Нормативна база планування в сучасних умовах

Нормування засобів праці

При нормуванні засобів праці  розробляються і норми потреб в устаткуванні, його використання, ремонту.

Норми потреби підприємства в устаткуванні розробляються для  обладнання основного виробництва, обладнання загального призначення  і допоміжно-обслуговуючих виробництв.

Норми потреби в устаткуванні основного виробництва – це кількість  устаткування певного виду, яке потрібне в умовах, що відповідають плановому  рівню технології й організації  виробництва продукції (роботи) устаткування певного виду для випуску протягом планового періоду одиниці продукції (роботи) установленої якості, обсягів, які передбачені планом виробництва.

Норми потреби в устаткуванні загального призначення і допоміжно-обслуговуючих виробництв – це кількість певних видів машин, верстатів, агрегатів і т. д., що приходяться на певну суму (грн.) вартості промислово-виробничих фондів.

Нормування кількості  устаткування і його використання ведеться за групами устаткування. Для цього  розробляються нормативи обслуговування, режимів робіт, ремонту. На підставі зазначених нормативів визначаються виробничі  потужності підрозділів і підприємства в цілому.

 Основні ремонтно-експлуатаційні норми такі:

• тривалість міжремонтних періодів чи обсяги робіт, які виконуються між ремонтами;
• норми простою устаткування в ремонті;
• структура ремонтних циклів;
• вартість ремонтної одиниці;
• трудомісткість ремонту (умовної чи фізичної одиниці);
• витрати матеріалів на ремонтні роботи і т.д.

Фінансові нормативи –  це розрахунки підприємства з бюджетом, банками й іншими підприємствами й організаціями. Вони поділяються  на наступні види:

Взаємовідносини з бюджетом:

а) нормативи відрахувань  до бюджету, що включаються в ціну продукції, яка реалізується: податок на додану вартість, акцизний збір, мито і збори.

б) нормативи відрахування до бюджету, що нараховуються на фонд заробітної плати: відрахування до Пенсійного фонду, відрахування у фонди соціального страхування.

в) нормативи відрахування до бюджету, що вираховуються з виплаченої заробітної плати: прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

г) нормативи відрахувань  у бюджет із прибутку: податок на прибуток.

д) місцеві податки і  збори, що включаються в собівартість продукції.

Взаємовідносини з банками: процент за банківський кредит, процент на депозитний вклад у банк.

 

Календарно-планові нормативи

Календарно-планові нормативи  застосовуються при оперативно-виробничому  плануванні на підприємстві.

Залежно від виробництва  й методів його організації вони поділяються на такі види:

• величина партій запуску – випуску деталей, виробів у багатосерійному та серійному виробництві;
• періодичність повторення партії деталей, виробів у багатосерійному та серійному виробництві;
• тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей, виробів у багатосерійному і серійному виробництві;
• такт потокової лінії в масовому виробництві;
• тривалість виробничого циклу виготовлення виробів в одиничному та дрібносерійному виробництві;
• матеріали в незавершеному виробництві в одиничному і дрібносерійному виробництві;
• запаси деталей, виробів у масовому та багатосерійному виробництві;
• календарні випередження по технологічних переділах в одиничному і дрібносерійному виробництві.

 

 

 

 

 

 

 

 

3. РОЗРОБКА МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ПЛАНУВАННЯ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Фундаментом кожної системи  планування є нормативна база. Її формування пов’язане з такими проблемами: Немає чіткого, однозначного визначення поняття “нормативна база”. Під  терміном “виробниче планування”  розуміють велику кількість різних видів діяльності, що виконуються  з різними інтервалами часу і  з використанням інформації з  різних джерел та з різним ступенем деталізації. В алгоритмах планування використовуються різноманітні класи  математичних моделей та методів.

Розглянемо спрощену модель розвитку підприємства.

