Організаційне забезпечення маркетингової діяльності підприємства

 

Мiнiстерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  «Львівська політехніка»

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту 

Кафедра маркетингу і логістики

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни

«Вступ до спеціальності «Маркетинг»»

на тему:

«Організаційне забезпечення маркетингової діяльності підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Економіка України в період адміністративно-командної системи управління: сутність та відмінність від умов ринкового середовища………4

1.1. Адміністративно-командна система управління. Загальна характеристика та відмінності від ринкової економіки………………………………………………..4

1.2. Економіка України у 20-80 рр…………………………………………………6

Розділ 2. Сучасні вимоги щодо професійно-кваліфікаційної характеристики фахівця з маркетингу, його роль у забезпеченні ефективної діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища…………...……………..10

Розділ 3. Організаційно-функціональне забезпечення маркетингової діяльності підприємства ТзОВ «Смарагд»……………………………………...……13

Висновок……………………………………………………………………………18

Список використаної літератури……………………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Виконання курсової роботи з дисципліни «Вступ до спеціальності  «Маркетинг»» допомагає систематизувати та поглибити теоретичні знання студентів стосовно соціально-економічних передумов виникнення маркетингової концепції, правил та загальних підходів діяльності підприємств у ринкових умовах.

Основними завданнями курсової роботи є:

• аналіз шляхів становлення та тенденцій розвитку ринкової економіки в Україні;
• визначення ролі та місця концепції маркетингу в сучасних умовах господарювання;
• окреслення професійних компетенцій, необхідних для спеціаліста з маркетингу на ринку праці;
• проектування організаційного забезпечення маркетингової діяльності підприємства;
• розроблення функціональних засад діяльності маркетолога підприємства із врахуванням таких чинників, як розмір підприємства, його організаційна культура і т.ін.

Метою курсового проекту є аналіз організаційного забезпечення маркетингової діяльності підприємства.

В сьогоднішніх умовах від  підприємств в усіх видах економічної  діяльності вимагається максимальна орієнтація на споживача і ринок. Підприємства стикаються з великою кількістю складних проблем. Вони змушені конкурувати не тільки з підприємствами у своїй країні, а й з іноземними фірмами, від яких частіше надходять більш привабливі пропозиції. Нині кожна країна зацікавлена в тому, щоб її компанії виходили на міжнародний ринок. Кожна фірма повинна використовувати маркетингові технології для визначення своїх можливостей, щоб вибрати саме ті, які дадуть змогу створювати товари з найвищою споживчою цінністю.

Розділ 1. Економіка  України в період адміністративно-командної  системи управління: сутність та відмінності від умов ринкового середовища

1.1. Адміністративно-командна система управління. Загальна характеристика та відмінності від ринкової економіки.

Адміністративно-командна система (АКС) – спосіб економічної організації суспільства, за якого усі питання вирішують державні органи.

Особливостями цієї системи  є те, що ще до початку процесу  виробництва визначається перелік  і обсяги вироблюваних матеріальних і нематеріальних благ та як, ким  і за допомогою яких ресурсів вони будуть вироблятись. Спостерігається надмірна централізація ресурсів, їх розподіл здійснюється не на основі попиту і пропозиції, а з єдиного центра шляхом прикріплення виробників до споживачів, завдяки залежності останніх від перших. Сфера товарно-грошових відносин обмежена, не повністю задовольняються суспільні потреби внаслідок наявності хронічного дефіциту товарів і послуг, слабко поєднуються економічні інтереси учасників виробництва, і як наслідок - їх незацікавленість в інтенсивній праці та низька ефективність виробництва. Також відбувається колективне прийняття господарських рішень за допомогою централізованого планування та централізованого ціноутворення, відсутня конкуренція, адже планом визначаються такі обсяги вироблюваної продукції, які необхідні для задоволення потреб на певному часовому проміжку.

Головні елементи цієї АКС – жорстке директивне планування, контроль держави над економікою, пріоритет адміністративних стимулів виробництва над економічними, монополізм виробників і їх панування над споживачами, переважання державного сектора в народному господарстві.

