Сучасна фіскальна політика в Україні. Аналіз структури та динаміки фіскального навантаження

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного  господарства

та природокористування

Кафедра економічної теорії

 

 

 

Індивідуально-дослідна робота

 на тему:

«Сучасна фіскальна політика в  Україні. Аналіз структури та динаміки фіскального навантаження»

 

 

 

                                                  Підготувала:

Студентка 2 курсу, ФЕіП ОА-3

                                                     Мамчур Ю.А.

 

                                                 Перевірила:

                                                           Гронтковська О.І. 

                                      

 

 

 

 

Рівне - 2011

Фіскальна політика держави  є одним з основних інструментів макроекономічного регулювання, її сфера та сила впливу настільки велика, що значимість оптимальної фіскальної політики важко переоцінити. Вже  досить давно маніпулювання податками  та державними видатками використовується для регулювання руху капіталів  та впливу на прийняття інвестиційних  рішень фізичними і юридичними особами. Однак основна макроекономічна  функція держави полягає у  стабілізації економіки,а фіскальна  політика,як правило, відіграє у цьому  також дуже важливу роль. На сьогоднішній день фіскальна політика не повною мірою реалізує свій потенціал,що зумовлює актуальність піднятого у роботі питання.

У найбільш широкому розумінні  фіскальна політика – це сукупність державних заходів щодо формування величини і структури державних  витрат, трансфертних виплат і системи  оподаткування.

У Вільній енциклопедії фіскальна  політика визначається як регулювання  доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою  метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює  сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат,трансферних витрат і оподаткування. Таке трактування фіскальної політики є водночас і простим, і ємним, оскільки вміщує у собі і економічний зміст фіскальної політики (діяльність, направлена на регулювання доходів і витрат держави), і мету (згладжування циклічних коливань), і важелі реалізації (витрати й податки).

Фіскальна політика має значний  вплив на сукупний попит і пропозицію шляхом вилучення частини грошових потоків через оподаткування  та перерозподіл бюджетних коштів з  метою досягнення загальнодержавних цілей економічного,політичного і соціального характеру. Першочерговим завданням держави є стабілізація економіки, яка реалізується інструментами фіскальної політики через маніпулювання державними видатками й оподаткуванням.

Як і будь-яка діяльність, ефективність фіскальної політики характеризується певними критеріями. Вибір критеріїв  ефективності фіскальної політики має  ґрунтуватися на тих ефектах,які держава може використовувати з максимальною користю для забезпечення економічного розвитку, не допускаючи при цьому значного зростання дефіциту бюджету та державного боргу (табл. 1).

Таблиця 1

Критерії ефективності фіскальної політики

Критерії	Сутність
Загальний дефіцит бюджету (фактичний)	Утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії
Зовнішній дефіцит	Зовнішні видатки держави  мінус державні надходження від  зовнішніх джерел
Внутрішній дефіцит	Загальний дефіцит мінус  зовнішній дефіцит
Податкове навантаження	Питома вага податкових платежів у ВВП
Державний борг	Питома вага державного боргу  у ВВП

 

Кількісні значення критеріїв  ефективності фіскальної політики мають  узгоджуватися з індикаторами національної безпеки. Фіскальну політику можна  вважати безпечною, якщо не відбувається зростання частки державного боргу  у ВВП, оскільки необмежене зростання  цього показника свідчить, що через  певний проміжок часу країна буде змушена  всі свої доходи спрямувати на погашення  державного боргу.

Оптимальна фіскальна  політика передбачає вибір набору фіскальних важелів, які дозволять сформувати дохідну частину бюджету у  необхідному обсязі та не провокують не контрольоване зростання рівня  державного боргу як частини національного  доходу. Неефективна фіскальна політика призводить до кумулятивного зростання  бюджетного дефіциту, а за умови  відсутності економічного зростання це може спровокувати дефолт держави. Тому можна вважати, що швидке зростання державного боргу у теперішньому часі свідчить про неефективність фіскальної політики в минулому та неприйнятність її у довгостроковій перспективі.

Для України складність вибору і дотримання єдиного вектора  фіскальної політики зумовлена необхідністю враховувати рекомендації Світового  банку та МВФ, фахівці яких дають  рекомендації  з урахуванням досвіду  економічно розвинутих країн, без уваги  до специфіки становлення і розвитку української державності. Застосування інструменту фіскальної політики повинно  враховувати  реальний стан економіки, оскільки в протилежному випадку  наслідки змін у фіскальній політиці будуть не прогнозовані не тільки у довгостроковому, але і короткостроковому періоді. Крім того, цілі фіскальної політики повинні узгоджуватися ії функціями податків та бюджету. Виходячи з цього структурну схему фіскальної політики можна представити у наступному вигляді (рис. 1).

 

Фіскальна політика

 

Політика державних витрат		Політика державних доходів
Функції  бюджету         Функції податків

 

На ефективність розробки та реалізації фіскальної політики в  Україні впливають багато негативних чинників:

1. Нестабільність та внутрішня суперечність податкового законодавства. Внутрішні суперечності не дозволяють фіскальній політиці виконувати роль автоматичного стабілізатора економіки, а розробка дискреційних заходів не враховує наявність часових лагів, що зводить ефективність фіскальної політики до нуля.
2. Високий рівень податкового навантаження на бізнес. В умовах відсутності тривалих фіскальних традицій та низького рівня віддачі бюджетних витрат високе податкове навантаження стримує підприємницьку активність та розвиває тіньовий сектор економіки.
3. Велике податкове навантаження на фонд оплати праці, що сприяє тонізації заробітної плати, поширенню виплат в «конвертах».
4. Низька ефективність податкової системи, яка зумовлена поширенням фактів ухилення від оподаткування.
5. Складність системи адміністрування, висока вартість збирання системи податків.
6. Нераціональний розподіл податків між державним і місцевим бюджетом, що обмежує фінансову свободу місцевих органів влади.
7. Наявність великої кількості соціальних пільг, безсистемне їх надання.

Забезпечити підвищення ефективності реалізації фіскальної політики можна, враховуючи особливості розвитку економіки  України, зокрема наступні:

1. Бідність населення, яка включає ймовірність формування заощаджень і обмежує можливість збільшення запасів національного капіталу.
2. Неефективна приватизація, яка не сприяла формуванню неефективного власника.
3. Домінування старих стереотипів командно-адміністративної економіки, низький рівень фіскальної культури.

Стосовно динаміки рівня податкового навантаження на економіку загалом, то воно є близьким до оптимального, адже для соціально-орієнтованих економік вважається прийнятним значення – 40-45 %.

Сьогодні в України немає резерві в зниження сукупного рівня податкового навантаження до рекомендованого міністерством значення,  проте до цільним є пошук резервів його перерозподілу якщо до суб'єктів, такі об'єктів оподаткування. Тому, на наш погляд, для об'єктивної оцінки податкового навантаження необхідно враховувати перерозподіл податкового навантаження в межах об'єктів оподаткування. Внесок податків на економічні ресурси у податкове навантаження свідчить про те, що податки на працю формують в середньому  14,67 %        податкового навантаження та здійснюють найбільший податковий тиск.

Отже,  основний тягар оподаткування припадає на трудові ресурси. Сьогодні перспектив зменшення оподаткування трудових ресурсів, нажаль, немає з огляду на демографічні процеси (старіння нації, еміграція працездатного населення закордон тощо). Уряд зробив певні кроки щодо зменшення навантаження на працю внаслідок збільшення пенсійного віку.

Здійснене дослідження дає змогу стверджувати, що загалом податкове навантаження на економіку України є близьким до оптимального щодо макрорівня, проте,  такий рівень не дає змоги повною мірою здійснювати фінансування бюджетних програм. Динаміка рівня податкового навантаження свідчить, що подальше зростання його є обмеженим, але резерви реформування податкової системи містяться в аналізі податкового навантаження у розрізі об'єктів оподаткування.