Невід'ємним  маркетинговим елементом цього  етапу було проведення експериментального заїзду, під час якого у місцях передбачених зупинок розклеювались рекламні оголошення. Нами після експериментального заїзду простежувалась популярність запропонованої турпослуги через відгуки туристів, заявки. Проте підприємство на етапі впровадження все ж зазнало збитків, оскільки були і високі витрати на рекламу, а також основний партнер турфірми "Альфа" в конкретному турі відмовилась виконати умови договору і це спричинило до 50 % заповнюваності мікроавтобуса. Отже, цей етап для фірми був характерний низьким рівнем продажу, від'ємним прибутком. Клієнти, які залучилися до купівлі нової послуги, були переважно новаторами. Тому на цьому етапі ми вирішили, що фірма повинна переслідувати стратегію розширення ринку, хоча ця стратегія потребувала високих маркетингових витрат з акцентом на знайомстві з послугою.

На третьому етапі зростання нова послуга  характеризувалась високим рівнем збуту і прибутку. Дались взнаки маркетингові заходи, які проводились на другій фазі циклу "впровадження", адже велика кількість туристичних фірм стали нашими партнерами і основним каналом збуту продукції. Також збут нової послуги відбувався за допомогою індивідуальних продаж. На цьому етапі водночас зріс попит на цей товар, адже розпочався сезон відпусток і Шацький район користувався великою популярністю, а квитків у касах залізниці було обмаль, та й інші туристичні фірми ще не пропонували свої транспортні послуги в цьому напрямку.

Тому маркетинговим  заходом у відповідь на ситуацію, яка склалася на ринку, було запуск ще одного мікроавтобуса того ж класу в напрямку Львів — Шацьк, Шацьк — Львів з періодичністю 1 день. Проте, як наслідок такої поведінки, на ринку різко зросла конкуренція. Туристичні фірми м. Львова теж розпочали розробляти схожий продукт, що зумовив цінову конкуренцію в цьому сегменті. Але фірмі "Зет" все ж таки вдалось утримати місце лідера стосовно нового продукту, адже ціна на нього була мінімальною на ринку — 45 грн, тоді як у конкурентів вона коливалася в межах 50—55 грн. Завдяки рекламній діяльності та маркетинговим заходам, підприємство зайняло певну частку на тернопільському туристичному ринку, тому на цій стадії фірмою була обрана стратегія проникнення на нові ринки.

Маркетингові  витрати турфірми "Зет" і надалі були високими. Основну маркетингову роль знову ж таки відігравала  реклама, проте на цьому етапі  працівниками фірми було вирішено використовувати  вже прийоми стверджуючої реклами. Що ж до рівня продажу, то вони були швидко зростаючими, прибуток максимальний.

У розпал літнього сезону нова послуга туристичної  фірми "Зет" була на етапі зрілості. Тобто період, коли туристичний продукт  стає відомим, з'являються постійні клієнти, кількість бажаючих скористатися послугами стала. Конкуренція посилюється, адже фірми-конкуренти знижують ціни і  впритул наближаються до підприємства. Тому маркетинговим заходом було зниження ціни на послугу до 40 грн; випуск купонів, при пред'явленні яких клієнтові надаються 10 % знижки; покращення зручності, безпечності та надійності автотранспорту; покращення сервісу обслуговування; активізація реклами, використовуючи на початковому етапі зрілості прийоми стверджуючої реклами, а згодом нагадувальної. Доцільним на цьому етапі буде подання реклами на радіо, оскільки реклами в газетах вже не дають очікуваної кількості клієнтів, а рекламні повідомлення на радіо можуть поновлюватись, вони відносно дешеві і мають широку аудиторію.

Можливо, фірмі  на цьому етапі потрібно обирати  стратегію збереження частки ринку  і знижувати маркетингові витрати  та надалі спрямовувати їх на захист продукту від конкурентів. Орієнтуватись на клієнтів масового ринку і на пошук випадкових клієнтів.

І нарешті останній етап, етап спаду. Цей етап був притаманний  туристському туру починаючи з жовтня. Тобто період, коли попит на цей продукт зменшився, оскільки він мав сезонний життєвий цикл. Тому раціональним маркетинговим заходом буде вилучення цієї послуги з асортименту турпродуктів фірми до червня і використання нагадувальної реклами.

