Фед Канцлер

Федеральний канцлер – єдиний обираний член федерального уряду. Конституція надає йому право самостійно вибирати міністрів як керівників найважливіших політичних органів влади. Крім того, канцлер визначає число міністерств і закріплює за ними сфери відповідальності. Він володіє директивною компетенцією, яка дає канцлеру право наказувати основні напрями урядової діяльності, яких слід дотримуватися в обов'язковому порядку. Завдяки цим повноваженням федеральний канцлер володіє арсеналом керівних засобів, який можна порівняти з владою президента в демократичній державі з президентською формою правління.

Парламентська рада, що прийняла в 1949 р. Основний закон, узяла за зразок для поста федерального канцлера пост британського прем'єр-міністра. Останній володіє такими ж владними повноваженнями, як і канцлер, проте насправді у канцлера значно менше влади, ніж у прем'єр-міністра. В рамках парламентської системи Великобританії завжди править тільки одна партія, оскільки британська мажоритарна виборча система створює сприятливі умови для найсильнішої партії. В бундестагу, як правило, жодна партія не має абсолютної більшості голосів. Тому для обрання канцлера звичайно необхідна коаліція, тобто союз різних партій.

Обранню канцлера передують детальні консультації між партіями, які бажають правити разом. В ході них, зокрема, йдеться про те, як будуть розподілені міністерства між партіями, які міністерства слід зберегти і які створити наново. Найсильнішій партії в рамках урядової коаліції надається право висунути кандидатуру федерального канцлера. Далі партії домовляються про проекти, які вони в найближчі роки мають намір здійснити. Результати коаліційних переговорів знаходять своє віддзеркалення в коаліційному договорі. Лише після цього обирається федеральний канцлер. Переговори між правлячими партіями готують рішення федерального уряду, партії стежать також за їх виконанням. Якщо запаси політичних точок зіткнення вичерпуються до чергових виборів до бундестага, стає актуальним звільнення федерального канцлера з посади. Разом із звільненням діючого канцлера з посади в результаті – конструктивного – вотуму недовір'я необхідно одночасно вибрати нового канцлера. Такий наступальний характер вотуму недовір'я примушує представлені в бундестагу партії формувати дієздатну урядову більшість ще до скидання канцлера. Спроба повалити канцлера робилася двічі, лише один раз, в 1982 р., вона вдалася: тодішньому канцлеру Гельмуту Шмідту (СДПГ) був винесений вотум недовір'я, замість нього був вибраний Гельмут Коль (ХДС).

Федеральний канцлер, проте, у будь-який час може поставити в бундестагу питання про довір'я, щоб перевірити, чи користується він ще беззастережною підтримкою правлячих партій. Якщо він терпить поразку при голосуванні з цього питання, тобто якщо частина урядової більшості відвертається від канцлера, тоді рішення про те, чи розпустити бундестаг і чи призначити нові парламентські вибори, ухвалює федеральний президент. Федеральний президент може також призвати представлені в бундестагу партії спробувати сформувати новий уряд.

Дійсної поразки при голосуванні з питання про довір'я в історії Федеральної Республіки ще ніколи не було. Проте тричі мала місце наперед обговорена поразка. Депутати від правлячих партій або міністри стримувалися при голосуванні, щоб таким чином повалити уряд (1972 р., 1982 р., 2005 р.). Такий шлях вибирався для того, щоб добитися дострокових нових виборів до бундестага, які інакше – згідно конституції – би були неможливі. Такий шлях можливий лише з схвалення федерального президента і не є безперечним. Ще в 1983 р. Федеральний конституційний суд підкреслив, що тут йдеться про сумнівну, небажану в конституційному плані процедуру. В 2005 р. також було звернення у вищу судову інстанцію, проте конституційні судді відхилювали скаргу двох депутатів з цього питання.

Федеральний Уряд ФРН складається з Федерального канцлера і Федеральних міністрів. Він діє на основі статті 62 - 69 Конституції ФРН. Федеральний канцлер визначає основні напрями політики.

ФЕДЕРАЛЬНОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО

Статья 62 

Федеральное правительство  состоит из Федерального канцлера и  федеральных министров. 

Статья 63 

(1) Федеральный канцлер  избирается Бундестагом без прений  по предложению Федерального  президента. 

(2) Избранным считается  получивший большинство голосов членов Бундестага. Федеральный президент обязан произвести назначение избранного лица. 

(3) Если предложенное  лицо не избрано, Бундестаг  может в течение четырнадцати  дней после проведения этих  выборов избрать Федерального  канцлера абсолютным большинством  голосов своих членов. 

(4) Если в течение  этого срока избрание не состоялось, то немедленно проводится новый  тур голосования, после которого  избранным считается лицо, получившее  наибольшее число голосов. Если  избранное лицо получило голоса  большинства членов Бундестага, Федеральный президент должен  произвести его назначение в  течение семи дней после выборов.  Если избранное лицо не собрало  такого большинства, Федеральный  президент обязан в течение  семи дней либо произвести  его назначение, либо распустить  Бундестаг. 

Статья 64 

(1) Федеральные министры  назначаются и освобождаются  от должности Федеральным президентом  по предложению Федерального  канцлера. 

(2) При вступлении  в должность Федеральный канцлер  и федеральные министры приносят  перед Бундестагом присягу, предусмотренную  статьей 56. 

Статья 65 

Федеральный канцлер  определяет основные направления политики и несет за это ответственность. В пределах этих основных направлений  каждый федеральный министр самостоятельно и под свою ответственность ведет  дела его отрасли. При расхождении  мнений федеральных министров решение  принимает Федеральное правительство. Федеральный канцлер ведет дела правительства в соответствии с  регламентом, принятым Федеральным  правительством и одобренным Федеральным  президентом. 

Статья 65а 

(1) Федеральный министр  обороны обладает правом издавать  приказы и командовать вооруженными  силами, 

Статья 66 

Федеральный канцлер  и федеральные министры не могут  занимать какую-либо иную оплачиваемую должность, осуществлять предпринимательскую  либо профессиональную деятельность или  входить в состав руководства, а  без согласия Бундестага - и в  состав наблюдательного совета предприятия, имеющего целью извлечение прибыли. 

Статья 67 

(1) Бундестаг может  выразить недоверие Федеральному  канцлеру, лишь избрав большинством  голосов его преемника и обратившись  к Федеральному президенту с  просьбой об отстранении от  должности Федерального канцлера. Федеральный президент должен  удовлетворить эту просьбу и  произвести назначение избранного  лица.

 (2) Между предложением о выражении недоверия и выборами должно пройти сорок восемь часов.

Статья 68

 (1) Если обращение Федерального канцлера с ходатайством о выражении ему доверия не встретит одобрения большинства членов Бундестага, Федеральный президент может по предложению Федерального канцлера в течение двадцати одного дня распустить Бундестаг. Право на роспуск утрачивается, как только Бундестаг изберет большинством голосов другого Федерального канцлера.

 (2) Между ходатайством о выражении доверия и голосованием должно пройти сорок восемь часов.

Статья 69

 (1) Федеральный канцлер назначает одного из федеральных министров своим заместителем.

 (2) Полномочия Федерального канцлера или федерального министра прекращаются в любом случае с момента первого заседания Бундестага нового созыва, а полномочия федерального министра также и при любом ином прекращении должностных полномочий Федерального канцлера.

 (3) Федеральный канцлер по просьбе Федерального президента, а федеральный министр по просьбе Федерального канцлера или Федерального президента должен продолжить ведение дел до назначения его преемника.