Етикетки та їх види

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

Реферат

на тему: “Етикетки та їх види”

Виконала:

ст. гр. ТЕМ-10

Гончаренко Н.

Львів - 2013

План

1. Історія виникнення етикетки.

2. Обов'язкова інформація на етикетці.

3. Вимоги до етикеток для харчових  продуктів. 

4. Вимоги до етикеток інших товарів. 

5. Достатність інформації.

6. Кольеретка

7. Контретикетка

8. Товарний ярлик

9. Вкладиш

10. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Історія виникнення етикетки

 
     Історія використання етикеток бере свій початок з кінця 19-го століття. Відомо, що кольорові паперові етикетки використовувалися для маркування продукції вже в 1880 році. Початок був покладений європейськими митцями й призвів до формування першого комерційного напрямку в мистецтві - літографії. Дуже швидко це починання було підхоплено американцями. Переваги використання етикеток були очевидні - товар з кольоровою біркою відразу впадав в очі. Для виготовлення етикеток використовувався гумовий клей, який наносився на поверхню етикетки. Особливо популярною маркування було серед торговців фруктами і овочами, а також тютюновими виробами.  
 
 
 
     При виготовленні етикеток для своєї продукції, виробники, як правило, керуються прагненням надати їм найбільш сприятливий вигляд. Між тим, дані багатьох соціологічних і маркетингових досліджень, присвячених цій темі, свідчать, що, принаймні, для 45 відсотків покупців інформація на етикетці або упаковці товару, є одним з визначальних чинників при виборі. При цьому не менше 62 відсотків респондентів велику увагу приділяють інформації на етикетці, присвяченій складу запропонованого товару.  
 
 
 
      Саме тому, законодавством і пред'являються численні і досить чіткі вимоги до етикетки товару. В сучасних умовах реклама вже є двигуном не тільки торгівлі, а й усієї економіки, в цілому, забезпечуючи стійкий ринок збуту тих чи інших товарів, і встановлюючи взаємозв'язок між продавцем і споживачем. Сьогоднішні засоби комунікації забезпечують величезну різноманітність рекламних інструментів. Це може бути реклама на телебаченні і радіо, у ЗМІ, на транспорті, зовнішня реклама, реклама в Інтернеті, нарешті. Але одним з ефективних способів реклами, який носить характер «прямої дії», можна назвати ефектну етикетку. Така етикетка повинна в обов'язковому порядку містити назву виробника та його основні реквізити, найменування продукту, інформацію про його споживчі якості.

       Крім цього, будь-який виробник прагне розмістити на етикетці достатню кількість інформації рекламного характеру.

2. Обов'язкова інформація на етикетці

    Будь-якому виробнику слід знати, що законодавством чітко визначається інформація, обов'язкова до розміщення на етикетці. Так, наприклад, стаття 675 ЦК України покладає на продавця обов'язок достовірно і повно інформувати покупця про властивості і якості товару. Втім, ця вимога відноситься тільки до роздрібної торгівлі, яка в якості своєї ключової особливості має публічність пропозиції товару.

     Наслідком цієї особливості є те, що продавець не має право відмовити покупцеві у продажу товару, якщо такий товар є у нього в наявності. Не допускається також в роздрібній торгівлі і віддавати пріоритет одному покупцеві на шкоду іншому. Що ж стосується торгівлі при здійсненні та покупцем і продавцем підприємницької чи господарської діяльності, то ці відносини вибудовуються на договірній основі. У даному випадку, відсутні прямі законодавчі вимоги до продавця щодо надання інформації про товар.

    Більш жорсткі вимоги законодавства до роздрібної торгівлі обумовлюються, перш за все, величезним значенням, яке вона має для споживчого ринку, а відповідно і для всієї економіки, у цілому. Крім цього, у роздрібній торгівлі, як покупців виступають фізичні особи, тобто суб'єкти менш захищені юридично і економічно, у порівнянні з продавцем. Покупець не має жодної можливості впливати на умови угоди. Також він не має можливості, і не зобов'язаний, володіти доскональної інформацією про, що здобувається товар.

     Саме тому таку інформацію і повинна надавати етикетка, яка часто, взагалі, є для покупця єдиним джерелом інформації, здатним оцінити правильність вибору. Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» етикетка або упаковка будь-якого товару, що продається на території України, повинна надавати покупцю такі відомості:

- Посилання на стандарти і  технічні умови, відповідно до  яких виготовлений товар, і  вимогам яких він повинен відповідати,

- Інформацію про ключові споживчі  властивості товару,

- Гарантійний термін експлуатації  товару, при його наявності,

- Правила ефективного застосування  і техніки безпеки при експлуатації  товару,

- Реквізити юридичної особи,  яким виробник або продавець  передає повноваження на прийняття  претензій, здійснення гарантійного  ремонту і технічного обслуговування  товару.