1. Система норм та нормативів  підприємства повинна змінюватися  залежно від ринкової ситуації  та передбачуваних темпах розвитку  підприємства. Тому, щоб перейти  до формування системи норм  та нормативів, ми повинні обґрунтувати  темпи росту обсягів виробництва  підприємства. Залежно від темпів  росту на окремому відтинку  часу повинна змінюватися вихідна  нормативна база.

2. Будемо вважати, що  підприємство здійснює збут продукції  за встановленими цінами без  будь-яких змін у ціновій політиці  і якості продукції, тобто скільки  зробили − стільки й продали. 3. Виробничі фонди підприємства подано певною кількістю комплектів устаткування з однаковою продуктивністю (П). Тоді, якщо ми приймемо сукупну продуктивність за Q0 , то

 

де а0 – кількість комплектів устаткування.

Четвертим обмеженням нашої  моделі буде таке: допустимо, що співвідношення постійної і змінної частин у  капіталі буде незмінним. Тобто, якщо через К0 позначимо капітал, то

 

де FC0 – постійна частина  капіталу ,

а VC0 – змінна частина  капіталу.

5. Далі ми приймаємо  таку модель росту продуктивності: підприємство послідовно збільшує  сукупну продуктивність на кожному  етапі на продуктивність одного  комплекту устаткування (П). Тобто  ми розглядаємо підвищення продуктивності  за екстенсивним шляхом .

6. Після запроваджень  всіх обмежень можна переходити  до дослідження моделі, у ході  якого ми виявимо залежності  між параметрами моделі й відстежимо  деякі негативні тенденції, що  в свою чергу вкаже нам напрямок  регулювання параметрів моделі  для позитивного розвитку підприємства, тобто допоможе нам установити  деякі економічні нормативи росту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Без планування неможлива  ефективна економічна діяльність будь-якого  підприємства, і тому в останні  роки в нашій країні почалося активне  дослідження з цієї галузі. Було усвідомлено всю важливість економічного планування як основи успішної діяльності підприємства, як основи його розвитку. Основою будь-якого планування на промисловому підприємстві є нормативна база.

Зниження рівня планової роботи в умовах перехідного періоду  позначилося і на зменшенні уваги  до створення нормативної бази. Деякою мірою це пов’язане з тим, що створюється  думка, що швидке зростання і успіх  фірми пов’язані не з формальним плануванням, а швидше є наслідком  підприємницького таланту, енергійного  і рішучого керівництва фірмою. Природно, роль підприємця, тим більше підприємця-новатора, в успіху фірми важко переоцінити. Для закріплення досягнутого  успіху і забезпечення стабільної роботи фірми необхідні поєднання інтуїтивного і формального планування, а основою  науково обґрунтованого планування є нормативна база.

Що стосується сучасного  розвитку нормативної бази, можна  зазначити, що традиційні вітчизняні методи виробничого планування підтвердили свою життєздатність і продовжують застосовуватися. Їх застосування допускає поступову модернізацію системи. На зміну традиційним методам планування повинні прийти нові системи. Системи, що мають базуватися на методах розробки нормативної бази планування, а саме методах, що будуть створювати ефективний процес планування не лише у відокремленій галузі чи на підприємстві, а й на всіх видах промислових підприємств. Тобто локальні системи повинні бути замінені на єдину. Для цього буде розроблено систему нормативів діяльності промислового підприємства, які будуть цілком застосовні до діяльності реально існуючих підприємств.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Шаталов Д.В. Нормативна база планування та розробка методики її формування на промисловому підприємстві, УДК 65.01.
2. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства// О.О. Орлов/ Підручник. — К.: Скарби, 2002. — 336 с.
3. Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства// Г.М. Тарасюк, Л.І. Шваб/ Навч. посіб. 2-е вид. - К. Каравела, 2005. 312 с.
4. Древаль О.Ю. Планування діяльності підприємства// О.Ю.Древаль// – Навч. посіб. − Вид-во СумДУ, 2008. – 146 с.