Венеричні хвороби

Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Марта 2013 в 19:52, реферат

Описание работы

Венеричні захворювання — це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

Работа содержит 1 файл

Венеричні захворювання.doc

— 39.00 Кб (Скачать)

 

Венеричні захворювання — це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

Венеричні хвороби  називають іноді «хворобами́ поведінки», бо їх поширенню сприяють моральна розбещеність, випадкові статеві зв'язки та ін. Саме неправильна поведінка певної частини людей — причина існування венеричних хвороб у наш час.

СНІД — вірусне захворювання. Кожне венеричне захворювання спричиняється певним видом мікроорганізму чи вірусом, наприклад:СНІД — вірусне захворювання, сифіліс — бліда спірохета гонорея (трипер) — гонококом, трихомоноз-трихомонада.

Боротьба з венеричними захворюваннями


В нашій країні створено необхідні  умови для успішної боротьби з венеричними захворюваннями. Проводяться заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим подається безкоштовна медична допомога. Усіх хворих обов'язково ставлять на облік у спеціальні медичні заклади — шкірно-венерологічні диспансери, а тих, хто ухиляється, карають у кримінальному порядку.

Працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і обов'язково знаходять джерело зараження, незалежно від того, звертається цей носій хвороби в диспансер чи ні. Обстежують також усіх, хто був у контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують працівників сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів — дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів та ін., оскільки їх захворювання може завдати навколишнім особливо великої шкоди.

Лікують хворих на венеричні захворювання як в умовах диспансеру, так і  в стаціонарі. У стаціонар направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що проводиться в диспансері.

Фактори, що ускладнюють боротьбу з венеричними захворюваннями


Цілком помилковими є твердження, що поширенню венеричних хвороб сприяє тільки розбещена поведінка, хоча відсоток людей з розбещеною поведінкою не є великим. На епідемічне поширення венеричних хвороб впливають -

  • соціальні катаклізми
  • війни
  • значний занепад суспільної моралі чи період зміни моделі суспільної моралі.

Першою значною епідемією венеричних захврювань в Західній Європі (в тому числі й сифілісом) завинили бандиткуваті морякиХристофора Колумба, що повернулися з Америки, де не дотримувались навіть вимог християнської моралі, декларованих тодішнім суспільством і церквою. Тогочасна відсутність надійних ліків сприяла появі хоспісів для невилікрвних хворих, карантинів для моряків(вперше запроваджених у Венеції), підвищенню моралі в середовищі християнських держав. Епідемію тоді це не зупинило, але її вдалося приборкати в 16 столітті і контролювати.

Сучасна державна система боротьби з венеричними захворюваннями працює ефективно, медичні працівники мають сучасні методи і засоби діагностики й лікування венеричних захворювань. Проте хворі часом намагаються ввести в оману медичних працівників. Вони приховують захворювання, перекручують відомості про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують. Це ускладнює боротьбу з венеричними хворобами.

Поведінка людей, які знають про  своє захворювання, але приховують його і заражають інших людей, розцінюється як суспільно небезпечна. Статті Кримінального Кодексу України  передбачають кримінальну відповідальність за таку поведінку. Зареєстровано багато випадків, коли жертви поведінки людини, хворої на венеричне захворювання, влаштовували над нею самосуд.

Щодо венеричних захворювань існує  чимало варіантів, які сприяють їх поширенню. Наприклад, деякі люди вважають, що заразитись венеричними хворобами можна тільки після певного віку. Але зараження може статись у будь-якому віці. Заразитись можна від людини іншої статі й нестатевим шляхом — якщо не дотримуватись сучасних гігієнічних вимог і користуватися чужою губною помадою, посудом хворого, докурювати чужу сигарету, а також на громадських пляжах. Сприйнятливість до зараження венеричними захворюванням підвищується у стані сп'яніння алкоголем чи наркотиками.

Перелік венеричних хвороб


  • Сифіліс
  • Гонорея
  • М'який шанкр
  • Трихомонох
  • Хламідіоз
  • Генітальний герпес
  • Венерична лімфорганульома та ін.

 

 

 


Информация о работе Венеричні хвороби