Асортимент хутряного напівфабрикату. Козеня, лоша, опойок

План

Вступ

1. Виробництво хутряних та овчинно-шубних виробів
2. Біологічні основи сортування сировини і напівфабрикату
3. Принципи сортування напівфабрикату.
4. Асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів та поліпшення їх якості.

Використані джерела

ВСТУП.

   Хутряні та овчинно-шубні товари – це хутряна та овчинно-шубна сировина, шкурки вироблені, хутряні й овчинно-шубні вироби.

У хутряну та овчинно-шубну сировину включають хутро, хутряну сировину і невироблені шкурки морських звірів; у хутряні товари – шкурки вироблені зимово-весняних видів хутра, шкурки хутряні і вироблені шкурки морських звірів; у хутряні й овчинно-шубні вироби – хутряний і овчинно-шубний одяг, хутряні головні убори, коміри, хутра, пластини, скрій, жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини), рукавиці, рукавички та інші хутряні вироби.

Товарознавство вивчає фактори, що визначають якість товарів, споживчі властивості товарів, розробляє методи виміру властивостей і оцінки рівня якості товарів, визначає умови і методи збереження якості товарів під час перевезення, збереження, експлуатації, досліджує причини їхнього фізичного і морального зносу .

При підвищенні якості, наприклад при збільшенні довговічності товару, скорочується кількість виробів, необхідних для задоволення в них.

Якість не тільки технічна, але і суспільна категорія. Оцінка якості залежить як від властивостей, властивим товарам, так і від рівня суспільних потреб у цих властивостях, від умов споживання. Важливим моментом у визначенні якості є рівень суспільних витрат навиробництво товару.

У сучасних умовах вихідним пунктом  формування асортименту, рівня якості і планування кількості товарів, що випускаються, стало задоволення потреб споживачів. Тому товарознавство від аналізу окремих споживчих властивостей товарів переходить до оцінки і виміру якості товарів з погляду ступеня задоволення відповідної потреби. Товарознавство активно включається у вирішення проблем керування якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції – проектування, виробництва, звертання і споживання. Особлива увага звертається на розробку раціональних умов збереження, перевезення, а також використання товарів, правил догляду за ними. Змінюється підхід товарознавства до дослідження асортименту товарів: на перший план висувається проблема розробки оптимального призначення і комплексу виробів, прогнозування асортименту.

В Україні нараховується більше 100 видів хутрових звірів і тварин. Для збереження і розширення поголів'я, хутрових звірів і збільшення заготівель сировини в нашій країні проводиться акліматизація коштовних видів хутрових звірів (ондатри, нутрії, американської норки), створена система заказників, заповідників.

1. ВИРОБНИЦТВО ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

Хутряний напівфабрикат являє  собою вироблені шкурки хутра, хутряної сировини і морських тварин, що мають  натуральне фарбу чи фарбовані.

Вироблення шкурок, знятих з подовжнім  розрізуванням по череву і лапах (спосіб шаром) або знятих цілими (способи  трубкою,панчохою) і попередньо законсервованих (прісно-сухим способом, мокро- і сухосоленням, квашенням і ін.), полягає в проведенні підготовчих операцій.

Підготовчі операції включають відмотування шкурок, їхню розбивку (механічне розпушення шкірної тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкірної тканини і волосяного покриву миючими речовинами чи органічними розчинниками.

Власне вироблення шкурок полягає  в пікелюванні, жируванні шкурок (обробці жировими емульсіями для підвищення тягучості, м'якості і стійкості шкірової тканини до дії вологи і температури) і їхньому сушінню.

Оздоблювальні операції: відкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирів, для очищенняповерхні волосся від жиру і додавання м'якості шкірової тканини; розбивка шкірової тканини на спеціальних машинах чи ручних скобах для підвищення її м'якості і пластичності; повне очищення від обпилювань, пили і розчісування поплутаного волосся.

Вироблені шкурки при необхідності піддають фарбуванню різними способами: зануренням (суцільне однотонне фарбування волосяного покриву і шкірової тканини); намазним способом і комбінованим. Існує кілька різновидів намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щіток через усю товщу волосяного покриву зі збереженням природного фарбування шкірової тканини); верхівкове фарбування; аерографнє фарбування (напилювання барвника для створення тонів, півтонів і т.д.); трафаретне фарбування (на кінчики волосся наносять захисний склад – «резерв», що охороняє їх від фарбування) .

