Загальна характеристика рiчного плану роботи пiдприэмтсва

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧНОГО ПЛАНУ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА

Планування - це визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу, аналіз способів їх реалізації і ресурсного забезпечення.

План виробництва визначає генеральний напрям перспективного зростання усіх підрозділів фірм і організацій, основний профіль планової, організаційної і управлінської діяльності підприємства, а також головні цілі і завдання поточного планування, організації і управління виробництвом.

Планування виробництва продукції, товарів і послуг повинно задовольняти на усіх діючих підприємствах конкретні потреби покупців, замовників або споживачів і бути тісно пов'язаним з розробкою загальної стратегії розвитку фірми, проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоздатної продукції,організацією її виробництва і реалізації, а також з виконанням інших функцій і видів внутрішньогосподарської діяльності.

У сучасних умовах ринок вимагає виробництва адресної продукції споживачам, різноманітності виконуваних робіт і послуг, оновлення товарів за ініціативою покупців,проведення частих закупівель ресурсів, планування наступальних дій проти конкурентів, здійснення гнучких бюджетів і непередбачених витрат.

Гнучка виробнича політика підприємств або фірм може при плануванні входити в конфлікт з цілями окремих підрозділів і функціональних служб, що прагнуть до масового виробництва товарів (виробничі служби), обмеженого числа видів продукції (конструкторські відділи), постійним бізнес-планом (планові служби), чітко певним бюджетам (фінансові служби), стандартизованим угодам (маркетингові служби), пасивним діям проти конкурентів (юридичні служби).

У цих умовах вищі керівники - менеджери повинні домагатися тісної взаємодії функціональних підрозділів своєї організації у виборі конкретної стратегії для кожного з них.

В процесі планування виробництва і продажу продукції повинен досягатися компроміс між можливостями випуску і збуту товарів, здатністю нової продукції заміщати стару, витратами на зберігання і транспортування ресурсів, інвестиціями і доходами, витратами і прибутком, потенціалом розвитку і капіталовкладеннями, освоєнням нових послуг і ризиком.

Тому в процесі розробки планів виробництва необхідно виробити спільні цілі і стимулювати контакти між окремими підрозділами, залучати до планування фахівців, що сполучають воєдино технічні, маркетингові і економічні цілі, створювати між функціональні робочі групи плановиків, розробляти комплексні програми розвитку виробництва з урахуванням конкретних завдань кожного підрозділу.

Планування виробництва і реалізації продукції на вітчизняних підприємствах є процесом розробки і виконання основних показників річного плану, потреб ринку, що включають передбачення, на найближчу і віддалену перспективу. Для цього потрібні вибір і обґрунтування найважливіших напрямів виробничої і підприємницької діяльності, встановлення обсягів виробництва і продажу товарів, розрахунок потреби усіх видів економічних ресурсів.

У свою чергу це припускає забезпечення збалансованості виробничої програми і виробничої потужності, конкретизацію об'ємів і термінів виконання робіт і послуг, оперативне регулювання виробничої діяльності і коригування початкових планових показників.

У річному плані виробництва кожного підприємства міститься взаємозв'язана система наступних планових показників:

1. основна мета виробничої діяльності фірми і її окремих підрозділів на плановий період;

2. об'єми і терміни виробництва продукції, робіт і послуг з вказівкою конкретних кількісних і якісних показників по усій номенклатурі товарів;

3. розрахунок виробничої потужності підприємства, цехів,і ділянок, що підтверджують її збалансованість з річними обсягами виробництва, рівновага попиту і пропозиції;

4. визначення потреби ресурсів виконання річної виробничої програми підприємства і його підрозділів, розрахунок балансу напівфабрикатів і комплектуючих;

5. розподіл планованих робіт по основних цехах - виконавцях ринкових замовлень, а також терміном виготовлення і постачання продукції на ринок;

6. вибирання засобів і методів досягнення запланованих показників, розрахунок обсягів незавершеного виробництва, коефіцієнтів завантаження технологічного устаткування і виробничих площ;

7. обґрунтування методів і форм організації виробництва запланованих товарів, робіт і послуг і контролю виконання планів виробництва і реалізації продукції.

Як видно, планування виробництва продукції передбачає систему взаємодії комплексу економічних ресурсів і внутрішньо фірмових чинників, що направляються на досягнення виробленої стратегії і поставлених завдань на основі повного використання технічних, організаційних і інших наявних на підприємстві резервів.

Планування служить необхідною умовою вільного вибору виду виробничої діяльності, своєчасної підготовки матеріальних і трудових ресурсів, технологічного устаткування і конкуруючих виробів для виробництва потрібних ринком товарів і послуг. Тому кожна незалежна виробнича фірма повинна самостійно планувати свою виробничу діяльність на декілька років вперед з урахуванням потреб ринку і своїх можливостей.

План виробництва продукції являється для кожного підприємства в умовах ринку базою комплексного соціально-економічного планування усієї внутрішньо фірмової діяльності. На його основі розробляються соціально-трудові, постачальницько-збутові, фінансово-інвестиційні інші розділи довгострокового і поточного планів.

На сучасних підприємствах кількість розділів або частин плану, а також їх назва і перелік вживаних показників можуть розрізнятися залежно від форми власності, концентрації виробництва, розміру підприємства,чисельності персоналу, корпоративних особливостей і інших чинників. Можуть змінюватися також методика і порядок планування : на приватних фірмах плани розробляються самостійно за принципом зверху "вниз"або "від низу до верху".

На державних і муніципальних підприємствах річні плани задаються директивним чином у вигляді замовлень - нарядів. Проте зміст планової роботи в цілому мало залежить від існуючих форм власності.

Кожне підприємство розробляє і взаємно пов'язує окремі плани в єдину комплексну систему і забезпечує збалансованість планових показників, як по видах вживаних ресурсів, так і по термінах виконання планів. Плани виробництва мають бути у свою чергу погоджені з планами по праці і інвестиціям. Так само досягається повна збалансованість комплексної соціально-економічної діяльності підприємства.

Інакше кажучи, створюється динамічна система взаємозв'язку виробничих, технічних, економічних,організаційних, соціальних і інших чинників, спрямованих на досягнення спільної мети підприємства.

У комплексному плані виробництва підприємства передбачаються, крім того, загальний порядок і черговість виконання робіт, встановлюються єдині терміни постановки продукції, а також відповідальні виконавці по усьому циклу проектно-конструкторських, виробничо-господарських, планово-управлінських робіт і іншим видам діяльності.

У планах виробництва при необхідності можна також встановлювати основні джерела і розміри фінансування по кожному виду діяльності підприємства, граничнодопустимі витрати по етапах і видах робіт, кінцеві результати по окремих підрозділах, видах потоків і термінах вступу грошових коштів. В ході внутрішньо фірмового планування кожен структурний підрозділ, цех або відділ розробляють свої плани виробничої діяльності, які потім пов'язують із загальним планом підприємства.

По рівнях управління виробничі плани бувають загально фірмовими, цеховими, бригадними та ін. На малих підприємствах розробляється, як правило,загальний план виробничо-господарської діяльності.

Повне поєднання планів, а також методів обліку і контролю ходу їх реалізації досягається, як правило,тільки на завершальному етапі виробничої діяльності.

Виробнича діяльність підприємств характеризується системою показників. Найважливішим з них в умовах вільних ринкових стосунків являються такі, як попит на продукцію і обсяг виробництва, величина пропозиції і виробнича потужність підприємства, витрати і ціни на продукцію, потреба ресурсів і інвестицій, об'єм продажів і загальний доход.

Попит показує кількість товарів, які споживачі готові і в змозі придбати за діючими ринковими цінами впродовж певного періоду часу. А для підприємства або фірми попит визначає об'єм продукції, який вони можуть продати на ринку зараз і, отже, повинні зробити в планованому періоді. Щоб величини попиту мали істотне економічне значення в ході планування, вони повинні відноситися до певного відрізку часу - дня, тижня, місяця,кварталу, року і тому подібне

Тому слід розрізняти річні, квартальні, місячні і інші показники попиту, необхідні для планування відповідних обсягів виробництва і продажу продукції. Корінна властивість попиту, як учить ринкова економіка, полягає втому, що при незмінності усіх інших параметрів зниження ціни на товар веде до зростання величини попиту.

Саме тому існує зворотна, або негативна, зв'язок між ланцюговою і величиною попиту, називається економічним законом попиту, або кривою попиту.

Пропозицію можна визначити як шкалу, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і здатний зробити і запропонувати до продажу на ринку за кожною конкретною ціною впродовж певного періоду часу. Пропозиція показує, які об'єми або кількості товарів будуть пред'явлені до продажу на ринку за різними цінами, коли усі інші чинники залишаються незмінними. З підвищенням цін зростає і розмір пропозиції, а скорочення цін призводить до відповідного зменшення пропозиції.

Закон пропозиції, або крива пропозиції, показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу більшу кількість свого товару за високою ціною, а менше - по низькій. Рівновага між величиною і ціною досягається в точці перетину кривої попиту з кривою пропозиції (точка рівноваги). У цій точці при рівноважній ціні співпадають плани виробників і споживачів по виготовленню і купівлі продукції.

Рівновага визначає кількість товару, яку покупці хочуть придбати, а виробники запропонувати при відповідній ринковій ціні, що діє зараз. Коли ціни досягають рівноважної величини, вони визначають такий об'єм товарів, що усі споживачі, які хочуть їх купувати за ринковою ціною, дістають до них вільний доступ. В той же час виробника, які хочуть продати свій продукт або послугу з цієї ціни, також можуть легко знайти покупця для своїх товарів.

Таким чином, точка рівноваги відбиває плани виробників товарів і запити споживачів, які співпадають при діючих цінах і відповідних обсягах виробництва і продажу товарів і послуг.

Обсяг виробництва характеризує кількість і номенклатуру продукції, що випускається на підприємстві, в планованому періоді часу. При визначенні обсягів випуску конкретної продукції і включенні її в річний план виробництва необхідно враховувати величину існуючого попиту, темпи його зростання, рівень ринкових цін, розміри отримуваного прибутку, міру ризику, вплив конкуренції, витрачання виробництва, можливість зниження собівартості одиниці продукції і інші чинники і умови виробництва і збуту виробів.

Планована номенклатура продукції, що випускається, повинна в цілому забезпечувати рівновагу попиту і пропозиції, а також збалансованість річного обсягу випуску з виробничою потужністю відповідного підрозділу або усього підприємства. Тому в процесі складання виробничого плану необхідно правильно вибрати використовуваних в розрахунках вимірників продукції.

Натуральні вимірники виражають фізичний об'єм конкретних видів продукції, що випускається, в таких одиницях, як штуки, тонни, метри, і служать основою для встановлення трудових і вартісних вимірників. Проте на практиці діапазон їх застосування обмежений розрахунками обсягів випуску тільки однієї продукції.

Трудові вимірники є універсальними і найбільш поширені на виробництві. Вони характеризують об'єм випущеної продукції в нормо-часах (людино-годинах, станко-часах),нормо-рублях і інших нормованих показниках витрат праці або робочого часу. Ці вимірники є базою техніко-економічного, соціально-трудового, оперативно-виробничого і багатьох інших видів внутрішньо фірмового планування.

Вартісні нормативи характеризують обсяг виробництва продукції в грошовому вимірі. Вони дозволяють на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати, підсумовувати обсяг випуску різнорідної продукції. Проте при цьому потрібно враховувати існуючий рівень зміни ринкових цін при плануванні і вимірі об'ємів випущеної в різний час продукції.

Тому зараз в ході планування виробництва продукції підприємству прийнятніше застосовувати натуральні і трудові нормативи, від яких легко перейти до вартісного виміру об'єму продукції, що планується або випущеної у відповідному періоді часу.

Коефіцієнт обновлюваної продукції характеризує співвідношення нової і старої продукції в річному плані виробництва. Новою у світовому промисловому виробництві вважається така продукція, яка в сучасних динамічних умовах ринку випускається впродовж одного,- трьох років, але не більше п'яти. Коефіцієнт оновлення продукції на багатьох зарубіжних промислових фірмах задається як плановий показник в загальному обсязі виробництва і продажів.