Фізико -хімічні методи дослідження якості штучного хутра

 

Таким чином, проаналізуавши забезпеченість ринку штучного хутра  в Україні, можна дійти висновку, що основна питома вага спожитого  хутра випущена вітчизняним виробником. Основними споживачами штучного хутра являються: хутряна, взуттєва, текстильна і меблева промисловість, а також виробництво іграшок. В структурі експорту та імпорту даного виду продукції переважає імпорт з країн Європи та Азії. Більшість споживачів віддають перевагу в свому виробництві штучному хутру імпортного походження, так як матеріали виготовлені на українських підприємствах незавжди задовільняють вимоги по якості.

Еспорт штучного хутра  та виробів з нього значно поступається імпору і переважно припадає на країни, що розвиваються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика якості штучного хутра та його правове регулювання

2.1 Коротка характеристика споживчих властивостей штучного хутра

 

Вимоги до виробів  зі штучного хутра у споживачів наступні: вони мають володіли зносостійкістю, не м’ятися, бути досить легкими та добре зберігати тепло; добре і швидко чиститися і мати гарний зовнішній вигляд.

 Штучне хутро  володіє дуже високою стійкістю  до стирання, задовільною стійкістю  проти зминання і гарним зовнішнього виглядом. Правильно використовуючи штучне хутро з урахуванням його позитивних властивостей, швейна промисловість може випускати широкий асортимент гарних, елегантних і дешевих виробів, які користуються великим попитом у населення.

Більш детальна інформація про головні споживчі властивості штучного хутра викладено нижче:

1. Стійкість до стирання, яку ще можна називати зносостійкістю.

Штучне хутро  застосовується в основному для  виробництва одягу і в умовах експлуатації піддається інтенсивному зношуванню. Стійкість штучного хутра до стирання, в основному, залежить від стійкості ворсу. Стійкість ворсу визначається природою волокна, з якого виготовлений ворс, міцністю утримання ворсу в ґрунті, рівномірністю розподілу ворсу по поверхні ґрунту, видом обробки та ін.

2. Зминання ворсу.

Під впливом  різних чинників ворсова поверхня змінюється. Відбувається зминання ворсу, його звалення і злам. В більшості випадків втрата зовнішнього вигляду виробів  зі штучного хутра з ворсом назовні  наступає значно раніше, ніж відбувається повне руйнування ворсу від стирання.

Зминання - це властивість  матеріалу зберігати протягом певного  часу зміни форми після видалення  навантаження, що викликало деформацію.

Зминання ворсу  штучного хутра характеризується зменшенням товщини під впливом навантаження, що стискає його в площині, паралельній поверхні ґрунтової тканини. Це звичайно має місце під час експлуатації готового виробу. Зминання знижує якість штучного хутра, погіршує зовнішній вигляд виробів, зменшує теплозахисні властивості та ін. На теплозахисні властивості хутра значно впливає і об'єм ворсового покрову. При зминанні ворсу відбувається скорочення об'єму ворсового покрову, внаслідок скорочення об'єму повітря, а отже, змінюється теплозахисна цінність хутра. Тому показник зминання ворсу є істотним при оцінці якості штучного хутра.[13].

3. Забруднюваність  та очищення штучного хутра.

 Великим   недоліком білого або забарвленого  в світлі тони штучного хутра  є швидка забруднюваність ворса  у виробах при носінні за  рахунок прямого зіткнення з носіями бруду (рукава, манжети), відкладення на поверхні (верх плечей), вдавлювання пилу (спинка, подоли), а також за рахунок частинок бруду, що переносяться дощем і снігом.

Ступінь очищення штучного хутра з ворсом з нітрону  і капрону найвища. Ворс штучного хутра з суміші орлону і дайнелю очищається дещо гірше, чим ворс з нітрону і капрону. Значно важче піддається очищенню ворс з лавсану і суміші вовни з нітроном.

Таким чином, ворс штучного хутра з лавсану і  суміші вовни з нітроном після очищення залишається більш забрудненим порівняно з ворсом з інших волокон.

Практично можна  вважати, що штучне хутро з ворсом з лавсану після третього циклу  забруднення і очищення не придатне для подальшого носіння, оскільки коефіцієнт відображення світла від поверхні зразка після третього очищення наближається до коефіцієнта відображення світла після первинного забруднення.

