Кондитерська промисловість України та її особливості

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Вінницький державний  педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

 

 

Природничо-географічний факультет

Кафедра географії

 

 

 

 

Індивідуальна науково-дослідна робота на тему:

“Кондитерська промисловість України та її особливості”

 

 

 

Виконала студентка

3 курсу групи «А»

Погребняк Анна

 

 

 

Перевірив: Кирилюк Л.М.

 

 

 

 

 

Вінниця 2012

ПЛАН

Вступ

Постановка проблеми

Аналіз проблеми

Пропозиції до розв’язання проблеми

Обгрунтування пропозицій та вибір альтернатив

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

Необхідні ресурси та умови

Висновки

Список використаної літератури.

 

 

Вступ

 

Ринок продуктів харчування відрізняється від інших ринків найбільшою стабільністю попиту, а також тим, що споживачами його товару є всі без винятку мешканці країни. Проте криза, спричинена розвалом соціалістичної системи, торкнулася і цієї галузі. Нещодавно ринок продуктів харчування переживав не найкращі часи, що було пов’язано не лише зі зниженням купівельної спроможності населення, але й із невисокою якістю та недостатнім асортиментом вітчизняної продукції. Зараз, з пожвавленням

економічної активності в  цілому, ситуація дещо покращилася: збільшуються

обсяги виробництва товарів  харчування, витісняються з внутрішніх ринків

імпортери, підвищуються доходи населення, а отже, і купівельна спроможність. Однак багато локальних проблем галузей сфери харчування все ще потребують вирішення. Кондитерська галузь не є винятком. Незважаючи на те, що вона є однією з найперспективніших галузей, держава не приділяє потрібної уваги її розвитку. Більш того, намагається за рахунок кондитерської галузі покращити справи в цукровій галузі, яка опинилася зараз в дуже скрутному становищі. Отже, держава, сама того не бажаючи, намагається допомогти одній галузі, заважаючи тим самим іншій. Ця, а також кілька інших проблем перешкоджають подальшому розвитку кондитерської промисловості, ставлячи під загрозу вихід продукції українських кондитерів на світовий ринок.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Незважаючи на те, що останнім часом збільшення обсягів виробництва

кондитерської продукції  відбувалося швидкими темпами, проблем в кондитерській галузі зараз, можливо, навіть більше, ніж це було у часи занепаду цієї галузі (1990-1996 р.р.)

Актуальні на сьогоднішній день проблеми кондитерської галузі можна

поділити на чотири групи:

Фінансові проблеми.

Проблеми, пов'язані з  внутрішньою політикою держави: зростання цін на цукор як наслідок спроби держави допомогти цукровій промисловості вийти з кризового стану. Проблеми, пов'язані з російським ринком збуту: обкладення товару ввізним митом у розмірі 21% на 1 кг та введення ПДВ 20% на українську кондитерську продукцію.

Проблеми, пов'язані з  пакуванням кондитерської продукції.

Розглянемо вищенаведені проблеми детальніше у наступному розділі.

 

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

Починаючи з 1990 року, обсяги виробництва кондитерських виробів  в

Україні постійно знижувалися, що було викликано низькою купівельною

спроможністю населення. Проте досягнувши свого мінімального значення у 1996 році (283 тис. тон), вже у 1997 році обсяг виробництва, вперше за останні роки, збільшився, склавши 322 тис. тон. Пояснюється це тим, що підприємства кондитерської галузі значно покращили свою матеріально-технічну базу і розпочали боротьбу в конкурентному середовищі.

Провідні підприємства кондитерської  галузі можна поділити на три групи: За рахунок іноземних інвесторів: ОАО “Крафт Фудз Украина” (м. Тростянець Сумської обл.) та “Львівська кондитерна фабрика “Світоч” (м. Львів). За рахунок українських інвесторів: кондитерська компанія “А.В.К.” (дві фабрики в Донецьку та по одній в Луганську та Мукачево), концерн

“Укрпромінвест” (Вінницька, Кременчуцька, Київська та Маріупольська

кондитерські фабрики). За рахунок власних коштів: ЗАТ “Одеса”, АТЗТ “Дніпропетровська кондитерська фабрика”, АТЗТ “Харківська бісквітна фабрика” та інші. Перше місце за випуском кондитерських виробів посідає “Укрпромінвест” (25-30% від загального обсягу), за ним ідуть “АВК” (12-14%) та “Світоч” (7-8%).

