Аналіз асортименту будівельних сумішей в Україні

    Внаслідок тривалого нагрівання при температурі майже 300 °С чи при продуванні гарячого повітря (оксидації) молекули олії з'єднуються одна з одною в місцях подвійних зв'язків, які існують у жирних кислот, тобто полімеризуються, утворюючи макромолекулу полімеру — оліфи. Плівка, утворена після висихання оліфи, містить 100 % олії і має підвищену водостійкість, еластичність, глянцевитість та атмосферостійкість.

    Напівнатуральні, або ущільнені оліфи — виготовляються за допомогою варіння (при температурі  полімеризації 300 °С) деяких напіввисихаючих та невисихаючих рослинних олій — соняшникової, соєвої чи бавовняної.

    Ущільнення  олій при виготовленні таких оліф досягається окислювальною полімеризацією за допомогою продування крізь шар  олії повітря,  нагрітого до  150 °С.  Одержані в'язкі полімеризовані олії розбавляють до  рідкої  консистенції органічними  розчинниками.

    1.3.Класифікація асортименту будівельних  сумішей

 
 

    Номенклатура  будівельних сумішей надзвичайно  різноманітна, проте вони органічно  взаємоповязані спільним функціональним призначенням – використанням у будівництві. Основним критерієм для зіставлення різних видів матеріалів є їхні технічні властивості.

    Суміші  на основі цементних в’яжучих.

    Сюди  відносять в першу чергу бетонні  суміші.

    За  основним призначенням бетонні суміші поділяють на конструкційні і спеціальні (жаро та хімічно стійкі, декоративні, радіаційно-захисні, теплоізоляційні тощо);

    за  видом заповнювачів — на щільних, пористих і спеціальних заповнювачах;

    за  структурою — щільні, поризовані, ніздрюваті, крупно-пористі.

    Крім  того, бетони класифікують за середньою  густиною:

    особливо  важкий середньою густиною понад 2500- кг/м³. Такий бетон на заповнювачах із звичайних щільних гірських порід одержати не вдається, тому використовують барит, залізні руди, сталеві ошурки, стружки;                 

    Важкий (звичайний) середньою густиною 2200...2500, кг/м³ на заповнювачах із щільних гірських порід (щебінь, гравій, пісок). Це найпоширеніший різновид бетону; полегшений середньою густиною 2000...2200 кг/м³ на заповнювачах зниженої щільності (вапняк-черепашник, цегельний бій);

    легкий  середньою густиною 500...2000 кг/м³ на природних і штучних пористих заповнювачах (вулканічні та вапнякві туфи, пемза, керамзит, шлакова пемза, аглопорит);

    особливо  легкий середньою густиною до 500 кг/м³; це насамперед ніздрюваті бетони та бетони на особливо легких заповнювачах (спучені перліт і вермикуліт).

    Розрізняють також бетонні суміші за розмірами  крупного заповнювача.    Верхня   границя   крупності   заповнювача  лімітується перерізом елемента виробу чи конструкції, розміщенням та ступенем насичення арматурою, відстанями між її прутками. ¹⁸

    За  розмірами заповнювача розрізняють  бетонні суміші:

    крупнозернисті  — із заповнювачем найбільшою крупністю  від 10 до 150 мм;

    дрібнозернисті  — із заповнювачем найбільшою крупністю до 10 мм.

    За  показниками легкоукладності бетонні  суміші поділяють   на марки, наведені в табл. 1.

    Таблиця 1

    Класифікація  бетонних сумішей 

 

    Жорсткі суміші характеризуються відносно невеликим вмістом води. Для їх формування потрібна механічна дія, наприклад вібрування з привантаженням чи вібропрокатуванням, які можливі лише в умовах заводів залізобетонних виробів. Водночас, використовуючи жорсткі суміші, можна знижувати витрату цементу. Отже, проектування бетонних робіт також потребує техніко-економічного обґрунтування.

    Рухливі суміші містять води більше й тому легше ущільнюються вібруванням, використовуються переважно при монолітному-бетонуванні.

    Суміші  на основі безцементних в’яжучих:

    Для виготовлення сумішей та виробів  на безцементних в'яжучих не потрібно застосовувати клінкерні в'яжучі (портландцемент, його різновиди чи спеціальні цементи). На відміну від  матеріалів та виробів із силікатних розплавів, а також керамічних вони набувають каменеподібного стану внаслідок затвердіння в'яжучого при звичайній чи невисокій (до 200 °С) температурі. До цієї групи належать матеріали та вироби на основі вапняних, гіпсових, магнезіальних в'яжучих чи розчинного скла. З них найпоширенішими є суміші та вироби на основі вапняних і гіпсових в'яжучих.

    Органічні в'яжучі та суміші на їхній основі

    Сюди  відносять широкий асортимент мастик. Мастики розрізняють: а) за видом  в'яжучого — бітумні, бітумно-гумові, бітумно-полімерні; б) за способом застосування — гарячі, застосовувані з попереднім підігріванням до 160 °С для бітумних мастик і до 130 °С для дьогтьових мастик, та холодні (містять розчинник), використовувані без підігрівання при температурі повітря, не нижчій ніж 5 °С, і з підігріванням до 60...70 °С при температурі повітря, нижчій ніж 5 °С; в) за призначенням — приклеювальні, покрівель-но-ізоляційні,   гідроізоляційні,  асфальтові  та  антикорозійні.

    Приклеювальні мастики застосовують для склеювання рулонних матеріалів при влаштуванні багатошарових дахових покриттів та обклеювальпої гідроізоляції. Масу приклеювальної мастики встановлюють за показником теплостійкості. Теплостійкість мастики характеризується граничною температурою, при якій шар мастики завтовшки 22 мм, що склеює два зразки пергаміну, не витікає із шва, якщо зразок витримують протягом 5 год на схилі покрівлі в 45°. Марку мастики вибирають залежно від максимальної температури повітря та схилу покрівлі.¹⁹

    Гідроізоляційні асфальтові мастики застосовують для  влаштування литої та штукатурної гідроізоляції, а також як в'яжуче для виготовлення плит та інших  штучних виробів.

