Основні напрямки покращення умов праці

                                                        Зміст

      ВСТУП 

      1.Поняття  умови праці та необхідність їх покращення 

      2. Класифікація чинників що становлять рівень і стан умов праці 

      3. Оцінювання стану умов праці 

      4.Основні  напрямки покращення умов праці 

      ВИСНОВКИ 

      Список  використаних джерел  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Оцінка  стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних  підрозділах базується на аналізі  даних атестації робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також на динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань.

      Оцінка  стану охорони праці та пільги і компенсація кожного робочого місця, а також аналізу записів в журналі трьох-ступеневого контролю охорони праці. Порушеннями правил вважаються: робота без інструктажу або його термін прострочений; робота без засобів захисту, передбачених інструкцією з техніки безпеки; робота на обладнанні, що не пройшло технічного огляду, або його термін прострочений; невідповідність прийомів праці вимогам інструкції з техніки безпеки та ін.

      Ефективність  заходів щодо поліпшення умов і охорони  праці оцінюється, в першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводить до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці  тощо. 
 
 
 
 

1.Поняття умови  праці та необхідність їх покращення

      Умови праці - це сукупність чинників производствен¬ний  середовища, що чинять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються применяе¬мым устаткуванням, технологією, предметами і продуктами тру¬так, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану производствен¬ных приміщень, створюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця.

      Існує і інше визначення поняття "Умови  праці".

Умови праці - це складне об'єктивне громадське явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, технико-организационного і природно-природного характеру і що впливає на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і міру задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і усебічний розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства.

      Це  визначення дає цілісну характеристику умов праці : їх суті як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів віз¬дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни "виробниче середовище" і "умови праці", що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншої - елементи, складають умови праці. До елементів умов праці належать , наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.

      За  даними Мінпраці  і соціального  розвитку, знос основних фондів підприємств  наблизився до 60%, доля використання застарілих технологій і устаткування в окремих  галузях промисловості складає  більше 80%. Незадовільні умови праці частенько є головною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної професійної обумовленої захворюваності. 

      2. Класифікація чинників що становлять  рівень і стан умов праці 

      Чинники, що формують умови праці, можна розділити  на наступні групи:

-санітарно-гігієнічні;

-психофізіологічні; 

-естетичні; 

-соціально-психологічні;

-організаційно-економічні.

      Перелічені  групи чинників умов праці складають  основу виробничої обстановки. Отже, зупинимося детальніше на кожному з них.

      Санітарно-гігієнічні умови формуються під впливом на людину довкілля (шкідливі хімічні речовини, запилена повітря, вібрація, освітлення, рівень шуму, інфразвук, ультразвук, електромагнітне поле, лазерне, ультрафіолетове випромінювання, мікроклімат, мікроорганізми, біологічні чинники). Приведення цих чинників у відповідність з сучасними нормами, нормативами і стандартами є передумовою нормальної  працездатності людини.

      Сприятливі  санітарно-гігієнічні умови праці  сприяють збереженню здоров'я людини і підтримці стійкого рівня його працездатності. Робота по поліпшенню умов праці припускає в першу чергу вдосконалення техніки, технології і фізико-хімічних властивостей сировини, а також подальше вдосконалення виробничих процесів з урахуванням комплексу санітарних норм,стандартів і вимог.

      У поняття метеорологічні умови (мікроклімат) виробничого середовища входять  температура, вологість, рух повітря  і його барометричний тиск. Підвищені  або знижені проти норми температура  і вологість повітря викликають додаткові виробничі витрати енергії людини, знижують продуктивність праці. Систематичні охолодження і прогрівання організму можуть привести до різних захворювань.

      Психофізіологічні умови - величина фізичної, динамічної і статичної навантажень, робоча поза, темп роботи, напруженість уваги, напруженість функцій аналізаторів, монотонність, нервово-емоційна напруга, естетичний (прибирання туалетів, робота з гноєм, екскрементами і так далі) і фізичний дискомфорт (використання індивідуальних засобів защи¬ти, змінність). Обмеження і регламентація фізичних зусиль, оптимальне поєднання фізичної і розумової роботи чинять значний вплив на зниження стомлюваності робітників.

      Естетичні умови (колірне оформлення інтер'єрів приміщеньі робочих місць, озеленення виробничих і побутових приміщень, прилеглих територій, забезпечення спецодягом та ін.). Усі ці чинники чинять дію на працюючого через створення емоційного виробничого фону. Приємно, легше і продуктивно працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, в конструкції якого враховані ергономічні вимоги, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд устаткування, механізмів, інструменту, приміщень, робочого одягу.

      Соціально-психологічні чинники, характеризують взаємини в  трудовому колективі і створюють  у працівників відповідний психологічний настрій. 

3. Оцінювання  стану умов праці

      Важливого значення набуває оцінювання стану  умов праці й визначення ступеня  їх шкідливості та небезпечності. Оцінювання умов і характеру праці на робочих  місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:

   *    контролю умов праці працівників на відповідність санітарним правилам і нормам;

   *    атестації робочих місць за умовами праці;

   *    санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

   *    складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

   *    розслідування випадків професійних захворювань;

   *    розробки рекомендацій по поліпшенню умов праці тощо.

      Результати  зусиль щодо поліпшення умов праці  значно залежать від правильного  аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці.

      Інший підхід припускає класифікацію умов праці за ступенем тяжкості і напруженості на основі фізіологічних і психофізіологічних показників, динаміки працездатності і стомлення, що відбивають в тій  чи іншій мірі реакцію організму  на робоче навантаження і умови праці.

      Важкість  праці - характеристика трудового процесу, що відбиває навантаження на опорно-руховий  апарат і функціональні системи (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

      Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.

      Ступінь важкості праці можна визначити  залежно від реакцій та змін в  організмі людини. Урешті-решт вони служать показником якості самих  умов праці.

      Згідно  з методикою інтегрального бального оцінювання важкості праці розроблена таблиця з критеріями бального оцінювання санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється від одного до шести балів, залежно від його кількісного значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Так, один бал одержують ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі за санітарні норми і гранично допустимі рівні (концентрації), два бали — ті, що відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям).

      Загальне  інтегральне оцінювання важкості праці  визначається за формулою: 

      де  Хопр — величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше  балів;

        — арифметична сума величини  рівнів усіх елементів за винятком  Хопр;

      п — загальна кількість факторів.

      За  інтегрального оцінювання важкості праці враховуються лише ті елементи, які формують певну категорію важкості на даному робочому місці.

      Якщо  питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за восьмигодинну  зміну, оцінювання елемента умов праці  визначається за формулою:

      ,

      де  Хмакс — максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів;

      t — час дії елемента в частках  робочої зміни.

      Нині  спостерігається об’єктивно обґрунтована наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідає шість груп умов праці.

      До  першої категорії важкості відносяться  роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності та продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.

      Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі  концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.

      До  третьої категорії відносяться  роботи, виконані в умовах, за яких у  практично здорових людей виникають  реакції, характерні для граничного стану організму. Спостерігається  деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах).

      До  четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних  та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо наприкінці робочих періодів (зміни, тижня). Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання і т. ін. (сталевари).