3.  Вимоги до етикеток  для харчових продуктів

 

     Цілком зрозуміло, що найбільш жорсткі і однозначні вимоги пред'являються законодавством до етикеток і упаковок харчових продуктів. Це пояснюється характером споживання і значенням харчових продуктів в житті людини і суспільства. Крім цього, такі вимоги цілком узгоджуються із загальносвітовою практикою.

    Споживач не може відмовитися від придбання харчових продуктів, оскільки вони забезпечують його життєдіяльність. У той же час, властивості і якості таких продуктів безпосередньо впливають на здоров’я людини.

    З огляду на викладені фактори, можна сказати, що численні вимоги, які пред'являються законодавством до інформації на етикетках або упаковках харчових продуктів, головною своєю метою мають захист інтересів споживача від всіляких зловживань з боку виробника чи продавця. В даний час ці вимоги встановлюються численними нормативними документами, в тому числі законами, постановами Уряду України,  підзаконними актами органів виконавчої влади федерального рівня. Крім цього, існують вимоги директив і регламентів ЄЕС. Серед основних нормативних документів, що регулюють дане питання на території Російської Федерації, можна виділити Цивільний Кодекс, федеральні закони «Про захист прав споживачів», Про товарні знаки, знаках обслуговування і найменуваннях місць походження товарів »,« Про технічне регулювання »,« Про рекламу» , «Про якість та безпеку харчових продуктів», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення», «Про державне регулювання виробництва і обігу етилового спирту, алкогольної і спиртовмісної продукції».

    Настільки велика нормативна база, неминуче виявляється розрізненою, а її вимоги - тяжко виконати в повному обсязі. Саме тому 29.12.2003 р. Держстандартом України прийнято ГОСТ  51074-2003 «Продукти харчові. Інформація для споживача. Загальні вимоги », що зводить воєдино вимоги всіх українських нормативних документів, що пред'являються до етикеток харчових продуктів. У дію цей стандарт був введений з 01.07.2005р.

     Головна мета, яку ставили перед собою розробники даного стандарту, полягає в запобіганні попадання на вітчизняні прилавки продуктів неналежної якості. Згідно вимог ГОСТ 51074-2003, на етикетках харчових продуктів, що продаються на території України, вся необхідна інформація, незалежно від країни-виробника, повинна бути викладена українською мовою. До такої інформації належить назва та реквізити виробника, країні, в якій виготовлено товар, товарному знаку і масі нетто, також вказуються обсяг і інші кількісні характеристики продукту, його харчова цінність та склад. Також, в обов'язковому порядку, етикетки харчових продуктів повинні містити відомості про умови зберігання товару і відповідних цим умовам термінів придатності, стандарту, відповідно до якого продукт виготовлений, відомості про сертифікацію продукту. Крім цього, обов'язковою до вказівки на етикетці або упаковці є інформація про склад харчових продуктів, і зокрема, про зміст біологічно активних добавок, ароматизаторів, продуктів нетрадиційного складу, а також продуктів генетично модифікованої природи.

 

     Така повна і достовірна інформація здатна гарантувати безпеку здоров'я споживачів. Крім цього, вона є засобом профілактики зловживань виробників і продавців. Тому вона повинна також бути доступною. Розділ «Загальні вимоги до змісту інформації для споживача» стандарту передбачає вимога розміщення такої інформації у вигляді текстової інформації, малюнків і умовних позначень, які розміщуються безпосередньо з харчовим продуктом на його етикетці, контретикетці, ярлику, пробці, вкладиші або іншому елементі, прийнятому для даного товару . Текстова частина такої інформації повинна бути представлена російською мовою і може дублюватися на мовах народів України і іноземних мовах.

      Особливі вимоги пред'являються до найменування харчового продукту. Воно повинно повністю характеризувати цей продукт, нести в собі інформацію про природу його походження, методи обробки, будучи при цьому зрозумілим споживачеві. При відсутності в стандартах різного рівня певних вимог до найменування того чи іншого продукту, то при виборі найменування виробник керується вимогами ГОСТ Р 51074-2003. Допускається привласнювати харчовим продуктам найменування, доповнене назвою фірми-виробника. Також допускається вносити позначення «Виготовлено під контролем», після якого слідує назва виробника. Після цього на етикетці повинні бути вказані реквізити компанії.