Адміністративно-командна система  управління вважається неефективною, бо:

• з єдиного центру неможливо збалансувати всі види діяльності;
• відсутня мотивація до праці як окремих працівників, так і трудових колективів в цілому;
• відсутні мотиви до ефективного використання ресурсів тощо.

Окрім недоліків, адміністративно-командній економічній системі притаманний ряд переваг:

• можливість нагромадження значних за обсягом виробничих ресурсів для вирішення тактичних і стратегічних завдань шляхом їх перерозподілу в ті галузі і сфери, які визначені пріоритетними;
• забезпечується повна, хоча не завжди раціональна та ефективна зайнятість населення, що дає змогу уникнути масового та хронічного безробіття, зубожіння людей;
• беруться до уваги такі основні суспільні потреби, як освіта, охорона здоров'я тощо, які задовольняються за рахунок централізованих коштів на певному рівні і доступні усім членам суспільства.

Ринкова економічна система, на відміну від адміністративно-командної, базується на приватній формі  власності.

У ринковій економіці держава  виконує другорядну роль, хоча вона відіграє важливе значення в розвитку національного господарства. Тобто держава виконує лише ті функції, які окремий індивід, без ЇЇ втручання або взагалі, не може здійснити або зробить це економічно неефективно. Зокрема, такими функціями держави є організація громадського порядку, забезпечення національної оборони, організація державної поштової служби, запровадження обов'язкового шкільного навчання, емісія великих банкнот, будівництво деяких громадських споруд та їх утримання в належному стані тощо.

Основними ознаками ринкової економіки є такі:

• приватна власність на виробничі й трудові ресурси;
• необмежена кількість суб'єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок і вихід з нього;
• вільна конкуренція;
• доступність всебічної інформації про ринок для кожного суб'єкта;
• свобода учасників господарської діяльності;
• самостійне встановлення цін на товари та послуги;
• стихійне ринкове регулювання економічних процесів;
• відсутність у кожного із суб'єктів ринкових відносин можливості безпосередньо впливати на рішення, які приймаються іншими суб'єктами.

Отже, ринкова економіка - це економічна система, господарська діяльність якої базується на рівноправності різних форм і масштабів власності та економічної ініціативи, свободі учасників підприємницької діяльності, вільному ціноутворенні та вільній конкуренції.

1.2. Економіка України у 20-80 рр.

Розв’язання Другої світової війни  принесло Україні значні територіальні  зміни. Західноукраїнські землі  були приєднані до Радянської України  і СРСР в цілому.

Відразу ж після приєднання тут  відбулися важливі економічні зміни. Було ліквідовано приватну власність  на основні засоби виробництва, націоналізовано  поміщицькі землі, промислові підприємства, торгівлю і транспорт. На селах здійснювалася  експропріація власності заможного  селянства, якого позбавляли землі, реманенту, худоби. До кінця 1939 р. було конфісковано майже третину всіх сільськогосподарських угідь. Половина цих земель мала послужити основою для створення радгоспів і колгоспів.

Поспіх в одержавленні засобів  виробництва і торгівлі, коли, незважаючи на політичну та економічну недоцільність, було націоналізовано сотні дрібних, фактично ремісничих підприємств, а  також демонтаж розгалуженої системи  західноукраїнської кооперації, надмірне скорочення приватної торговельної мережі, бюрократична неповороткість нових управлінських структур у  сфері виробництва та обслуговування призвели до значних перебоїв у постачанні населення товарами першої необхідності. За порівняно незначний час небачено виросли черги в магазинах, різко стрибнули вгору ринкові ціни, розцвіла спекуляція.

Труднощі в економіці адміністративно-командна система намагалася усунути притаманними їй наказними методами. Так, за найменше порушення – прогул чи  запізнення людина звільнялася з роботи, а нерідко й позбавлялася волі. Іншим указом збільшувався робочий час, заборонявся самовільний вихід робітників і службовців з підприємств та установ. Пізніше випуск неякісної та нестандартної продукції прирівняли до свідомого шкідництва.

