Криві байдужості та бюджетні обмеження споживачів

Кременчуцький льотний коледж Національного  авіаційного університету

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни : Маркетинг

На тему : « Криві байдужості та бюджетні обмеження споживачів »

 

 

 

 

 

 

 

 

 Виконала : студентка  групи ООТ-31,                         Тіхомірова Л.Р.

Перевірив викладач :Цимбалістова О.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

Кременчук

2013р.

План

 

1. Поведінка покупців.
2. Крива байдужості.
3. Бюджетні лінії.
4. Рівновага споживача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для розуміння поведінки  споживача в ринковому середовищі необхідне знання закономірностей самого процесу споживання.

Одним з положень, на якому  базується теорія "споживчої поведінки", є раціональна поведінка покупців, тобто такі їх дії, коли купують певний набір товарів чи послуг за умови, що ці набори принесуть їм найбільше  задоволення порівняно з іншими наборами за певних обмежень на дохід і ціни. Наприклад, споживач, купуючи те чи інше благо, витрачає різні суми грошей, оскільки у кожного блага своя ринкова ціна.

При фіксованому особистому бюджеті й незмінних поточних цінах на товари споживач керується правилом здорового глузду: при граничній корисності будь-якого товару він намагається максимізувати сумарний споживчий ефект від усіх зроблених покупок.

Правило максималізації споживчого ефекту досягається за умови, коли рівна гранична корисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат. У разі, коли певні товари мають порівняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, споживач збільшуватиме їх закупівлю, намагаючись за рахунок таких дій максимізувати сумарний споживчий ефект.

Водночас зменшуватиметься купівля товарів з нижчою граничною  корисністю на таку саму одиницю грошових витрат.

Якщо поділити граничну корисність товару на його ринкову ціну, то одержимо зважену граничну корисність. Остання  грошова одиниця, витрачена, наприклад, на хліб, має становити ту саму корисність, що й остання грошова одиниця, витрачена на інші блага, наприклад, овочі. Закономірно виникає питання, що вважати вимірником, тобто у яких одиницях оцінювати граничну корисність благ.

Вперше термін "крива байдужості" запровадив та визначив англійський економіст Ф. Еджоурт у кінці XIX ст. Метод дослідження попиту окремого споживача з допомогою кривої байдужості вперше застосував італійський вчений В. Парето на початку XX ст. Згодом, у 1939 році цей метод доповнив англійський економіст Дж. Хіксом. В основі методу лежить геометричне сумісництво двох типів кривих — так званої бюджетної лінії і кривих байдужості. Перша з них показує зміни щодо цін товарів, що призводить до зміни нахилу бюджетної лінії.

Бюджетні лінії дають  відповідь на питання: що можуть дозволити  собі споживачі, маючи той чи інший  рівень доходу, з урахуванням рівня  цін на товари. Проте, вивчаючи попит  будь-яких споживачів, ми маємо враховувати  не тільки те, що вони можуть купити, а й те, що вони бажають придбати. Бажання придбати ту чи іншу кількість товарів відображає перевагу споживача, яку може бути досліджено з допомогою кривих байдужості.

 Характеристика кривої  байдужості відображає особливості  поведінки споживача, який вирішує проблему альтернативного вибору. Дія споживача існує не одна, є кілька комбінацій різних економічних благ, які дають одне й те саме задоволення споживчих бажань. Споживач купує для своїх потреб у різних пропорціях і комбінаціях споживчі блага.

Кожна крива байдужості відтворює певний набір товарів, які мають однакову корисність. Тому споживачеві наче байдуже, який з  варіантів набору вибрати. Наприклад, є 4 варіанти, що складаються з двох груп товарів — одягу і продуктів  харчування.

Оцінки споживача щодо цих груп товарів суб'єктивні. Менша кількість одного продукту цілком компенсується більшою кількістю іншого, в результаті споживчий ефект кожного варіанта набору продуктів практично однаковий. Як видно з таблиці, всі чотири варіанти набору товарів практично однакові, а тому характеризуються як набори байдужості, від яких споживач дістає однаковий рівень задоволення.

Споживчі ціни та грошові  доходи обмежують набір економічних  благ, а разом з тим і життєвий рівень, пов'язуючи їх з особистим  бюджетом. Усякі зміни величини грошових доходів споживача зумовлюють відповідну зміну бюджетних обмежень, а, отже, платоспроможність покупців і, природно, попит на економічні блага. Якщо за інших рівних умов зростають грошові доходи, то пропорційно зростає і купівельна спроможність споживача, її збільшення може відбуватися і в тому разі, якщо грошові доходи не змінилися, але знизилися споживчі ціни.

Такі коливання приводять  до стану рівноваги, який досягається  у певній точці на кривій байдужості. Звичайно будь-яка точка, виявилася б найбільш бажаною, але рівень доходу може зробити її неможливою.

Рівновага споживача  настає, коли у нього немає стимулів змінити споживчій набір продуктів. Це означає, що в даному разі досягається  максимально можливий результат, тобто  максимальна корисність, що якнайбільше задовольняє потребу. У точці рівноваги нахил лінії бюджетних можливостей, що визначаються співвідношенням цін товарів, збігаються з нахилом кривої байдужості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури

 

1. Заяць Т.А., Тарлопов 1,0., Пилипенко О.О. Управління маркетингом
2. Ілляшенко СМ., Баскакова М.Ю. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.
3. Карпов В.А., Кучеренко В.Р. Маркетинг: прогнозування конюнктури ринку: Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів.