Методи виховання правильної вимови у дітей з дислалією

      Регуляція  зубів і щелеп проводиться  в зубних  кабінетах  за  допомогою накладення  на  зуби  спеціальних  шин.   Регуляція   виявляється   найбільш ефективною у віці від 5 до 6  років  і  від  10  до  12  років,  коли  кісти найбільш пластичні [41].

  Акустико-фонематична дислалія

         До неї відносяться дефекти звукового оформлення  мови,  обумовлені

виборчою  несформованістю  операцій  переробки  фонем   по   їх   акустичних параметрах у сенсорній ланці механізму сприйняття мови.  До  таких операцій відносяться  упізнання,  дізнавання,  звірення  акустичних  ознак  звуків  і ухвалення рішення про фонему.

      В  основі  порушення  лежить  недостатня  сформованість  фонематичного слуху, призначенням якого є  дізнавання  і  розрізнення  вхідних  до  складу слова фонем. При цьому  порушена  система  фонем  виявляється  в  дитини  не цілком сформованою (скороченою) по своєму складі. Дитина не  пізнає  ту  або іншу акустичну ознаку складного звуку, по якому одна фонема  протипоставлена інший. Внаслідок цього при сприйнятті мови відбувається  уподібнення  однієї фонеми іншої на основі спільності більшості ознак. У зв'язку з неупізнанням тієї або іншої ознаки звук - неправильний.  Це  приводить  до  неправильного сприйняття слів {гора — «кора», жук — «щук», риба - «лыба»).

      Нерозрізнення,  що веде до  ототожнення,  уподібнення,  спостерігається при  дислалії  переважно  у  відношенні  фонем  з  одномірними   акустичними розходженнями. Наприклад, у відношенні гучних  фонем,  що  розрізняються  по ознаці глухості-дзвінкості, деяких сонорних фонем (р  —  л),  інших.  У  тих випадках, коли та або інша акустична  ознака  є  диференціальною  для  групи звуків,  наприклад  глухість-дзвінкість,  дефектним  виявляється  сприйняття всієї   групи.   Наприклад,   дзвінких,   гучних,   котрі   сприймаються   і відтворюються як парні їм глухі (ж — ш, д — т, г -к, з — с т.  д.).  У  ряді

випадків порушеним виявляється  протиставлення в групі вибухових  або  сонорно згодних.

При акустико-фонематичній дислалії  в  дитини  немає  порушень  слуху.

Дефект  зводиться  до  того,  що  в  неї  вибірково  не  формується  функція слухового розрізнення деяких фонем.

Від  акустико-фонематичної  дислалії  варто  відрізняти  більш   грубі

порушення, що поширюються  на перцептивному  і  значеннєвому  рівні  процесів сприйняття мови і приводять до її недорозвинення.

 

Артикуляторно-фонематична  дислалія

      До цієї форми відносяться дефекти, обумовлені несформованістю операцій добору фонем по їх артикуляторним параметрах у  моторній  ланці  виробництв мови. Виділяють два основних варіанти порушень. При першому -  артикуляторна база  виявляється  не  цілком  сформованою,  скороченою.  При  доборі  фонем замість потрібного звуку (відсутнього в дитини) відбирається звук,  близький до нього по наборі артикуляційних ознак.  Відзначається  явище  субституції, або заміни одного звуку іншим. У ролі замінника виступає звук більш простої по артикуляції.

      При другому варіанті порушення артикуляторна база  виявляється цілком

сформованою. Засвоєні всі артикуляторні позиції, необхідні  для  виробництва звуків, але при доборі звуків  приймається  неправильне  рішення,  внаслідок чого звуковий  вигляд  слова  стає  хитливим  (дитина  може  вимовити  слова правильно і неправильно). Це приводить  до  змішань  звуків  у  силу  їхньої недостатньої диференціації, до невиправданого вживання звуків [17, 69].

      Заміни  і змішання  при  цій  формі   дислалії  здійснюються  на  основі артикуляційної близькості звуків. Але, як і в попередній групі порушень,  ці явища  спостерігаються  переважно  між  звуками  або  класами   звуків,   що розрізняються по одному з ознак: свистячими і  шиплячими  с-ш,  з-ж  (пацюк— «дах»), між вибуховими гучними передньоязиковими і задньоязиковими м  —  до, д — м (Толя — «Коля», гол —  «діл»),  між  парами  по  артикуляції  язичними твердими і м'якими та ін.  Ці  явища  можуть  спостерігатися  серед  звуків, однакових по способуу утворення, між аффрикатами ц и ч  («курича»  —  курка, «крицать»— кричати), сонорами р и л («лыба»-риба, «ропа» — лапа) [16].

      При цій  формі дислалії  фонематичний  слух  у  дитини  частіше   усього сформований цілком. Він розрізняє усі  фонеми,  довідається  слова,  у тому числі і  слова-пароніми.  Дитина  часто  усвідомлює  свій  дефект  і  навіть намагається  перебороти  його.  При   цьому   в   багатьох   випадках   така самокорекція під керуванням слухового контролю  проходить  успішно.  Про  це свідчать деякі порівняльні дані про поширеність змішань і  замін  звуків  на різних вікових етапах розвитку дітей.