При повторних  очищеннях штучного хутра з ворсом з нітрону різниця у відображенні світла при збільшенні кількості  циклів ”забруднення – очищення” майже не спостерігається. Це стосується і кольорового ворсу з капрону. Ці види штучного хутра можна використовувати для виготовлення дитячого одягу, який необхідно часто чистити. [14]

4. Захисні властивості штучного хутра є комплексним показником, який в свою чергу складається із повітропроникності, водопроникності, водовідштовхування, водопоглинання, морозостійкості.

 Для характеристики  якості штучного хутра, його  теплозахисних властивостей велике значення має повітропроникність. Показником повітропроникності матеріалу служить кількість повітря, що проходить через матеріал в одиницю часу при певному тиску. Величина  повітропроникності штучного хутра залежить від його товщини, висоти і густини ворсового покрову, густини ґрунту та природи волокна у ворсовому покрові.

Під водопроникністю  розуміють властивість матеріалу  пропускати воду при певному тиску. Водопроникність вимірюють кількістю  води (в мл), що проходить в годину через 1 см² матеріалу. Опір матеріалу  проникненню води на його протилежну сторону називають водовідштовхуванням. Воно характеризується висотою стовпа води, яку матеріал, що зазнає випробування може витримати, не пропускаючи на зворотню сторону воду у вигляді вільно падаючих крапель.

Водопоглинання  трикотажного хутра визначають за допомогою спеціального дощувального приладу. Морозостійкість також є важливим показником якості хутра, оскільки вироби з нього носять в холодну погоду і це чи не найперший показник, після естетичних властивостей, який цікавить споживача. [10].

 

 

2.2 Огляд нормативної документації, що регламентує якісні показники штучного хутра та виробів з нього

 

Нормативна документація, яка діє у визначений час в  Україні, включає вимоги до органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних показників, а також до показників безпеки. Вибір показників, які використовуються при проведенні експертизи, повинен проводитися відповідно до чинної нормативної документації. В деяких випадках, за відсутності базових зразків, під час проведення експертних досліджень, вимоги нормативної документації використовуються як еталон або базовий зразок для порівняння властивостей дослідного зразка і визначення рівня його якості.

На весь сучасний асортимент трикотажних виробів розроблені та діють ДСТУ, галузеві стандарти  загальних технічних умов, які розповсюджуються на окремі види виробів.

У ГОСТах наведено розмірно-ростові  показники, допустимі відхилення в  основних місцях вимірів виробів, величини підгинання низу виробів, кількість  і розміри допустимих припусків  до деталей, методи технологічної обробки окремих вузлів і деталей виробів.

На промисловому підприємстві розробляється на кожний вид виробу технічний опис, який є основним документом для впровадження виробу у виробництво. Технічний опис разом  з комплектом лекал є важливим доповненням до зразка-еталону виробу.

У трикотажній промисловості  є чинними такі нормативні документи: ДСТУ, ГОСТ У, СТТУ, СТП і ТУ.

ГОСТи та ДСТУ розроблено на пряжу і нитки для трикотажного виробництва, на методи випробувань  і окремі види чи групи трикотажних  верхніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичних, хустково-шарфових та головних уборів [11].

В ГОСТ 4.80-82  «Мех искусственный трикотажный. Номенклатура показателей» наведена номенклатура показників якості штучного трикотажного хутра і властивості. [2].

Згідно з ДСТУ 2724-94 «Хутро штучне трикотажне. Загальні технічні умови» на хутро встановлюють три  сорти: 1-й, 2-й та 3-й. Сорт відрізу  хутра встановлюють згідно з поданою у ньому таблицею.[8].

У хутрі всіх сортів не допускаються такі дефекти: дірки; грунт, не проклеєний плівкотвірним апаратом по довжині більш ніж 5 см; плями на ворсовому боці хутра площею більше ніж 5 см²; обрив однієї нитки грунту; наявність плівкотвірного препарату на ворсі; чорнильні та іржаві плями.

Дефекти зовнішнього  вигляду на грунті, які не порушують ворсового покрову: плями, штопання, відтінки, зебристість, умовні позначення не враховуються.

В жакардовому хутрі  заробка окремих волокон одного кольору не враховується, якщо це не погіршує зовнішній вигляд хутра.

Якщо розглядати інші види штучного хутра, то наприклад згідно з ГОСТ 28755 – 90 «Мех искусственный тканепрошивной.[5]. Общие технические условия» та ГОСТ 1115-81 "Изделия трикотажные верхние. Определения сортности", на цей вид хутра встановлено тільки два сорти: I та II.[4].