Великі компанії не відчувають значної нестачі коштів: вони постійно

запроваджують ексклюзивні  продуктові лінії, будують нові фабрики,

закуповують найсучасніше закордонне обладнання. Насамперед, цьому сприяє конкуренція у кондитерській галузі, яка останнім часом стає все більш жорсткою.

Проте не слід забувати і  про невеликі кондитерські підприємства, яких на Україні зараз налічується близько однієї тисячі, з них 28 спеціалізованих кондитерських фабрик. І хоча такі невеликі фірми виробляють біля 40% від загального обсягу кондитерської продукції, більшість з них потребує заміни застарілого обладнання та впровадження нових технологій, - і все це за значної нестачі коштів. Втім, є ще цілий ряд проблем, які є спільними як для великих кондитерських компаній, так і для дрібних виробників. Насамперед це проблеми з сировиною, зокрема цукром. Згідно постанови Кабінету

Міністрів України №201 “Деякі питання державного регулювання  виробництва та реалізації цукру з буряка врожаю 2001 року” від 1.03.2001, виробники змушені закупати цукор за ціною 2,37 грн. за 1 кг. І це при тому, що на початку року 1 кг цукру коштував 2 грн. Враховуючи той факт, що деякі відносно дешеві види продукції потребують досить великих витрат цукру (наприклад, у складі карамелі вміст цукру становить 60-70%), неважко

передбачити, що виробництво  цих продуктів зменшиться, а витрати  на нього

зростуть.

Іншою проблемою є напружені  відносини з Росією. Глобальний наступ

української кондитерської  продукції на російські ринки  розпочався у 1999

році, а вже у 2000 році експорт  збільшився на 65% порівняно з попереднім

роком і становив 135,7 тис. тон продукції на суму $89,2 млн. За деякими підрахунками, частка української карамелі становила близько 40% російського ринку. А оскільки раніше українська кондитерська продукція

не обкладалася митними  зборами та ПДВ, то вартість її була нижчою на

30-40% від вартості російської  продукції. 

Отже, врахувавши побажання  вітчизняних виробників, уряд Росії  ввів з 18 травня 2001 року спеціальний митний збір у розмірі 21% за 1 кг. Незважаючи на те, що мито було введене на 180 днів, скоріш за все, така

ситуація збережеться  на невизначений термін. Крім того, з  виробів, що

перетинають російсько-український  кордон, з липня поточного року почали

стягувати ПДВ (20%).

Такі рішучі заходи з боку Росії негативно вплинули на обсяги виробництва українських підприємств, особливо тих, що активно експортували продукцію: ДП “Укрпромінвест-кондитер”, “А.В.К”, Харківська бісквітна та Дніпропетровська кондитерська фабрики. Починаючи вже з червня поточного року, обсяги експорту українських

кондитерських виробів почали різко скорочуватися. Зокрема, якщо у травні

було експортовано 8,5 тис. т. солодощів на суму $6,2 млн., то вже  у липні відповідні показники склали 7,4 тис. т. та $4,7 млн.

Зараз практично всі виробники  кондитерських виробів шукають  нові ринки збуту у Європі, Середній Азії та на Ближньому Сході. Проте вони

усвідомлюють, що Росія є  найкрупнішим імпортером української  продукції,

а тому втрачати цей ринок  не можна. Більшість підприємств  готові

функціонувати навіть з мінімальною  рентабельністю, аби лише не втратити

сусідній ринок збуту.

Крім того, є ще одна проблема, пов’язана з Росією. Зараз там  діє закон

про інтелектуальну власність, а отже, всі відомі назви кондитерських

виробів, зокрема цукерок, які виробляли ще з радянських часів, стали

власністю виключно Росії. Тому вже влітку 2001 року українські кондитери

були змушені перейменовувати  продукцію, втрачаючи на цьому значні кошти.