Овчинне хутро часто піддають особливій обробці: на волосяний покрив впливають люстром – водяним розчином спирту і мурашиної кислоти, а потім розгладжують і випрямляють звиті кінці волосся для додання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для імітації лисиці, песця; вона призначена для комірів, головних уборів.

Хутряні вироби виготовляють у процесі кушнірського і пошивного виробництва.

Кушнірське виробництво полягає  у виробленні з хутряного напівфабрикату «чорнових» деталей одягу) Основні  технологічні операції цього виробництва: виробниче сортування шкурок - добірка однорідних по зовнішньому вигляді шкурок для визначених видів виробів і їх наборка для кожного виробу, у тому числі найбільш якісних – для основних деталей одягу, наприклад спинки, поличок; видалення дефектів шляхом їх прорізки спеціальними способами й ушиття уздовж шкурки; розкрій шкурок простим обкроем для додання їм форми пластин, а при необхідності зміни форми і розмірів напівфабрикату – розкрій шкурок складними методами: розпуск (подовження коротких шкурок), осаду (укорочення довгих), розбивка (вирівнювання двох шкурок по довжині) і ін.

Пошивне виробництво хутряних виробів  включає зборку (зшивку) хутряних деталей  скроя; розкрій підкладки, що утеплює і прикладних матеріалів; комплектування всіх необхідних деталей фурнітури для визначених виробів; пошиття виробів і їхню заключну обробку – чищення, підрівнювання, розчісування волосяного покриву, колочення.

Овчинно-шубні вироби повинні бути виготовлені з овчин, однорідних по щільності, м'якості, фарбуванню і  товщині шкірної тканини, з однорідним по висоті, густоті, і фарбуванню волосяним  покривом. Шкіряна тканина повинна бути м'якою на дотик, пластичною, міцно пофарбованою. Волосяний покрив і шкіряна тканина повинні бути знежирені; ділянки пашин – закриті наклеєним чи нашитим шубним шматком, що не відрізняється по зовнішньому вигляді від основного матеріалу; з'єднання деталей – міцним; шви – рівними. Волосяний покрив повиненин бути спрямованим зверху вниз.

Сорт виробів встановлюється в  залежності від дефектів шкіряної тканини, волосяного покриву, а також дефектів кушнірського і пошивного виробництва .

       2. Біологічні основи сортування сировини і напівфабрикату.

Під сортуванням хутряної сировини розуміється підрозділ шкурок на різні якісні групи: кряжі, сорти, колірні категорії, розміри, категорії дефектів.

Хутряна сировина є сировиною природного проходження, його якість і властивості залежать в основному від природних, біологічних особливостей шкурки.

Волосяний покрив тварин під впливом різних факторів зовнішнього середовища піддається сильній мінливості, що пов'язана з умовами проживання, умовами змісту і годівлі, географічним районом (географічна мінливість), часом року (сезонна мінливість), підлогою, віком (вікова мінливість) і індивідуальними відхиленнями (індивідуальна мінливість).

Великий вплив на будову і властивості  волосяного покриву роблять умови  проживання хутрових звірів.

У хутрових звірів, що ведуть наземний образ (білка, соболь, куниця, лисиця), різко виражена різниця в опушенні окремих частин тіла: хребет завжди покритий більш густим волосяним покривом, чим черево. Фарбування волосяного покриву хребта більш темне. Шкірний покрив на хребті більше, ніж на череві.

Звірі, що ведуть підземний спосіб життя, тобто проводять велику частину часу в норах (кріт), покриті одноманітним волосяним покривом. Направляюче і остьове волосся у них ненабагато довше пухових, якість хутра на різних ділянках тіла майже однакова. Шкірний покрив на череві значно товще, ніж на хребет.

Фарбування і товщина шкірного покриву хребта і черева в більшості видів земноводних однакові.

У звірів, що велику частину життя проводять у воді, спостерігається зникнення волосяного покриву. У дорослих тюленів волосяний покрив складається з грубих рідких, переважно остьового волосся. Від холоду організм звірів захищений не хутряним покривом, а шаром підшкірного жиру.

