Фальсифікація чаю

Фальсифікація чаю 

Фальсифікація чаю чи не настільки ж древнього  походження, як і саме виробництво  чаю. У всіх країнах вона має одну і ту ж причину - вигоду у зв'язку з широким споживанням чаю  населенням і можливість легкого  впровадження більших тиражів фальсифікованого продукту в настільки великі кількості сьогодення, добротного чаю, під виглядом якого зазвичай продається фальсифікований продукт. 

Проте види фальсифікації  чаїв, методи й характер фальсифікованого продукту в різних країнах різні. 

Якщо, наприклад, у Західній Європі, в тому числі в Англії, в XIX - початку XX століття був поширений такий вид «фальсифікації», як підмішування до чаю іржавих металевих ошурок, які сильно збільшували вагу кожної пачки, і, отже, дозволяли продати менше кількість справжнього чаю за більше, а різницю в ціні покласти в кишеню, але при цьому жодним чином не торкнутися якість продукту і навіть не нанести шкоди здоров'ю покупця такого «обважнює» чаю, бо метал легко відсіюються або ж, у разі його несвоєчасного виявлення, просто залишався на дні чайника для заварювання, то в Росії методи фальсифікації, поряд з вищенаведеними і примітивним обваженням, завжди відрізнялися різноманітністю, витонченістю обману, а головне, як правило, завдавали шкоди здоров'ю покупця. 

Російську фальсифікацію чаїв можна розділити на два основних види. Перший - використання для фальсифікації сьогодення чаю природних рослинних продуктів місцевого походження. Другий - підфарбовування й хімічна обробка, а також вторинна переробка спить чаю. До сурогатним рослинним продуктам належали: морква, кипрей, бадан, а також частково і зрідка - окремі види кавказької лавровишні. Основною сировиною для підробки сподіваючись служив кипрей, а в Сибіру - бадан. Всі ці підробки, як правило, легко помітні при першій же заварці чаю, бо не дають характерного чайного смаку, не кажучи вже про аромат, а тільки імітують «чайну» фарбування настою, причому завжди дуже інтенсивну, чим і підкуповують невимогливого, бідного і неосвіченого споживача. Для здоров'я такі підробки не представляють ніякої небезпеки, а часом навіть бувають набагато корисніше, ніж вживання просто чистої кип'яченої води. Проте небезпека їх укладена в тім, що, збираючи і переробляючи в «чай» велику кількість зніту або бадану, рослин, що ростуть цілими заростями, колоніями і тому дозволяють використовувати при їхньому зборі механічні засоби - косу, серп, збирачі цієї сировини, а особливо його переробники, люди в принципі зовсім несумлінні, оскільки вони свідомо здійснюють підробку, завжди захоплюють і інші рослини, або супутні Кіпрі і бадану, або важко відмітні від них. Тим часом такі попутники-бур'яни бувають надзвичайно отруйні. Особливо отруйний так званий помилковий бадан, а також багно, які впроваджуються в масу Баданова кущів. Не сортуючи, не відсіваючи зібране, бо це важко і невигідно через втрату часу, виготовлювачі сурогатного чаю часом мимоволі, не бажаючи цього, створюють досить отруйні суміші, що є причиною отруєння, а іноді й смерті споживачів сурогатного чаю. 

Ось чому навіть, здавалося б, «нешкідливу» фальсифікацію сподіваючись із використанням натуральної рослинної сировини все одно розцінювали як шахрайство, небезпечне для здоров'я, і ​​до 1941 року переслідували за законом. 

Тим більше були оголошені карними всі інші види фальсифікації чаїв: вживання підфарбованого спить чаю, ароматизація альдегідами спить чаю, вживання індиго і інших подсінівателей для фальсифікації зеленого чаю з нечайних рослин (підсинювання в сполученні зі слабким жовтувато-коричневим настоєм будь-яких перепалених листя дає, як правило , інтенсивне забарвлення настою, що нагадує або навіть повністю збігається з кольором гарного зеленого чаю). 

Необхідно, проте, підкреслити, що всі фальсифіковані чаї, маючи зовні відрізнити від  справжнього чаю ознаки або в  сухому вигляді, як байховий чай, або в настої, будь то чорний або зелений чай, превосходно відрізняються від сьогодення чаю по смаку й повній відсутності аромату. Ось чому вони, як правило, зустрічаються в громадському харчуванні, на транспорті, де до чаю споживач не пред'являє ніяких особливих вимог, звик, що його напувають підфарбованою водичкою, і де його знайомство з фальсифікованим чаєм носить скороминущий, епізодичний характер, найчастіше залишається без будь-яких негативних наслідків, якщо не вважати зіпсованого настрою і незначної втрати даремно якихось грошей. 