Сорт хутра визначають по фізико-хімічним, фізико-механічним показникам та наявністю пороків  зовнішнього вигляду.

В хутрі допускається наявність волокон іншого кольору, які не погіршують зовнішній вигляд.

Не допускаються наступні дефекти зовнішнього вигляду: замини ворсу, які помітно виражені з оголенням основи матеріалу, діри, масляні плями, наявність плівкоутворюючого матеріалу на ворсовому покрові.

Пороки, розташовані на кромці, які не порушують її цілісність, при визначенні сортності не враховуються.

Хутро не повинно мати неприємного  запаху та виділяти хімічні речовини, які можуть шкідливо діяти на організм людини

Щодо визначення дефектів штучного хутра та виробів  з нього, то їх перелік найбільш повно  представлений в ДСТУ 2077-92 «Вироби  трикотажні. Дефекти. Терміни та визначення». Згідно з цим нормативним документом дефекти штучного хура та виробів з нього, що можуть бути виявлені при проведенні експертизи діляться на дві групи:

1. Дефекти трикотажного полотна;
2. Дефекти готового виробу.

Основним нормативно-технічним документом, який регламентує вимоги до якості готових виробів зі штучного хутра є ДСТУ 1844-92 «Одяг хутряний за замовленням населення. Загальні технічні умови». [6]. Згідно з ним, до верхнього одягу зі штучного хутру ставлять наступні вимоги:

1. Напрям волосяного  покрову повинен бути згори  до низу, зміна напряму допускається, якщо це передбачено моделлю. 

2. У виробах  з хутра на трикотажній або  тканевій основах по одному  зі з’єднувальних на скорняжній  машині зрізів повинна бути викладена бавовняна кромка або липка стрічка.

3. У виробах  напівприлягаючого силуету зі  штучного каракулю або смушки  спинка нижче талії повинна  бути укріплена прокладкою з  бавовняної тканини. У виробах  з відкладними бортами підборт  з обробних матеріалів повинен розташовуватись нижче петлі на відстані не менше 3,0 см. Ширина підборту повинна бути 6,0-7,0 см.

4. Деталі виробів  зі штучного хутра повинні  бути з’єднані на скорняжній  машині або на машині з зигзагоподібним  рядком, шириною шва не більше 0,3 – 0,4 см. Допускається з’єднання деталей на стачувальній машині шириною шва 1,0 см. В штучному хутрі ширина бокових швів допускається 3,0 см.

Оглянувши нормативно-правову  документацію, яка регламентує якісні показники штучного хутра та виробів  з нього, можна дійти висновку, що в Україні не існує єдиних чітких норм та стандартів згідно яких можна було б класифікувати та характеризувати штучне хутро. Не зважаючи на велику кількість ГОСТів та ДСТУ, досі залишається проблема сортування штучного хутра, визначення якого необхідне не тільки при виробництві, а й при експорті та імпорті даного виду продукції.

 

 

 

 

 

 

3.Інструментальні методи дослідження

3.1 Визначення стійкості до стирання

 

Даний метод застосовується в два етапи. Зносостійкість, що характеризується як здатність переносити зовнішнє тертя без руйнування, є однією з основних характеристик штучного хутра. Стійкість до стирання штучного хутра потрібно в першу чергу оцінювати по зміні зовнішнього вигляду ворсового покрову хутра, тобто по стійкості до звалювання. До того, як штучне хутро втрачає частину ворсу, воно так змінює свій зовнішній вигляд, що стає непридатним до використання.

Першим етапом являється визначення стійкості до звалювання (перша стадія зносу) – за методикою визначення звалюваності (скочуваності) штучного хутра.

Другим етапом  є визначення стійкості до стирання (друга ступінь зносу), що визначається за ГОСТ 21516-76 «Мех искусственный из химических волокон». Метод «Моделювання зношення та оцінка зносостійкості».[6]. Суть цього методу полягає в царапанні абразивним матеріалом поверхні дослідного матеріалу в результаті якого на поверхні дослідного матеріалу утворюються смуги, напрям яких співпадає з напрямом тертя двох тіл.

Стійкість штучного хутра  до стирання характеризується зміною зовнішнього виду ворсу і оцінюється ступенем звалювання ворсу в балах при порівнюванні з стереофотоеталонами, які розроблені з урахуванням кінетики звалювання ворсу в експлуатації і можливості повного або часткового відновлення ворсу при розчісуванні.