Конъюнктура рыгка

КОН'ЮНКТУРА РИНКУ

рос. коньюнктура рынка

(латин. conjunctura, від conjungo — поєдную, з'єдную, conjuncte-разом, нероздільно) — сукупність конкретних умов суспільно-економічного, соціального, політичного характеру, що діють у певний час і суттєво впливають або можуть впливати на співвідношення попиту і пропозиції у процесі руху товарів зі сфери виробництва у сферу торгівлі і сферу споживання. На стан К.р. впливають такі фактори: розвиток продуктивних сил, рівень товарного виробництва та обсяги експортно-імпортних операцій, умови формування попиту населення, його обсяги, структура, якість і динаміка, матеріальна база і якість торговельного обслуговування населення, рівень цін, стан соціального забезпечення населення і його доходи, рівень культури, освіченості і духовності населення тощо. К.р. може бути сприятлива, коли ринок збалансований, і несприятлива — за умов розбалансованості ринку.

 

 

Зміст

Стор.

1. Фактори і умови формування  та розвитку кон’юнктури світових  ринків. …………………………………………………………………………………………………  3

2. Охарактеризуйте кон’юнктуру  світового ринку послуг. ……………… 9

Література …………………………………………………………………………………………. 14

1. Фактори і умови формування  та розвитку кон’юнктури світових  ринків.

Термін “кон’юнктура” походить від латинського слова “conjungo”, що означає “з’єдную”, “зв’язую”. Поняття “кон’юнктура товарного ринку” та “загальногосподарська кон’юнктура” найчастіше використовують, коли йдеться про характеристику конкретної ситуації, що склалася на даний момент або за певний проміжок часу на товарному ринку або в народному господарстві країни.

Характеристика ринкової ситуації включає, як правило, таке: ступінь  збалансованості ринку (співвідношення попиту і пропозиції), що сформувалася, намітилась або змінилась; тенденції  його розвитку; силу й розмах конкурентної боротьби; рівень усталеності або  змінюваності його основних параметрів; масштаби ринкових операцій і ступінь ділової активності; рівень комерційного ризику; положення ринку у визначеній точці економічного або сезонного циклу.

Кон’юнктура ринку характеризується трьома найважливішими принципово відмінними рисами:

варіабельністю;

циклічністю;

динамічністю.

Вивчення кон’юнктури  ринку може бути як загальним, інтегрованим, так і спеціальним, тобто диференційованим за конкретними ринками. Розрізняють кон’юнктуру ринку товарів і послуг у світових масштабах, у масштабах країни й окремих регіонів.

Дослідження кон’юнктури  світових товарних ринків включає всебічний  аналіз різноманітних факторів, які  впливають на стан і розвиток світових товарних ринків. Для кількісної оцінки змін та визначення тенденцій у розвитку кон’юнктури під впливом цих факторів використовується відповідна система показників кон’юнктури. Дослідження умов виробництва і споживання товару, змін попиту і пропозиції відбувається у певній послідовності з використанням відповідних прийомів і правил.

Кон’юнктура світового господарства або окремої галузі та товарного ринку в кожний конкретний момент часу визначається великою кількістю сукупності факторів, причин і умов розвитку господарства.

 Розвиток кон’юнктури  визначається впливом:

економічних;

політичних;

військових;

науково-технічних;

природнокліматичних;

психологічних (чуток, паніки, очікувань) та інших факторів. 
Уся сукупність кон’юнктуроутворюючих факторів структурується на:

а) постійно діючі та тимчасові, випадкові, стихійні;

б) фактори стимулюючі та фактори, які стримують розвиток економіки;

в) фактори циклічні та нециклічні.

На нашу думку, важливе  значення для з’ясування стану та перспектив розвитку кон’юнктури має аналіз циклічних та нециклічних факторів, тому зупинимось на них детальніше.

Ринкові цикли можуть мати різну протяжність і послідовність. У межах одного циклу звичайно простежуються сезонні зміни, інтенсивність яких оцінюється коефіцієнтами варіації. Характер і сила ринкових циклів розрізняються для окремих товарів і по-різному виявляються у різних кліматичних і економічних зонах.

До циклічних факторів належать усі процеси та причини, які складають основу механізму циклу відтворення. Ці фактори постійно діючі. До них належать:

процес оновлення основного  капіталу;

попит на товари широкого вжитку (стан сфери обігу);

активність розвитку грошово-кредитної  сфери.

У процесі дослідження  потрібно встановити активність та характер ДІЇ циклічних факторів, здійснити визначення на основі наявних оцінок і результатів аналізу фази циклу, в якій знаходиться економіка у даний конкретний момент часу, визначити строки переходу циклу в наступну фазу.

Група нециклічних факторів структурується на дві підгрупи: сукупність постійно діючих (НТП, рівень монополізації, державне регулювання, інфляція) та тимчасово діючих (сезонність, соціальні та політичні кризи, стихійні лиха) факторів.

Розглянемо напрями та характер впливу цих факторів більш  детально.