Ще одне коло проблем стосується упаковки. До недавнього часу

підприємств-виробників пакувальної  продукції на Україні взагалі  не було.

Проте за останні роки ця галузь почала розвиватися, але ще й  досі вітчизняні пакувальні матеріали поступаються закордонним, а деяких видів такої продукції немає взагалі.

Всі вищезазначені проблеми призвели до зупинення зростання  обсягів

кондитерської продукції.

         Виробництво кондитерської продукції в Україні, тис.т.

Роки	Обсяг виробництва	Відхилення (+.-)
		Абсолютне	Відносне, %
2000	667,0	-	-
2001	732,0	65,0	9,7
2002	765,0	33,0	4,5
2003	900,0	135,0	17,6
2004	968,0	68,0	7,5
2005	1032,0	64,0	6,6
2006	1005,9	-26,1	-2,5
2007	1074,8	68,9	6,8
2008	1082,9	41,0	0,7
2009	947,2	-135,7	-12,5
2010	966,2	19,0	2,0

 

З даної таблиці слідує, що в період з 2000 - 2008 роки спостерігалось стабільне зростання об’ємів  виробництва, обсяги виробництва становили, тис. т: у 2000 р. – 667,0 , у 2008 р. – 1082,9 . Порівнюючи значення показника дістаємо темпи  зростання виробництва: 1082,9 : 667,0 = 1.623 . До 2008 кризового року розвиток кондитерської промисловості забезпечувався завдяки впровадженню нових технологій, нового технологічного обладнання, автоматизації виробництва, прогресивних методів управління.

До світової економічної  кризи виробництво кондитерської  продукції в Україні здійснювали 28 спеціалізованих підприємств, питома вага яких складала приблизно 60%, і біля 800 малих і середніх підприємств  місцевої харчової промисловості (38,3 %). Лідерами у виробництві були: ДП „Кондитерська корпорація „Рошен” (21,7%),  ЗАТ „АВК” (11,0 %), ЗАТ „ВО КОНТІ” (13,9 %), корпорація „Бісквіт-шоколад” (5,5 %), ЗАТ “Житомирські ласощі” (5,0%), ВАТ „Полтавакондитер” (4,6 %).

 

ПРОПОЗИЦІЇ ДО РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

Відповідно до виділених  в одному з попередніх розділів чотирьох груп

проблем, можна запропонувати  чотири шляхи їх розв'язання.

Насамперед, необхідно вирішити фінансове питання. Розв'язати йю проблему можна двома шляхами:

а) через залучення інвесторів, адже кондитерська галузь є досить перспективною, а отже, інвестиційно привабливою;

б) шляхом втілення державою у життя ефективної політики з  підтримки

виробників.

Проблему з цукром теж  слід вирішувати на державному рівні, адже лише уряд може відмінити власну постанову та не втручатися без необхідності у функціонування підприємств кондитерської промисловості. Конфлікт з Росією багато в чому може врегулюватися схильністю цієї

країни іти на компроміси. Диференціація митних стягнень значно покращить

стан кондитерської галузі.

І, нарешті, проблеми, які  пов'язані з упаковкою для кондитерської продукції, теж повинні регулюватися за допомогою певного державного

стимулювання цієї галузі виробництва. Крім того, не виключена  можливість власних дій виробників у цій сфері: спрямування частини коштів на виробництво саме тих пакувальних матеріалів, які є необхідними для ефективного функціонування конкретного підприємства.

 

ОБГРУНТУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ТА ВИБІР АЛЬТЕРНАТИВ

Оскільки кондитерська промисловість  переживає зараз не найкращі часи, необхідно негайно вжити заходів для того, щоб зупинення зростання

обсягів виробництва не переросло  у тривалий спад у цій галузі.

Для невеликих фірм потрібно вирішити фінансові проблеми. Залучення

інвестицій значно покращить становище. Також, від державних установ слід

вимагати регулярних фінансових звітів.

Державі слід відмовитися  від встановлення мінімальної ціни на цукор,

оскільки цукрову промисловість  це не врятує, а може лише спричинити