Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності

1. Основні принципи вимірювання ефективності інноваційної діяльності.

 

Оцінювання ефективності інвестицій потребує комплексного підходу, що передбачає оцінювання економічних, науково-технічних і соціальних наслідків їх впровадження. Інноваційні зміни є необхідною умовою успішної діяльності підприємства за ринкових умов. Лише висока конкурентоспроможність підприємницьких структур дає змогу зберегти свої позиції чи успішно розвиватися, посісти належне місце у світовому розподілі праці. Від цього виграє і держава – зростає рівень ВВП, вирішуються соціальні програми, підвищується добробут населення. Отже, результати інноваційної діяльності позитивно позначаються на функціонуванні суб’єктів ринку і держави загалом, що свідчить про ефективність інновацій.

Ефективність інновацій – результуюча величина, що визначається здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному (рівні окремих суб’єктів господарювання, які намагаються поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства) рівнях.

Засвідчують ефективність реалізації інновацій не тільки економічні результати. Інновації впливають і на умови праці, зменшують потребу в не - поновлюваних ресурсах, створюють можливості виконання тих робіт, які дотепер були поза межами людських чи технічних можливостей, формують нові напрями науково-технічного розвитку тощо.

Результати інновацій  оцінюють за такими критеріями: актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність. Вона передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються з огляду на встановлені суб’єктом управління науково-технічні, економічні, соціальні та екологічні пріоритети, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.

Значущість. Її визначають з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління, а також з позицій суб’єкта підприємництва.

Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльності суб’єкта господарювання та його оточення. Це передбачає оцінювання науково-технічного, ресурсного, соціального, екологічного ефектів (результатів).

1. Науково-технічне оцінювання. У його процесі визначають:

- якою мірою прийняті  технічні рішення відповідають  сучасним технологічним вимогам в індустріально розвинутих країнах;

- який рівень і масштаб  новизни інноваційного проекту  та його складових; чи ґрунтується він на інтелектуальному продукті, чи на захищеній

патентами інтелектуальній  власності;

- наскільки перспективними  є закладені в проект технології  й технічні засоби;

- на який ринок (зовнішній  чи внутрішній) розрахована нова  продукція.

2. Економічне оцінювання. Воно охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації.

Вихідними даними для їх визначення є:

- ринкова потреба в  інновації (обсяг її продажу  протягом розрахункового періоду);

- прогнозна ціна інновації  (з урахуванням видатків, рівня  інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості);

- величина реальних грошових  потоків (визначається сумою поточних

витрат, інвестицій, виручкою від продажу тощо).

Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання.

Показники економічної ефективності інноваційної діяльності, які використовують в економічних розрахунках, поділяють за:

- місцем одержання: локальні, регіональні, галузеві й загальнодержавні;

- метою визначення: абсолютні  й порівняльні;

- ступенем збільшення: одноразові  й мультиплікаційні;

- часом урахування результатів  і витрат: за розрахунковий період  і за рік.

Локальна ефективність характеризує результати інноваційної діяльності на рівні окремого суб’єкта господарювання, регіональна – суб’єктів господарювання регіону, галузева – галузі.

Загальнодержавна ефективність характеризує сукупну ефективність у всіх сферах виробництва і використання інновації в межах держави. Абсолютна ефективність показує загальний результат, отриманий підприємством від здійснення інноваційних заходів за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність свідчить про результати альтернативних варіантів інноваційних заходів, на основі чого здійснюється вибір кращого.

Одноразова ефективність вказує на загальний початковий результат, отриманий підприємством від здійснення інноваційної діяльності. Мультиплікаційна ефективність характеризує результат інноваційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультиплікація ефекту, тобто процес його помноження. Так, вважається, що найбільший мультиплікаційний ефект мають новації у машинобудівних галузях та будівництві, оскільки вони працюють у тісному зв’язку з багатьма іншими галузями.

Ефективність протягом розрахункового періоду – це результат, отриманий протягом терміну використання інновації. Як правило, він може бути визначений лише приблизно, оскільки на його величину впливають зміни ринкової ситуації, що можуть бути прогнозовані лише з певною імовірністю.

Тому частіше використовують величину ефекту, отриманого протягом року.

Річна ефективність – ефективність, отримана протягом умовного року (як правило, усереднена).

Обирають метод оцінювання ефективності інновацій залежно  від об’єктів, якими можуть виступати різні типи інновацій:

- засоби і знаряддя  праці (нові, реконструйовані, модернізовані);

- предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);

- предмети кінцевого споживання;

- технологічні процеси;

- методи організації виробництва,  праці та управління;

- інноваційний проект.