     Дефектна вимова при цій формі дислалії обумовлена не власне  моторними порушеннями,  а  порушенням  операцій  добору  фонем  по  їх  артикуляторным ознаках. Дитина справля-ється з завданнями  на  імітацію  складних  немовних звуків,  що  вимагають  для  своєї  реалізації  визначених  укладів   мовних органів; нерідко  робить  більш  складні  в  моторному  відношенні  звуки  і заміняє ними відсутні, найбільш прості по артикуляції звуки.

 Артикуляторно-фонетична  дислалія

   До  цієї  форми   відносяться  дефекти   звукового   оформлення   мови, обумовлені неправильно сформуваними артикуляторними позиціями.

      Звуки вимовляються  ненормованно, перекручено  для   фонетичної  системи даної мови, що у дитини  при  цій  формі  дислалії  цілком  сформована,  але фонеми  реалізуються  в  ненормованих,  незвичних   варіантах   (аллофонах).

    Найчастіше неправильний  звук  по  своєму  акустичному  ефекті  близький  до правильного. Слухаючий без особливих утруднень співвідносить  цей  варіант проголошення з визначеною фонемою.

     Спостерігається   й  інший  тип  перекручування,  при  якому  звук   не

орієнтується. У таких випадках говорять про пропуск, елізію  звуку.  Випадок

пропусків звуків при цій  формі  дислалії  —  явище  рідке  (з  ним  частіше

зустрічаємося при інших, більш грубих дефектах, наприклад, при  алалії).  При дислалии аналог звуку, сугубо індивідуальний по своєму  акустичному  ефекті, виконує в мовній системі дитини ту ж фонематичну функцію,  що  і  нормований звук [22].

 Порушуються не всі звуки: так, при різних індивідуальних  особливостях проголошення  акустичний  ефект  при  проголошенні   губних   (вибухових   і  сонорних) згодних, а також передньоязикових голосних і сонорних  приголосних виявляється в межах норми.  Майже  не  зустрічаються  перекручування  губно- зубних.

   Основну групу звуків,  у якій  спостерігається перекручена  вимова,

складають  передньоязикові  не  вибухові  голосні.   Рідше   спостерігається

дефектне    проголошення    задньоязикових    вибухових    приголосних     і

середньоязикового.

 

1.3  Методичні засади  організації корекційно - розвивальної  роботи при дислалії

      Основною  метою логопедичного впливу при  дислалії є формування умінь   і навичок правильного відтворення звуків  мови.  Щоб правильно відтворювати звуки мови (фонеми), дитина повинна вміти:

взнавати звуки мови і  не змішувати їх у сприйнятті  (тобто  відрізняти

один звук від іншого по акустичним ознаках); відрізняти нормоване проголошення звука від ненормованого; здійснювати слуховий контроль за власною вимовою  і  оцінювати  якість відтвореня і власної мови звуків;    приймати необхідні артикулярні  позиції,  що  забезпечують  нормований

акустичний ефект звуки  ін.

   Логопед повинен знайти найбільш ощадливий і ефективний  шлях  навчання дитини вимові.

        При  правильній  організації  логопедичної  роботи  позитивний   ефект

досягається  при  усіх  видах  дислалій.  При  механічній  дислалії  в  ряді

випадків успіх досягається  в результаті спільного логопедичного  і  медичного впливу.

      Передумовою успіху при логопедичному впливі  є створення сприятливих умов  для  подолання  недоліків  вимови:  емоційного  контакту  логопеда   з дитиною;  цікавої  форми   організації   занять,   що   відповідає   ведучій діяльності, що спонукує пізнавальну активність дитини;  сполучення  прийомів роботи, що дозволяють уникнути їх стомлення.

        Логопедичні заняття проводяться регулярно, не менш 3 разів у тиждень.

Необхідні домашні заняття  за допомогою батьків (за завданням  логопеда).  Їх слід проводити щодня у вигляді короткочасних вправ (від 5 до 15 хвилин)  2-3 рази протягом дня [41].

        Для  подолання  дефектів  вимови  широко  застосовується   дидактичний матеріал.

        Терміни подолання недоліків вимови залежать від  ряду  факторів:  міри

складності  дефекту,   індивідуальних   і   вікових   особливостей   дитини,

регулярності занять, допомоги з боку батьків.  У випадку простої дислалії

заняття займають від 1 до 3, місяців, при складних - від 3 до 6  місяців.  У

дітей дошкільного в більш  короткі терміни, ніж у дітей  шкільного віку,  а  в

молодших школярів - швидше, ніж у старших.

      Логопедичний вплив здійснюється  поетапно,  при цьому на  кожному з

етапів вирішується визначена  педагогічна  задача,  підлегла  загальній  мети

логопедичного впливу.

     У літературі  немає єдиної думки с питанню про  те,  на  скільки  етапи

поділяється  логопедичний  вплив  при  дислалії:   у  роботах Ф.   Ф.   Рау

виділяється дві, в. робоах О. В. Правдипои  й  О.  А.  Токарєвій  -  три,  у

роботах М. Е. Хватцева - чотири.

      Оскільки  принципових  розбіжностей  у   розумінні  задач  логопедичного

впливу  при  дислалії  немає,  то  виділення кількості етапів  не   носить

принципового характеру [41, 95].

    Виходячи  з   мети  і  задач  логопедичного   впливу,   передставляется

виправданим  виділити  наступні  етапи  роботи:   підготовчий   етап;   етап

формування   первинних   вимовних   умінь   і   навичок;   етап   формування

комунікативних умінь  і навичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Методика логопедичної роботи з корекції дислалії у ДНЗ

2.1  Поетапність роботи  над звуком. Загальна характеристика.