женої якості (з високою тріщинуватістю і вмістом червоних зерен) (Музафоров Д.Ч., Мажидов К.Х., Зарипов Г.Т.). Оброблення нелущеного зерна рису призводить до значного збільшення виходу крупи рисової шліфованої (до 65 %) внаслідок зниження виходу рису подрібненого і мучки кормової (Соц CM., 2005). За даними автора, в готовій продукції вміст білка практично не змінюється, а мінеральних речовин і вітамінів підвищується, оскільки вони під час пропарювання переміщуються із оболонок в середину зернівки. Така крупа має підвищений коефіцієнт розва-рювання внаслідок зниження втрат крохмалю, а час варіння змен-шується. Кулінарні продукти з пропареного рису краще засвою-ються організмом людини, оскільки він не склеюється в суцільну масу. Рис менше ушкоджується шкідниками під час зберігання, то-му що ендосперм зернівки стає твердим і щільним. Температура сушки рису-зерна суттєво впливає на вихід крупи і крохмалю. Найменший вихід цих продуктів виявлений з використанням високої температури сушіння (60°С). У цьому ви-падку збільшувалась загальна кількість розчинних речовин і вуг-леводів у промивних водах під час виділення крохмалю (Patindol Janes та ін., 2003). Серед досліджених 23 сортів лущеного індійського рису встановлена насипна густина 0,77-0,88 г/мл, співвідношення до-вжина/ширина 2,62-4,55 і вміст амілози 2,3-15,4%. Мінімальна тривалість варіння коливалась у межах 13,3-24,0 хв, а збільшення розмірів при цьому досягало 1,29-1,74 разу. Кореляція між три-валістю варіння і вмістом амілози в зерні становила - 0,70 (Singh Narpinder та ін., 2005). Встановлено, що добавка збродженого лущеного рису зни-жує вміст холестерину в плазмі крові. Крім того, він поліпшує органолептичні властивості їжі (Baek Seung та ін., 2005). Японські вчені стверджують, що основною причиною втрати прозорості зерна рису під час сушіння є зміна його воло-гості. За результатами досліджень різних за якістю частин зерна рису шести індійських сортів виявлено, що наявність борошнис-тої частини погіршує зовнішній вигляд зерна. Різниця у смаку, можливо, зумовлена тим, що для клейстеризації крохмалю боро- шнистої частини зерна потрібно значно більше енергії (Cheng F.M. та ін., 2005). Досліджено вміст вітамерів вітаміну Е (токоферолів і токо-трієнолів) та у-оризанолу в рисі семи сортів, які вирощено у двох штатах США протягом 2 років. Середній вміст дослідних речо-вин у рисі-зерні змінювався в порядку: а-токотрієнол > у-токотрієнол > а-токоферол > у-токоферол, a вміст токоферолів і токотрієнолів становив 27,5 і 72,5% загальної кількості вітамінів (Bergman С, Xu Z., 2003). Дослідження традиційних і нових сортів рису передбачає оцінку органолептичних і фізико-хімічних показників. Напри-клад, японські вчені дослідили 8 сортів рису за смаковими влас-тивостями і вмістом амілози. 3 них вони виділили ті сорти, в яких найкращі смакові властивості поєднувалися з найвищою темпе-ратурою клейстеризації крохмалю. Для визначення критеріїв ідентифікації сортів рису досліди-ли фізичні і кулінарні властивості зерна, а також характеристику білка (Thind Gurpreed Kaur та ін., 2005). Встановлена різниця у фі-зичних розмірах і деяких властивостях зерна різних сортів. Корис-ним для ідентифікації може бути електрофоретичне дослідження глобулінів і глютелінів за наявності додецилсульфату натрію. Запропонований новий метод ідентифікації сортів рису на основі теорії Бейса з використанням комп'ютера. Характеристики кольору і форми застосували одночасно як вхідний сигнал кла-сифікатора Бейса. Тести показали на швидкість ідентифікації - до 88,3. Розробники стверджують об'єктивність і надійність методу. Розроблено також технологію вирощування рису з ураху-ванням