У червні 1941 року з початком німецько-радянської війни господарство України було переорієнтовано на потреби оборони. Почалася масова евакуація на Схід заводів, робітників та інженерів. Наприкінці цього ж року харчова норма продовольства в Києві становила лише 30% необхідного мінімуму. Під час війни німці здійснювали пограбування України, вивозячи з неї марганець, руду, вугілля, шкіру, целюлозу, будматеріали, промислове устаткування, культурні цінності, худобу, зерно, м’ясо, олію, масло, цукор, лікарські трави і навіть чорнозем та викопані фруктові дерева.

Відбудова зруйнованого війною господарства відбувалася у надзвичайно складних умовах. За роки війни змінилася  структура економіки. З усього, що було евакуйоване під час війни  з України, поверталася незначна частина. Особливо складним у повоєнний період було становище сільського господарства, яке внаслідок війни та колективної системи господарювання повністю деградувало. Катастрофу сільського господарства України довершила жорстока посуха, яка знищила урожай у південних областях України. Почався голод 1946-1947 рр., який охопив значну територію. Від голодної смерті багатьох східних українців врятувала допомога селян західноукраїнських областей, які не знали посухи і колгоспів.

Після голоду розпочалося повільне піднесення сільського господарства. Проте підхід до розв’язання аграрних проблем залишався старим: форсування виробництва в умовах жорстокої  централізації та регламентації  колгоспного життя. Введено грошові  та натуральні податки, що призвели до знищення домашніх тварин, вирубування садів.

У цілому, до початку 50-х років сільське господарство залишалося збитковим. Післявоєнна відбудова народного господарства здійснювалася шляхом жорстких командно-адміністративних методів управління, ігнорування інтересів простих людей. Традиційне для радянського режиму нехтування випуском товарів широкого вжитку доходило до крайнощів. Характерною рисою повоєнної відбудови було й те, що економічний розвиток здійснювався переважно на екстенсивній основі.

Після смерті Сталіна було зроблено спроби переглянути деякі аспекти  економічної політики, не зачіпаючи  при цьому основ тоталітарного  суспільства. Значну увагу було приділено  реорганізації управління промисловістю. У 1957 р. Хрущов замість старої міністерсько-вертикальної системи ввів нову територіально-горизонтальну систему управління, засновану на раднаргоспах. Він продовжував здійснювати загальне керівництво, планування та координацію у всесоюзному масштабі. Внаслідок цього прискорився процес технічної реконструкції багатьох підприємств, почалося виробництво багатьох типів нових машин, агрегатів, приладів. Проте кардинальних змін у розвитку економіки не відбулося. Причини невдачі економічних реформ 50-60-х років лежать в основі тоталітарно-керованої економіки, якою й була радянська економіка. Економічне реформування не могло принести успіху без істотних політичних змін, демократизації і без реального суверенітету республік.

Протягом 70-х років в Україні, скутій ланцюгами командно-адміністра-тивної системи, відбувалося уповільнення економічного розвитку, яке перетво-рилося на цілковитий занепад на початку 80-х  років. Замість впровадження нових технологій, інтенсифікації використання трудових ресурсів, яких вже не вистачало, переорієнтації  структури виробництва на високотехнологічні цикли тощо, розвиток промисловості відбувався шляхом надмірних витрат, нарощування паливно-енергетичної та хімічної бази, форсованого залучення до виробництва нових природних ресурсів. Це давало короткочасний ефект, але кінцеві результати були низькими, фондовіддачі падала, якість продукції не відповідала сучасним вимогам. Знову не вистачало товарів широкого вжитку.

Отже, криза, що охопила економіку  України, була результатом т. зв. «соціалістичних методів господарювання». Економічна система, заснована на суцільному одержавленні засобів виробництва, над централізації, силі наказу та інструкції зверху, не могла забезпечити заінтересованості людей у наслідках своєї праці, обмеживши особисте споживання до мізерного рівня.