Одним з факторів, що різко впливають на якість волосяного і шкірного покриву, є кліматичні особливості того району, у якому живезвір. У залежності від клімату міняються наступні ознаки шкурок: розмір, густота, довга волос, м'якість і офарблення волосяного покриву і товщина шкірної тканини. Північні хутрові звірі покриті більш густим і довгим волосяним покривом чим південні звірі того ж виду.

Звичайно шкурки північних звірів покриті більш м'яким волосяним покривом, чим шкурки звірів з південних районів. Зі збільшенням густоти, волосся тонше і здається більш м'яким. На м'якість волосся також впливає вологість повітря. Звірі, що живуть у більш вологомукліматі мають більш грубе хутро .

Товщина шкірного покриву також  різна в різних районів проживання хутрових звірів. Ніж сильніше розвинутий волосяний покрив, тим тонше буває шкірний покрив. У звірів, що живуть на півночі, покритих густим високим волоссям, шкірний покрив тонше, ніж у звірів південних районів.

У такий спосіб у зв'язку з різкими розходженнями у властивостях шкурок, добутих у різних географічних районах, хутро поділяють по кряжах.

Кряжем називається сукупність визначених товарних властивостей, характерних для хутрових шкурок даного виду, добутих у визначеному географічному районі. Кряжу, як правило, дається найменування того географічного району, від куди надходять шкурки: білка амурська, якутська, алтайська.

Якість хутряних шкурок залежить від  часу їхнього видобутку. Сезонна  мінливість шкірного і волосяного покриву  є результатом пристосованості  організму тварини до маєтків  умов зовнішнього середовища, у першу  чергу температури.

Зимньо-літній волосяний покрив хутрових звірів більшості видів відрізняється  фарбуванням, висотою, густотою, різним співвідношенням кількості остьового  і пухового волоса, формою і будовою  волосся. Найбільше сильно ці розходження  виражені в хутрових звірів, що живуть в умовах континентального клімату.

Зміна волосяного покриву хутрових звірів називається линянням.

При утворенні і росту нового волоса у волосяній сумці разом  зі стрижнем утвориться пігмент волоса, що добре помітний з боку міздрі у вигляді синіх плям, що точно відповідають топографії линяння. В міру підростання волосся сині плями зникають. По синьому малюнку міздрі легко визначити сорт шкурки.

По якості хутро самців і самок  не має різких розходжень. Різниця  полягає у величині шкурок, довжині  і товщині волосся, товщині шкіряної тканини. Шкурки самок, як правило, дрібніші чим у самців, а волосяний покрив – ніжніше, рідше і нижче.

Хутряний покрив, що не залежать від  підлоги, віку, сезону і місця проживання, називаються індивідуальною мінливістю, що обумовлена спадковістю, розходженнями  в умовах життя і виявляється  в різній густоті, висоті, пишних видів  хутрових звірів вона виражена слабко (видра), в інших (соболь) – на стільки  сильно, що це відбивається на цінності шкурки.

Іноді спостерігається різкий деморфізм  у фарбуванні (у білих і блакитних  песців). Зустрічаються шкурки з  різним кольором відхилення від нормального фарбування. Це виявляється у виді альбінізму, меланізмі і хромизмі .

Альбінізм – відсутність пігментів  у хутрі. Буває повним, частковим  і зонарним. Повний альбінізм –  відсутність пігменту у всьому волосяному покриві. Частковий альбінізм –  наявність білого волосся тільки на деяких місцях шкурки, у той час  як інший покрив пігментований нормально.

При зональному альбінізмі волосяний  покрив позбавлений пігменту тільки у визначений час росту волосся, по цьому хутро складається з  волосків, у яких кінчики пігментовані, а підстави – немає. Спостерігається  в білки, крота й ін.

 

 

3. Принципи сортування напівфабрикату.

Напівфабрикат підрозділяють  по кряжах, розмірах, сортах, кольору  і групах пороків.

Розподіл по кряжах характерно для шкурок білки, соболя, червоної лисиці, вільної норки, білого песця, бабака, тарбагана. Шкурки різних кряжів відрізняються поруч товарних властивостей, властивим шкуркам добутих тільки в донному географічному районі. Такими властивостями є: розмір шкурки, пишність, висота, густота, фарбування, шовковистість волосяного покриву, товщина шкіряної тканини,маса шкурки.