     Забороняється присвоювати харчовим продуктам найменування, які можуть нести в себе неправдиву інформацію про походження, склад, термін придатності та зберігання, способі виробництва і т.п. Також назва продукту не повинно приписувати йому властивості і якості, якими він, насправді, не володіє. Крім цього, забороняється згадувати в назві товару назви продуктів, які не входять до його складу і не використовувалися при виготовленні. Якщо при виготовленні продукту застосовуються ароматизатори, які надають йому схожості з певними продуктами, то в найменуванні повинно бути зазначено, що цей товар є продуктом із запахом або смаком цих інгредієнтів. Товарний знак на етикетці може бути вказаний тільки в тому випадку, якщо він був затверджений, у встановленому законом країни виготовлення, порядку.

4.  Вимоги до етикеток  інших товарів

     Етикетки та упаковки нехарчових продуктів також мають певні вимоги, по відношенню до свого складу. В обов'язковому порядку, якщо товар підлягає сертифікації, етикетка або упаковка товару повинна містити повну інформацію про проведену сертифікації, включаючи номер сертифіката дату видачі та термін дії, найменування органу, який його видав. Відповідно до вимог нормативних актів, імпортні товари заборонені до продажу в Україні, якщо їх етикетки або упаковки не мають інформації, представленої українською мовою. Відповідальність за надання такої інформації покладається на імпортера. Згідно з Постановою Уряду № 200 від 07.03.2000 р., етикетки товарів, призначених для продажу в магазинах безмитної торгівлі, повинні мати позначення «Тільки для продажу в магазині безмитної торгівлі» українською, або такий же напис англійською.

    Товари побутової хімії, лакофарбові вироби забороняються до продажу в скляній тарі об'ємом більше літра. Крім цього, всі пожежонебезпечні товари повинні продаватися з написом на етикетці або упаковці, що свідчить про їх пожежонебезпеки.

5.   Достатність інформації

    Закон «Про захист прав споживачів» зобов'язує виробника товару надавати вичерпну інформацію про свою продукцію на етикетках, а також у поданій товарів технічної документації, за допомогою маркування або іншого способу, який є характерним для певного товару. Відповідно до цього, виробник має право вибирати спосіб подання такої інформації. Також відсутні конкретні вказівки і про спосіб нанесення маркування, розміром її шрифту та інших параметрів. У будь-якому випадку, інформація повинна бути чіткою, конкретною і доступною. Також вона повинна легко читатися. Що стосується засобів нанесення маркування на харчові продукти, то вони не повинні призводити до погіршення їх якості, бути стійкими при транспортуванні і зберіганні.

6. Кольеретка

     Кольеретка (від фр. collerette – комірець). Додаткова етикетка, що наклеює не на циліндричну основну частину пляшок, а на їхнє горлечко або, вірніше, “плічка” й утримуюче яке-небудь уточнення або пояснення щодо якості напою (провина, горілки, коньяку, лікеру й т.д.), наприклад, “Витриманий”, “Марочне”, “Экстра” і т.п.

     Наявність кольеретки вже саме по собі свідчить про більше високий клас продукту, тому що таких наклейок немає на ординарних напоях. На експортних товарах завжди є кольеретки, що містять додаткову рекламну інформацію. У той же час безалкогольні напої й пиво іноді забезпечуються тільки одними кольеретками, без основної етикетки: так надходять із серійними фруктовими водами, приготовленими на есенціях (див.), де досить одне лише найменування: “Апельсинова”, “Яблучна”, “Грушева” і т.д., що означає одночасно й назву напою, і основну есенцію, що йде на його виробництво. Те ж саме ставиться й до всіх категорій світлого пива, що випускає за єдиною технологією. На кольеретках у таких випадках пишуть: “Жигулівське” (Москва), “Жигулівське” (Петербург), “Ризьке” (Рига), “Ризьке” (Таллінн), “Ризьке” (Москва), тобто позначається лише сорт і місце виробництва, без вказівки на сам продукт, оскільки кольеретка серійних, масових, ординарних напоїв не зобов’язана включати всю ту інформацію,

    Додаткова етикетка, що  наклеює на горлечко пляшки, містить  уточнення або пояснення щодо  якості напою.

7.  Контретикетка

Контретикетка — етикетка невеликих розмірів, яка наклеюється по відношенню до основної етикетки на зворотню сторону упаковки (контейнера, коробки, банки, бутилки, каністри). Як правило, на контретикетці міститься додаткова інформація про продукт, його використання , склад, об’єм або вага, дата вироблення, виробник та номер серії і умови зберігання.      Контретикетки бувають різних тирів і форм, відповідно до етикетки. Разом вони складають цілісний дизайн упаковки. Різноманітність контретикеток велика: паперові, самоклеючі, клеючі.      Відповідно до законодавства,  контретикетка повинна бути надрукована на рідній мові споживачів, містити достовірну і як можна повну інформацію про продукт.