    Гарячі  бітумно-мінеральні мастики виготовляють з бітуму з додаванням 30...64 % мінерального заповнювача залежно від призначення  та поставлених вимог. їх використовують для згладжувальної гідроізоляції швів гідротехнічних споруд.

    Холодні асфальтові мастики (хамаст) одержують, змішуючи бітумно-вапнякову пасту  з мінеральними наповнювачами без  нагрівання компонентів. їх використовують для штукатурної гідроізоляції.

    Гідрофобний газоасфальт виготовляють на основі бітумпо-вапнякової пасти з добавками 10...15 % портландцементу й алюмінієвої  пудри як газоутворгавача. Його використовують у покрівельних панелях та теплогідроізоляції трубопроводів.²⁰

    Антикорозійні бітумні мастики призначаються для захисту будівельних конструкцій та трубопроводів від агресивних впливів розведених розчинів кислот та лугів, оксидів азоту, сірчистого газу, аміаку та парів кислот при температурі до 60 °С. Вони являють собою суміш розплавлених тугоплавких бітумів з наповнювачем.

    Бітумно-гумові мастики застосовують для ізоляції підземних сталевих трубопроводів; складаються вони із сплавів бітуму та порошку гуми, а також добавок  каучуку чи синтетичної смоли, яка  надає їм еластичності на морозі та теплостійкості. їх використовують у гарячому та холодному стані, розводячи розчинником.

    Фарбові суміші

    Залежно від використовуваних зв'язуючих  фарбові суміші, що їх застосовують у будівництві, поділяють так: олійні, полімерні та на основі мінеральних  в'яжучих.

    Діапазон  застосування олійних фарб дуже широкий — зовнішнє та внутрішнє фарбування по Дереву, металу, бетону й штукатурці. Не можна наносити олійні фарби на вологу поверхню. Вибираючи й., застосовуючи олійні фарби, потрібно враховувати не тільки колір, а й витрату оліфи для густотертих фарб, покривність та строки тужавіння плівки. Галузь застосування олійних фарб залежить від властивостей пігменту й виду оліфи. Фарби олійні на оліфах з рослинних олій слід застосовувати по сухій штукатурці й затверділому бетону.

    На  основі полімерів виготовляють емульсійні/лакосмоляні, полімерцементні фарби.

    Водоемульсійні  фарби — це пігментовані емульсії полімерів у воді. До них належать полівінілацетатні, стиролбутадієнові, акрилатні, глифталеві та інші фарби. Крім пігментів до цих фарб додають емульгатори, стабілізатори та інші допоміжні речовини. Твердіння триває в міру розпаду емульсії, внаслідок якого вже через 1...2 год утворюється міцне, світло - та водостійке газопроникне покриття.

    Емульсійні  фарби пожежо та вибухонебезпечні, нетоксичні їх можна наносити на просохлу поверхню штукатурки чи бетону, враховуючи вологопроникність утворюваної плівки. Застосовують їх також для зовнішнього та внутрішнього фарбування цегляних, кам'яних, бетонних, оштукатурених та дерев'яних поверхонь.

    Акрилові  фарби являють собою суспензію пігментів та наповнювачів в акриловому латексі. Як основний покривний пігмент до акрилових емульсійних фарб входить діоксид титану. Ці фарби можуть бути різними за кольором і тоном, вони нетоксичні, пожежо- та вибухобезпечні, мають високу світло- та атмосферостійкість, можуть застосовуватися   в   приміщеннях    із   високою    сонячною   радіацією.²¹

    Полівінілацетатні фарби — це водні емульсії полівінілацетату з пігментом, пластифіковані дибутилфталатом. Виробляють їх заводським способом і постачають у пастоподібному стані, а до малярної консистенції розводять водою. Застосовують для внутрішнього та зовнішнього фарбування бетону, штукатурки й дерева, а також листових матеріалів — лінкрусту й картону.

    Стиролбутадієнові   фарби   складаються   із   суспензії   (пігменту в латексі СКС-65ГП) з добавкою емульгатора у вигляді паст. До малярної консистенції їх доводять водою. Використовують для внутрішнього фарбування штукатурки, бетону, дерева й цегли по старій олійній фарбі.

    Емульсійні  фарби СЕМ — це суспензії з пігменту й емульсії, що складаються з глифталевого лаку, води й емульгатора з добавлянням сикативу та розчинника. Перед застосуванням розбавляють уайт-спіритом, скипидаром або важким розчинником, одержуваним при піролізі нафти. Застосовують для внутрішнього опорядження приміщень, фарбування металевих поверхонь, дерева й штукатурки.

    Водорозбавлювані  глифталеві фарби виробляють білого, жовтого, оранжевого та інших кольорів. Вони стійкі в умовах підвищеної вологості, застосовуються для зовнішніх і внутрішніх робіт по цеглі, каменю, бетону й штукатурці.

    Лакосмоляні фарби — це суспензія пігментів у лаках. Висихають такі покриття внаслідок випаровування розчинника. Якщо у фарбах є велика кількість зв'язуючого, то покриття виходять із блиском, мають хорошу розмивність.

    Полімерцементні фарби одержують, розводячи цементні фарби полівінілацетатною, перхлорвініловою та іншими водними емульсіями полімерів. Характеризуються хорошим зчепленням з різними будівельними матеріалами, підвищеного атмосферостійкістю, еластичністю, здатністю тверднути при зниженій  вологості.