вимог охорони навколишнього середовища для госпо-дарств України, яка забезпечує одержання врожаю рису на рівні 65-70 ц/га і вище. За останні роки створено нові високопродуктивні сорти ри-су: Україна-96, Зубець, Славутич, Дніпропетровський, включених до Державного Реєстру сортів рослин України, та сорти Антей, Пам'яті Гічкіна, Янтарний, які проходять державне сортовипро-бування. Нові сорти порівняно пластичні до умов вирощування, характеризуються високими технологічними і господарськими ознаками, здатні давати високі врожаї. Попит на рис щороку зростає і, за прогнозами ФАО, до 2020 р. сягне 781 млн т, перевищуючи на 2-3 % попит на пшени-цю. Очікуване виробництво рису - 750 млн т до 2020 р. - повніс-тю його задовольнити не в змозі. Тому в сільському господарстві значну увагу приділяють розвитку галузі рисівництва, про що свідчить той факт, що 2004 рік Генеральна Асамблея ООН оголо-сила роком рису. Це підтверджує необхідність збереження і по-дальшого розвитку галузі рисівництва в Україні. 3 нього в нашій країні виробляють крупу рисову шліфова-ну трьох сортів, подрібнений шліфований рис, а також у невели-ких кількостях рисове борошно для дитячого харчування і рисові пластівці. Поширені два основних різновиди рису - округлої і видов-женої форми. У нашій країні вирощують і переробляють рис округлої форми (Кілійський район Одеської області та північ Криму). Для вітчизняного рису характерна висока тріщинуватість ядра - до 5-8 % і наявність червоних зерен (В.Моргун, Д. Жигу-нов). Тріщинуватість зумовлена сортовими особливостями й клі-матичними умовами вирощування рису - вона призводить до збі-льшення подрібненого рису і зменшення виходу крупи. Наявність червоних зерен, у яких ядра покриті забарвленими в червоно-бурий колір оболонками, зумовлює необхідність інтенсивного шліфування, що також знижує вихід крупи. За кордоном відомі технології перероблення рису на крупу із застосуванням пропарювання. При цьому вихід крупи підви-щується до 65 % внаслідок зміцнення ядра в процесі водотепло-вого оброблення. Крім того, завдяки пропарюванню скорочується тривалість варіння його в 1,5-2 рази. На кафедрі технології переробки зерна ОНАХТ розроблено технологію перероблення рису із застосуванням водо теплового оброблення. Вона передбачає зволоження рису до 20-25 % і від-воложення протягом 6-8 год, пропарювання у пропарювачі під тиском 1,5-2,5 МПа і експозиції 3-10 хв та наступного висушу-вання до вологості 14,5-15,5 %. Після водотеплового оброблення рис лущать і шліфують. Завдяки цій технології вихід цілої крупи був вищим від розрахункового на 16,5 %. Це пояснюється тим, що під час пропарювання ядра зміцнюються внаслідок клейсте-ризації крохмалю і часткової денатурації білків. Продукти на основі рису-зерна рекомендується збагачувати багатими на білки бобами маша і насінням кунжуту, хоча вони й містять значну кількість фітінової кислоти. Вона пригнічує над-ходження заліза і цинку в організм. Замочування рисового боро-шна з температурою води 30 °С здійснювали протягом 1, 6 і 12 год. Внаслідок цього знижувався сумарний вміст інозітолфосфа-тів на 60, 65 і 98 %, відповідно. Втрати заліза, цинку і кальцію під час замочування були незначними. Сумарний вміст інозітолфос-фатів знижувався на 10 і 47 % внаслідок замочування борошна з бобів маша протягом 1 і 6 год., відповідно. Тому замочування може бути використано для збільшення біологічної доступності заліза і цинку в рисових продуктах, що містять рисове борошно і борошно із бобів маша. 
Джерело: http://ebooktime.net/book_25_glava_12_%D0%96%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB_%D0%9F%D0%A0.html

 

4.4.Складання висновку про можливість реалізації товару