2. Конкурентоспроможність  товарута методи її визначення

Конкурентоспроможність  товару — це його здатність привертати увагу споживачів з-поміж інших  груп аналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, треба зважати на такі міркування. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект у розрахунку на одиницю його витрат. Тому концептуальною умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація питомого споживчого ефекту.

У свою чергу, ціна споживання складається із відпускної ціни товару і вартості його споживання (усіх витрат, які несе споживач під час використання товару).

.

Конкурентоспроможність  товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку (групи споживачів) у конкретний проміжок часу.

Найпоширенішими є такі методи оцінювання конкуренто-спроможності товарів.

Метод групових експертиз, тобто аналітична оцінка конкурентоспроможності товарів висококваліфікованими фахівцями. Цей метод є особливо результативним щодо високотехнічних товарів, товарів-новинок, а також товарів виробничо-технічного призначення.

Опитування споживачів під час виставок, ярмарок, презентацій, пілотного продажу тощо. Цей метод дає змогу визначити конкурентоспроможність споживчих товарів, широко відомих споживачам, накреслити напрямки їх удосконалення.

Результати оцінки конкурентоспроможності товарів за цими двома методами можна оформити у вигляді таблиць (табл. 11).

Вагомість характеристик — коефіцієнти, які визначають пріоритетність (значення) тієї чи іншої характеристики. Сума коефіцієнтів має дорівнювати одиниці.

Значення характеристики — оцінки відповідних характеристик, що їх виставляють експерти чи споживачі (наприклад за п’ятибальною шкалою).

Оцінка конкурентоспроможності на підставі технічних та економічних параметрів товарів проводиться за алгоритмом, показаним на рис. 31. При цьому одиничні (Qi) та групові (Ir) параметричні індекси розраховуються за формулами

де рі — і-й параметр товару,

р100 — аналогічний параметр гіпотетичного виробу (такого, що повністю на цей час задовольняє конкретну групу споживачів ).

,

де ai — вага (значення) і-го параметра.

Інтегральний  показник конкурентоспроможності (к) може бути розрахований за формулою:

,

де  та — групові параметричні індекси, розраховані відповідно за групами технічних і економічних показників.

Аналогічні розрахунки для товарів-аналогів уможливлюють порівнювання одержаних значень інтегральних показників конкурентоспроможності і визначення найконкурентоспроможнішого товару.

Рис. 31. Схема  оцінки конкурентоспроможностіза переліком  технічних та економічних параметрів товарів

література

Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: КНЕУ, 1998.

Дайян А., Бунерель Ф., Ланкар и др. Академия рынка. Маркетинг. — М.: Экономика, 1993.

Джоббер Дэвид. Принципы и практика маркетинга / Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Вильямс, 2000.

Дайл П. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999.

Дайл П. Маркетинг, ориентированный на стоимость: Пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб: Питер, 2001.

Друкер П. Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. — М.: Book chamber international, 1992.

Дэй Д. Стратегический маркетинг. — М.: ЭКСПО-Прес, 2002.

Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001.

Классика маркетинга / Сост. Б. М. Энис, К. Т. Кокс., Москва М.П. — СПб.: Питер, 2001.

Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. — М.: Прогрес, 1990.

Котлер Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: Как созлать, завоевать и удержать рынок. / Пер. с англ. В. А. Гольдича и А. И. Оганесовой. — М.: АСТ, 2001.

Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. — СПб.: Наука, 1996.

Лук’янець Т. І. Маркетингова політика комунікацій. — К.: КНЕУ, 2000.

Маркетинг / Под ред. А. Н. Романова. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995.

О’Шоннеси. Конкурентный маркетинг: Стратегический подход / Пер. с англ. под ред. Д. О. Ямпольского. — СПб.: Питер, 2001.

Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.: КНЕУ, 2001.

Скибінський С. В. Маркетинг. — Львів, 2000.

Теория маркетинга / Под ред. М. Бейкера. — СПб.: Питер, 2002.

Тоффлер Б. Э., Имбер Дж. Словарь маркетинговых терминов. — М.: Инфра-М, 2000.

Цацулин А. Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. — М.: Филинъ, 1998.

Ценообразование и рынок: Пер. с англ. / Под ред. Е. И. Бунина и С. Б. Рычкова. — М.: Прогрес, 1992.

Циганкова Т. М. Міжнародний маркетинг: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998.

Циганкова Т. М. Управління міжнародним маркетингом. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001.

Эванс Дж. Р., Берман Б. Маркетинг / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1990.