Науково-технічний прогрес (НТП) спричиняє якісний кидок  у розвитку продуктивних сил, що:

а) прискорює процес оновлення  основного капіталу в традицій 
них галузях економіки. Внаслідок цього підвищеною увагою на ринку користуються засоби праці, які характеризуються енерго- та матеріалозберігаючим ефектом, малим терміном окупності;

б) стимулює бурхливий розвиток нових галузей промисловості 
(аерокосмічної, лазерної, біотехнічної тощо). Ці галузі на ринку пред’являють зростаючий попит на різні засоби виробництва.

Відмітимо, що на кон’юнктуру  товарних ринків НТП впливає по-різному:

на ринках нових, прогресивних виробів спостерігається випереджаюче (порівняно з ринками традиційних  товарів) перевищення попиту над пропозицією;

кон’юнктура ринку морально застарілих товарів, навпаки, суттєво  погіршується.

Рівень монополізації, концентрації та конкуренції виробництва впливає  на стан кон’юнктури товарних ринків прямо та опосередковано:

прямо – через пряме  регулювання виробництва та цін  монополіями внаслідок недостатньої конкуренції;

опосередковано – шляхом зв’язків монополістів зі своїми зарубіжними  філіями. Адже, як правило, монопольне становище на ринку мають великі компанії, часто транснаціональні (ТНК). А всередині кожної ТНК існує  особливий, штучно створений ринок  – внутрішньокорпораційний. Штучно сформовані пропорції цін, обсягів попи 
ту, які встановлюються у взаємній торгівлі між філіями однієї корпорації, впливають на відповідні пропорції у національних масштабах Кон’юнктура світових ринків знаходиться під впливом цих особливим внутрішньофірмових ринків.

Держави внаслідок використання більшою чи меншою мірою нижченаведених інструментів регулювання економічних  процесів спроможні сприяти зниженню витрат виробництва приватних підприємств, що, у свою чергу, підвищує їх конкурентоспроможність на світових товарних ринках:

шляхом прямого чи опосередкованого регулювання цін внутрішнього ринку;

або шляхом бюджетного субсидування експорту та імпорту (пряме субсидування експорту; зниження або відміна тарифів  на певні види імпорту).

Найбільш розповсюджений перший вид регулювання, тобто підтримка державою певного гарантованого рівня цін. Це може бути, наприклад, зниження цін на продукцію і послуги державних підприємств, які обслуговують приватні підприємства. Крім того, таке регулювання може здійснюватись шляхом надання виробникам субсидій з бюджету у випадку зниження ринкових цін нижче гарантованого мінімуму. Наприклад, спеціальна урядова корпорація з гарантування цін у США приймає в заставу у фермерів сільськогосподарську продукцію. Якщо в період дії застави (зазвичай до 12 місяців) ціни на ринку перевищать рівень застави, фермер може викупити свій товар і продати його на ринку. Якщо ж ринкові ціни нижчі від заставних ставок, товар не викуповується і переходить у власність корпорації.

Вплив держави на ціни промислових  виробів здійснюється і опосередковано за допомогою таких заходів, як:

фінансування науково-дослідних  робіт;

бюджетне фінансування експорту;

протекціоністська митна  політика.

Інфляція суперечливо  впливає на кон’юнктуру товарних ринків: напрями впливу і ступінь  впливу залежать від темпів інфляції.

Інфляція, яка розвивається відносно невисокими темпами, так звана  “повзуча” (2-4 % на рік), стимулює попит, у результаті чого кон’юнктура одержує стимули для пожвавлення (ефект “втечі від грошей”, прагнення перевести їх у товарну форму). Логіка дуже проста: якщо не придбати ці матеріали сьогодні, завтра за них потрібно буде заплатити більше. Така політика носить назву “інфляційна психологія”. Тобто інфляція певною мірою стимулює економічне зростання.

Але коли темпи інфляції перевищують 10 %, інфляція перетворюється на фактор загрози для економіки. Зниження купівельної спроможності населення підриває попит, порушується функціонування кредитної системи.

Сезонність періодично впливає  на кон’юнктуру багатьох товарних ринків: на ринки продуктів сільського господарства, рибальства, лісового господарства, на ринки товарів деяких сезонних галузей промисловості – цукрової, консервної, будівельної, виноробної. Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції буде більшою після збирання врожаю; обсяг будівельних робіт розширюється у літні місяці і скорочується в зимові тощо.

На деякі галузі економіки  сезонність впливає опосередковано – через зв’язок із сезонними  галузями сільського господарства і  промисловості або у зв’язку з сезонністю споживання даного товару. Так, під впливом сезонності виробництва багатьох видів сільгосппродукції відбуваються різні коливання вантажообігу залізниць (збільшуються у період збирання врожаю і скорочуються в зимові місяці). Сезонність у виробництві автомобілів є наслідком сезонності попиту. Найбільший попит на автомобілі спостерігається у весняно-літні місяці (у країнах з континентальним кліматом). У США, наприклад, на березень-сер-пень припадає 2/3 продажі всіх автомобілів за рік. Відповідно найбільший попит на пальне також припадає на літні місяці.

Сезонним характером робіт  у сільському господарстві також  пояснюється періодичне підвищення і зниження попиту на ринку сільськогосподарських машин.

Прикладом сезонних коливань може бути також збільшення обороту роздрібної торгівлі у святкові дні.

Такі сезонні коливання  не можуть суттєво і на довгий період змінити динаміку розвитку, вони дають лише тимчасові відхилення, приблизно однакові з року в рік.