3. Ресурсне оцінювання. Здійснюють  його з метою визначення впливу інновацій на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важливе у разі використання дефіцитних чи не поновлюваних ресурсів, особливо тих, які імпортують); визначають його показниками підвищення ефективності їх використання (наприклад, підвищення ефективності використання трудових ресурсів – зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів – зростанням фондовіддачі тощо).

4. Соціальне оцінювання. Полягає у визначенні внеску  інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).

5. Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує  вплив інновації на розв’язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території. Здійснюється за такими показниками:

- зниження викидів у  навколишнє середовище;

- забезпечення безвідходності  виробництва шляхом замкнутого технологічного циклу перероблення ресурсів;

- наближення до біосферо  сумісного типу технології (наприклад,  сонячні батареї, біотехнології перероблення відходів тощо).

Отже оцінювання інновації  дає змогу точніше враховувати  усі результати і наслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішення про доцільність її реалізації.

 

2. Основні показники економічної ефективності інноваційних проектів.

 

Інноваційні промислові проекти, як правило, передбачають випуск нової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя потребує ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Переважно реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту. Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

Приймаючи рішення про  реалізацію інноваційного проекту, слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, і очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції. Схему життєвого циклу інноваційного проекту з урахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях зображено на рис. 1.

Рис. 1. Життєвий цикл інноваційного проекту з урахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях

Обчислюючи економічну ефективність, слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання таких принципів:

1. Оцінювання ефективності  використання інвестиційного капіталу здійснюється зіставленням грошового потоку, який формується у процесі реалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій і обумовлена доходність для інвестора, який надав капітал.

2. Інвестований капітал  і грошові потоки, що генеруються  цим капіталом (отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішнього розрахункового періоду, який звичайно визначається роком початку реалізації проекту.

3. Процес дисконтування  капіталовкладень і грошових  потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інноваційних проектів. При встановленні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

4. Основою дисконтування  є поняття часової переваги (зміни  цінності грошей у часі). Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності а часі. Тобто дисконтування – це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воноґрунтується на використанні техніки складних відсотків. Так, інвестований під 10% річних один долар США через рік є еквівалентним 1,1 дол. (1дол. + 10% від 1 дол.), через 2 роки – 1,21 дол. (1 дол. + 10% від 1,1 дол.), через три роки – 1,33 дол. (1 дол. + 10% від 1,21 дол.) і т.д.

Приведення до базисного  періоду витрат і вигод t-го розрахункового періоду проекту здійснюється їх множенням на коефіцієнт дисконтування αt,що визначається для постійної норми дисконту E як

 

 

де t – номер кроку розрахунку.

З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать у майбутньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очікування доходів. Так, при однаковій відсотковій ставці 10% зобов’язання виплатити 1 дол. через рік коштує сьогодні 0,91 дол. (1поділити на 1,1 в степені 1), через два роки – 0,83 дол. (1 поділити на 1,1 в степені 2), через три роки – 0,75 дол. (1 поділити на 1,1 в степені 3), а через десять років – лише 0,39 дол.

Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигод у часі може істотно залежати від норми дисконту. У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається депозитним відсотком за вкладами з урахуванням інфляції і ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою від депозитного відсотка, інвестори надаватимуть перевагу банківським депозитам. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський відсоток (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а також підвищиться банківський відсоток.

Норма дисконту позичкового  капіталу – відповідна відсоткова ставка, що визначається умовами відсоткових виплат і погашення позик.

У разі змішаного капіталу норму дисконту приблизно можна  визначити як середньозважену вартість капіталу (Weighted Average Cost of Capital), розраховану з огляду на структуру капіталу, податкову систему, умови виплат тощо. Отже якщо є n видів капіталу, вартість кожного з яких після сплати податків дорівнює Et, і його частка в загальному капіталі становить At, то норма

дисконту Е приблизно  дорівнює:

. і і Е =ΣЕ × А (1.16)

Методи оцінювання економічної  ефективності передбачають розрахунок інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості; індекс рентабельності інвестицій; внутрішньої норми рентабельності (доходності); терміну окупності; точки беззбитковості проекту.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ). Є інтегральним ефектом. Це різниця доходів і витрат за розрахунковий період (зазвичай прогнозний життєвий цикл проекту), приведених до одного, як правило, початкового року, тобто з урахуванням їх дисконтування:

 

 

де Тр – життєвий цикл проекту;

Дt – доходи на t-й рік;

Bt – інноваційні витрати за t-й рік;