У силу того що в  роки радянської влади, починаючи з 1924 року, вели посилену боротьбу з поширенням і нелегальним продажем фальсифікованого чаю, уже з 1932-1933 років фальсифікований  чаю в СРСР не з'являвся, тим більше що трохи «чайних» шахраїв були показово засуджені як злісні шкідники. І тому після війни при перегляді законів були як анахронізм зняті ті статті, які передбачали покарання за фальсифікацію сподіваючись. Ті, хто ще пам'ятав про них, жартували на початку 80-х років, що їх знову слід було б ввести для того, щоб карати за виробництво огидного грузинського чаю, катастрофічно знижував свою якість в період «перебудови». 

Проте небезпека  появи фальсифікування чаїв справді  наближалася. Починаючи з 1992 року країну наводнили різномасті імпортні чаї з яскравими «закордонними» етикетками, написаними, як правило, по-англійськи, незалежно від того, виробництво якої країни на них зазначено. Найчастіше це були китайські й цейлонські (за назвою на етикетці!) Чаї, але були також чаї, на етикетках яких зазначено, що їх зробили в Німеччині чи Голландії. Переважна більшість з них були фальсифіковані або вкрай низької якості, що примусило Суспільство захисту прав споживачів час від часу публікувати в пресі найменування фірм і марок, чай яких не лише не задовольняє елементарним вимогам ГОСТу, а й містить небезпечні для здоров'я домішки. 

Оскільки споживач все одно не в змозі запам'ятати  всі фірми й написані по-англійськи марки чаю, що мають нині ходіння  на широких просторах нашої країни, то нижче ми даємо звід правил, згідно з якими можна відрізняти фальсифіковані чаї від справжніх. 

Це тим більше необхідно мати на увазі, що окремі фірми й марки сподіваючись можуть зникати й з'являтися, так що ніякої список фальсифікаторів не допоможе, тоді як знання загальних правил, кому можна, а кому не можна довіряти, допоможе у будь-який час бути пильним до всякого роду підробкам і уникнути придбання фальсифікованого товару. 

Насамперед запам'ятайте, що чай можуть виробляти з справді  чайної сировини лише країни-чаєводи: Китай, Індія, Індонезія, Шрі-Ланка, Японія, Грузія, Азербайджан і ще кілька інших, зазначених в перших розділах цієї книги. 

Це значить, що чай зі США, Німеччини, Голландії, Данії  і т. п. - це або реекспорт азіатських чаїв, або підробка. Що стосується реекспорту, то він може бути сумлінним, і тоді такий чай підвищено доріг, або це вкрай низькі сорти, купажовані і зовні красиво оформлені, рівні за продажною ціною звичайному гарному чаю, але далеко не рівні йому по якості. Найкраще, отже, уникати покупки чаїв з нечайних країн. 

Абсолютно не слід купувати будь-який чай з «іноземним»  найменуванням (незалежно від країни, мови і фірми, навіть якщо вони зазначені), якщо така назва звучить дивно  або взагалі недоречно для  чаю. Це зазвичай сама відверта фальсифікація, розрахована на простачків, нічого не розуміють в чаї, але схильних до яскравих етикеток, до незвичайних або, навпаки, до дуже зрозумілим, легким назвам. Прикладом такого роду «закордонних» чаїв, можна вважати що з'явився у нас в комерційних наметах чай під наступним «англомовним» найменуванням, без вказівки країни виробництва й фірми: «Volga, Ortodox Leaftea». («Волга. Православний листовий чай»). 

Як не згадати  при цьому віщі слова Остапа Бендера, що вся контрабанда в нашій  країні робиться на Малій Арнаутській  вулиці в Одесі. Тим часом саме такі безграмотні в чайному справі примітивні шахраї знаходять підтримку  в особі неосвічених покупців, для яких показником якості служить наявність напису англійською мовою й неуцтво яких настільки глибоко, що їх не насторожує навіть слово «Волга» у сполученні із зовсім немислимим на її берегах чайним рослиною. Це зайвий раз говорить про те, що, подаючи книзі про чай докладну главу про чайну рослину і про географію його поширення, ми зробили абсолютно правильно, причому не тільки заради розширення кругозору читачів, а й виходячи з практичних інтересів їх як покупців. 

Що стосується чаїв, привезених, згідно позначенню на етикетці, з Китаю або з Індії, то і до них треба підходити диференціювання. Перш за все вказівки типу: «Made in China» або «Made in India» ні про що не говорять. Вірніше, вони говорять лише про те, що такий напис не може ще служити підтвердженням місця виробництва. Чому? Та тому, що однієї її недостатньо для такого підтвердження. І якщо крім цього напису на пачці чаю немає нічого іншого, то можете бути впевнені, що даний чай ніколи не перетинав російсько-китайського кордону, а може бути, і взагалі ніякої межі. 

Справжній китайський чай експортує з Китаю лише «Китайська національна імпортно-експортна  корпорація сподіваючись і місцевих продуктів» («China National Tea & Native Product Import & Export Corp."). Про це має бути напис  англійською мовою. Крім того, після цього напису обов'язково має слідувати вказівка, з якої провінції континентального Китаю експортований чай, бо корпорація має відділення в різних провінціях: у Фуцзяні, Сичуані, Хуманн і Юньнані. До речі, ці вказівки дуже важливі для людей, істинно люблять гарний чай, бо сортність і розходження в якості й у вигляді чаїв пов'язані з виробництвом їх у різних провінціях, а зовсім не відображені, як ми до того звикли, у номерах сорту або в якомусь то особливому епітеті: відмінний, добірний, вищий, екстра і т. п. 

Але крім вказівки на повне найменування корпорації і  на назву провінції, де зібраний чай, на справді китайських чайних етикетках  ще зазначено нижче перших двох написів, що це «Продукт Народної Республіки Китай» («Produce of the People's Republic of China»). Ніяких написів на кшталт «Made in China» на справжньому китайському чаї не буває і бути не може! Більш того, присутність докладної написи ясно повинно вказувати, що ми маємо справу з явною підробкою, західної або вітчизняної. Шахраї просто безграмотні і не в курсі того, як позначений справді китайський чай, а також бояться підробляти марку китайської корпорації, бо за підробку іноземної товарної марки слід дуже високе покарання. 

А за підробку самого чаю вони, як правило, не страждають нітрохи, якщо не вважати прокльонів невдачливих покупців. Тим часом як комерційні, так і майже всі приватизовані магазини буквально набиті такими «китайськими» чаями, бо їх оптова ціна вельми невисока і їхнє придбання в несумлінних оптовиків украй вигідно сучасним комерсантам. 

Буває також  китайський чай з Тайваню. Але  і в цих випадках на ньому повинна  бути повний напис тайваньської фірми, вказівка ​​на те, що продукт вивезений  зі столиці Тайваню - Тайбея, а також  місцева назва чаю англійською  та китайською мовами. У всякому разі, має бути кілька написів. Якщо ж, крім ієрогліфів, яких жоден покупець не розбирає, на етикетці китайського чаю коштує тільки горезвісне «Made in China», то можете з упевненістю на 99,99% вважати, що вам намагаються всучити сурогат або дуже поганий, підроблений чай. 

Нарешті, якщо чай  привезений із самого Китаю кимсь  з побували там ваших друзів або  знайомих і був придбаний у  китайських магазинах або був  доставлений в нашу країну якийсь китайської організацією по бартеру  російської організації, тобто був куплений на внутрішньому ринку Китаю, а не пройшов в якості експортного товару в нашу країну через імпортно-експортну чайну корпорацію, то на етикетках такого чаю будуть тільки написи на китайській мові і більш ні на якому іншому. Інакше кажучи, вся етикетка буде покрита ієрогліфами. І ще там буде кілька арабських цифр. Це - номера китайських Дст і номер ваги. 

Такий чай також  є гарантовано справжнім і  принаймні середньої, нормальної якості. Кращі ж китайські чаї експортують  обов'язково в металевій упаковці, в красивих банках, зі збереженням всіх вищевказаних написів. Чим простіше, ніж примітивніше чайна упаковка, тим завжди гірше чай. Чай у целофані або в поліетиленовій упаковці взагалі не варто того, щоб його купували. Це безглуздий переклад грошей. 

З індійськими  чаями справа обстоит трохи складніше, в сенсі визначення їх автентичності. Справа в тому, що і на підроблених, і на хороших індійських чаях може бути присутнім напис «Made in India», так що ця ознака не може служити  нам дороговказною зіркою, для відмінності справжніх чаїв від підроблених. 

Але в Індії  існує кілька відомих фірм, ім'я  яких може служити міцною гарантією  того, що чай з їхньою назвою не повинен  бути поганим і, у всякому разі, він завжди справжній, індійський, а  не підроблений. Ці фірми наступні: Davenport, A. Toch, C.T.C. Вони експортують до 60-70% індійських чаїв. Назви у них короткі, добре запам'ятовуються. До речі, на їх етикетках у справді високоякісних чаїв також не стоять клейма «Made in India», a замість цього зазначено: «Індійський чай Тоша», «Індійський чай Девенпорта», «Індійський чай CTC». 

На торгових марках відповідальних і респектабельних  індійських фірм, що експортують чай, зазвичай можна також побачити (хоча вони часом дуже дрібні) зображення голови барана або циркуля. Це символізує високоякісний чай, «міцний, як баранячий лоб» (вже куди міцніше!) Або «циркуль - міра точності» (вуж це точно індійський чай, ми гарантуємо це так само точно, як точний циркуль). Зазвичай ці фірми ставлять свою назву дрібнішим шрифтом, ніж назва того сорту, який вони рекламують. Але оскільки назви сортів часто міняються, то зарубіжний покупець повинен орієнтуватися на найменування фірми і не особливо звертати увагу на всі інші написи на індійському чаї.